Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/2501/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 05.12.2018
Номер судового провадження: 14-411цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		05 грудня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 203/2501/15-ц
		Провадження № 14-411цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: ОСОБА_4, Науково-виробниче об'єднання «Новые технологии» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ НВО «Новые технологии»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Лейківпісок» (далі - ТОВ «Лейківпісок»), ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ? ОСОБА_6,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 
		 
		на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ НВО «Новые технологии», ТОВ «Лейківпісок», ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ? ОСОБА_6, про визнання права власності, скасування рішень, визнання недійсними змін до статуту, скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити дії, та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати за нею право власності на спірну частку у статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок»; скасувати усі рішення загальних зборів учасників вказаного товариства, які оформлені протоколом від 10 березня 2015 року; визнати недійсними зміни до статуту ТОВ «Лейківпісок»; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Лейківпісок», вчинених державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області (далі - РС Харківського МУЮ Харківської області) Куціною Ю.С. 23 березня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050001052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Мірошниченко Л.І. 24 квітня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050004052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Щербиною Л.М. 26 травня 2015 року, реєстраційну дію № 14801070005052853, а також зобов'язати ТОВ «Лейківпісок» звернутися до державного реєстратора для проведення державної реєстрації змін до установчих документів про набуття позивачем прав власності на частку у статутному капіталі. 
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 березня 2015 року позивачка та ТОВ НВО «Новые технологии», якому належало 100 % статутного капіталу ТОВ «Лейківпісок», уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі у розмірі 60 %; право власності на частку в статутному капіталі переходило з моменту підписання договору. Загальні збори ТОВ НВО «Новые технологии» надали згоду на відчуження частки; директор цього товариства підписав та нотаріально посвідчив заяву про відчуження частки та про відсутність будь-яких претензій до позивачки, також нотаріально посвідчено підписи учасників ТОВ «Лейківпісок» на новій редакції статуту. Згодом з'ясувалося, що представник позивача незаконно підписав документи щодо відчуження цієї частки дружині іншого представника - ОСОБА_4 Після звернення позивачки з позовом до суду первісний відповідач відчужив спірну частку у товаристві іншій особі та провів державну реєстрацію змін в установчих документах товариства. Крім того, позивачка не була присутня на загальних зборах, які приймали рішення про відчуження частки, що свідчить про відсутність кворуму на таких заборах і вони є недійсними.
		 
		Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на частку в розмірі 60 % у статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок» номінальною вартістю 600,00 грн. Визнано недійсними з моменту прийняття зміни до установчих документів ТОВ «Лейківпісок», зареєстровані державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області КуціноюЮ.С. 23 березня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050001052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області МірошниченкоЛ.І. 24 квітня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050004052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області ЩербиноюЛ.М. 26 травня 2015 року, реєстраційну дію № 14801070005052853. Скасовано реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Лейківпісок», проведені державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Куціною Ю.С. 23 березня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050001052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Мірошниченко Л.І. 24 квітня 2015 року, реєстраційну дію № 14801050004052853; державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Щербиною Л.М. 26 травня 2015 року, реєстраційну дію № 14801070005052853. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачка не була зареєстрована як учасник ТОВ «Лейківпісок» на момент виникнення спірних правовідносин, на день пред'явлення позову та на час вирішення спору. Вона також не є учасником ТОВ «Лейківпісок», що вибув зі складу учасників. Тому суд зробив висновок, що цей спір не є корпоративним та підлягає розгляду в порядку статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		 
		Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11 вересня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі частини першої статті 377 ЦПК України, із зазначенням, що спір у справі є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. 
		 
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заявлені вимоги ОСОБА_3 пов'язані з порушенням корпоративних прав, предметом позову є скасування рішень загальних зборів, скасування державної реєстрації змін до статуту товариства та зобов'язання вчинити певні дії, тобто в позові заявлено про порушення корпоративних прав як учасника товариства та позов пов'язаний із діяльністю та управлінням ТОВ «Лейківпісок», правами та обов'язками його учасників. Апеляційний суд зробив висновок, що спір у справі є корпоративним та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. 
		 
		У травні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі 
		 
		Підставою оскарження ОСОБА_3 постанови апеляційного суду є порушення судом правил суб'єктної юрисдикції, яке, на думку заявниці, полягає в тому, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вважає, що апеляційний суд на порушення вимог статей 263, 381 ЦПК України неналежно з'ясував обставини справи та предмет позову. Позов заявлено з метою захисту права власності, а не корпоративних прав; спір виник щодо права власності на частку в розмірі 60 % у статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок»; предметом спору є укладення, зміна та виконання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок» від 10 березня 2015 року, укладеного ОСОБА_3 та ТОВ НВО «Новые технологии», тобто перехід права власності на вказану частку, на що апеляційний суд уваги не звернув. На час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_3 не була зареєстрована як учасник ТОВ «Лейківпісок», вона не могла звернутися до господарського суду за захистом корпоративних прав, оскільки такі вимоги були б передчасними. Зважаючи на суб'єктний склад учасників спору, поданий позов не відноситься до юрисдикції господарського суду. Спірні правовідносини носять майновий характер, а спір, який виник, не є корпоративним. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 05 вересня 2018 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Суд установив, що 24 квітня 2012 року зареєстровано юридичну особу - ТОВ «Лейківпісок», код ЄДРПОУ - 38159340, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		 
		Станом на 10 березня 2015 року єдиним учасником вказаного товариства, якому належало 100 % статутного капіталу в розмірі 1 000,00 грн, було ТОВ НВО «Новые технологии», код ЄДРПОУ - 31236842, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		 
		Відповідно до змін до установчих документів ТОВ «Лейківпісок», зареєстрованих державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області КуциноюЮ.С. 23 березня 2015 року, реєстраційна дія № 14801050001052853, державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Мірошниченко Л.І. 24 квітня 2015 року, реєстраційна дія № 14801050004052853, державним реєстратором РС Харківського МУЮ Харківської області Щербиною Л.М. 26 травня 2015 року, реєстраційна дія № 14801050006052853, єдиним учасником вказаного товариства зареєстровано: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно.
		 
		У поданому позові ОСОБА_3 зазначила, що між нею та уповноваженим представником ТОВ НВО «Новые технологии» була досягнута домовленість про продаж частки у статному капіталі ТОВ «Лейківпісок». З метою оформлення права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок» ОСОБА_3 видала довіреність на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_11, кожен з яких мав право діяти окремо один від одного, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу СисоєнкоІ. В. 06 березня 2015 року за реєстровим № 357.
		 
		10 березня 2015 року ТОВ НВО «Новые технологии» в особі директора Колісника О.В. та ОСОБА_3, від імені якої діяв ОСОБА_11, уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок».
		 
		Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору продавець (ТОВ НВО «Новые технологии») зобов'язується передати покупцеві (ОСОБА_3 Є.) у власність частку у статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок» у розмірі 60 %, що становить 600 грн, а покупець - прийняти її та сплатити вартість на умовах, встановлених договором.
		 
		Отже, на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 10 березня 2015 року позивачка набула у власність частку у статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок» у розмірі 60 %. 
		 
		Разом з тим відповідно до змін до установчих документів ТОВ «Лейківпісок» єдиним учасником вказаного товариства послідовно зареєстровано: ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 
		 
		Позивачка вважала, що порушено її права на частку у статутному капіталі товариства. 
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності спору, у зв'язку з чим справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. 
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). 
		 
		У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».
		 
		Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. 
		 
		Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
		 
		У поданому позові ОСОБА_3 просила: визнати за нею право власності на спірну частку у статутному капіталі ТОВ «Лейківпісок»; скасувати усі рішення загальних зборів учасників вказаного товариства, які оформлені протоколом від 10 березня 2015 року; визнати недійсними зміни до статуту ТОВ «Лейківпісок»; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Лейківпісок», а також зобов'язати ТОВ «Лейківпісок» звернутися до державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів щодо набуття позивачкою права власності на частку у статутному капіталі. 
		 
		Відповідно до положень статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судом першої інстанції), які кореспондуються з приписами статті 19 цього Кодексу (у чинній редакції), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. 
		 
		Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судом першої інстанції), згідно з пунктами 1, 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
		 
		Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України у редакції після 15 грудня 2017 року).
		 
		Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
		 
		Як установлено в частинах першій, третій статті 167 ГК України, корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		 
		Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
		 
		Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		 
		Згідно зі статтею 10 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) учасники мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
		 
		Відповідно до статті 11 цього Закону учасники товариства зобов'язані: а) додержувати установчих документів товариства і  виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами. 
		 
		У статті 50 Закону № 1576-XII вказано, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
		 
		Відповідно до статті 51 вказаного Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
		 
		Статтею 53 Закону № 1576-XII передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. 
		 
		Позов про визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства, скасування всіх рішень загальних зборів учасників товариства, визнання недійсними змін до статуту товариства і скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства, а також зобов'язання товариства звернутися до державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів щодо набуття позивачкою прав власності на частку у статутному капіталі, пов'язаний з укладеним 10 березня 2015 року ОСОБА_3 та ТОВ НВО «Новые технологии», якому належало 100 % статутного капіталу ТОВ «Лейківпісок», договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі в розмірі 60 %.
		 
		Хоч між ОСОБА_3 і ТОВ НВО «Новые технологии» і виникли правовідносини за цивільно-правовим договором, однак цей договір стосується набуття корпоративних прав позивачкою. Момент набуття права власності на частку у статутному капіталі товариства прямо передбачений у договорі (пункт 1.6), а саме з часу його підписання. 
		 
		З урахуванням наведених норм процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
		 
		У цьому разі Кіровський районний суд міста Дніпропетровська та Апеляційний суд Дніпропетровської області не є «судом, встановленим законом» для розгляду по суті зазначеного спору, адже спір підвідомчий судам не цивільної, а господарської юрисдикції.
		 
		Отже, апеляційний суд зробив законний та обґрунтований висновок про необхідність закриття провадження у справі на підставі статей 255, 377 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Отже, постанову апеляційного суду прийнято з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права щодо визначення юрисдикційності цього спору. 
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 259, 265, 400, 402, 409, 410, 416, 417, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О.М. Ситнік
		Судді:                                                Н. О. Антонюк Н.П. Лященко
		С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
		В. В. Британчук Л.І. Рогач
		Д. А. Гудима   І.В. Саприкіна
		В. І. Данішевська О.С. Ткачук
		О. Р. Кібенко  В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв О.Г. Яновська
		                                             Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...