Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/5787/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 13.12.2018. Зареєстровано: 13.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 23.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 листопада 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/5787/15 
		 
		Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т.Б, - головуючий, Баранця О.М., Булгакової І.В., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., 
		секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,
		за участю представників: 
		позивача - Левченко М.В.,
		відповідачів - Гей В.В.,
		розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
		на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 (судді:  Ільїн О.В., Россолов В.В., Хачатрян В.С.) і рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2017 (судді: Хотенець П.В., Лаврова Л.С.,   Аюпова Р.М.) у справі        № 922/5787/15
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд"
		до Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 "АТ "Сбербанк Росії", Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" і Приватного акціонерного товариства "Термолайф"
		про визнання поруки припиненою,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень 
		1.1. У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" (далі - ТОВ "Коксотрейд") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії") в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії" (далі - АТ "Сбербанк" в особі Харківського відділення № 3, АТ "Сбербанк"), Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - ПрАТ "Харківський коксовий завод") і  Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф") про:
		- визнання припиненим договору поруки від 04.09.2012, укладеного між                      ТОВ "Коксотрейд" і ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії";
		- визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012; 
		- визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 27-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Харківський коксовий завод", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012;
		- визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 30-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012; 
		- визнання припиненими солідарних зобов'язань ТОВ "Коксотрейд" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 31-В/12/66/ЮО, укладеним між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та ПрАТ "Термолайф", що випливали з умов договору поруки від 04.09.2012.
		1.2. Позовну заяву обґрунтовано тим, що як вважає позивач, договір поруки та, відповідно, солідарні зобов'язання позивача за основним договором припинилися в силу закону на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України внаслідок зміни зобов'язання без його згоди шляхом укладення між відповідачами правочинів щодо внесення змін до кредитних договорів, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача як поручителя за договором поруки.
		Позивач також наголосив, що договір поруки та, відповідно, солідарні зобов'язання позивача за основним договором припинилися в силу закону на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України внаслідок непред'явлення банком (кредитором) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до позивача як поручителя.
		1.3. АТ "Сбербанк" у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти її задоволення акцентувало на безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, наголошуючи, , що не є збільшенням основного зобов'язання надання чергового траншу за договором про відкриття кредитної лінії, забезпеченого договором поруки, а строк пред'явлення вимоги банком не пропущено.
		1.4. ПрАТ "Харківський коксовий завод" у відзиві на позовну заяву зазначило про неможливість підтвердження або спростування тверджень позивача про відсутність належним чином оформленої письмової згоди "ТОВ "Коксотрейд" щодо внесення змін до договорів про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012                       № 26-В/12/66/ЮО та № 27-В/12/66/ЮО, а також про те, що у разі ненадання АТ "Сбербанк" доказів наявності належно оформленої згоди поручителя на внесення змін до кредитних договорів ПрАТ "Харківський коксовий завод"  буде зимушено визнати позов повністю.
		1.5. ПрАТ "Термолайф" у відзиві на позовну заяву визнало позов, просило визнати припиненим договір поруки від 04.09.2012, укладений між ТОВ "Коксотрейд" і ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" у частині, що стосується забезпечення порукою договорів про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 30-В/12/66/ЮО, № 31-В/12/66/ЮО, визнати припиненими солідарні зобов'язання ТОВ "Коксотрейд" за цими договорами про відкриття кредитних ліній, що випливають із договору поруки від 04.09.2012, погодилося із доводами позивача про наявність підстав для припинення поруки згідно із частинами 1, 4 статті 559 Цивільного кодексу України.
		2. Короткий зміст судових рішень у справі
		2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
		2.2. Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018, позов задоволено повністю. Визнано припиненим договір поруки      від 04.09.2012, укладений між ТОВ "Коксотрейд" і ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" та визнано припиненими солідарні зобов'язання ТОВ "Коксотрейд" за договорами про відкриття кредитної лінії, а саме договорами від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО,  № 27-В/12/66/ЮО,  № 30-В/12/66/ЮО , № 31-В/12/66/ЮО  .
		Судові рішення аргументовано тим, що внаслідок укладення між відповідачами договорів про внесення змін до кредитних договорів без згоди позивача як поручителя відбулося збільшення його відповідальності, що виявилося у встановленні додаткової підстави для застосування підвищеної процентної ставки за кредитами, а також у встановленні додаткової підстави для дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.
		3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
		3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, АТ "Сбербанк" просить рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2017 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, наголошуючи на неправильному застосуванні судами норм матеріального і процесуального права.
		Так, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення без залучення належного відповідача у справі, оскільки ТОВ "Коксотрейд" подано позовну заяву, зокрема, до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк", на той час як договір поруки від 04.09.2012 було укладено саме із юридичною особою - АТ "Сбербанк", тобто позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові. При цьому позивачем не наведено жодної обставини та не надано жодного доказу в обґрунтування порушення його суб'єктивних прав саме відповідачем - Харківським відділенням № 3 АТ "Сбербанк".
		АТ "Сбербанк" у касаційній скарзі акцентує, що чинність зобов'язання (тобто наявність суб'єктивного права кредитора вимагати виконання зобов'язання та обов'язку поручителя виконати зобов'язання) поруки ТОВ "Коксотрейд" за договором поруки від 04.09.2012 була предметом судового розгляду у справі              № 910/27848/15 за результатами розгляду якої згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від  01.02.2016, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 27.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2017, стягнуто заборгованість із ТОВ "Коксотрейд" за договором поруки від 04.09.2012, укладеним товариством як поручителем ПрАТ "Термолайф" за договором кредитної лінії від 04.09.2012 № 31-В/12/66/ЮО, який позивачем, у тому числі, визначило предметом спору у справі № 922/5787/15, яка розглядається.
		Отже, на думку скаржника, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволено вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України немає. Зазначену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 490/7570/15-ц і від 21.03.2018 у справі                                   № 646/9491/15-ц. 
		Проте висновків Верховного Суду всупереч положенням частини 4 статті  236 Господарського процесуального кодексу України суди попередніх інстанцій не врахували, як і не врахували правової позиції Верховного Суду щодо застосування положень статті 559 Цивільного кодексу України, викладеної, зокрема, в рішеннях  у справах № 910/24880/15, № 298/825/15-ц, № 569/3799/14-ц, № 2/756/122/16, а також позиції Верховного Суду України у справах № 6-73цс12, № 6-317цс15, № 6-152цс13.
		3.2. ТОВ "Коксотрейд" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, наголошуючи на безпідставності та необґрунтованості доводів,наведених у касаційній скарзі, та правомірності висновків судів попередніх інстанцій.
		Заперечуючи проти доводів АТ "Сбербанк" про відсутність належного відповідача у справі, ТОВ "Коксотрейд" зазначило, що згідно з положеннями Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які діють від імені банку на підставі затвердженого уповноваженим органом банку положення і мають керівника, який діє на підставі виданої банком довіреності. Згідно з довідником банківських установ, розміщеним на офіційній інтернет -сторінці Національного банку України, у Державному реєстрі банків, окрім інших відомостей, є відомості про відокремлений підрозділ АТ "Сбербанк" у місті Харкові, що має статус відділення та, відповідно, здійснює банківську діяльність, - Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк", яке включено до Системи електронних платежів (СЕП) і має відповідні реквізити (найменування, внутрішньобанківський код), отже має статус відділення, а не представництва, і здійснює банківську діяльність та діє від імені АТ "Сбербанк".
		ТОВ "Коксотрейд" щодо доводів скаржника про відсутність підстав для припинення зобов'язань за договором поруки наголошує, що звертаючись із позовом до суду, позивач як на підставу припинення зобов'язань за договором поруки послався на односторонню зміну банком основного зобов'язання без згоди поручителя, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя (частина 1 статті 559 Цивільного кодексу України), а також на закінчення у банку строку на пред'явлення поручителю вимоги щодо виконання ним основного зобов'язання (частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України).
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки обставини, передбачені частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України, настали раніше обставин, передбачених частиною 4 цієї норми, то порука припиняється з тих підстав, які відбулися раніше, а отже порука припинилися 20.01.2015 у зв'язку з укладенням між відповідачами договорів про внесення змін до кредитних договорів.
		Крім того, збільшення обсягу відповідальності поручителя - ТОВ "Коксотрейд" за договором поруки від 04.09.2012 внаслідок зміни основних зобов'язань за кредитними договорами також установлено згідно з висновком науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України від 01.04.2016.
		4. Передача справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
		4.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Чумака Ю.Я. від 16.10.2018 справу № 922/5787/15 разом із касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2017 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм матеріального права стосовно припинення поруки, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у справі № 910/1830/17, правовідносин в якій є подібними правовідносинам у справі, яка розглядається.
		4.2. Як убачається зі змісту постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від  22.05.2018 у справі № 910/1830/17, залишаючи без змін судові рішення попередніх інстанцій про визнання припиненими правовідносин за договором поруки, на підставі статті 559 Цивільного кодексу України, колегія суддів  дійшла висновку, що зміни, внесені згідно з додатковою угодою до договору купівлі-продажу цінних паперів, є збільшенням періоду викупу облігацій, збільшенням відсоткового періоду, за який нараховується дохід від облігацій, а також збільшенням загальної суми такого відсоткового доходу, а тому наведене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. 
		При цьому судами у справі № 910/1830/17 установлено, що згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2015 у справі № 911/1962/15, яке набрало законної сили з поручителя стягнуто заборгованість із відсоткового доходу, що виникла за тим же договором купівлі-продажу та договором поруки.
		Однак оскільки предметом розгляду у справі № 911/1962/15 було стягнення заборгованості, що виникла на підставі договору поруки, а не дія правовідносин за цим договором поруки, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанції, що встановлені у рішенні суду про стягнення заборгованості обставини не мають преюдиціального значення для вирішення спору щодо дії поруки.  
		4.3. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що така позиція не узгоджується зі сталою судовою практикою щодо застосування положень статті 559 Цивільного кодексу України.
		4.4. Згідно з ухвалою від 25.10.2018 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу АТ "Сбербанк" прийнято до розгляду.
		5. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		5.2. Суди попередніх інстанцій установили, що:
		- 04.09.2012 між АТ "Сбербанк" і ПрАТ "Харківський коксовий завод" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО, яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у сумі 7 280 000,00 доларів США у виді кредитної лінії (пункт 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017;
		- 04.09.2012 між  АТ "Сбербанк" і ПрАТ "Харківський коксовий завод" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 27-В/12/66/ЮО, яким передбачено надання ПрАТ "Харківський коксовий завод" кредиту у сумі 10 874 000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії (пункт 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017;
		04.09.2012 між АТ "Сбербанк" і ПрАТ "Термолайф" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО, яким передбачено надання ПрАТ "Термолайф" кредиту у сумі 30 980 000,00 доларів США у виді кредитної лінії (пункт 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017 (пункт 1.4);
		04.09.2012 між АТ "Сбербанк" і ПрАТ "Термолайф" укладено договір про відкриття кредитної лінії № 31-В/12/66/ЮО, яким передбачено надання ПрАТ "Термолайф" кредиту у сумі 1 000 000,00 доларів США у виді кредитної лінії (пункт 1.2) з остаточним строком повернення кредиту 01.09.2017.
		Суди також установили, що 04.09.2012 між АТ "Сбербанк" (кредитор) і ТОВ "Коксотрейд" (поручитель) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручився за виконання ПрАТ "Харківський коксовий завод" і ПрАТ "Термолайф" їх кредитних зобов'язань перед кредитором за договорами про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012, а саме: № 26-В/12/66/ЮО, № 27-В/12/66/ЮО, № 30-В/12/66/ЮО, № 31-В/12/66/ЮО.
		5.3. Як убачається із матеріалів справи, між АТ "Сбербанк", ПрАТ "Харківський коксовий завод" і ПрАТ "Термолайф" укладено додаткові угоди, згідно з якими внесено зміни до основних договорів (кредитних договорів), і збільшено відповідальність поручителя. При цьому поручителя про внесення таких змін повідомлено не було, його письмової згоди на зазначене немає.
		Так, суди попередніх інстанцій установили, що згідно з договорами про внесення змін до кредитних договорів від 20.01.2015 відповідачі без згоди позивача як поручителя внесли зміни до кредитних договорів, що призвело до збільшення відповідальності поручителя і мало прояв у встановленні додаткової підстави для застосування підвищеної на 2 % процентної ставки за кредитами, а також у встановленні додаткової підстави для дострокового погашення заборгованості за кредитами. 
		6. Позиція Верховного Суду
		6.1. За змістом статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Згідно зі статтею 559 цього Кодексу (у редакції, чинній на час звернення до суду у жовтні 2015 року) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. 
		Проте, у випадку наявності рішення суду, яке набрало законної сили та яким задоволено вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень статті 559 Цивільного кодексу України немає.
		Такий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 372/633/14-ц, від 21.02.2018 у справі № 490/7570/15-ц, від 28.02.2018 у справі № 761/2817/16-ц, від 21.02.2018 у справі                             № 756/11318/15-ц, від 05.03.2018 у справі № 331/6384/16-ц, від 21.03.2018 у справі № 646/9491/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 317/503/16-ц, від 23.05.2018 у справі № 357/6457/15-ц, від 24.05.2018 у справі № 752/539/16-ц, від 11.07.2018 у справі № 761/39525/16-ц, а також постановах Верховного Суду України від 26.11.2014 у справі № 6-75цс14 та від 06.07.2016 у справі          № 6-1199цс16.
		6.2. Як убачається із матеріалів справи, АТ "Сбербанк" під час розгляду справи неодноразово наголошувало, що згідно з рішенням Господарського суду м. Києва від 01.02.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 у справі № 910/27848/15, задоволено позов АТ "Сбербанк" про стягнення солідарно з ПрАТ "Термолайф" і ТОВ "Коксотрейд" 1 000 000,00 доларів США заборгованості зі сплати кредиту, 136 479,26 доларів США процентів за користування кредитом, 1 846 756,15 грн пені за прострочення повернення кредиту і 696 985,59 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 31-В/12/66/ЮО.
		Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2017 рішення Господарського суду м. Києва від 01.02.2016 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 у справі № 910/27848/15 скасовано у частині стягнення 1 846 756,15 грн пені за прострочення повернення кредиту та 696 985,59 грн пені за прострочення спати процентів за користування кредитом, у цій частині справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		У частині стягнення заборгованості за кредитним договором судові рішення у справі № 910/27848/15 залишено без змін.
		6.3. Проте у справі, яка розглядається, суди не з'ясували всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та залишили поза увагою доводи АТ "Сбурбанк" щодо наявності судових рішень про стягнення з ТОВ "Коксотрейд" як поручителя заборгованості за кредитним договором.
		Разом з цим саме під час вирішення спору про стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором сторони, виходячи з принципу змагальності, повинні доводити чинність поруки, чи навпаки.
		Водночас суди приймаючи рішення у цій справі на надали правової оцінки зазначеним обставинам під час застосування до спірних правовідносин положень статті 559 Цивільного кодексу України.
		6.4. Крім того, поза увагою судів залишилося те, що як убачається із матеріалів справи, сторонами договору поруки від 04.09.2012 є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (після зміни назви - АТ "Сбербанк") (кредитор) і ТОВ "Коксотрейд" (поручитель), натомість позовні вимоги про визнання припиненим цього договору поруки та визнання припиненими солідарних зобов'язань за кредитними договорами заявлено ТОВ "Коксотрейд" до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" в особі відділення "Харківське відділення № 3 АТ "Сбербанк Росії".
		Проте питання належності відповідача суди також не з'ясовували.
		7. Висновки Верховного Суду
		7.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		7.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.   
		7.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.    
		7.4. Клопотання АТ "Сбербанк" про винесення окремої ухвали стосовно суддів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку із порушенням ними, на думку заявника, норм матеріального і процесуального права не підлягає задоволенню, оскільки         АТ "Сбербанк" не наведено підстав для винесення окремої ухвали, передбачених статтею 246 Господарського процесуального кодексу України, а порушення норм матеріального і процесуального права судами попередніх інстанцій стало підставою для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції згідно зі статтею 308 цього Кодексу.
		8. Розподіл судових витрат
		8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково. 
		2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2018 і рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2017 у справі                      № 922/5787/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                        Т.Б. Дроботова
		 
		Судді:                                                                                                     О.М. Баранець
		 
		          І.В.  Булгакова 
		 
		                                                                                                       Л.Й. Катеринчук 
		      
		                                                                                                          Б.Ю. Львов 
		 
		                                                                                                         К.М. Пільков 
		 
		          В.П. Селіваненко
		 
		                                                                                                       І.В. Ткач 
		 
		                     Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...