Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/13004/18 : не визначено.
Надіслано судом: 13.12.2018. Зареєстровано: 13.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		13.12.2018Справа №  910/13004/18
		За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»
		до  Фізичної особи-підприємця Салюлева Євгена Олександровича
		про  стягнення 11166,74 грн.
		Суддя  О.В. Гумега 
		секретар судового засідання
		Я.І. Мухіна
		Представники: без виклику представників сторін.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Салюлева Євгена Олександровича про стягнення 11166,74 грн. заборгованості за Договором зберігання № 10/14 від 15.06.2014, з яких: 9188,74 грн. основного боргу, 1517,17 грн. інфляційних нарахувань, 460,83 грн. 3% річних.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору зберігання № 10/14 від 15.06.2014 щодо своєчасної оплати наданих відповідачем послуг відповідального зберігання.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
		10.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13004/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.
		Крім того, вказаною ухвалою суду, на підставі ст. 74 ГПК України, у зв'язку із наявністю сумнівів у добросовісному виконані позивачем його процесуальних обов'язків щодо надання доказів судом було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» надати суду: докази на підтвердження виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату відповідачу; докази здійснення відповідачем часткових оплат за спірним договором (платіжні доручення, банківські виписки, тощо) та надати рахунки-фактур СФ-0000212, СФ-0000411, СФ-0000460, СФ-0000690, СФ-0000836,  СФ-0000920, СФ-0000132, СФ-0000350, які зазначені в оборотно-сальдовій відомості станом на 28.08.2018, однак не додані до позовної заяви.
		В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 про відкриття провадження у справі №910/13004/18.
		19.10.2018 через відділ діловодства суду представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2018 надано для долучення до матеріалів справи рахунки-фактури № СФ-0000212 від 15.04.2016, № СФ-0000411 від 12.07.2016, № СФ-0000460 від 15.08.2016, № СФ-0000690 від 14.09.2016, № СФ-0000836 від 18.11.2016, № СФ-0000920 від 19.12.2016, № СФ-0000132 від 16.02.2017, № СФ-0000350 від 24.04.2017.
		22.11.2018 через відділ діловодства суду представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2018 надано для долучення до матеріалів справи копії виписок з банку від 14.07.2016, від 19.08.2016, від 25.10.2016, від 23.11.2016, від 19.12.2016, від 21.12.2016 та від 03.05.2017.
		Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
		З метою повідомлення відповідача  про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.10.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.
		Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103047681778 із відміткою про повернення у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
		В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
		Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.10.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
		Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через відділ діловодства суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
		Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
		Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
		При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази, а також додані позивачем, на виконання ухвали суду від 12.10.2018, копії рахунків-фактури та копії банківських виписок, що надійшли від позивача 19.10.2018 та 22.11.2018 відповідно.
		Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
		З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши наявні матеріали справи, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		15.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-2617» (зберігач) та Фізичною особою-підприємцем Салюлевим Євгеном Олександровичем (відповідач, поклажодавець) було укладено Договір зберігання № 10/14, відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання відповідні речі (обладнання, матеріали та т.д.) поклажодавця, а саме: обладнання для ремонту взуття (п.1.1 Договору).
		Відповідно до п.1.2 Договору, асортимент, вартість речей (обладнання, матеріалів та т.і.) які передаються на відповідальне зберігання вказується у відповідних актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного договору.
		Згідно з п.2.1 Договору, речі передаються поклажодавцем на зберігання у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, буд. №26-З, 1-поверх, площа 12,6 кв. м.
		Факт передачі речей на зберігання із зазначенням кількісно-якісних характеристик фіксується актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п.2.2 Договору).
		Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що факт повернення речей поклажодавця та їх кількісно-якісні характеристики фіксується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
		У п.4.1 Договору передбачено, що вартість зберігання речей (обладнання, матеріалів та т.і.) переданих поклажодавцем визначається за домовленістю відповідно до розрахунків наданих зберігачем.
		Згідно з п.4.2 Договору, розрахунки за надані роботи проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача щомісячно у 5-денний термін після отримання відповідного рахунку.
		Можливі інші форми розрахунків (за домовленістю), які не порушують діючого законодавства України (п.4.3 Договору).
		Відповідно до п.6.1 Договору, за невиконання (неналежне виконання) умов даного Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Сторони також відповідають за збитки, які виникли внаслідок неякісного виконання іншою стороною своїх договірних зобов'язань, у розмірі таких збитків.
		Пунктом 9.1 Договору визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 15.06.2016, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
		Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії Акту приймання-передачі на відповідальне зберігання від 15.01.2014, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання речі, а саме: обладнання для ремонту взуття. Загальна заставна вартість складає 1000,00 грн., в тому числі ПДВ - 20% - 166,66 грн.
		З наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (позивач) є правонаступником усіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-2617» (зберігач), у зв'язку з припиненням останнього шляхом приєднання до Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр».
		Зі змісту наявного Передавального акту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-2617» від 15.09.2017, затвердженого Протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-2617» від 18.09.2017 № 18/09 судом встановлено, що все майно, всі права та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖЕК-2617» стосовно всіх його кредиторів та дебіторів, включаючи зобов'язання, що оспорюються сторонами, а також всі активи і пасиви, після його припинення переходять до правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр».
		В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач своїх зобов'язань за Договором № 10/14 від 15.06.2014 належним чином не виконав. Станом на 28.08.2018 відповідач має заборгованість перед позивачем за надані останнім послуги відповідального зберігання в загальному розмірі 9188,74 грн.
		Позивач зазначає, що відповідач заборгованість за договором не погасив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 11166,74 грн. заборгованості за Договором зберігання № 10/14 від 15.06.2014, з яких: 9188,74 грн. - основний борг, 1517,17 грн. - інфляційні нарахування, 460,83 грн. - 3% річних.
		Відповідно до ст.74 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).
		Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.    Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1  ст. 509 Цивільного кодексу України  (надалі -  ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно ч. 2  статті 509 ЦК України  зобов'язання виникають з підстав, встановлених  статтею 11 цього Кодексу.
		Пунктом 1 ч. 2  статті 11 ЦК України  передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно ч. 1  статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
		Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ст.ст.938, 946 Цивільного кодексу України).
		Як вбачається із наявних в матеріалах справи Рахунків-фактури СФ-0000212 від 15.04.2016, СФ-0000285 від 17.05.2016, СФ-0000336 від 16.06.2016, СФ-0000411 від 12.07.2016, СФ-0000460 від 15.08.2016, СФ-0000690 від 14.09.2016, СФ-0000772 від 18.10.2016, СФ-0000836 від 18.11.2016, СФ-0000920 від 19.12.2016, СФ-0000028 від 18.01.2017, СФ-0000132 від 16.02.2017, СФ-0000220 від 20.03.2017, СФ-0000350 від 24.04.2017, СФ-0000415 від 18.05.2017, СФ-0000510 від 14.06.2017 позивачем на виконання умов укладеного між сторонами договору за період з квітня 2016 року по червень 2017 року надано відповідачеві послуги зберігання на загальну суму 18368,24 грн.
		Відповідач, в свою чергу, надані позивачем послуги зберігання оплатив лише частково, зокрема з наявних в матеріалах справи копій банківських виписок за період з 14.07.2016 по 03.05.2017 вбачається, що відповідачем сплачено за послуги відповідального зберігання за Договором №10/14 від 15.06.2014 загалом 8142,78 грн. В той же час, суд приймає до уваги доводи позивача, стосовно того, що відповідачем за спірний період сплачено грошові кошти в розмірі 9179,50 грн., про що позивачем вказано у позові, а також відображено в наданій до суду оборотно-сальдовій відомості по розрахункам з відповідачем за період з 01.05.2016 по 30.09.2017. 
		Таким чином суд дійшов висновку щодо доведеності факту часткової оплати відповідачем наданих послуг за спірний період в загальному розмірі 9179,50 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача, станом на час розгляду даної справи становить 9188,74 грн.
		Як визначено частинами 1, 2  статті 193 Господарського кодексу України  (надалі -  ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).
		З матеріалів справи вбачається, що за умовами Договору зберігання №10/14 від 15.06.2014 строк дії договору встановлений до 15.06.2016, при цьому факт повернення речей відповідачу, як поклажодавцю, відповідно до п.2.3 договору, фіксується актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
		Згідно зі ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
		Проте, матеріали справи не місять Акту приймання-передачі, який би підтвердив, отримання відповідачем наданих на зберігання речей.
		Відповідно до ч.3 ст.946 Цивільного кодексу України у разі, якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
		Отже, відповідач (поклажодавець) зобов'язаний оплатити надані позивачем (зберігачем) послуги за весь час зберігання майна, навіть після завершення дії договору, якщо поклажодавець таке майно не забрав. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про отримання відповідачем майна за актом приймання-передачі.
		Таким чином, оскільки докази отримання відповідачем майна, яке знаходиться на зберіганні у позивача, та належної оплати за його фактичне зберігання за період з квітня 2016 року по червень 2017 року у матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 9188,74 грн. за вказаний період є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
		Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 1517,17 грн. інфляційних втрат та 460,83 грн. трьох відсотків річних.
		Відповідно до п.6.1 Договору, за невиконання (неналежне виконання) умов даного Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Сторони також відповідають за збитки, які виникли внаслідок неякісного виконання іншою стороною своїх договірних зобов'язань, у розмірі таких збитків.
		Договір, відповідно до  ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст.ст.525,  526 ЦК України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог  Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Стаття 610 Цивільного кодексу України  визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Відповідно до частини 2  статті 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору та вимог чинного законодавства, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм  статті 625 Цивільного кодексу України.
		Разом з тим, судом встановлено, що згідно з п.4.2 Договору, розрахунки за надані роботи проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача щомісячно у 5-денний термін після отримання відповідного рахунку.
		Дослідивши матеріали справи, а саме наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до якого сума інфляційних втрат становить 1517,17 грн., сума 3% річних становить 460,83 грн., та здійснивши його перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд дійшов висновку, що позивачем вказаний розрахунок проведено відповідно до норм чинного законодавства, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
		Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
		Частиною 1  статті 124 ГПК України  визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті  ГПК України  передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається тільки з суми судового збору у розмірі 1762,00 гри. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивачем не вказані.
		Відповідно до п. 2 ч. 1  ст. 129 ГПК України  судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1762 грн. покладається на відповідача.
		Керуючись ст.ст.  73,  74,  76-80,  86,  123,  124,  129,  232,  236-238,  241,  327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Салюлева Євгена Олександровича (02093, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (04060, м. Київ, вул. Берлінського, буд. 15; ідентифікаційний код 36844047) 9188 (дев'ять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 74 коп. заборгованості за надані послуги зі зберігання, 1517 (одну тисячу п'ятсот сімнадцять) грн.17 коп. інфляційних втрат, 460 (чотириста шістдесят) грн. 83 коп. трьох відсотків річних та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2  ст. 241 ГПК України).
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.  253,  254,  256-259 ГПК України  з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17  Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 13.12.2018.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                      Гумега О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...