Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2170/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2018. Зареєстровано: 19.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2018.
Дата набрання законної сили: 11.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 грудня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/2170/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
		 
		секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,
		за участю представників:
		позивача -  Кучерявого Д. В., 
		відповідача  - Безносика А. О. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-НАДІЯ"
		про розподіл судових витрат у справі № 910/2170/18
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБС-НАДІЯ"
		до Київської міської ради
		про визнання незаконним та скасування рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		Постановою Верховного Суду від 20.11.2018 касаційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 у справі № 910/2170/18 залишено без змін.
		 
		У судовому засіданні 20.11.2018 до ухвалення постанови судом касаційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "СБС-НАДІЯ" (далі - ТОВ  "СБС-НАДІЯ") звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат, на професійну правничу допомогу посилаючись на положення частини 8 статті 129, статей 221, 244 Господарського процесуального кодексу України. 
		У строк, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, - 26.11.2018 до Касаційного господарського суду подано клопотання ТОВ  "СБС-НАДІЯ", до якого додано докази судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених товариством у зв'язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції. Зазначене клопотання отримано Касаційним господарським судом 27.11.2018.
		Зокрема, позивачем заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у сумі 35 000,00 грн.
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано копії:
		- додаткової угоди від 01.10.2018 № 3 до договору про надання правової допомоги від 21.02.2018 б/н;
		- акта від 22.11.2018 з описом і розрахунком правової допомоги (наданих послуг) про надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 21.02.2018 б/н;
		- платіжного доручення від 23.11.2018 № 115 про оплату правової допомоги згідно з актом  від 22.11.2018;
		- наказу від 12.09.2018 № 29/в Адвокатського об'єднання "Правовий центр ХХІ ст." (далі - Адвокатське об'єднання) про особовий склад;
		- опис вкладення до поштового відправлення на підтвердження надіслання КМР копії клопотання про стягнення витрат, понесених ТОВ  "СБС-НАДІЯ" на професійну правничу допомогу.
		10.12.2018 до Касаційного господарського суду від КМР надійшло клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
		Обґрунтовуючи це клопотання, КМР наголосила, що суму зазначених витрат вважає неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих правничих послуг. Необґрунтованими, на думку КМР, є вимоги про стягнення витрат, здійснених для аналізу законодавства і судової практики, оскільки правова позиція позивача стосувалася лише прийнятих судових рішень у судових спорах між КМР і  ТОВ  "СБС-НАДІЯ".   
		У зв'язку із зазначеним КМР просить Касаційний господарський суд зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають стягненню.
		Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
		Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		Згідно до положення частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). 
		Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).
		Як убачається із матеріалів справи, 21.02.2018 між ТОВ "СБС-НАДІЯ" та Адвокатським об'єднанням укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 173). 01.10.2018 ТОВ "СБС-НАДІЯ" та Адвокатське об'єднання уклали додаткову угоду № 3 до цього договору.
		Згідно з пунктом 3.1 додаткової угоди № 3 вартість правової допомоги Адвокатського об'єднання, що надається ТОВ "СБС-НАДІЯ", вираховується, виходячи із наданих послуг, але не може перевищувати 200 000,00 грн.
		22.11.2018 Адвокатське об'єднання і ТОВ "СБС-НАДІЯ"  уклали акт про надання правової допомоги за додатковою угодою від 01.10.2018 № 3, яким узгодили перелік та обсяг наданої Адвокатським об'єднанням за період з 24.09.2018 по 22.11.2018 правової допомоги та її загальну вартість - 35 000,00 грн. 
		Згідно з актом від 22.11.2018 б/н сума 35 000,00 грн, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, складається із: 
		- 5 000,00 грн - вартість підготовки процесуальних документів для відшкодування судових витрат, 
		-   5 000,00 грн - вартість аналізу касаційної скарги КМР на постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва, 
		- 10 000,00 грн - вартість підготовки проекту відзиву на касаційну скаргу, формування комплекту документів, направлення копії відзиву на касаційну скаргу з додатками на адресу відповідача, подання відзиву на касаційну скаргу до суду,
		- 15 000,00 грн - вартість представництва інтересів ТОВ "СБС-НАДІЯ" у судовому засіданні у Касаційному господарському суді.
		Суму 35 000,00 грн було погоджено позивачем у додатковій угоді від 01.10.2018 № 3 до договору від 21.02.2018 б/н про надання правової допомоги та сплачено згідно з платіжним дорученням 23.11.2018 № 115, тобто після судового засідання у справі    № 910/21710/18, що відбулося 20.11.2017. 
		Відповідно до матеріалів справи представником позивача у суді касаційної інстанції був адвокат Адвокатського об'єднання "Правовий центр ХХІ ст." Кучерявий Дмитро Владиславович, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 20.02.2018 та свідоцтвом від 05.09.2018 № 6822/10 про право на заняття адвокатської діяльності. 
		Верховний Суд, розподіляючи витрати, понесені товариством на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає що надані додаткова угода від 01.10.2018 № 3, акт від 22.11.2018 б/н, платіжне доручення від 23.11.2018 № 115 про оплату за надання правової допомоги у розмірі 35 000,00 грн, наказ від 12.09.2018 № 29в не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
		Як убачається із матеріалів справи, правова позиція позивача не змінювалася в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, адвокат, який надавав правову допомогу товариству, зокрема в суді касаційної інстанції, був обізнаним про позицію відповідача, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, отже підготовка цієї справи до розгляду в суді касаційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи.
		Незрозумілою є позиція позивача щодо обґрунтування пропорційності предмета спору до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, адже спір у цій справі не має майнового характеру.
		Верховний Суд вважає необґрунтованими вимоги про стягнення 5 000,00 грн як вартості підготовки процесуальних документів для відшкодування судових витрат, оскільки вони не стосуються підготовки справи до розгляду у суді касаційної інстанції.
		Стосовно підготовки адвокатом проекту відзиву на касаційну скаргу, вартість якої визначено у сумі 10   000,00 грн, суд касаційної інстанції вважає співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної роботи лише у сумі 5   000,00 грн, з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду у суді касаційної інстанції та зважаючи на те, що зміст і доводи відзиву на касаційну скаргу ідентичні доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
		Вимоги позивача про стягнення 5 000,00 грн як вартості аналізу касаційної скарги відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.   
		Щодо вартості представництва інтересів товариства в судовому засіданні - 15 000,00 грн суд касаційної інстанції зазначає, що з наданих документів не убачається доведеності та обґрунтованості понесення адвокатських витрат, саме у заявленій сумі. Зазначена сума адвокатських витрат є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи у суді касаційної інстанції, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді касаційної інстанції (розгляд касаційної скарги було здійснено за одне судове засідання), у зв'язку з чим співмірною є компенсація саме у сумі 7 500,00 грн. 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Ураховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з КМР на користь ТОВ "СБС-НАДІЯ" 17 500,00 грн.
		Керуючись статтями 123, 126, частиною 8 статті 129, статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСБ-НАДІЯ" про розподіл судових витрат задовольнити частково.
		2. Стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСБ-НАДІЯ" 17 500,00 грн компенсації витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом касаційної скарги у справі № 910/2170/18. В решті заяву залишити без задоволення.
		3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ на виконання цієї постанови.
		4. Додаткова постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             Т. Б. Дроботова                                                                                     
		 
		Судді                                                                                                          К. М. Пільков
		                                                                                                                    
		                                                                                                                   Ю Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...