Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/12315/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2018. Зареєстровано: 20.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2018.
Дата набрання законної сили: 17.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		17 грудня 2018 року 
		Київ
		справа №344/12315/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/37466/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську про визнання дій неправомірними за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (у складі головуючого судді Пастернак І.А.) від 30 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі головуючого судді Запотічного І.І., суддів Затолочного В.С., Матковської З.М.) від 19 червня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся в Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Івано-Франківську (далі - відповідач, Фонд) у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо зменшення розміру індексації щомісячної страхової виплати з травня 2016 року, зобов'язати його нарахувати та виплатити суму індексації щомісячної страхової виплати з 01.05.2016, виходячи з розміру індексації 777,58 грн щомісячно, з урахуванням фактично виплачених сум, а також стягнути 1000,00 грн моральної шкоди.
		Позов мотивовано тим, що з 02.03.2012 він отримує пенсію за віком та відповідно до довідки МСЕК призначено страхові виплати у зв'язку із трудовим каліцтвом, які йому виплачує відповідач. У березні 2016 року на підставі постанови Івано-Франківського міського суду від 08.09.2015, УПФ України в м. Івано-Франківську проведено перерахунок пенсії, з врахуванням усіх виплат, таких як матеріальна допомога, індексація заробітної плати, премія та надбавка за вислугу років. Внаслідок перерахунку, розмір пенсії з 22.01.2015 збільшився до 3092,49 грн, що на 510,42 грн більше від попереднього розміру пенсії. Перебуваючи на обліку у відповідача, він отримує призначені страхові виплати в розмірі 1326,84 грн та індексацію в розмірі 777,58 грн, а всього 2104,42 грн. У серпні 2016 року він звернувся до відповідача про надання роз'яснення з приводу зменшення розміру щомісячних страхових виплат та отримав відповідь, що зменшення виплат відбулося за рахунок зміни розміру індексації, на підставі довідки УПФ України в м. Івано-Франківську № 3499 від 12.05.2016. Так як йому збільшено розмір пенсії, відповідачем здійснено перерахунок індексації, з 01.05.2016 сума щомісячної страхової виплати складає 1326,86 грн та нарахована сума індексації 307,80 грн, що на 469,78 грн менше попереднього розміру індексації. Позивач, вважаючи такі дії відповідача неправомірними, просив також стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що оскільки внаслідок перерахунку пенсії позивача за судовим рішенням відбулося підвищення грошового доходу позивача, який отримує пенсію та страхову виплату, то відповідачем правомірно в місяці зростання грошових доходів було зменшено суму індексації на суму підвищення грошового доходу позивача на 510,42 грн. Також, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в частині стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів завдання йому такої шкоди. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Касаційна скарга подана 23 жовтня 2017 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 344/12315/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
		Верховний Суд ухвалою від 18 липня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 344/12315/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 13 грудня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 грудня 2018 року.
		 
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером по інвалідності 2 групи загальне захворювання, причина інвалідності  трудове каліцтво.
		Згідно довідок УПФ України в м. Івано-Франківську від 11.02.2016 № 1106 та від 12.05.2016 № 3499 позивач отримував пенсію по інвалідності митникам: до січня 2016 року (включно) в розмірі 2582,17 грн щомісячно, а з лютого 2016 року  в розмірі 3092,49 грн.
		Як вбачається із відповіді відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області від 26.08.2016 № 01-28/1239/С-1, станом на 30.04.2016, розмір призначеної позивачу щомісячної страхової виплати в разі стійкої втрати працездатності складає 1326,84 грн та нарахована сума індексації  777,58 грн. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Оскільки позивачу на підставі довідки УПФУ в м. Івано-Франківську № 3499 від 12.05.2016 збільшено розмір пенсії по інвалідності митникам на 510,32 грн, тому відділенням Фонду здійснено перерахунок індексації з 01.05.2016, станом на 18.08.2016 сума щомісячної страхової виплати складає 1326,86 грн та нарахована сума індексації  307,80 грн. 
		Відповідно до довідки Фонду від 27.10.2016 № 01-27/1579 ОСОБА_2 отримує щомісячно: за період з січня 2016 року по вересень 2016 року страхову виплату в розмірі 1326,84 грн; індексацію доходів  за період з січня 2016 року по квітень 2016 року включно в розмірі 777,58 грн; фіксовану суму індексації за період з травня 2016 року по вересень 2016 року включно в розмірі 307,80 грн.
		 
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача, оскільки перерахунок пенсії за рішенням Івано-Франківського міського суду від 08.09.2015 та збільшення за наслідками цього її розміру є відновленням порушеного права позивача та не має ніякого відношення до визначення і зміни базового місяця нарахування індексації та її зменшення.
		У той же час, скаржник у своїй касаційній скарзі відмовляється від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
		Від управління виконавчої дирекції фонду в Івано-Франківській області надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначає, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду попередніх інстанцій. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених  статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої  статті 211 КАС України  (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої  статті 328 КАС України  (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої  статті 159 КАС  (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої  статті 242 КАС України  (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття  2  та частина четверта статті  242 КАС України  (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає, з огляду на таке.
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Статтею 4 цього закону встановлено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться з наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
		Згідно пункту 1-1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		Відповідно до пункту 5 Порядку сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Крім того зазначається, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1  цього Порядку.
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що під «підвищенням пенсії» розуміється тільки таке збільшення суми нарахування, яке здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто випадки, коли пенсія була неправомірно недонарахована і в подальшому на підставі рішення суду нарахована в належному обсязі, не належать до «підвищення пенсії» в розумінні пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Здійснення пенсійним органом перерахунку пенсії на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для здійснення нового нарахування споживчих цін для проведення індексації у зв'язку із зростанням доходів громадян, без перегляду їх мінімального розміру, оскільки фактично збільшення доходів позивача в контексті приписів законодавства про порядок підвищення пенсійного забезпечення та індексацію доходів громадян не відбулось. Перерахунок пенсії з урахуванням спірних складових є відновленням порушеного права позивача на отримання належної виплати в розмірі, встановленому Законом, та не може бути підставою для здійснення нової індексації із застосуванням нового рівня споживчих цін та відповідно для встановлення нового базового місяця для проведення індексації пенсії.
		Додатковим обґрунтуванням такого висновку є той факт, що донараховані суми пенсії здійснені за минулий період, але їх виплата фактично проводиться протягом наступних періодів після набуття законної сили рішенням суду, на підставі якого таке донарахування здійснене, а тому безпідставно стверджувати про зростання доходів пенсіонера в минулому та проводити у зв'язку з цим перерахунок раніше виплачених сум індексації з можливим фактичним відрахуванням надміру виплачених коштів.
		Аналогічна правова позиція, щодо застосування зазначених норм матеріального права, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17 липня 2018 року у справі № 766/17737/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 568/355/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 576/1724/17.
		Частиною другою  статті 6 КАС України  передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів»  встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до  статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
		У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) аnd оthers v. the Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
		У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. the Italy № 36813/97).
		Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
		У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини, з посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
		Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova № 45701/99).
		З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо зменшення позивачу індексації соціальної виплати на розмір збільшення пенсії внаслідок перерахунку останньої за рішенням суду.
		Таким чином, підлягає задоволенню позовна вимога позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру індексації щомісячної страхової виплати позивачу з травня 2016 року та зобов'язати нараховувати і виплачувати суму індексації щомісячної страхової виплати з 01.05.2016, виходячи з розміру індексації 777,58 грн щомісячно.
		Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд касаційної інстанції виходить із того, що скаржником у касаційній скарзі висловлено відмову від цієї позовної вимоги.
		Частиною першою статті 348 КАС України визначено, що   позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду.
		Відповідно до частини другої цієї статті у разі відмови від позову або примирення сторін, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог  статей 189,  190  цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
		Згідно частин першої та шостої статті 189 КАС України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
		З урахуванням наведеного, оскільки позивач до завершення касаційного розгляду цієї справи відмовився від позову в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди і така відмова позивача не порушує будь-чиїх прав та інтересів, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що клопотання позивача про відмову від позову та закриття провадження у справі у відповідній частині слід задовольнити.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		За таких підстав, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача. В частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди рішення судів попередніх інстанцій слід визнати нечинними, а провадження у справі за цією позовною вимогою - закрити.
		Керуючись статтями 341,  345, 348,  349,  351,  355,  356,  359 КАС України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого від 19 червня 2017 року по справі № 344/12315/16-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій скасувати і прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
		Визнати протиправними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в  м. Івано-Франківську щодо зменшення ОСОБА_2 розміру індексації щомісячної страхової виплати з травня 2016 року.
		Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в  м. Івано-Франківську нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму індексації щомісячної страхової виплати з 01.05.2016, виходячи з розміру індексації 777,58 грн щомісячно, з урахуванням фактично виплачених сум. 
		Задовольнити клопотання ОСОБА_2 та прийняти відмову від позовної вимоги про стягнення моральної шкоди.
		Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року по справі № 344/12315/16-а в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди визнати нечинними та закрити у відповідній частині провадження у справі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                Я.О. Берназюк
		 
		Судді:                                                                                          М.І. Гриців
		 
		Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...