Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/8243/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 61-10185ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		12 грудня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 641/8243/14-ц
		 
		провадження № 61-10185св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Пилипчук Н. П., Трішкової І. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі  - ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія») про стягнення майнової шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 22 грудня 2013 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого порушив вимоги підпункту 10.1 Правил дорожнього руху України. 
		 
		Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 березня 2014 року встановлено вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
		 
		Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який є власником транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», тому завдано йому шкоду ОСОБА_1 просив стягнути саме з указаної страхової компанії. 
		 
		На обґрунтування завданої майнової шкоди позивач зазначив, що згідно зі звітом дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 12 жовтня 2015 року № 652, складеного ФОП ОСОБА_3, сума матеріального збитку, завданого автомобілю «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, дорівнює його ринковій вартості і складає 50 911,05 грн з відрахуванням 12 000 грн вартості залишків авто, отриманих від його реалізації.
		 
		З урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 остаточно просив стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на свою користь страхове відшкодування в розмірі 39 496,05 грн, пеню за затримку платежу в розмірі 19 093 грн та судовий збір.
		 
		Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 квітня 2016 року у складі судді Богдан М. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 28 602,15 грн, вартість проведеного дослідження - 885,60 грн, пеню за затримку платежу - 11348,63 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 08 квітня 2014 року позивач подав до офісу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в м. Харкові заяву про виплату страхового відшкодування, але протягом 90 днів виплату не було здійснено.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» задоволено, рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 18 квітня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскаржуване рішення районного суду не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, оскільки суд не надав належної оцінки наявній у матеріалах справи заяві про страхове відшкодування і помилково вважав її поданною позивачем до відповідача 08 квітня 2014 року. Згідно зі штампом ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» заяву ОСОБА_1 про страхове відшкодування зареєстровано 08 квітня 2015 року, тоді як шкода заподіяна автомобілю «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, 22 грудня 2013 року, що вказує про подачу позивачем указаної заяви після спливу одного року, що відповідно до вимог статті 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
		 
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду не є законним і обґрунтованим з огляду на вимоги статті 213 ЦПК України 2004 року. Апеляційним судом зроблено помилковий висновок про неподання позивачем заяви про виплату страхового відшкодування у строк, визначений статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», без з'ясування дійсних обставини справи. Також страховик не виконав дії, передбачені вимогами статей 34, 36 указаного закону. Вважає, що наданий страховиком розрахунок є неналежним доказом, оскільки він виконаний з порушенням строку, визначеного законом.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в справі.
		 
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди призначено до судового розгляду.
		 
		Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 22 грудня 2013 року сталася ДТП за участю транспортних засобів «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, та «Mitsubishi Pajero Sport», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 У результаті вищевказаної ДТП автомобіль «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.
		 
		Відповідно до постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від  27  березня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Провадження у адміністративній справі було закрито у зв'язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення.
		 
		Згідно зі страховим полісом АС/0476909, укладеним між ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_2, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Pajero Sport» була застрахована. Франшиза складає 1 000 грн.
		 
		Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
		 
		Згідно з пунктом 37.1.4. статті 37 вказаного Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, що передбачає доведення кожною стороною тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Таким чином, доведення належними і допустимими доказами обставин, які б вказували на наявність правових підстав для задоволення майнових вимог ОСОБА_1, є його процесуальним обов'язком. 
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що всупереч вищенаведеним вимогам законодавства позивачем не доведено факт його звернення до страховика із заявою про здійснення страхової (регламентної) виплати у строк, передбачений пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». 
		 
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, ДТП, унаслідок якої автомобіль «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, сталася 22 грудня 2013 року. Штамп про реєстрацію заяви ОСОБА_1 про страхове відшкодування свідчить про її подачу лише 08 квітня 2015 року, тобто після спливу одного року. Зазначену заяву до суду першої інстанції було надано позивачем як доказ.
		 
		Крім того, аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом та неодноразові уточнення позивачем позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги про стягнення майнової шкоди та пені у зв'язку з невиплатою страхового відшкодування позивачем були пред'явлені до страховика лише після подання останнім заперечень на позов, у яких зазначалось про відсутність заяви позивача про здійснення регламентної виплати.
		 
		Попередні редакції уточнених позовних заяв таких посилань не містили, а підстави звернення до суду та стягнення матеріальної шкоди обґрунтовувались іншими обставинами, зокрема, встановленням факту ДТП та наявності вини ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».
		 
		Посилання заявника на невиконання страховиком вимог, передбачених статтями 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки впливають на правомірність дій страховика під час провадження страхової справи, вирішення питання про належність ДТП до категорії страхових випадків, а також встановлення обставин щодо механізму ДТП, що в сукупності впливає на прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та його розмір. Відомостей про те, що за обставинами ДТП, що мала місце 22 грудня 2013 року, страховик приймав рішення про здійснення страхового відшкодування, матеріали справи не містять.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 жовтня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                      Д. Д. Луспеник 
		 
		Судді:                                                                                                 Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Є.В. Синельников
		 
		                                                                                                            С. Ф. Хопта 
		 
		                                                                                                            Ю.В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...