Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/2110/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2018. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.12.2018.
Дата набрання законної сили: 14.01.2019
Номер судового провадження: 2/766/4880/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/2110/18
		н/п 2/766/4880/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 грудня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі: 
		головуючого судді                        Майдан С.І.,
		при секретарі                            Смоленській Ю.Ю.,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Херсоніцивільну справуза позовом ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв до ОСОБА_2 про стягнення суми стипендії,
		встановив:
		Позивач звернувсядо судуз вказанимпозовом до ОСОБА_2 про стягнення суми стипендії. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв від 27.10.2014 року №463-ОС ОСОБА_2 була зарахована до аспірантури (бюджетна форма навчання) з відривом від виробництва за спеціальністю «Дизайн» з 01 листопада 2014 року до 31 жовтня 2017 року. 01.11.2014 року між сторонами укладено угоду №5 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення, відповідно до пункту 2 якої позивач зобов'язується забезпечити виплату відповідно до законодавства державної стипендії, а згідно пункту 6 відповідач зобов'язується відпрацювати не менше трьох років у Херсонському державному технічному університеті за умови захисту дисертації у спецраді вчасно, тобто до 31.10.2017 року. Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно з програмами про підготовку відповідача та виплачував їй стипендію на загальну суму 48615,37 грн. 03.06.2016 року відповідач подала заяву на ім'я ректора ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв - ОСОБА_3 про відрахування її з аспірантури за станом здоровя. Рішенням Вченої ради ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв від 08.06.2016 року №17-1 було ухвалено відрахувати аспірантку ОСОБА_2 зі складу аспірантів за станом здоровя. При цьому, відповідач, будучи відрахованою з аспірантури академії за станом здоровя, не відшкодувала позивачу витрати, пов'язані з навчанням, а тому повинна нести цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування стипендіальних коштів, витрачених з бюджету на її навчання. Просить суд позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 отриману стипендію за період навчання в аспірантурі у розмірі 48615,37 грн.
		Представник позивача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. 
		Відповідач в судове засідання не зявилася, надала до суду відзив, в якому позовні вимоги не визнала в повному обсязі, вважала, що позов є таким, що не підлягає задоволенню. У звязку з тим, що відповідача було відраховано за станом здоровя, а не з причин зазначених у абзаці 1 п.22 Положення, вважає, що вона не порушувала своїх зобовязань та не повинна відшкодовувати вартість навчання, а тому вимоги позивача є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
		Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
		Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
		Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Судом встановлено, що згідно наказу ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв від 27.10.2014 року №463-ОС «Про зарахування до аспірантури» ОСОБА_2 зараховано до аспірантури (бюджетна форма навчання) з відривом від виробництва зі спеціальності 17.00.07- Дизайн з 01 листопада 2014 року, строк закінчення аспірантури - 31 жовтня 2017 року.
		01 листопада 2014 року між ОСОБА_1 державною академією дизайну і мистецтв в особі ректора ОСОБА_3 та аспірантом ОСОБА_2. ОСОБА_4 було укладено угоду про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення, за умовами якої аспірант зобов'язується: 1) дотримуватися всіх умов Положення про підготовку науково - педагогічних та наукових кадрів; 2) оволодіти науковими знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю згідно з обраною спеціальністю; 3) виконати індивідуальний план роботи; 4) звітувати про хід написання дисертації та індивідуального плану; 5) своєчасно подавати відділу аспірантури індивідуальний план роботи, результати атестації та інші необхідні документи; 6) відпрацювати не менше трьох років у Херсонському державному технічному університеті за умови захисту дисертації у спецраді вчасно до 31 жовтня 2017 року.
		03.06.2016 року ОСОБА_2 подала заяву на ім'я ректора ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв про відрахування її зі складу аспірантури за станом здоровя. 
		Витягом з протоколу №17-1 засідання Вченої ради від 08.06.2016 року вирішено відрахувати аспіранта ОСОБА_2 (другий рік підготовки, бюджет, очна форма, спеціальність 17.00.07 - дизайн) зі складу аспірантів за власним бажанням у звязку зі станом здоровя. 
		Згідно наказу ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв від 08.06.2016 року №174-ОС «Про відрахування аспіранта», ОСОБА_2 слід вважати такою, що відрахована зі складу аспірантів за станом здоровя з 08.06.2016 року.
		Відповідно до довідки про доходи за час навчання ОСОБА_2 отримала стипендію у розмірі 48615,37 грн. 
		Укладена між сторонами вищевказана угода передбачає, що правовідносини сторін регулюються Законом України «Про освіту», Положенням про підготовку науково - педагогічних та наукових кадрів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №309 (далі Положення), яке регламентує діяльність у галузі підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів і є обов'язковим для всіх вищих навчальних закладів та наукових установ України незалежно від їх підпорядкованості та форми власності.
		Пункт 22 цього Положення містить перелік підстав для відрахування аспіранта з аспірантури. Так, аспірант або докторант може бути відрахованим з аспірантури або докторантури за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу, наукової установи, за вчинення протиправних дій, а також за невиконання індивідуального плану роботи без поважних причин, передбачених пунктом 19 цього Положення.
		Рішення про відрахування аспіранта або докторанта приймає вчена рада вищого навчального закладу, наукової установи. На підставі рішення вченої ради аспірант або докторант відраховується з аспірантури або докторантури наказом керівника вищого навчального закладу, наукової установи.
		Аспірант або докторант, який був зарахований до аспірантури або докторантури за державним замовленням і відрахований через зазначені причини, відшкодовує вартість навчання згідно із законодавством України.
		Матеріали справи (епікризи, довідка ЛКК, висновок спеціаліста) свідчать, що відповідача відраховано не з причин, зазначених в п.22 Положення, що дає право позивачу на відшкодування вартості навчання, а за станом здоровя, тоді як така причина як підстава для відшкодування вартості навчання не передбачена ні умовами угоди про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення, ні законодавчими та нормативними актами.
		За таких обставин, суд вважає, що угодою про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення від 01 листопада 2014 року не передбачено обов'язок аспіранта щодо відшкодування стипендії за умови відрахування її із аспірантури за станом здоровя.
		Пунктом 22 Положення також зазначена причина відрахування із аспірантури не визнана підставою для відшкодування вартості навчання.
		Отже, правові підстави для покладення на ОСОБА_2 обов'язку про відшкодування стипендії, відсутні.
		Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
		Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
		У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту відшкодування майнової шкоди, позивач відповідно до ст.ст.12,13,81 ЦПК України зобов'язаний довести обставини, які мають місце у диспозиції норми матеріального права, проте позивачем ОСОБА_1 державною академією дизайну і мистецтв в особі уповноваженого представника не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції. 
		Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своєї позиції, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
		Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв до ОСОБА_2 про стягнення стипендії задоволенню не підлягає.
		Судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у звязку з відмовою у позові.
		Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України, суд
		вирішив:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 державної академії дизайну і мистецтв до ОСОБА_2 про стягнення суми стипендії відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІПерехідних положень ЦПК Українив новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя:                  С.І.Майдан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...