Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 707/2595/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 51-2476км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		12 грудня 2018 року
		м. Київ
		справа № 707/2595/15-к 
		провадження № 51-2476км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженої  ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27березня 2017 року у кримінальному провадженні №1215250270001127 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пишного Долинського району Кіровоградської області, жительки АДРЕСА_1 , такої, що на підставі ст. 89 КК судимостей не має, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2015року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено повністю, ухвалено стягнути на її користь з ОСОБА_6 3020,53 грн матеріальної шкоди та 50000грн моральної шкоди. Також стягнуто з ОСОБА_6 процесуальні витрати на проведення експертиз у сумі 1535 грн.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2016 року вказаний вирок змінено й дії ОСОБА_6 перекваліфіковано з ч. 1 ст.115 КК на ст. 118 КК і за цим законом їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_6 зараховано строк попереднього ув`язнення з 5 вересня 2015 року по 26 лютого 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні відбування покарання, що становить 286 днів.
		 
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 1 грудня 2016 року задовольнив касаційну скаргу прокурора й скасував ухвалу апеляційного суду від 24 лютого 2016 року та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22 грудня 2015року ОСОБА_6 залишено без зміни.
		 
		За вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона 4вересня 2015 року приблизно о 17 год. у стані алкогольного сп`яніння у своєму домоволодінні АДРЕСА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_9 під час спільного розпивання спиртних напоїв, маючи умисел на його умисне вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті останньому умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, перебуваючи на кухні указаного будинку, схопила зі столу ніж, який, тримаючи у правій руці, завдала один тичковий удар в область грудної клітки ОСОБА_9 , чим спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення грудної клітки із ушкодженням серця, яке супроводжувалося зовнішньою та внутрішньою кровотечею та призвело до гострої крововтрати і смерті потерпілого. 
		 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджена просить скасувати оскаржувані нею судові рішення й призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, посилаючись на неправильне визначення судами умислу її дій з позбавлення життя ОСОБА_9 . А саме, не заперечуючи факт спричинення смерті потерпілому, засуджена вказує, що завдання нею удару ножем було спричинено його протиправними діями щодо неї, оскільки він намагався її зґвалтувати, у зв`язку із чим вона захищала своє життя і здоров`я. Окрім того, посилається на безпідставне задоволення суми моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_8 . 
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Засуджена та її захисник просили задовольнити касаційну скаргу. 
		 
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженої.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Доводи касаційної скарги засудженої щодо заподіяння нею смерті ОСОБА_9 у зв`язку із перебуванням у стані необхідної оборони, оскільки той вчинив на неї напад з метою зґвалтування, не ґрунтуються на змісті кримінального закону та суперечать належним чином дослідженими судами обох інстанцій доказами.
		Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК). 
		Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
		Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суд ураховує не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку зазначається, в чому саме воно полягає. 
		Також слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. 
		При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. 
		За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин не встановлено ознак вчинення кримінально караних діянь ОСОБА_6 у стані необхідної оборони з перевищенням її меж.
		Так, судами ретельно перевірено доводи ОСОБА_6 про здійснення на неї потерпілим ОСОБА_9 нападу, в ході якого останній схопив її за шию та, утримуючи, намагався зґвалтувати. Вказана версія захисту підтвердження не знайшла. Свої висновки суди обґрунтували з посиланням на дані довідки КЗ «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ЧМР приймального відділення про те, що вумовах приймального відділення проведено первинний медичний огляд затриманої ОСОБА_6 , доставленої Черкаським РВ, за результатами якого тілесних ушкоджень у останньої не виявлено. 
		Згідно висновку експерта № 05-5-06/145 від 25 вересня 2015 року в піднігтьовому вмісті рук ОСОБА_6 кров та епітеліальні клітини не виявлено. 
		За змістом акту судово-психіатричної експертизи № 475 від 07.10.2015 року, ОСОБА_6 хронічним психічним захворюванням, недоумством не страждає і не страждала на період часу до якого відноситься скоєння інкримінованого їй правопорушення, а виявляє прояви емоційно-нестійкого розладу особистості в стані компенсації ускладненого алкоголізацією, що при збереженні у неї процесів мислення, пам`яті, інтелекту, больового контролю, критичних і прогностичних функцій  свідчить про її здатність усвідомлювати свої дії і керувати ними, може приймати участь у слідчих діях і судовому процесі.у період інкримінованого  ОСОБА_6 діяння вона не знаходилася у стані фізіологічного афекту або іншому вираженому емоційному стані котрий міг би суттєво вплинути на її свідомість та поведінку по причині відсутності трьохфазної динаміки цього виключного стану та феноменологічних критеріїв в їх необхідній сукупності, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
		Ураховуючи наведене, а також дані амбулаторної карти № 1780 від 4 вересня 2015 року про те, що ОСОБА_6 під час вчинення інкримінованих їй дійне знаходилась в стані фізіологічного афекту, в тому числі, і в іншому вираженому емоційному стані, котрий міг би суттєво вплинути на її свідомість та поведінку, а знаходилась в стані простого алкогольного сп`яніння, суди обох інстанцій зробили обґрунтовані висновки про відсутність боротьби або будь-якого насилля з боку потерпілого ОСОБА_9 щодо ОСОБА_6 , а мотивом її дій були раптово виниклі неприязні стосунки під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_9 та свідчать про спрямованість її умислу саме на позбавлення життя потерпілого.
		З цим погоджується й колегія суддів касаційного суду.
		За таких обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 є правильною, призначене їй за цим законом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК.
		Рішення суду першої інстанції у вироку щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим. Твердження ОСОБА_6 щодо неправильного визначення суми моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілої,аналогічні її доводам в апеляційній скарзі, які суд апеляційної інстанції належним чином розглянув та спростував.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, не виявлено.
		З огляду на це касаційна скарга засудженої не підлягає задоволенню. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 440442 КПК Верховний Суд,
		ухвалив:
		Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 22грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 березня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...