Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/4481/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.12.2018.
Дата набрання законної сили: 07.11.2018
Номер судового провадження: 14-345цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		             
		07 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 295/4481/16-ц
		Провадження № 14-345цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СитнікО.М., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О.Г., 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2016 року (у складі колегії суддів Коломієць О. С., Жигановської О. С., Зарицької Г. В.) 
		у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 14» Житомирської міської ради про визнання дій щодо видачі довідки протиправними, 
		ВСТАНОВИЛА:
		У березні 2016 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 14» Житомирської міської ради (далі - КП «ВЖ РЕП № 14»), в якому просила визнати протиправними дії відповідача, які полягають у видачі довідки № 1331 від 22 вересня 2007 року із зазначенням у ній необ'єктивних відомостей про осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1
		Позовну заяву мотивовано тим, що її чоловік ОСОБА_5 є власником квартири 
		АДРЕСА_1. 02 березня 2005 року у цій квартирі було зареєстровано позивачку ОСОБА_3 та їх спільну доньку ОСОБА_4 28 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») було укладено кредитний договір № 11225672000, згідно з умовами якого ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 28 тис. доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 28 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу СєтакомВ.Я., зареєстрований у реєстрі за № 14851. Предметом указаного договору є квартира № 19 загальною площею 36,86 кв. м, житловою площею 18,3 кв. м, яка складається з однієї житлової кімнати та службових приміщень і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Для укладення зазначеного договору іпотеки ОСОБА_5 отримав у КП «ВЖ РЕП № 14» довідку № 1331 від 22 вересня 2007 року про склад сім'ї, однак у ній не було вказано їх малолітню (на час виникнення спірних правовідносин) доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач вважає, що дії КП «ВЖРЕП № 14» щодо видачі такої довідки із зазначенням у ній необ'єктивних відомостей про зареєстрованих осіб є протиправними, не відповідають вимогам чинного законодавства.
		Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними дії КП «ВЖ РЕП № 14», які полягають у видачі довідки від 22 вересня 2007 року № 1331 із зазначенням у ній осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1, без відомостей про реєстрацію та проживання з 02 березня 2005 року неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Рішення суду мотивовано тим, що позивач довів, а суд установив протиправність дій відповідача щодо видачі довідки про склад сім'ї із зазначенням у ній необ'єктивних відомостей про зареєстрованих осіб.
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2016 року апеляційну скаргу КП «ВЖ РЕП № 14» задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 квітня 2016 року скасовано. Провадження у справі закрито.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з того, що КП «ВЖ РЕП № 14» надає послуги адміністративного характеру, зокрема видачу довідок про склад сім'ї, тобто виконує владні управлінські функції на виконання делегованих владних повноважень, які не належать до договірних відносин, такі спори не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства, а підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		У липні 2016 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вищезазначену ухвалу Апеляційного суду Житомирської області, в якій просила її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не пов'язані зі здійсненням КП «ВЖ РЕП № 14» владних управлінських функцій, відповідач не є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), а тому вказаний спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися за правилами цивільного процесуального закону.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		У вересні 2016 року від КП «ВЖ РЕП № 14» надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_3, у яких відповідач просить відхилити касаційну скаргу та залишити без змін ухвалу апеляційного суду, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
		Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 січня 2017 року справу призначив до судового розгляду.
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року  № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; тут і далі - у редакції Закону № 2147-VIII, якщо не зазначено інше) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У березні 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
		За правилами частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або ВеликоїПалати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року справу прийнято та призначено до розгляду.
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		У справі, яка переглядається в касаційному порядку, суди встановили, що 22 вересня 2007 року КП «ВЖ РЕП № 14» видало ОСОБА_5 довідку № 1331 про склад сім'ї, відповідно до якої у квартирі АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності, зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Відомості про реєстрацію дитини у зазначеній квартирі в довідці № 1331 відсутні. 
		ОСОБА_5 використав вищезазначену довідку при укладенні договору іпотеки між ним та АКІБ «УкрСиббанк» від 28 вересня 2007 року. Предметом цього договору є вищезазначена квартира.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України; у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті З КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).
		За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України (у чинній редакції) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно- владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
		Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
		Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		КП «ВЖ РЕП № 14» є юридичною особою, комунальним підприємством, належить до комунальної власності територіальної громади м. Житомира, видами діяльності останнього є: роботи із завершення будівництва, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, комплексне обслуговування об'єктів, загальне прибирання будинків, надання допоміжних комерційних послуг, вантажний автомобільний транспорт, збирання небезпечних відходів.
		При цьому, згідно із пунктом 2.1 статуту КП «ВЖ РЕП № 14» метою діяльності підприємства є одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, торгівельної, посередницької та інших видів діяльності, виконання робіт і надання послуг.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 55 та частини першої статті 63 Господарського кодексу України, Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
		Тобто відповідач не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України.
		За змістом пункту 18 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, чинних на час виникнення спірних правовідносин, довідка з місця проживання про склад сім'ї та прописку видається організацією, яка здійснює експлуатацію жилого будинку, або громадянином, який має у приватній власності жилий будинок (частину будинку), квартиру. Типова форма довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку міститься у додатку № 2 до вказаних Правил. 
		Спірні правовідносин між сторонами виникли з приводу надання особі комунальним підприємством довідки - побутового документа інформаційного характеру встановленої форми, за результатами збирання інформації на підставі даних про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.
		Отже, вказаний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки за характером правовідносин і з урахуванням суб'єктивного складу сторін цей спір не є публічно-правовим.
		Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це право не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу до суду потребує регулювання з боку держави. Для такого регулювання держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду, але застосовані ними обмеження не повинні звужувати чи применшувати можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що нівелюється сама сутність цього права (див. mutatis mutandis рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II Of Liechtenstein v. Germany), заява № 42527/98, § 44).
		За змістом частини третьої статті 124 Конституції України (у редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрав чинності 30 вересня 2016 року) юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно зі статтею 1 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах ОСОБА_4 з позовом, предметом якого є дії КП «ВЖ РЕП № 14» щодо видачі довідки від 22 вересня 2007 року № 1331 про склад сім'ї та зареєстрованих осіб у житловому приміщенні. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначала, що, на її думку, діями відповідача порушено майнові права її малолітньої (на час виникнення спірних правовідносин) доньки, а саме її право на користування житловим приміщенням. 
		Разом з тим дії КП «ВЖ РЕП № 14» щодо видачі довідки від 22 вересня 2007 року № 1331 про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні незалежно від відомостей, які в ній зазначені, жодним чином не впливають на право користування дитиною житловим приміщенням та не перешкоджають здійсненню цього права, як і не свідчать про його виникнення чи припинення. 
		Як установили суди, ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_5, тобто членом сім'ї власника житла - квартири АДРЕСА_1 (частина друга статті 64 та частина четверта статті 156 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР)). У члена сім'ї власника житла право на користування житлом виникає на підставі факту вселення як члена сім'ї (частина перша статті 156 ЖК УРСР). 
		Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
		Підстави припинення права користування житловим приміщенням також визначаються нормами чинного законодавства України, зокрема статтею 405 ЦК України. 
		Таким чином, дії КП «ВЖ РЕП № 14» щодо видачі довідки від 22 вересня 2007 року № 1331 не позбавляють ОСОБА_4 можливості здійснювати (реалізовувати) її право користування житловим приміщенням, а також не свідчать про невизнання чи оспорювання цього права. 
		Окрім того, статтею 16 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (абзац дванадцятий частини другої цієї статті).
		Спосіб захисту, обраний позивачем, не входить до загального переліку способів захисту цивільних прав та інтересів. 
		Разом з тим визнання незаконними дій може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за правилами ЦПК України у тому випадку, якщо наслідком їх реалізації є виникнення чи порушення майнових прав. 
		Довідка № 1331 від 22 вересня 2007 року не є актом правозастосування та має виключно інформативний характер, судовому оскарженню не підлягає. 
		Відсутність регламентації права на звернення до суду з позовом про визнання дій комунального підприємства щодо видачі довідки про склад сім'ї або зареєстрованих осіб у національному праві є розумним обмеженням, оскільки чинне законодавство передбачає інші способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.
		Ураховуючи зазначене, Велика Палата вважає, що у позивача не виникло право на судовий захист у порядку цивільного судочинства, оскільки дії відповідача, що є предметом позову, не вливають на цивільні права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3, а саме майнове право користування житловим приміщенням. Сама ж довідка про склад сім'ї, дії відповідача щодо видачі якої позивач просить визнати протиправними, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки не підлягає оскарженню. 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, про те що провадження у справі підлягає закриттю, однак з мотивів, наведених вище. 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта цієї статті).
		Оскільки суд апеляційної інстанції постановив по суті правильне судове рішення, однак з порушенням норм процесуального права, яке полягає у віднесенні спору до юрисдикції адміністративного суду, касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2016 року, виклавши її в редакції цієї постанови.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Згідно із частиною першою цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2016 року, з суттю якої погодилася й Велика Палата Верховного Суду, закрито провадження у справі, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають розподілу між сторонами. 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2016 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, в іншій частині цю ухвалу залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        О.М.Ситнік    Судді:     Н.О.Антонюк       В.С.Князєв        С.В.Бакуліна       Л.М.Лобойко      В.В.Британчук       Н.П.Лященко       Д.А.Гудима       О.Б.Прокопенко      В.І.Данішевська       Л.І.Рогач      О.С.Золотніков       І.В.Саприкіна        О.Р.Кібенко       В.Ю.Уркевич      О.Г.Яновська      
		Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформлено суддею Лященко Н. П.
		Повний текст постанови підписаний 18 грудня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...