Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/18852/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.12.2018. Оприлюднено: 19.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 61-21320ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                            
		Іменем України
		 
		12 грудня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа №759/18852/14-ц
		 
		провадження № 61-21320св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І,. КурилоВ.П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 
		відповідач - відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_7,
		третя особа - служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_8, в інтересах якої діє ОСОБА_9, публічне акціонерне товариство «Укрінбанк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року в складі судді Борденюка В. В. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року в складі колегії  суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,  
		ВСТАНОВИВ:
		 
		02 липня 2012 рокуОСОБА_4, а 06 серпня 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, приватного підприємства «Нива В. Ш.» треті особи: ОСОБА_7, служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_8, в інтересах якої діє ОСОБА_9, публічне акціонерне товариство «Укрінбанк» (далі - ПАТ «Укрінбанк») про визнання прилюдних торгів недійсними.
		 
		В обґрунтування позовних вимог указували, що виступили іпотекодавцями в забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Торговий дім «Байкал» та ПАТ«Укрінбанк», та передали в іпотеку банку належну їм квартиру № 254 у будинку № 59 на проспекті Перемоги в м. Києві.
		 
		У зв'язку з невиконанням ТОВ «Торговий дім «Байкал» умов кредитного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним ПАТ «Укрінбанк» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
		 
		Посилаючись на те, що під час проведення прилюдних торгів у квартирі була зареєстрована малолітня дитина, а також, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року виконавчий напис, на підставі якого були проведені прилюдні торги з реалізації їхньої квартири, визнаний таким, що не підлягає виконанню, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили визнати недійсними прилюдні торги від 23 квітня 2012 року з продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), визнати недійсним акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 27 квітня 2012 року.
		 
		02 січня 2013 року ПП «Нива - В. Ш.» подало заперечення, в яких просило застосувати позовну давність, оскільки позивачі пропустили позовну давність, передбачену <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_319/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#319" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статтею 48 Закону України «Про іпотеку»</a>.
		 
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки виконавчий напис вчинений нотаріусом 22 червня 2011 року, був чинним на період проведення прилюдних торгів.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено згідно із законом.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала мотивована тим, що суди не звернули увагу на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить позивачам визнано таким, що не підлягає виконанню. Отже, виконавче провадження з реалізації предмета іпотеки відкрито з порушенням норм чинного законодавства.
		 
		24 грудня 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 змінили підстави позову та збільшили позовні вимоги та подали позовну заяву до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, приватного підприємства «Нива В. Ш.», ОСОБА_7, третя особа: ПАТ «Укрінбанк» про визнання недійсними прилюдних торгів. Просили визнати недійсними прилюдні торги проведені 23 квітня 2012 року з продажу квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), визнати недійсними протокол та акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 23 квітня 2012 року, визнати недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 04 травня 2012 року видане ОСОБА_7, витребувати на їх користь по 1/3 частині квартири від ОСОБА_7 та визнати за ними право власності на вказану квартиру. 
		 
		04 січня 2016 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення ПП «Нива - В. Ш.».
		 
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року в зв'язку з ліквідацією ПП «Нива - В. Ш.» провадження у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ПП «Нива - В. Ш.» закрито.
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним акт №352/19 від 27 квітня 2012 року державного виконавця про прилюдні торги з продажу квартири, визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, яким посвідчено право власності ОСОБА_7, витребувано з володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначену квартиру . У решті позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий напис, на підставі якого були проведені прилюдні торги з продажу квартири, що належала позивачам, рішенням суду, яке набрало законної сили, визнаний таким, що не підлягає виконанню, що свідчить про незаконність та недійсність правочину з купівлі-продажу предмету іпотеки, який був оформлений актом про прилюдні торги з продажу квартири та видачею свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. 
		Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення згідно із законом.
		 
		У лютому 2017 року ОСОБА_7 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили фактичні обставини у справі, що мають значення для правильного вирішення спору, не врахували, що прийнятим рішенням порушуються права заявника, її дочки та дитини, для яких придбавалась квартира з прилюдних торгів, суди не дали оцінку доводам відповідача про зловживання позивачами своїми правами.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі. 
		 
		Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		 
		15 березня 2017 року від ОСОБА_7 до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли додаткові пояснення на касаційну скаргу, які мотивовані тим, що застосуванню під час вирішення справи підлягає висновок, викладений в постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2776цс16.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		11 січня 2018 року до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_7, які мотивовані тим, що до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 03 жовтня 2011 року в справі № 3-98гс11.
		 
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10129/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10129" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">Статтею 388 ЦПК України</a> в редакції <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2017_10_03/pravo1/T172147.html?pravo=1" title="Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів; нормативно-правовий акт № 2147-VIII від 03.10.2017" target="_blank">Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»</a>, що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ЦПК України</a>), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Підпунктом 4 пункту першого Розділу <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10987/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10987" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">XIII «Перехідні положення» ЦПК України</a> передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		26 квітня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10240/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10240" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 400 ЦПК України</a> під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Згідно з положенням частини другої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10131/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10131" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 389 ЦПК України</a> підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди встановили, що 30 вересня 2008 року ПАТ «Український інноваційний банк» та ТОВ «Торговий дім «Байкал» уклали кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 547 000 грн з кінцевим строком повернення до 29 вересня 2009 року зі сплатою 20 % річних. 
		У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Український інноваційний банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали договір іпотеки, предметом якої стала квартира АДРЕСА_1.
		22 червня 2011 року ПАТ «Український інноваційний банк» звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.
		Цього ж дня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н. П. вчинив виконавчий напис, яким звернуто стягнення на зазначену квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 вересня 2008 року.
		Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 20 вересня 2011 року було відкрито виконавче провадження з виконання цього виконавчого напису.
		23 квітня 2012 року відбулися прилюдні торги з реалізації належної ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, за результатами проведення яких переможцем стала ОСОБА_7
		27 квітня 2012 року державним виконавцем складено акт № 352/19 про прилюдні торги з продажу квартири.
		04 травня 2012 року на ім'я ОСОБА_7 видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 листопада 2013 року, виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований у реєстрі за №3293 на договорі іпотеки нерухомого майна від 30 вересня 2008 року, визнано таким, що не підлягає виконанню. 
		 
		Згідно з частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843253/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843253" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 215 ЦК України</a> підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, шостою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843241/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843241" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 203 цього Кодексу</a>.
		 
		Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843253/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843253" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 215 ЦК України</a>.
		 
		Нерухоме майно передається на реалізацію на прилюдних торгах за ціною та у порядку, передбаченому <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_11_10/pravo1/T161404.html?pravo=1" title="Про виконавче провадження; нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016" target="_blank">Законом України «Про виконавче провадження»</a>, при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів, затверджених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_22/pravo1/REG4038.html?pravo=1" title="Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; нормативно-правовий акт № 68/5 від 27.10.1999" target="_blank">наказом міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5</a> (в редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів, далі - Тимчасове положення).
		 
		Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
		 
		Відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення прилюдні торги реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.
		 
		Наслідком визнання результату прилюдних торгів недійсними є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця - до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин (<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843254/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843254" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">стаття 216 ЦК України</a>).
		 
		Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року в справі № 6-1884цс15.
		 
		У даній справі вимог про застосування наслідків, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843254/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843254" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 216 ЦК України</a>, сторони не заявляли. 
		 
		Оскарження результатів торгів відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_319/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#319" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статті 48 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку»</a> (далі - Закон № 898-IV) означає можливість оспорити договір, укладений на прилюдних торгах, як з підстав невідповідності його вимогам <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ЦК України</a>, зокрема статтям <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843241/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843241" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">203</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843253/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1#843253" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">215 ЦК України</a>, так і з підстав, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_282/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#282" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статтями 45-47 Закону № 898-IV</a>.
		 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття257 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_10_02/pravo1/T030435.html?pravo=1" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ЦК України</a>). У <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">законі</a> для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема до вимог про оскарження прилюдних торгів з реалізації іпотечного майна. 
		 
		Згідно зі статтею<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_319/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#319" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank"> 48 Закону № 898-IV</a> іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.
		 
		Отже, у справах про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, підлягає застосуванню спеціальна позовна давність, передбачена <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_319/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#319" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статтею 48 Закону № 898-IV</a>.
		 
		Ураховуючи те, що прилюдні торги відбулись 23 квітня 2012 року, а ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів 02 липня 2012 року, тобто в передбачений <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">Законом № 898-IV</a> строк, підстави для застосування спеціальної позовної давності, передбаченої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_319/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1#319" title="Про іпотеку; нормативно-правовий акт № 898-IV від 05.06.2003" target="_blank">статтею 48 цього Закону</a>, за заявою відповідача відсутні.
		 
		Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, у зв'язку з чим прилюдні торги проведені на підставі виконавчого документа, який не підлягав виконанню, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що внаслідок зловживання позивачами своїми правами було позбавлено єдиного житла малолітньої онуки ОСОБА_7, не заслуговують на увагу, оскільки квартиру з прилюдних торгів ОСОБА_7 придбала на своє ім'я, що за встановлених обставин не дає підстав вважати порушеними майнові права її неповнолітньої онуки.
		 
		Посилання заявника на те, що суди не застосували висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2776цс16 та від 03 жовтня 2011 року в справі № 3-98гс11, є безпідставними, оскільки зазначені висновки не суперечать висновкам, викладеним у рішеннях, які є предметом оскарження у зазначеній справі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.
		 
		Відповідно дочастини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10301/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10301" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">статті 410 ЦПК України</a> суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10240/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10240" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">400</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10292/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10292" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">409</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10301/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10301" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">410</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10337/ed_2018_10_02/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10337" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">416 ЦПК України</a>, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		   
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції  набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді                                                                                               Н. О. Антоненко                              
		                                                                                                            В.І. Журавель
		 
		                                                                                                            В.І. Крат
		 
		                                                                                                             В.П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...