Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/2254/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 12.12.2018
Номер судового провадження: 61-19190ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України        
		 
		12 грудня 2018року
		м. Київ
		 
		справа № 461/2254/16-ц
		провадження № 61-19190св18 
		                                                                                                                           
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Ступак О. В., Усик Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Центральна міська лікарня міста Рівне,
		третя особа - головний лікар Центральної міської лікарні міста Рівне ОСОБА_2,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Центральної міської лікарні міста Рівне на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Павлишина О. Ф.,        Левика Я. А., Ніткевича А. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, до Центральної міської лікарні міста Рівне (далі - ЦМЛ міста Рівне), третя особа - головний лікар ЦМЛ міста Рівне ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 01 серпня       2015 року вона працює у ЦМЛ міста Рівне на посаді лікаря-нейрохірурга для надання цілодобової медичної допомоги. Наказом від 10 лютого 2016 року № 66-кз ЦМЛ міста Рівне її притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану). Вказане стягнення за порушення графіку проходження медичного огляду застосоване після спливу строку притягнення до дисциплінарної відповідальності та є наслідком неприязного ставлення до неї з боку адміністрації лікарні. 09 березня 2016 року її було ознайомлено з наказом від 01 березня 2016 року № 87-кз ЦМЛ міста Рівне про накладення на неї дисциплінарного стягнення (оголошення догани) за: відмову виконувати вказівки завідуючого відділенням; недостатнє спостереження за пацієнтами, що перебували на лікуванні; невідображення в медичній картці стаціонарного хворого даних про зміну стану важкохворого, тобто порушення вимог посадової інструкції та наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110. Однак в дійсності жодного порушення нею не було допущено. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати незаконними та скасувати накази від 10 лютого  2016 року № 66-кз та від 01 березня 2016 року № 87-кз, видані головним лікарем ЦМЛ міста Рівне ОСОБА_2 
		 
		ЦМЛ міста Рівне заперечила проти позову і просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що при прийнятті позивача в інтернатуру та переведенні на посаду лікаря-нейрохірурга вона була ознайомлена з посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, з нею були проведені необхідні інструктажі. Позивач підлягала обов'язковому профілактичному медичному огляду, однак порушила графік його проходження. Таке порушення і невиконання вказівок завідуючого відділенням стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. 24 січня 2016 року під час чергування позивача завідувач нейрохірургічного відділення зателефонував у відділення з метою отримання інформації про пацієнтів, які поступили, та про стан пацієнтів, які перебували під динамічним спостереженням і потребували певних корекцій у лікуванні. Однак позивач відмовилася інформувати завідуючого відділенням про стан здоров'я пацієнтів. 02 лютого 2016 року при передачі зміни було встановлено, що під час чергування позивач знову грубо порушила вимоги посадової інструкції, що стало підставою для прийняття другого наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.  
		 
		Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 29 червня 2016 року у складі судді Городецької Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ ЦМЛ міста Рівне від 10 лютого 2016 року № 66-кз «Про накладення дисциплінарного стягнення». В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		 
		Додатковим рішенням Галицького районного суду міста Львова від 20 липня         2016 року стягнено з ЦМЛ міста Рівне на користь ОСОБА_1 551,20 грн судового збору.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що адміністрації лікарні було відомо про невиконання позивачем графіку обстеження, починаючи з 04 листопада           2015 року, але наказ № 66-кз був прийнятий 10 лютого 2016 року, тобто з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). У зв'язку з цим суд дійшов висновку про скасування зазначеного наказу. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу ЦМЛ міста Рівне від 01 березня 2016 року № 87-кз «Про накладення дисциплінарного стягнення», місцевий суд виходив з того, що позивач не виконувала належним чином своїх обов'язків, передбачених посадовою інструкцією лікаря-нейрохірурга.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 29 червня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу головного лікаря ЦМЛ міста Рівне від 01 березня 2016 року № 87-кз «Про накладення дисциплінарного стягнення» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря ЦМЛ міста Рівне № 87-кз від 01 березня 2016 року «Про накладення дисциплінарного стягнення». 
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів вини ОСОБА_1 у невиконанні та/або неналежному виконанні нею посадових обов'язків.
		 
		У грудні 2016 року ЦМЛ міста Рівне подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.   
		 
		Касаційна скарга ЦМЛ міста Рівне мотивована тим, що взявши до уваги довідку завідувача приймально-діагностичного відділення, згідно з якою 02 лютого 2016 року о 00 год. 40 хв. ОСОБА_1 проводила огляд пацієнта, апеляційний суд не звернув уваги на те, що такий огляд був здійснений у приймально-діагностичному відділенні, а не в палаті інтенсивної терапії нейрохірургічного відділення. Позивач мала достатньо часу для огляду пацієнта, який перебував у палаті інтенсивної терапії, однак не виконала посадових обов'язків, зокрема щодо здійснення динамічного спостереження за пацієнтом з обов'язковим відображенням результатів огляду в медичній документації. Посилання суду на те, що відповідачем не надані оригінали медичної документації пацієнта, є помилковим, оскільки до матеріалів справи приєднані належним чином засвідчені копії, а клопотання про витребування  оригіналів не заявлялося. Також апеляційний суд не взяв до уваги показання свідків, які допитані судом першої інстанції. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 31 травня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.
		У березні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу та просила її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, посилаючись на те, що у скарзі недостовірно викладені обставини справи. Перебуваючи на чергуванні            01-02 березня 2016 року, вона спостерігала всіх пацієнтів у відділенні. Погіршення стану здоров'я пацієнта ОСОБА_3 не було виявлено. Обов'язок із заповнення медичної документації покладено на лікуючого лікаря, а не на лікаря з надання екстреної (невідкладної) допомоги, функції якого вона виконувала.  
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		10 травня 2018 року справу № 461/2254/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу ЦМЛ міста Рівне від 10 лютого 2016 року № 66-кз «Про накладення дисциплінарного стягнення» не оскаржені, тому в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		 
		Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
		 
		Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни.
		 
		Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
		 
		Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення (частина перша статті 148 КЗпП України).
		 
		До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).
		 
		В силу наведених вище статей 147-149 КЗпП України роботодавець має право застосовувати до працівника дисциплінарне стягнення в межах передбаченого строку й лише за винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що наказом ЦМЛ міста Рівне від 23 липня 2015 року № 93-к позивач була переведена на посаду лікаря-нейрохірурга для надання цілодобової допомоги нейрохірургічного відділення з 01 серпня 2015 року з визначенням посадового окладу.
		 
		Наказом ЦМЛ міста Рівне від 01 березня 2016 року № 87-кз «Про накладення дисциплінарного стягнення» лікарю-нейрохірургу для надання цілодобової допомоги нейрохірургічного відділення ОСОБА_1 оголошено догану, позбавлено її всіх заохочувальних виплат і премій до 01 березня 2017 року. В наказі зазначено про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, що виразилося у відмові виконувати вказівки завідуючого відділенням. Під час чергування 01 лютого 2016 року лікар-нейрохірург ОСОБА_1 не спостерігала пацієнтів, які перебували в палаті інтенсивної терапії нейрохірургічного відділення, не відобразила в медичній карті стаціонарного хворого зміну стану важкохворого та переведення пацієнта із загальної палати в палату інтенсивної терапії.
		 
		Згідно з пунктами 3.2., 3.3., 3.14., 3.25. посадової інструкції лікаря-нейрохірурга (далі - Інструкція) лікар-нейрохірург зобов'язаний: проводити стаціонарне спостереження за хворими з нейрохірургічною патологією; здійснювати динамічне спостереження за пацієнтами з нейрохірургічною патологією в палатах інтенсивної терапії, з оформленням щоденників в медичній карті стаціонарного хворого, та за потреби корекцію об'єму обстежень та лікування; вести медичні карти стаціонарних хворих, виписувати рецепти;  дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку закладу. 
		 
		Лікар-нейрохірург безпосередньо підпорядковується завідуючому відділенням та заступнику головного лікаря з хірургічної роботи (пункт 7.1. Інструкції).
		 
		Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 01 березня 2016 року № 87-кз «Про накладення дисциплінарного стягнення», апеляційний суд правильно виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження порушення позивачем вимог пунктів 3.2., 3.3. Інструкції, а також - доказів про доведення до відома позивача розпорядження уповноваженого органу про необхідність надання інформації після чергування про надану допомогу пацієнтам, яких обстежували і консультували амбулаторно під час чергування в приймально-діагностичному відділенні.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 316 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що позивач не виконувала своїх посадових обов'язків, не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
		 
		При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини вчинення проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна з необхідних ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
		 
		Законодавством саме на роботодавця покладено обов'язок надати докази на підтвердження фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку.
		 
		Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
		 
		Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № __», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 (в редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21 січня 2016 № 29), визначено порядок заповнення форми первинної облікової документації.
		 
		Пунктом 27 цієї інструкції передбачено, що у пункті 43 (щоденник) лікар здійснює записи про стан здоров'я та медичного лікування хворого або щогодини, або щодня, або щотижня залежно від стану хворого та місця його перебування (палата інтенсивної терапії, відділення анестезіології та інтенсивної терапії, відділення хірургічного, терапевтичного, психіатричного профілю тощо). Записи повинні у повному обсязі відображати зміни стану хворого (погіршення, поліпшення, повне одужання) та увесь процес медичного лікування чи реабілітації впродовж перебування в стаціонарі. У день виписки хворого зі стаціонару запис лікаря має бути максимально детальним. Щоденникові записи потрібно формулювати стисло і чітко, обов'язково зазначати дату (число, місяць, рік) та час (години, хвилини) проведення медичного огляду пацієнта. Щоденникові записи засвідчуються підписом лікуючого лікаря. У період перебування хворого в стаціонарі форма № 003/о зберігається у лікуючого лікаря.
		 
		Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров'я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування.
		 
		Екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я (частина перша статті 35 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
		 
		Як зазначено вище, ОСОБА_1 є лікарем-нейрохірургом з надання цілодобової медичної допомоги.
		 
		З копій первинної медичної документації хворого ОСОБА_3, наданих відповідачем, встановлено, що 01 лютого 2016 року о 19 год. 00 хв. лікарями анестезіологом та нейрохірургом було проведено його огляд, про що зроблено відповідний запис лікарем-анестезіологом. 
		 
		Вищенаведеною Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № __» не передбачено обов'язку кожного лікаря здійснювати запис про стан здоров'я пацієнта у разі спільного його огляду кількома лікарями. Отже, помилковим є посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не виконано посадових обов'язків щодо здійснення динамічного спостереження за пацієнтом палати інтенсивної терапії нейрохірургічного відділення з обов'язковим відображенням таких оглядів у медичній документації.
		 
		Застосування до позивача дисциплінарного стягнення за ненадання інформації після чергування про надану допомогу пацієнтам, яких обстежували і консультували амбулаторно у приймально-діагностичному відділенні, також є безпідставним, оскільки доказів про доведення до відома позивача розпорядження про обов'язок надання вказаної інформації після закінчення чергування матеріали справи не містять.
		 
		Відповідачем не доведено, що винна поведінка позивача призвела до негативних наслідків чи завдала шкоди лікарні або пацієнтам.
		 
		З огляду на викладене апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня  2006 року).
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права. Тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Виконання оскаржуваного рішення апеляційного суду було зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ                    від 31 травня 2017 року, тому у зв'язку із залишенням його без змін необхідно поновити його виконання.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Центральної міської лікарні міста Рівне залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов   О.В.Ступак   Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...