Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/5118/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.12.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: 61-18482ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                           
		Іменем  України                                    
		28 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 676/5118/16-ц
		 
		провадження № 61-18482св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_2,
		представник позивача - ОСОБА_3, 
		відповідач - ОСОБА_4, 
		представник відповідача - ОСОБА_5,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2017 року у складі судді 
		Вдовичинського А. В. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області 
		від 09 травня 2017 року у складі колегії суддів: Пастощука М. М., 
		Спірідонової Т. В., Ярмолюка О. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_4 про стягнення аліментів на непрацездатного батька.
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4, за час перебування у шлюбі з ОСОБА_9, у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 шлюб між ним та ОСОБА_9 розірвано. Він є інвалідом третьої групи загального захворювання, отримує пенсію у розмірі 1 130 грн, інших джерел доходу він не має. Крім того, на його утриманні перебувають члени його сім`ї: син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 - інвалід з дитинства, та син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 - інвалід з дитинства, за якими здійснює догляд їх мати, яка не має можливості працевлаштуватися. 
		Посилаючись на ці обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до 30 квітня 2018 року, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі щомісячного платежу.
		Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не довів, що потребує матеріальної допомоги на підставі частини першої 
		статті 202 СК України. Крім того, ОСОБА_2 ухилявся від своїх батьківських обов'язків щодо ОСОБА_4, що також не дає підстав для задоволення заявленого позову, з урахуванням положень частини першої 
		статті 204 СК України. 
		Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 09 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь аліментів на підставі статей 201, 202 СК України не підлягають задоволенню, оскільки він не довів факту потреби матеріальної допомоги. Крім того, ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо ОСОБА_4 
		У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником - ОСОБА_3, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, він просив скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. ОСОБА_2 виконував свої батьківські обов'язки зі сплаті аліментів у повному обсязі і заборгованості не мав, так як будь-якого стягнення на його майно державний виконавець не здійснював. 
		ОСОБА_2 тяжко хворіє, що підтверджується призначенням йому другої групи інвалідності. 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		10 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судами встановлено, що ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_9 до ІНФОРМАЦІЯ_5. У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
		01 червня 1997 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з 
		ОСОБА_12 У цьому шлюбі у них народились діти: 
		ОСОБА_10 (ІНФОРМАЦІЯ_1 - інвалід з дитинства), ОСОБА_13 (ІНФОРМАЦІЯ_2 - інвалід з дитинства), ОСОБА_23 (ІНФОРМАЦІЯ_3 - інвалід з дитинства), що підтверджується копіями свідоцтв про народження та копіями посвідчень Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради.
		ОСОБА_4 навчається в Тернопільському національному економічному університеті на юридичному факультеті з 01 вересня 2016 року на денній формі навчання та отримує стипендію, розмір якої у вересні-листопаді 
		2016 року складав 899 грн 25 коп. 
		ОСОБА_2 отримує соціальну допомогу при народженні сина 
		ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1 364 грн 30 коп. щомісячно з 01 квітня 2012 року по 31 березня 2018 року. Також сім'я отримує субсидію в розмірі 2 848  грн 40 коп.
		09 листопада 2016 року ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності строком до 01 грудня 2018 року. Розмір його пенсії з грудня 2016 року 
		1 247 грн.
		ОСОБА_2 отримує соціальну допомогу при народженні найменшого сина в розмірі 1 364 грн 30 коп. щомісячно з 01 квітня 2012 року по 31 березня 2018 року, крім цього його сім'я отримує субсидію в розмірі 2 848 грн 40 коп. щомісячно з 01 жовтня 2016 року по 30 квітня 2017 року. 25 вересня 
		2015 року його дружина зверталась за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, але в зв'язку із перевищенням доходів сім'ї в призначенні допомоги 12 жовтня 2015 року відмовлено, 10 січня 
		2016 року надійшло повторне звернення за призначенням допомоги, але з тих же підстав 15 січня 2016 року в призначенні допомоги відмовлено. Зазначені обставини підтверджуються листом Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради від 20 листопада 2016 року № 19230 (а.с. 65-66).
		ОСОБА_2 є власником 1/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. )
		Постановою судді Кам`янець-Подільського суду Хмельницької області 
		від 22 серпня 1990 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 16 серпня 1990 року до його повноліття.
		Згідно довідки Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби від 27 травня 2016 року виконавчий лист № 173 
		від 22 серпня 1996 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини заробітку на користь ОСОБА_9 на утримання сина ОСОБА_4, 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував у відділі на виконанні. 05 лютого 2010 року державним виконавцем закінчено виконавче провадження. Згідно копії постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження закрито у зв'язку із закінченням передбаченого строку для вказаного виду стягнень на підставі пункту 6 частини першої статті 37, статті 38 Закону України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до довідки Кам'янець-Подільського міського відділу державної виконавчої служби від 20 грудня 2016 року виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 173 від 22 серпня 1996 року про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 закінчено 05 лютого 2010 року (а.с. 105).
		ОСОБА_2 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків після припинення спільного проживання із матір'ю ОСОБА_4, що підтверджено довідкою Чабанівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів від 11 листопада 2016 року № 66, довідкою навчально-виховного комплексу № 8 м. Кам'янець-Подільський, показаннями свідків ОСОБА_15,                ОСОБА_4, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які визнані судом належними доказами (а.с. 43, 51). 
		Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
		Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їй утримання та не свідчить про наявність потреби в отриманні матеріальної допомоги.
		У частині першій статті 204 СК України зазначено, що дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків.
		Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України 
		від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (стаття 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (статті 204 СК України).
		Статтею 60 ЦПК України 2004 року визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, обґрунтовано виходив із того, що 
		ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами факт потреби матеріальної допомоги, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та обов'язок відповідача утримувати свого непрацездатного батька.
		При цьому правильно посилались на те, що ОСОБА_2 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків щодо ОСОБА_4, тому це також є підставою для звільнення сина від обов'язку утримувати батька, при доведеності факту потреби батька у такій допомозі.
		Доводи касаційної скарги про те, що судами не надано належної оцінки всі доказам у справі не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить скасувати ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими.
		Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, залишити без задоволення.
		Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 09 травня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                   Д. Д. Луспеник
		Судді:                                                                                                Б. І. Гулько
		Є.В. Синельников
		С.Ф. Хопта
		Ю.В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...