Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/9070/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2018. Зареєстровано: 20.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.02.2019
Результат оскарження 12.02.2019 Апеляційний суд Тернопільської області: повернуто скаргу
Номер судового провадження: 2/607/2762/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		11.12.2018 Справа №607/9070/18 
		 
		 
		Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
		головуючого В.М. Братасюка 
		за участі секретаря К.І. Стус 
		представника позивача Климчук О.І., представника відповідача ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в залі суду позовну заяву Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_3 про стягнення завданої шкоди , - 
		в с т а н о в и в :
		В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебував позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_3, третя особа Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про стягнення завданої шкоди в сумі 348 808, 70 гривень.
		Ухвалою суду від 11.12.2018 року, виключено зі складу учасників справи Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, оскільки, як з'ясувалося з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції не зареєстроване, як юридична особа, а відтак відокремлений підрозділ юридичної особи не може бути самостійним учасником справи в розумінні ст. 42 ЦПК України.
		На обґрунтування позовних вимог Департамент патрульної поліції посилається на ту обставину, що наказом ДПП від 23.08.2017 № 323 о/с ОСОБА_3 призначений на посаду поліцейського роти № 4 батальйону УПП у м. Тернополі ДПП.
		27.01.2018 року згідно з розстановкою сил та засобів роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП екіпаж «Юпітер - 0108» у складі рядового поліції ОСОБА_3 та лейтенанта поліції ОСОБА_4. заступили для несення служби по забезпеченню публічної безпеки і охороні громадського порядку на вулицях міста Тернополя в нічну зміну на службовому автомобілі «Toyota Prius». д.н.з. НОМЕР_1.
		28.01.2018, близько 04 год. 00 хв., відповідач, перебуваючи за кермом службового автомобіля «Toyota Prius», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), рухаючись на проспекті Злуки, 45, в м. Тернополі, виявив транспортний засіб «Audi» на іноземній реєстрації, у якого не горів задній лівий габаритний ліхтар.
		У зв'язку з чим працівниками УПП в Тернопільській області ДПП було прийняте рішення зупинити даний автомобіль та повідомити водію про технічну несправність його транспортного засобу. Після цього поліцейськими екіпажу «Юпітер - 0108» водію було подано сигнал про зупинку за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору спільно із звуковим сигналом, проте водій на неодноразові вимоги працівників поліції про зупинку не реагував, а навпаки збільшуючи швидкість, продовжив рух, намагаючись залишити місце події. Автопатруль «Юпітер - 0108» почав переслідування даного транспортного засобу та через автомобільну радіостанцію передав інформацію іншим нарядам УПП в Тернопільській області ДПП.
		Після цього автомобіль «Audi» на польській реєстрації, який переслідували працівники УПП в Тернопільській області ДПП виїхав за межі міста та направився в сторону с. Великі Гаї, Тернопільського району.
		В ході подальшого переслідування даного транспортного засобу на автомобільній дорозі О - 201519 (14 км) «Тернопіль - Козівка - Хоростків», поліцейський роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП рядовий поліції ОСОБА_3 керуючи вищезгаданим службовим автомобілем, наближаючись до нерегульованого перехрестя, де головна дорога змінює напрямок руху, чого ОСОБА_3 не передбачив, відповідно не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, та, у зв'язку з умовами недостатньої видимості та слизьким дорожнім покриттям, не впорався з керуванням та допустив з'їзд у кювет, що призвело до перекидання транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав значні механічні пошкодження, а саме: деформація даху, деформація капоту, розбите лобове скло, пошкоджені передні та задні бампери, ліве переднє крило, праве переднє крило, проблискові маячки. Швидкість транспортного засобу становила близько 70 км/год. Внаслідок ДТП жоден з учасників тілесних ушкоджень не отримав.
		29.01.2018 відносно ОСОБА_3 було складено протокол серії БД № 023167 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст, 124 КУпАП та матеріали справи направлено до суду для прийняття рішення по суті.
		26.02.2018 року постановою Тернопільського міськрайонного суду по справі № 607/2226/18 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн.
		За фактом скоєного ДТП начальником Департаменту патрульної поліції призначено проведення службового розслідування. Висновком службового розслідування від 07.03.2018 встановлено, що факт дорожньо-транспортної пригоди став можливим у зв'язку з порушенням поліцейським роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП рядовим поліції ОСОБА_3 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, пункту 1 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», пункту 12.1 Правил дорожнього руху, на підставі пункту 3 частини 1 статті 12, частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
		Відповідно до висновку експертного дослідження № 4-28/17 від 14.02.2018 року проведеного Тернопільським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартість матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1, Департаменту патрульної поліції, внаслідок ДТП, яка мала місце 28.01.2018 о 04 год. 46 хв. поблизу села Грабовець Тернопільського району, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди може складати 348808, 70 грн.
		Цю суму, як розмір заподіяної матеріальної шкоди, позивач просить стягнути з відповідача.
		Правовою підставою позовних вимог ДПП зазначає ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію» та ст. 22, 1166, 1178 ЦК України.
		В судовому засіданні представник позивача вимогу підтримав та просить задовольнити з зазначених у позовній заяві підстав.
		Представник відповідача вимогу заперечив за безпідставністю. На адресу суду направив відзив на позов, змістом котрого спростовує доводи ДПП. Зокрема зазначає, що хоча за фактом скоєного ДТП начальником Департаменту патрульної поліції призначено проведення службового розслідування, проте наявний у справі висновок службового розслідування було затверджено начальником ДПП 07.03.2018 року, а наказ про притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку встановленого в ході службового розслідування, було винесено за шість днів до цього - 01.03.2018 року. Окремо зазначає, що на працівників поліції не поширюється законодавство про повну матеріальну відповідальність, й у даному випадку на відповідача, котрий виконував службові обов'язки, не може бути покладена відповідальність за шкоду, що відноситься до категорії нормального виробничо - господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, котрий перебував у стані крайньої необхідності.
		Заслухавши пояснення та дослідивши докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
		Предметом позову є вимога про стягнення завданої шкоди потерпілому від винної в ДТП особі, а правовою підставою ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію» та ст. 22, 1166, 1178 ЦК України.
		Отже, як зазначає у позові ДПП, наказом ДПП від 23.08.2017 № 323 о/с відповідач ОСОБА_3 був призначений на посаду поліцейського роти № 4 батальйону УПП у м. Тернополі ДПП.
		27.01.2018 року згідно з розстановкою сил та засобів роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП екіпаж «Юпітер - 0108» у складі рядового поліції ОСОБА_3 та лейтенанта поліції ОСОБА_4. заступили для несення служби по забезпеченню публічної безпеки і охороні громадського порядку на вулицях міста Тернополя в нічну зміну на службовому автомобілі «Toyota Prius». д.н.з. НОМЕР_1.
		28.01.2018, близько 04 год. 00 хв., відповідач, перебуваючи за кермом службового автомобіля «Toyota Prius», н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні), рухаючись на проспекті Злуки, 45, в м. Тернополі, виявив транспортний засіб «Audi» на іноземній реєстрації, у якого не горів задній лівий габаритний ліхтар.
		У зв'язку з чим працівниками УПП в Тернопільській області ДПП було прийняте рішення зупинити даний автомобіль та повідомити водію про технічну несправність його транспортного засобу. Після цього поліцейськими екіпажу «Юпітер - 0108» водію було подано сигнал про зупинку за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору спільно із звуковим сигналом, проте водій на неодноразові вимоги працівників поліції про зупинку не реагував, а навпаки збільшуючи швидкість, продовжив рух, намагаючись залишити місце події. Автопатруль «Юпітер - 0108» почав переслідування даного транспортного засобу та через автомобільну радіостанцію передав інформацію іншим нарядам УПП в Тернопільській області ДПП.
		Після цього автомобіль «Audi» на польській реєстрації, який переслідували працівники УПП в Тернопільській області ДПП виїхав за межі міста та направився в сторону с. Великі Гаї, Тернопільського району.
		В ході подальшого переслідування даного транспортного засобу на автомобільній дорозі О - 201519 (14 км) «Тернопіль - Козівка - Хоростків», поліцейський роти № 4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП рядовий поліції ОСОБА_3 керуючи вищезгаданим службовим автомобілем, наближаючись до нерегульованого перехрестя, де головна дорога змінює напрямок руху, чого ОСОБА_3 не передбачив, відповідно не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, та, у зв'язку з умовами недостатньої видимості та слизьким дорожнім покриттям, не впорався з керуванням та допустив з'їзд у кювет, що призвело до перекидання транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав значні механічні пошкодження, а саме: деформація даху, деформація капоту, розбите лобове скло, пошкоджені передні та задні бампери, ліве переднє крило, праве переднє крило, проблискові маячки. Швидкість транспортного засобу становила близько 70 км/год. Внаслідок ДТП жоден з учасників тілесних ушкоджень не отримав.
		29.01.2018 відносно ОСОБА_3 було складено протокол серії БД № 023167 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст, 124 КУпАП та матеріали справи направлено до суду для прийняття рішення по суті.
		26.02.2018 року постановою Тернопільського міськрайонного суду по справі № 607/2226/18 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340.00 грн.
		За фактом скоєного ДТП начальником Департаменту патрульної поліції призначено проведення службового розслідування. Висновком службового розслідування від 07.03.2018 встановлено, що факт дорожньо-транспортної пригоди став можливим у зв'язку з порушенням поліцейським роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП рядовим поліції ОСОБА_3 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.п. 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, пункту 1 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», пункту 12.1 Правил дорожнього руху, на підставі пункту 3 частини 1 статті 12, частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
		Відповідно до висновку експертного дослідження № 4-28/17 від 14.02.2018 року проведеного Тернопільським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - вартість матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1, Департаменту патрульної поліції, внаслідок ДТП, яка мала місце 28.01.2018 о 04 год. 46 хв. поблизу села Грабовець Тернопільського району, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди може складати 348808, 70 грн.
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником вказаного службового автомобіля «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 є Департамент патрульної поліції.
		ДПП стверджує, що ОСОБА_3 своїми неправомірними діями завдав механічних пошкоджень службовому автомобілю, так як вказаний автомобіль не відремонтований та знаходиться у неробочому стані, що значно ускладнює повноцінне виконання службових обов'язків УПП в Тернопільській області ДПП відповідно до закону.
		Таким чином, на думку позивача, внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, зумовленої винними протиправними діями відповідача, Департаменту патрульної поліції завдано майнову шкоду шляхом пошкодження службового автомобіля «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 348 808, 70 грн (триста сорок вісім тисяч вісімсот вісім грн. 70 коп.), й цю суму слід стягнути з відповідача.
		Правовою підставою позовних вимог ДПП зазначає ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію» та ст. 22, 1166, 1178 ЦК України, а саме: 
		Відповідно до ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Норма ст. 22 ЦК України зазначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
		Частиною 2 ст.1187 ЦК встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		 
		Разом з тим дійсний характер спірних правовідносин та предмет позову дозволяють суду зробити наступні висновки.
		1.
		Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
		Згідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Суд відзначає, що позивач дійшов хибного висновку, що на правовідносини, які виникли у цій цивільній справі, Кодекс законів про працю (КЗпП) не поширюється, оскільки правовідносини регулюються спеціальним законом, а саме Законом України «Про Національну поліцію».
		Основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність національної поліції є Закон України «Про Національну поліцію», згідно зі ст. 19 «Види відповідальності поліцейських», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
		За загальним правилом, під час вирішення справ такої категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.  
		Однак, у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, а тому суд приходить до висновку, що на поліцейського як на працівника поширюється трудове право, отже при вирішенні даного спору слід керуватись Кодексом законів про працю (КЗпП).
		Позивач помилкового посилається на ст.22 ЦК України, як правову підставу стягнення збитків, оскільки у цій справі йдеться про відшкодування матеріальної шкоди з працівника, поліцейського.    
		У п. 18 Постанови Пленуму ВСУ від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що під час заподіяння шкоди працівниками самовільним використанням у корисливих цілях технічних засобів підприємства (автомобілів, автокранів тощо) відповідальність має наставати за нормами не трудового, а цивільного права. У такому разі шкода відшкодовується в повному обсязі, включаючи й неотримані підприємством прибутки від використання зазначених технічних засобів.
		Окрім цього, помилковим є посилання на ст.1166 ЦК України, оскільки як встановлено судом, ОСОБА_3 виконував трудові (службові) обов'язки, а саме невідкладне службове завдання, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб, а отже відповідальність має наставати за нормами трудового права. Цивільне право слід застосовувати у випадках, коли працівник заподіяв матеріальну шкоду, внаслідок самовільного використання в особистих цілях автомобіля.
		Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.
		Згідно частин 1, 2, 4 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
		При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
		На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.
		Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
		Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:
		1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;
		2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
		3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
		4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
		5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
		6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;
		7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;
		8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
		9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.
		Отже, договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено лише із працівниками, які обіймають посади (виконують роботи) із зазначеного переліку. І лише за наявності такого договору працівник нестиме повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду. Тобто повна матеріальна відповідальність виникає лише за умови виконання обох описаних вище вимог.
		Спростовуються твердження позивача, щодо повної матеріальної відповідальності ОСОБА_3, оскільки ним не надано до суду доказів, передбачених законом, випадків повної матеріальної відповідальності згідно ст.134 КЗпП. 
		З огляду на наведене суд вважає, що відсутні законні підстави до стягнення з відповідача на користь позивача 348 808, 70 гривень повної вартості матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до висновку експертного дослідження № 4-28/17 від 14.02.2018 року проведеного Тернопільським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.
		Окремою мотивацією відхилення наведених позивачем аргументів, є критична оцінка певних наданих ДПП доказів. 
		Суд відхиляє поданий позивачем зміст висновку експертного дослідження № 4-28/17 від 14.02.2018 року проведеного Тернопільським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, яким вартість матеріального збитку, завданого власнику дорожнього транспортного засобу «Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1 визначено в сумі 348 808, 70 гривень. Мотивом відхилення даного доказу є те, що згаданим висновком визначено ймовірну вартість матеріального збитку, й для визначення збитку експертом, як основу нарахування, було застосовано середню по Україні ціну ТЗ, який був в користуванні, з урахуванням строку його експлуатації за інформацією з довідникової літератури.
		Разом з тим з наданої представником позивача письмової інформації від 10.12.2018 року за вих..№2779вн/41/5-2018, за даними управління фінансового забезпечення та бухгалтерського ДПП, спірний автомобіль був переданий ДПП у вересні 04.09.2016 року й первісною вартістю автомобіля з метою оприбуткування на баланс була суму 211 034 гривень. І це без врахування сум амортизації ТЗ, розмір котрих стороною позивачу суду не було доведена до відома.
		2.
		Для суду залишається питання з'ясувати, чи за встановлених обставин події 28.01.2018, близько 04 год. 00 хв,  взагалі можна стверджувати про наявність загальних підстав матеріальної відповідальності ОСОБА_3 за ушкодження спірного транспортного засобу, тобто одночасної наявності таких фактів: порушення трудових обов'язків, пряма дійсна шкода, причинний зв'язок між порушенням і шкодою, вина або бездіяльність працівника.
		Правосуддя має за мету не просто отримання конкретного результату. Рішення суду має бути справедливим. Шукаючи рівну міру справедливості, суд має керуватися принципом пропорційності, який, зокрема передбачає баланс інтересів суспільства та людини, людини та держави; відповідність засобів досягнення мети та самої мети тощо.
		Ще з античності відома теза: «Мета виправдовує засоби». Але чи завжди мета виправдовує засоби? Ні, не завжди. Мета, що досягається не відповідними їй (напр., аморальними) засобами, дискредитує себе. Швидше за все, мета не виправдовує засоби, а визначає їх. 
		Правоохоронна діяльність, на відміну від законоохоронної, яка спрямована на охорону букви закону,  є такою за суттю лише  за умови, що вона відповідає смислам права, вимогам справедливості, рівності,  відповідальності, гуманності, принципам права, що закріплюють загальнолюдські цінності, найвищою з-поміж яких, відповідно до ст..3 чинної Конституції України,  є людина , її життя, честь і гідність, права  та свободи і забезпечує їх ефективний захист. 
		Правоохоронна діяльність пов'язана з категорією «мета», а законноохорона - з категорією «результат», який формально має відповідати вимогам законодавства. Тобто, правоохоронна діяльність - це значною мірою поняття аксіологічне (ціннісне). Сліпе виконання букви закону робить результат цієї діяльності законноохоронним, але не правоохоронним. Як говорили з цього приводу у Стародавньому Римі, summum jus, summa injuria («занадто точне виконання норм права породжує найвищу несправедливість»).
		Ось і у цій справі відповідач, котрий працює поліцейським у патрульній поліції, і завданням котрого є служити та захищати людей, намагався запобігти вчиненню правопорушенню, врятувати чиєсь життя чи майно. Це була його мета. Для її досягнення відповідачем були використані відповідні засоби в т.ч. спірний автомобіль, котрий був ушкоджений під час погоні за правопорушником. Чи відповідали засоби меті? - Мабуть, так. Більше того, засобом виявилося і власне життя відповідача, яке він міг втратити під час переслідування правопорушника в результаті автотрощі. Його правоохоронна чи краще правозахисна діяльність здійснювалася в екстремальних умовах (переслідування правопорушника на великій швидкості), коли думати про збереження службового автомобіля було ніколи. 
		Судом встановлено, що ДТП, у якій отримав ушкодження службовий автомобіль Toyota Prius», реєстраційний номер НОМЕР_1, котрим керував відповідач, відбулася за обставин переслідування правопорушника, і ОСОБА_3 свідомо ризикуючи власним життям і здоров'ям виконував трудові (службові) обов'язки, а саме невідкладне службове завдання, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб. 
		Якби поліцейський думав про збереження службового автомобіля, а не захист чийогось життя, він, мабуть, не кинувся б переслідувати правопорушника, або зробив би вигляд, що він переслідує, і залишився б цілим автомобіль. Але чи це було б правильно з позицій вимог принципів права? Чи це відповідало б принципу гуманізму і справедливості? Чи ця діяльність мала б підстави називатися правоохоронною? Вочевидь, що ні.
		На вершині ціннісної шкали правоохоронця знаходиться людина, захисту якої мають бути підпорядковані всі інші матеріальні цінності, в т.ч. автомобіль.
		Вимагаючи від поліцейського виконання його основного завдання - служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, та з цією метою передавши позивачу засіб досягнення мети - службовий автомобіль, держава, в особі Департаменту патрульної поліції, навіть не спромоглася застрахувати ТЗ (довідка від 10.12.2018 року за вих..№2776вн/41/6-18), фактично переклавши на поліцейського тягар відповідальності за завдану майну шкоду, що не відповідає принципу пропорційності, і є неприпустимим у суспільстві, у котрому визнається і декларується дія принципу верховенство права .
		На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. 
		З огляду на наведене, суд стверджує, що обставини події 28.01.2018, котра сталася близько четвертої години ранку на автомобільній дорозі О - 201519 (14 км) «Тернопіль - Козівка - Хоростків», дозволяють дійти висновку, що формально ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду відповідачу, шляхом ушкодження майна - службового автомобіля, проте заподіяну шкоду суд  відносить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, й водночас класифікує шкоду як таку, що була  заподіяна працівником, що перебував у стані крайньої необхідності, адже відповідач  не тільки не порушив трудових обов'язків, а навпаки виконував їх належним чином ризикуючи власним життям і здоров'ям.
		Керуючись ст. 2, 4, 12, 81, 263-265 ЦПК України, Законом України «Про Національну поліцію» ст. 130, 132, 138, 140 КЗпП України, ст. 3, 8 Конституції України, суд - 
		в и р і ш и в:
		В задоволенні позову Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3 м. Київ, інд 03048, ідентиф. код 401086648) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про стягнення 348 808, 70 гривень шкоди - відмовити.
		Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту , якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України , до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Головуючий суддяВ. М. Братасюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...