Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/7473/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2018. Зареєстровано: 21.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.

Номер судового провадження: 1-кп/676/7/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015240160000527

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 676/7473/15-к 
		Провадження № 1-кп/676/7/18 
		 
		 
		 
		 
		   ВИРОК
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2018 року                     м. Кам`янець-Подільський
		Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області у складі 
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретарів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		потерпілого  ОСОБА_9 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_10 ,
		захисника обвинуваченого, адвоката  ОСОБА_11 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Кам`янець-Подільського міськрайонного суду кримінальне провадження за ч. 1 ст. 185 КК України, щодо  ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іллічівськ Одеської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, - 
		ВСТАНОВИВ:
		Досудовим розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що 22.06.2015 року в період з 10 год. 50 хв. по 11 год. 30 хв. в ревматологічному відділенні № 2 Староушицького обласного дитячого санаторію «Дністер» по вул. Головна, 1 в смт. Стара Ушиця Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав з дерев`яної полиці мобільний телефон марки «Lenovo» моделі А-656, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 1966 грн. 50 коп., укомплектований чохлом із силікону марки «Lenovo» моделі А-656, вартістю 21 грн. 37 коп., карткою пам`яті microsd 8 Гб, вартістю 70 грн., на рахунку якої знаходились грошові кошти в розмірі 20 грн., який ОСОБА_9 передав в користування ОСОБА_12 , спричинивши потерпілому ОСОБА_9 майнових збитків на загальну суму 2097 грн. 87 коп. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_10 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка). 
		Допитавши обвинуваченого, потерпілого та свідків, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази відповідно до вимог ст. 94 КПК Українив їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд приходить до переконання, що дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження достатніми та допустимими доказами, а відтак обвинувачений підлягає виправданню за цим звинуваченням на підставі п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України. 
		Так, ОСОБА_10 вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав та суду пояснив, що в червні 2015 року близько 17 год. на зупинці громадського транспорту в смт. Стара Ушиця Кам`янець-Подільського району побачив ОСОБА_13 , який в руках тримав мобільний телефон. Підійшов до нього та запитав чи телефон продається, на що ОСОБА_13 відповів, що продасть за 700 грн. Оскільки в нього було лише 500 грн. при собі, то ОСОБА_13 погодився та продав мобільний телефон за вказану суму. В подальшому вклав у придбаний мобільний телефон власну сім-карту, яку використовував протягом тривалого часу до цього, та користувався ним близько двох місяців до добровільної видачі працівникам міліції, які прийшли за місцем його проживання для проведення обшуку. Додав, що протягом 2015 року взагалі не був в санаторії «Дністер», де сталася крадіжка. В день вчинення крадіжки працював на домогосподарстві ОСОБА_14 . Просив його виправдати у зв`язку із відсутністю його вини у скоєнні крадіжки, оскільки він не знав, що телефон викрадений. Цивільний позов не визнав.
		Як свідчить аналіз представлених суду доказів, вказане обвинувачення ОСОБА_10 ґрунтувалось на припущеннях органу досудового слідства про його причетність до вчинення такого злочину, з огляду лише на дані про особу ОСОБА_10 , який має погашену судимість за вчинення злочину проти життя і здоров`я особи, проживає в населеному пункті, де сталася крадіжка майна, а також вилучення за місцем його проживання викраденого мобільного телефону. Представлені ж суду в якості доказів рапорти про отриману інформацію, яка надійшла по телефону №№ 6591, 2922 від 22.06.2015 року (т. 2 а.с. 8, 15), протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.06.2015 року (т. 2 а.с. 35), протокол огляду місця події з таблицею фотоілюстрацій від 22.06.2015 року (т. 2 а.с. 37-39) підтверджують тільки факт вчинення крадіжки мобільного телефону, який належить потерпілому ОСОБА_9 з приміщення санаторію « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_2 , і жодним чином не вказують на причетність ОСОБА_10 до її скоєння.
		Також,надані стороноюобвинувачення вякості доказів гарантійний талон мережі магазинів ТМ «Жжук» від 16.07.2014 року (т. 2 а.с. 25), квитанція КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_15 (дружина ОСОБА_9 ) від 16.07.2014 року (т. 2 а.с. 26) про здійснення щомісячного платежу в сумі 184 грн. за договором кредиту на загальну суму 1801 грн. (т. 2 а.с. 26) підтверджують належність мобільного телефону потерпілому ОСОБА_9 , що також було встановлено в ході допиту його як потерпілого в судовому засіданні. 
		 
		Висновком експерта № 755т від 04.09.2015 року (т. 2 а.с. 107-110) та даними довідок ПП ОСОБА_16 (т. 2 а.с.142-143) встановлено ринкову вартість викрадених мобільного телефону марки «Lenovo» моделі А-656, чохла до нього, картки пам`яті та сім-картки мобільного оператора «Київстар». 
		 
		На думку суду, перераховані вище докази об`єктивно підтверджують факт вчинення крадіжки майна, належність викраденого майна та його вартість, однак аж ніяк не доводять вини ОСОБА_10 у вчиненні крадіжки вказаного майна. 
		 
		Об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України, передбачає таємне викрадення чужого майна. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони крадіжки є: 1) дія (таємне, незаконне, безоплатне, поза волею власника вилучення чужого майна); 2) наслідок, що полягає у заволодінні винним чужим майном; 3) причинний зв`язок між дією та наслідком.
		Сторона обвинувачення безпідставно посилається як на доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні крадіжки на протокол обшуку від 28.08.2015 року (т. 2 а.с. 89-90), згідно якого 28.08.2015 року в період часу з 08 год. 30 хв. по 09 год. 20 хв., за участі понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_10 в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , а саме в кімнаті на ліжку під подушкою було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Lenovo» моделі А-656, ІМЕІ: НОМЕР_1 . 
		В силу ст.ст. 86, 89 КПК України суд визнає вказаний протокол недопустимим доказом, оскільки обшук був проведений неповноважною особою, а саме о/у СКР Кам`янець-Подільського РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_19 , натомість в ухвалі Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.08.2015 року (т. 2 а.с. 88) дозвіл на проведення обшуку надано слідчому СВ Кам`янець-Подільського РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_20 . 
		Помилкове посилання сторони обвинувачення на наявність доручення слідчого СВ Кам`янець-Подільського РВ УМВС України в Хмельницькій області про проведення слідчих дій у порядку ст. 40 КПК України від 26.08.2015 року (т. 2 а.с. 87) згідно якого і було проведено обшук, повністю суперечить вимогам ст. 38 КПК України, в якій міститься вичерпний перелік органів досудового розслідування і вказівка на те, що досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою. Тобто, слідчий ОСОБА_20 міг залучити до проведення обшуку співробітників оперативних підрозділів міліції, однак жодним чином не мав повноважень доручати їм самостійно провести таку слідчу дію як обшук житла. 
		Разом з тим, відомості, які містяться у вказаному протоколі обшуку в частині того, що мобільний телефон було вилучено працівниками міліції в кімнаті на ліжку під подушкою взагалі не відповідають дійсності, оскільки вони повністю спростовуються як поясненнями самого обвинуваченого ОСОБА_10 , який ствердив, що одразу видав придбаний у ОСОБА_13 мобільний телефон, так і поясненнями понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були присутні під час обшуку та кожен окремо ствердили, що мобільний телефон ОСОБА_10 сам одразу віддав працівникам міліції, які після видачі телефону не проводили ніякого обшуку за місцем його проживання. 
		З огляду на вищевказане, суд не вбачає за можливе оцінювати пояснення оперуповноваженого Кам`янець-Подільського РВП Кам`янець-Подільського ВП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_19 , який проводив обшук за місцем проживання ОСОБА_10 .
		Крім того, твердження ОСОБА_10 про походження телефону підтверджується поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , який ствердив, що в літній період часу 2015 року ОСОБА_10 працював в нього на дачній ділянці, розчищаючи територію під альтанку. Близько 06 год. 15 хв., окресливши ОСОБА_10 об`єм роботи, пішов працювати в Староушицьку районну лікарню. Повернувшись назад, побачив в ОСОБА_10 мобільний телефон, походження якого останній пояснив тим, що придбав його за 500 грн. в ОСОБА_13 . Присутність лікаря-хірурга ОСОБА_14 на своєму робочому місці в Староушицькій районній лікарні № 3 підтверджується даними табелю відвідування робочого часу лікарів Староушицької РЛ № 3 за червень 2015 року (т. 2 а.с. 290), згідно якого навпроти прізвища ОСОБА_14 22.06.2015 року наявна позначка «6». 
		 
		Судом враховано також і те, що ОСОБА_10 після купівлі мобільного телефону, вклав в нього власну сім-картку, якою постійно користувався раніше, та ні від кого не приховуючи придбання телефону, користувався ним у власний цілях протягом значного періоду часу  майже двох місяців до добровільної видачі працівникам міліції. При цьому будь-яких спроб збуту вказаного мобільного телефону не здійснював, що свідчить про те, що ОСОБА_10 не знав, що придбаний ним у ОСОБА_13 мобільний телефон є краденим. 
		 
		З пояснень потерпілого ОСОБА_9 судом встановлено, що викрадений мобільний телефон був придбаний ним 16.07.2014 року і переданий в користування доньці дружини  ОСОБА_12 . В день крадіжки ОСОБА_12 залишила мобільний телефон заряджатися у вестибюлі ІІ-го поверху санаторію «Дністер», де на той час відпочивала. Повернувшись, виявила його відсутність та одразу зателефонувала до дружини, повідомивши про крадіжку телефону. Того ж дня працівники санаторію звернулися у міліцію, в подальшому телефон було йому повернуто працівниками міліції. Цивільний позов підтримав в повному обсязі. 
		Неповнолітній свідок ОСОБА_12 в присутності законного представника ОСОБА_9 суду пояснила, що влітку 2015 року перебувала на відпочинку в санаторії «Дністер». В день події близько 10-11 год., пройшовши необхідні лікувальні процедури, поставила власний мобільний телефон заряджатися на поличку в коридорі біля кімнати. Та через те, що здійснювалось вологе прибирання санаторію та виходити на коридор заборонялось, разом з іншими дітьми пішла в приміщення лікарні, яка знаходиться на території санаторію. Повернувшись в кімнату через 20 хв., виявила відсутність мобільного телефону, про що одразу повідомила працівників санаторію, які викликали міліцію. Ствердила, що під час перебування в санаторії не бачила ніяких сторонніх осіб, крім працівників санаторію. 
		Медичний персонал санаторію «Дністер», а саме свідки ОСОБА_21 (старша медична сестра), ОСОБА_22 (заступник головного лікаря по навчально-виховній роботі) та ОСОБА_23 (молодша медична сестра) кожен окремо суду пояснили, що 22.06.2015 року близько 11 год. в неповнолітньої ОСОБА_12 здійснили крадіжку мобільного телефону, який вона залишила заряджатися на поличці в коридорі, в той час коли проходила лікувальні процедури на іншому поверсі санаторію. ОСОБА_23 бачила мобільний телефон в коридорі на зарядці за 10 хв. до його викрадення, оскільки здійснювала вологе прибирання палат. Після повідомлення ОСОБА_12 про зникнення телефону було зібрано всіх відпочиваючих дітей, медичний персонал та викликано працівників міліції. Категорично ствердили, що ОСОБА_10 не міг вчинити вказану крадіжку, оскільки в приміщенні санаторію в день вчинення крадіжки і близько двох років до події його не було, а також в санаторії працює його матір.
		Вказану обставину підтвердила також і свідок ОСОБА_24 , яка суду пояснила, що в червні 2015 року, перебуваючи на своєму робочому місці в продовольчому магазині, через який здійснюється прохід до санаторію «Дністер», не бачила щоб хтось крім працівників заходили в приміщення санаторію, а ОСОБА_10 в санаторії взагалі не бачила протягом двох років до події.
		Суд, оцінивши пояснення медичного персоналу санаторію, прийшов до висновку, що особа, яка мала умисел на крадіжку телефону повинна була перебувати в приміщенні санаторію в день крадіжки та бути обізнаною з розкладом процедур санаторію, а саме часом проходження постояльцями санаторію лікувальних процедур у спеціально відведених місцях, а також режимом прибирання палат. Також така особа повинна була мати змогу побачити залишений мобільний телефон на зарядці в коридорі, після чого викрасти його. Однак, ні ОСОБА_23 , ані інші працівники санаторію не підтвердили факту перебування ОСОБА_10 в приміщенні санаторію в день крадіжки, натомість кожен окремо категорично ствердили, що не бачили його в приміщенні санаторію протягом двох років до події та в самий день події. 
		 
		Суд ставить під сумнів надані в ході судового розгляду пояснення свідка ОСОБА_13 про те, що 22.06.2015 року з 08 год. по 17 год. він перебував на виробничій практиці на об`єкті фірми «Рокор» в м. Кам`янці-Подільському, з ОСОБА_25 взагалі не спілкувався, будь-яких відносин ніколи не підтримував. Викраденого телефону ніколи не бачив і з ОСОБА_25 в день крадіжки не зустрічався. Свідок ОСОБА_13 є зацікавленою особою, а тому міг не повідомляти суду відомі йому обставини вчинення злочину.
		 
		Також, суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_26 , яка ствердила, що її син ОСОБА_13 влітку 2015 року перебував на виробничій практиці в ДНЗ «Подільський центр ПТО» в м. Кам`янці-Подільському і додому приїжджав лише на вихідні. Запевнила, що син з ОСОБА_27 взагалі не спілкувався, постійно працював на будівництві, будь-яких нарікань на нього ні в селі ні в ДНЗ не було. Такі пояснення свідка ОСОБА_26 не мають для суду ні виправдувального ні обвинувального навантаження, оскільки вона не була безпосереднім свідком події і є матір`ю ОСОБА_13 , а тому прямо зацікавлена у позитивному вирішенні справи для свого сина.
		 
		В ході допиту директора БВ ТзОВ «Рокор» ОСОБА_28 , було встановлено, що студенти ДНЗ «Подільський центр ПТО», в тому числі ОСОБА_13 , зарекомендували себе з негативної сторони, постійно прогулювали виробниче навчання та неналежно виконували поставлені завдання. Жодних документів, крім табелю виконаних робіт за червень 2015 року, складених виконробом ОСОБА_29 , на підтвердження перебування ОСОБА_13 на практиці 22.06.2015 року немає, оскільки відповідальна за цю роботу особа з відділу кадрів підприємства звільнилась.
		Разом з тим, суд піддає сумніву пояснення свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , які в ході допиту в судовому засіданні ствердили про перебування ОСОБА_13 на виробничій практиці в день крадіжки, оскільки свої пояснення вони обґрунтовують лише відповідними відмітками у табелі виконаних робіт та журналі обліку виробничого навчання. 
		 
		Однак, як встановлено судом з даних журналу обліку виробничого навчання (т. 2 а.с. 129) навпроти прізвища ОСОБА_13 за 22.06.2015 року пуста клітинка без проставлення будь-якої оцінки, а також позначки «н», що позбавляє суд можливості зробити однозначний висновок щодо присутності ОСОБА_13 в цей день на практиці.
		 
		Також,суд критичнооцінює дані табелю виконаних робіт за червень 2015 року (т. 2 а.с. 208), згідно якого навпроти прізвища ОСОБА_13 за 22.06.2015 року наявна позначка «7», оскільки вони не узгоджуються з даними листа директора БВ ТзОВ «Рокор» ОСОБА_28 № 257 від 29.10.2015 року (т. 2 а.с. 190), в якому зазначено, що студент ОСОБА_13 систематично прогулював практику і порушував трудову дисципліну, через що неможливо надати відповідь чи був ОСОБА_13 присутній на практиці 22.06.2015 року, також у зв`язку із звільненням інспектора з відділу кадрів неможливо надати документи, що підтверджують присутність ОСОБА_13 на практиці 22.06.2015 року. Вказана невідповідність між табелем виконаних робіт, складеним керівником практики ОСОБА_29 та листом директора БВ ТзОВ «Рокор» ОСОБА_28 позбавляє суд можливості оцінювати дані табелю виконаних робіт як доказ на підтвердження перебування ОСОБА_13 в день крадіжки телефону на виробничій практиці.
		Суд оцінивши дані, які містяться у відповіді на адвокатський запит директора БВ ТзОВ «Рокор» ОСОБА_28 з копіями нарядів за 2015 рік № 678 від 24.10.2016 року (т. 1 а.с. 112-115, 117) та відповіді в.о. директора ОСОБА_33 (т. 1 а.с. 117) встановив, що студент ОСОБА_13 в 2015 році проходив виробничу практику на БВТ «Рокор»: з 24.03. по 20.04.; з 08.06. по 25.06.; з 28.06. по 20.11. Заробітна плата ОСОБА_13 була нарахована лише за лютий 2015 року  в сумі 174 грн., жовтень 2015 року  670 грн. та листопад 2015 року  210 грн. За інший період проходження практики у 2015 році студент не виконував жодних обсягів робіт, а тому заробітна плата не нараховувалась. Вказані обставини свідчать про те, що в день вчинення крадіжки  22.06.2015 року ОСОБА_13 міг бути відсутнім на виробничій практиці на БВТ «Рокор», оскільки будь-яких відомостей про нарахування йому заробітної плати за цей день на підприємстві немає. 
		Даними, які містяться у витягу з наказу та повідомленні директора ДНЗ «Подільський центр ПТО» ОСОБА_34 № 54 від 14.05.2015 року, № 783 від 13.11.2015 року (т. 2 а.с. 215, 216) підтверджується факт направлення студента ОСОБА_13 на виробниче навчання та виробничу практику в групу № 5м за професією «Муляр. Лицювальник-плиточник» з 20.05.2015 по 25.06.2015 на БВ ТзОВ «Рокор», та призначення відповідальними за охорону праці та безпеку життєдіяльності майстрів в/н ОСОБА_31 та ОСОБА_35 , однак жодним чином не підтверджується факт перебування ОСОБА_13 в день вчинення крадіжки на виробничій практиці.
		Сторона обвинувачення помилково посилається як на доказ перебування ОСОБА_13 в м. Кам`янець-Подільському в день вчинення крадіжки на протокол огляду від 26.10.2015 року (т. 2 а.с. 183-184) на підставі ухвали слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 07.10.2015 року (т. 2 а.с. 180) яким було оглянуто CD-R диск, що містить інформацію ПрАТ «Київстар» про зв`язок кінцевих обладнань споживача телекомунікаційних послуг за № НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_13 на момент вчинення крадіжки, з якого встановлено, що в період з 00 год. 00 хв. 21.06.2015 року по 00 год. 00 хв. 22.06.2015 року вказаний абонент перебував в зоні дії БС № 09132 (від перехрестя вул. Пархоменка та пров. Заводський в напрямку на вул. Фурманова в м. Кам`янці-Подільському). Також, відповідно до протоколу огляду CD-R диску, що містить інформацію ПрАТ «Київстар» про зв`язок кінцевих обладнань споживача телекомунікаційних послуг № НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_13 на момент вчинення крадіжки, від 01.12.2015 року (т. 2 а.с. 241), вказаний абонент в період з 09 год. 06 хв. 18.06.2015 року по 18 год. 16 хв. 25.06.2015 року знаходився в зоні дії базових станцій № 9132 (від перехрестя вул. Пархоменка та пров. Заводський в напрямку на вул. Фурманова в м. Кам`янці-Подільському), № 9152 (від перехрестя вул. Князів Коріатовичів та вул. Привокзальна, в напрямку вздовж пров. Чкалова в м. Кам`янці-Подільському), № 9153 (від перехрестя вул. Князів Коріатовичів та вул. Привокзальна, в напрямку вул. Першотравнева в м. Кам`янці-Подільському). 
		Вказані протоколи огляду підтверджують лише місце знаходження мобільного терміналу, а не самої особи, оскільки ОСОБА_13 не позбавляло можливості залишити мобільний телефон в м. Кам`янці-Подільському, а самому поїхати в смт. Стара Ушиця Кам`янець-Подільського району. Крім того, у суду викликає сумнів відсутність будь-яких вихідних дзвінків, здійснених з мобільного терміналу, яким користувався ОСОБА_13 , до 17 год. 16 хв. 22.06.2015 року, тобто в день крадіжки мобільного телефону.
		З огляду на відповідь ПрАТ «Київстар» №4054/з від 27.02.2018 року (т. 1 а.с. 212-213) про те, що мобільний пристрій ІМЕІ: НОМЕР_3 та мобільний пристрій ІМЕІ: НОМЕР_4 є одним мобільним пристроєм, суд вважає за необхідне дослідити протокол огляду CD-R диску від 12.08.2015 року (т. 2 а.с. 62-63), що містить інформацію ПрАТ «Київстар» про місце знаходження радіоелектронного засобу в період часу з 22.06.2015 року по 07.07.2015 року згідно ухвали слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 08.07.2015 року (т. 2 а.с. 54), стосовно мобільного терміналу ІМЕІ: НОМЕР_1 , який належав потерпілому ОСОБА_9 . 
		В ході проведення вказаних заходів із застосуванням технічних засобів встановлено, що зазначений мобільний термінал 22.06.2015 року о 22 год. 06 хв. знаходився в зоні дії БС № 333 Регіону БС № 20200 (від смт. Стара Ушиця в напрямку с. Каштанівка Кам`янець-Подільського району) і працював із сім-карткою № НОМЕР_5 , якою згідно з рапорту ст. о/у Кам`янець-Подільського РВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_36 від 13.08.2015 року (т. 2 а.с. 71) користувався ОСОБА_10 . Вказаним протоколом підтверджено пояснення обвинуваченого про те, що в день купівлі телефону він вклав в нього власну сім-картку, з якої здійснював необхідні дзвінки протягом двох місяців до обшуку за місцем його проживання.
		Судом враховано і ті обставини, що ОСОБА_10 протягом багатьох років проживає в смт. Стара Ушиця Кам`янець-Подільського району, працює по найму у мешканців селища, виконуючи підсобні та будівельні роботи, за місцем проживання Староушицькою селищною радою характеризується посередньо, перебуває на «Д»-обліку в лікаря-нарколога. 
		Відповідно до ст. 95 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, при цьому жодний доказ не має наперед встановленої сили.
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини,ст. 62 Конституції України, ст. ст.7,17та ч. 3 ст.373 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та ухвалюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина обвинуваченого у скоєні конкретного злочину повністю доведена належними, допустимими доказами, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні із застосуванням принципу змагальності сторін у поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
		Пунктом 23постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від29червня 1990року №5«Про виконаннясудами Українизаконодавства іпостанов ПленумуВерховного СудуУкраїни зпитань судовогорозгляду кримінальнихсправ іпостановлення вироку» визнано неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь. 
		Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 91 КПК Українивбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов`язок доказування покладається на слідчого, прокурора. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
		Так, у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року в п. 146 Європейський суд з прав людини зазначив, що «принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом п. 2 ст. 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
		З урахуванням вищезазначеного, вина ОСОБА_10 в умисному викраденні чужого майна (крадіжці) стороною обвинувачення не доведена, а тому його слід визнати невинуватими та виправдати, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КК України.
		Цивільний позов потерпілого-цивільного позивача ОСОБА_9 до обвинуваченого-цивільного відповідача ОСОБА_10 про стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн., підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 3 ст. 129 КПК України у зв`язку із виправданням обвинуваченого ОСОБА_10 за його непричетності до вчинення кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до ст.ст.100, 124 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 373-375 КПК України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_10 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 залишити без розгляду.
		Речовий доказ: мобільний телефон марки «Lenovo» моделі А-656, укомплектований чохлом із силікону (т. 2 а.с. 111-112), що передано на зберігання потерпілому ОСОБА_9  йому залишити.
		Процесуальні витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 294, 62 грн. (т. 2 а.с.106), віднести на рахунок держави.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.     
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...