Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 383/436/16-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2018.
Дата набрання законної сили: 11.12.2018
Номер судового провадження: 51-2265км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		11 грудня 2018 року
		м. Київ
		справа № 383/436/16-к
		провадження № 51-2265 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 , засудженої   ОСОБА_6 , захисника   ОСОБА_7 , 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та заступника прокурора Кіровоградської області ОСОБА_8 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012120050000099, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , кореянки, громадянки України, котра народилась у с. Пинзаряни Фалештського району Республіки Молдова, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 05 грудня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 149 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК. Прийняте рішення щодо речових доказів. 
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у торгівлі людьми та у вербуванні, переміщенні, передачі людини, вчиненому з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану особи, щодо неповнолітнього, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого. 
		Так, ОСОБА_6 18 липня 2006 року, перебуваючи у с. Кетрисанівка Бобринецького району Кіровоградської області, з метою збагачення за рахунок вербування, переміщення та передачі людини для її експлуатації разом з невстановленою слідством особою підшукала ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та достовірно знаючи, що остання є неповнолітньою, запропонувала їй виїхати на роботу до Російської Федерації, ввівши таким чином потерпілу в оману щодо дійсного характеру її діяльності, а саме того, що вона буде займатись проституцією. Діючи умисно, з метою вербування ОСОБА_9 , використовуючи її уразливий стан (малозабезпеченість, необізнаність в питаннях працевлаштування), ОСОБА_6 разом з невстановленою особою повідомила потерпілій неправдиву інформацію про велику заробітну платню, яку обіцяла їй забезпечити. Отримавши в результаті обману згоду неповнолітньої  ОСОБА_9 на виїзд на роботу, ОСОБА_6 разом з невстановленою слідством особою 18 липня 2006 року придбала квитки на потяг сполученням «Одеса-Москва» та перемістила ОСОБА_9 до Російської Федерації, де з метою використання у зайнятті проституцією продала її невстановленим слідством особам до місця розпусти. Діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_6 та невстановлені слідством особи погрожували неповнолітній ОСОБА_9 застосуванням фізичного насильства у разі відмови займатися проституцією, контролювали вільне її місце пересування, примусово утримували у невстановленому слідством місці та примушували працювати в якості повії, а гроші від експлуатації відбирали та розподіляли між собою. 22 липня 2006 року, скориставшись нагодою, ОСОБА_9 звернулась до правоохоронних органів Російської Федерації, за допомогою яких була направлена в Україну.
		29 червня 2017 року Апеляційним судом Кіровоградської області вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання скасовано та постановлено у цій частині новий вирок, яким призначено засудженій покарання за ч. 2 ст. 149 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення з 25 березня 2016 року по 05 грудня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженої, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказує на порушення у кримінальному провадженні строків досудового розслідування, у зв`язку з чим процесуальні дії вважає незаконними, а отримані докази  недопустимими. Як на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність посилається на незарахування судом на підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк відбування покарання строку перебування її під вартою на території Російської Федерації. Призначене апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на думку засудженої, є невиправдано суворим. Своє виправлення вважає можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі. 
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд безпідставно не зарахував засудженій у строк відбування покарання строк тримання її під вартою на території іноземної держави в якості екстрадованої особи. Крім того вказує, що в порушення вимог ст. 420 КПК апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_6 більш суворого покарання, натомість призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, яке є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 149 КК.
		 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 не підтримала касаційну скаргу прокурора і вважала, що касаційна скарга засудженої також не підлягає задоволенню. 
		Засуджена ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу засудженої і вважали, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню у частині зарахування засудженій у строк покарання строку перебування її під вартою на території іноземної держави в якості екстрадованої особи. 
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. 
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Разом з тим, як видно з матеріалів справи, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 повністю визнавала свою вину, підтвердила обставини, викладені в обвинуваченні, та погодилася на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_6 змісту обвинувачення, у добровільності її позиції, а також роз`яснив обвинуваченій, що вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		За таких обставин, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченої, допитавши в судовому засіданні потерпілу ОСОБА_9 про обставини використання її в якості об`єкту торгівлі людьми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК.
		Доводи касаційної скарги засудженої про порушення строків досудового розслідування та, як наслідок, недопустимість отриманих у кримінальному провадженні доказів є безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, досудове розслідування неодноразово зупинялось у зв`язку з перебуванням ОСОБА_6 у розшуку. Згідно з ч. 3 ст. 219 КПК періоди між зупиненням та відновленням досудового розслідування не включаються у строки досудового розслідування, а тому відповідні строки у кримінальному провадженні не порушено. Крім того, розгляд кримінального провадження судом першої інстанції проведено в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, а тому докази, отримані під час досудового розслідування, судом не досліджувались. 
		Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Переглянувши вирок в межах апеляційної скарги прокурора на м`якість призначеного покарання, апеляційний суд належним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, який є особливо тяжким, його наслідки для неповнолітньої потерпілої, котру з використанням уразливого стану, проти її волі, під погрозою насильства примушували займатись проституцією, а також дані про особу винної, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується, визнала вину, розкаялась у вчиненому. 
		Повною мірою врахувавши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення засудженій покарання за ч. 2 ст. 149 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, яке засудженій слід відбувати реально. Вирок апеляційного суду у відповідній частині достатньо вмотивований та відповідає вимогам ст. 420 КПК.
		Призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання є справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого та його наслідкам, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.
		Колегія суддів погоджується з доводами касаційних скарг засудженої та прокурора щодо необхідності зарахування ОСОБА_6 у строк покарання строку перебування її під вартою на території Російської Федерації. Так, згідно ст. 577 КПК час тримання виданої особи під вартою на території запитуваної держави у зв`язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а також час її етапування зараховуються до загального строку відбування покарання, призначеного вироком суду України. Вказані приписи закону залишились без уваги суду апеляційної інстанції. 
		Однак, враховуючи відсутність у матеріалах кримінального провадження даних, які б достовірно підтверджували строк тримання ОСОБА_6 під вартою на території Російської Федерації та час етапування її в Україну, а також ненадання відповідних документів сторонами кримінального провадження під час касаційного розгляду, колегія суддів позбавлена можливості змінити вирок апеляційного суду у відповідній частині, натомість вважає, що це питання може бути вирішене в порядку статтей 537-539 КПК за місцем відбування покарання після отримання судом зазначених відомостей. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено. 
		За таких обставин, касаційні скарги засудженої та прокурора не підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суд
		ухвалив:
		Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 червня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої та прокурора  без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...