Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/8281/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано судом: 11.12.2018. Зареєстровано: 11.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2018.
Дата набрання законної сили: 09.01.2019
Номер судового провадження: 2/359/668/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження №2/359/668/2018
		Справа №359/8281/17
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		28 листопада 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого судді        Журавського В.В.
		при секретарі            Алфімовій І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансового платежу, пені та відсотків річних за попереднім договором купівлі продажу майна,- 
		ВСТАНОВИВ:
		Наприкінці жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 15 лютого 2014 року між ним та ОСОБА_2 був укладений попередній договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. За умовами договору ОСОБА_2 зобовязалась не пізніше 15 березня 2014 року продати ОСОБА_1 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами №4 та земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:09:048:0074, загальною площею 0,0500 га, з цільовим призначенням  для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований вказаний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться в м. Борисполі Київської області по вул. Липова. Під час укладення попереднього договору з метою підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 відповідно грошові кошти у розмірі 50000 гривень та 35000 гривень. Іншу частину грошових коштів ОСОБА_1 зобовязався сплатити при оформленні договорів купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки. Проте, у визначений попереднім договором строк договори купівлі-продажу укладені не були. Тому ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь авансовий платіж за попереднім договором у розмірі 85000 гривень, а також пеню у розмірі 4165 гривень.
		В ході підготовчого провадження ОСОБА_1 двічі подавав заяву про збільшення позовних вимог. Так, в заяві про збільшення позовних вимог від 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь авансовий платіж за попереднім договором у розмірі 85000 гривень, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 8735 гривень, пеню за період з 01 вересня 2017 року по 15 квітня 2018 року у розмірі 19380 гривень, а також три відсотки річних у розмірі 2550 гривень.
		 
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала та просила суд задовольнити його в повному обсязі. 
		Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 надали відзив на позовну заяву, яким просили відмовити у задоволенні предявленого позову у повному обсязі. В обґрунтування цього вказали, що при зверненні до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності. Оскільки, умовами попереднього договору від 15 лютого 2014 року чітко визначено строк виконання зобовязання до 15 березня 2014 року. Саме після настання цього строку позивач дізнався або повинен був дізнатися, що зобовязання про укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами та договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 не виконано і у позивача настало право вимоги щодо виконання основного зобовязання за попереднім договором, в тому числі й право щодо повернення авансу. Тому перебіг позовної давності у даному випадку розпочався 16 березня 2014 року. Тоді як позивач, від імені якого діяв адвокат ОСОБА_5, звернувся до суду лише 23 жовтня 2017 року, тобто з пропуском встановленого трирічного строку. Тому представник відповідача просила відмовити у задоволенні предявленого позову у повному обсязі.
		Позивач надав відповідь на відзив, в якому вказав, що відзив на позовну заяву вважає безпідставним, а доводи, викладені у ньому такими, що не відповідають дійсності. Зокрема, умовами, укладеного між сторонами по справі договору визначено, що ОСОБА_2 зобовязалась повернути авансові платежі у повній сумі протягом 3-х діб з дня вимоги, заявленій у будь-якій формі. З огляду на те, що письмова вимога про повернення авансових платежів була отримана ОСОБА_2 28 серпня 2017 року, тому строк позовної давності почав свій перебіг з 01 вересня 2017 року, тобто зі спливом строку виконання у три доби, встановленого договором. Тому при зверненні до суду з даним позовом позивачем дотримано загального строку позовної давності.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 15 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 За умовами якого ОСОБА_2 зобовязалася продати, а ОСОБА_1 купити житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами №4 та земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:09:048:0074, загальною площею 0,0500 га, з цільовим призначенням  для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в м. Борисполі, Київської області, по вул. Липова (а.с.7-9).
		У відповідності до п.4 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 50000 гривень та 35000 гривень відповідно.
		Згідно умов укладеного попереднього договору зазначені вище суми розцінюються сторонами як авансові платежі в рахунок наступних договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
		 
		Відповідно до положення ч.1 та ч.3 ст.635 ЦК України попереднім єдоговір,сторони якогозобов'язуютьсяпротягом певногостроку (упевний термін)укласти договірв майбутньому(основнийдоговір)на умовах,встановлених попереднімдоговором. Закономможе бутивстановлено обмеженнящодо строку(терміну),в якиймає бутиукладений основнийдоговір напідставі попередньогодоговору.Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		У відповідності до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Згідно з ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		За змістом правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові №6-176цс12 від 13 лютого 2013 року, внесення завдатку як способу виконання зобовязання може мати місце лише в разі наявності зобовязання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок. Оскільки, договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, тому передана відповідачу грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.
		Встановлено, що між сторонами по справі так і не були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, а також земельної ділянки.
		Тому, дія попереднього договору припинилася. Зважаючи на це, у ОСОБА_2 виник обовязок повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 85000 гривень.
		Незважаючи на це, в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 виконала свої зобовязання та повернула грошові кошти.
		Разом зцим,у відповідностідо положенняст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За змістом ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		За загальнимправилом,передбаченим ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		 
		Судом встановлено, що зобовязання з відшкодування ОСОБА_1 збитків розмірі 85000 гривень виникло у ОСОБА_2 ще 16 березня 2014 року, тобто з наступного дня до якого мав бути укладений основний договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами та договір купівлі-продажу земельної ділянки. В цей самий день розпочався трирічний строк позовної давності. Відповідно, перебіг цього строку закінчився 16 березня 2017 року.
		Тоді як з позовом про стягнення суми авансового внеску та пені за попереднім договором ОСОБА_1 звернувся лише 23 жовтня 2017 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію позовної заяви (а.с.1). 
		Зважаючи на це, суд погоджується з доводами представника відповідача, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом. 
		 
		До вказаного висновку суд приходить також виходячи з необґрунтованості доводів позивача, викладених у відповіді на відзив. Зокрема, з його доводів вбачається, що аналізуючи зміст попереднього договору від 15 лютого 2014 року сторонами по справі не було визначено кінцевого строку виконання зобовязання щодо повернення авансових платежів. Тому, позивач направив ОСОБА_2 письмову вимогу про повернення грошових коштів від 26 серпня 2017 року. Вказана вимога була отримана ОСОБА_2, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не повернула грошові кошти у 3-денний строк визначений вимогою про повернення грошових коштів, тому позивач звернулась до суду.
		Так, за змістом п.6 попереднього договору, укладеного між сторонами по справі, у разі, коли договір купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами та/або договір купівлі-продажу земельної ділянки не відбудеться, ОСОБА_2 зобовязалась повернути ОСОБА_1 отримані від нього авансові платежі у повній сумі протягом трьох діб з дня вимоги, заявленої у будь-якій формі.
		Разом з цим, досліджуючи надані позивачем письмові докази, зокрема вимогу про повернення авансових платежів від 26 серпня 2017 року (а.с.10-11) та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.12), згідно якого ОСОБА_2 отримала вказану вимогу про повернення грошових коштів 28 серпня 2017 року, суд приходить до наступного висновку. 
		 
		Відповідно дост.79та ч.1ст.80ЦПК України достовірними єдокази,на підставіяких можнавстановити дійсніобставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		За правиламич.1та ч.2.ст.89ЦПК Українисуд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,обєктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
		Досліджуючи та аналізуючи вказану вимогу про повернення грошових коштів та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, суд приходить до переконання, що вказана вимога, яка датована 26 серпнем 2017 року викликає сумніви щодо її достовірності. 
		Оскільки, за своїм змістом вимога про повернення грошових коштів направлена пізніше на три дні, ніж отримана безпосередньо адресатом, тобто ОСОБА_2 Вказана обставина була перевірена судом шляхом зіставлення копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи та його оригіналу, наявного у представника позивача.
		Тому, суд ставиться до даного доказу критично та не приймає його до уваги.
		Згідно з ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Всупереч цьому, позивач та його представник не надали до суду клопотання про поновлення строку позовної давності з вказівкою на поважні причини, які зумовили неможливість використати своє право на судовий захист порушених прав у межах строку позовної давності, тобто звернутись до суду з відповідним позовом. 
		 
		Крім цього, згідно з п.7 попереднього договору сторони домовились, що при несвоєчасному поверненні авансових платежів сплачується пеня у розмірі 1% від сум, що підлягають поверненню, за кожен день прострочення виконання. 
		З розрахунку, наданого позивачем, розмір пені за прострочення повернення авансового внеску становить 19380 гривень (50000 + 35000 ? 0,01 ? 227 днів) / (365 ? 100).
		Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Тому, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2550 гривень та інфляційні втрати у розмірі 8735 гривень. 
		У відповідності до ч.1 ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
		З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення авансових платежів за попереднім договором, у звязку з цим судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у вищевказаному розмірі. Тому у задоволенні позову у цій частині позовних вимог також належить відмовити.
		Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З квитанцій (а.с.1,34,55) вбачається, що при предявленні позову до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1157 гривень 20 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні предявленого ним позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для відшкодування ОСОБА_1 судових витрат відсутні.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.256, ст.257, ч.1 ст.261, ч.1 ст.266, ч.3, ч.4, ч.5 ст.267, ч.1 та ч.3 ст.635, ч.1 ст.546, ст.570 ЦК України, ст.79, ч.1 ст.80, ч.1 та ч.6 ст.81, ч.1 та ч.2. ст.89, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення авансового платежу в розмірі 93735 грн., пені в розмірі 19380 грн. та 3% річних в розмірі 2550 грн. за попереднім договором купівлі продажу майна  відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. 
		Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2018 року.
		 
		 
		 
		Суддя                        підпис 
		 
		З оригіналом згідно:
		Суддя Бориспільського міськрайонного суду         В.В. Журавський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...