Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 517/31/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 21.12.2018. Зареєстровано: 22.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2018.
Дата набрання законної сили: 23.07.2020
Результат оскарження 23.07.2020 Одеський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/511/20/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015160450000343

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		               Роздільнянськийрайонний суд Одеськоїобласті 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа 517/31/16-к 
		Номер провадження: 1-кп/511/20/18
		  
		20 грудня 2018 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
		   головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12015160450000343 від 10.11.2015 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новозарицьке Захарівського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючогопо найму, раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
		Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
		прокурори  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		потерпіла - ОСОБА_9 , 
		захисник - ОСОБА_10 ,
		обвинувачений - ОСОБА_4 , 
		встановив:
		Згідно зміненого обвинувального акту від 31.07.2018р. (Т.3 а.с.211-216) ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 09.11.2015 біля 23.00 год., знаходячись в житловому будинку за місцем мешкання в АДРЕСА_1 ,під час сварки зі своєю матір`ю ОСОБА_11 , на ґрунті особистих неприязних відносин (у зв`язку зі зловживанням матір`ю алкогольними напоями), маючи намір на умисне спричинення тілесних ушкоджень, наніс останній декілька ударів руками по обличчю та множинні удари руками по тулубу, в результаті чого ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, перелому грудної кістки (непрямого), множинних переломів ребер 2-7 з правої та лівої сторони по хрящовій частині, та 4-10 ребер з правої та лівої сторони по задній пахвовій лінії (непрямих), крововиливів в м`які тканини на протязі всієї грудної клітини, розчавлення печінки з крововиливом рідкої крові в черевну порожнину до 2-х літрів.
		Перелом грудної кістки, множинні переломи ребер, розчавлення печінки заподіяні при множинній дії тупого предмета в область тулубу відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. 
		В подальшому від отриманих тілесних ушкоджень настала смерть ОСОБА_11 . 
		Смерть ОСОБА_11 настала від гострої крововтрати, на що вказує розчавлення печінки та рідка кров в черевній порожнині. 
		Дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. 
		Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання тощо.
		Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенції), кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ) у справі "Коробов проти України" (п. 65) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого та прокурора.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у інкримінованому злочині не визнав повністю та пояснив, що 09.11.2015 вони з сусідом ОСОБА_12 цілий день до вечора возили з лісу дрова, потім випили у нього пляшку пива і він пішов до свого знайомого, у якого також випив трохи пива. Одягнутий був у спортивні брюки, светр, коричневу замшеву куртку. Потім він пішов додому, де батько та мати сварились, батько тягав матір за волоси, у неї був розбитий ніс та синець під оком. Батько під час сварки був одягнутий в сірий светр з ромбами, камуфляжні штани. Він (обвинувачений) розборонив їх, наказав матері умитися, а сам пішов до своєї кімнати, роздягнувся та ліг спати. Кросівки залишив в коридорі. Було приблизно 20.00-21.00 год. Зранку приблизно в 06.30  07.00 год. його розбудив батько, який був одягнутий вже в коричневі брюки та дуту куртку, і повідомив, що матері немає, що вона померла. Він пішов до кімнати батьків і побачив, що матір лежить на полу мертва, її тіло було вже холодним, вона була в тих же речах, що і вечором. Під її головою була кров, а також на підлозі по кімнаті від її голови були помітні кроваві сліди волочіння, палас був задраний. Він спитав батька, що той накоїв, при цьому штовхнув його у груді. Батько був наляканий, він сказав батьку викликати міліцію. Батько пішов, а він попрощався з матір`ю, пішов в свою кімнату, одягнув чорний светр з білою смугою та брюки чорні спортивні, вийшов з кімнати, і в цей час повернувся батько з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Він переодягнувся в камуфляжні штани та бушлат, які взяв в коридорі, та став чекати на міліцію. Його кросівки та калоші стояли в коридорі. Потім прийшла ОСОБА_15 , якій він розповів, що це він вбив матір, оскільки вирішив взяти провину на себе, пожалів батька, той би у в`язниці не вижив. Батько на це погодився. У райвідділі давав покази зі слів працівників поліції, на слідчому експерименті показував як його навчив дільничний інспектор. Потім передумав брати вину на себе і змінив покази, оскільки вирішив, що мати йому дорожче, але згодом дізнався, що батько помер. 
		Перевіряючи версії події, викладені стороною обвинувачення та стороною захисту, суд прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду і спростовується наступними обставинами.
		Стороною обвинувачення на підтвердження вини обвинуваченого надані наступні докази.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 суду показала, що є головою сільської ради і добре знає родину ОСОБА_16 , яка є неблагонадійною. Батьки обвинуваченого пиячили та билися один з одним. Мати - ОСОБА_17 була дуже заводною, останнім часом пила дуже сильно. Після бійки у неї бували помітні синці під очами. Вона зранку писала до сільської ради заяви на свого чоловіка про побиття, а потім вечором їх забирала. Їх син обвинувачений ОСОБА_4 алкоголь не вживав, правопорушень ніколи не вчиняв, був спокійним, замкнутим. Жодного випадку, щоб він побив своїх батьків, не було. 10.11.2015 о 07.30 ранку до неї прийшов чоловік загиблої ОСОБА_18 і повідомив, що його син ОСОБА_4 вбив свою матір та побив його. Вона йому не повірила, оскільки на ньому ніяких слідів побиття не було, він ані трохи не нервував, розмовляв спокійно, крім того, він від вжитого алкоголю втрачав розум і верз всякі дурниці. Вона попросила секретаря сільської ради ОСОБА_19 піти до Слощиніних та перевірити інформацію, а сама уїхала по справах. Секретар повідомила їй, що ОСОБА_20 дійсно мертва.
		Так, свідок ОСОБА_19  секретар сільської ради, суду показала, що 10.11.2015 зранку їй зателефонувала голова сільради ОСОБА_21 та попросила сходити до ОСОБА_16 , перевірити, чи жива ОСОБА_22 . На повороті від будинку голови вона зустріла ОСОБА_23 , який був спокійний, але після п`янки. Вони разом пішли до нього, по дорозі ще покликали сусідку ОСОБА_24 . ОСОБА_18 відчинив веранду, з якої виходило декілька кімнат. З однієї із кімнат вийшов обвинувачений, він був сонний, розгублений, натягнув на светр курточку і кинувся на батька зі словами «Що ти накоїв?». На що його батько ОСОБА_18 повідомив, що це зробив він - його син, побив його та матір. Труп ОСОБА_25 лежав в кімнаті на підлозі. Повідомила, що подружжя ОСОБА_16 постійно билися на ґрунті вживання алкогольних напоїв, останнім часом загибла дуже сильно пиячила, була буйна. Чоловік також ображав дружину, вона ховалась від нього по людях, писала заяви до сільської ради, потім їх забирала. Після бійок у неї були синці під очами. Обвинувачений ОСОБА_4 поки навчався у школі, жив з батьками, а потім мати втратила його документи, він не зміг поступити навчатися та уїхав на заробітки. В селі він появився за 2 тижні до цих подій. 
		Свідок ОСОБА_26 суду показала, що є сусідкою обвинуваченого, їх будинки розташовані поряд. 10.11.2015 приблизно в 05.30 год. ранку вона виганяла корів та побачила батька обвинуваченого, який попросив телефон викликати міліцію і швидку допомогу, але навіщо - не казав. Вона не дала йому телефон, оскільки не хотіла вертатись в хату, крім того, він був спокійний, а тому вона нічого спочатку не зрозуміла. А потім до неї прийшла ОСОБА_19 і покликала з собою піти до Слощиніних подивитись. Вони побачили в кімнаті на підлозі труп ОСОБА_27 , а батько сказав їм, що це його син зробив, і що його немає і потрібно його відшукати. В цей час з іншої кімнати вийшов в домашньому одязі обвинувачений, він був заспаний. Батько сказав йому, що це він вбив матір. Обвинувачений дуже здивувався і запитав батька, що він зробив з мамою. Старий ОСОБА_16 був одягнутий в штани, сорочку та кросівки. Вони разом з ОСОБА_19 пішли, ОСОБА_19 викликала міліцію. Батько був не сповна розуму. За два місця до цього батьку обвинуваченого декілька разів викликали психіатричну допомогу та поліцію. Він одягав жіночі речі дружини і ходив в них по вулиці, косою рубав в неї у дворі її речі, ревів немов звір. Також у нього було декілька спроб самогубства, він вішався, різав вени. Він дуже сильно бив свою дружину, вона тікала з дому, боялась, щоб він її не вбив, по декілька тижнів жила на сіннику. Обвинувачений батьків не ображав, а тільки просив припинити пиячити. Підтвердила покази свідка ОСОБА_12 , який є її чоловіком, що напередодні обвинувачений з чоловіком вдень возили дрова з лісу, коли почало темніти, вони попили пива та розійшлися. А батьки обвинуваченого в той день були добряче випивши з самого ранку. Останній раз вона бачила їх приблизно о 17.00 год. у дворі. Вночі ніякому шуму вона не чула. 
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її племінником, а загибла була невісткою. Про її смерть вона дізналась 10.11.2015 біля 08.30 год. ЇЇ брат ОСОБА_18 курив на веранді, був дуже спокійний, сказав їй, що його син вбив матір. На обличчі та на руці брата була засохла кров. Він пояснив, що син ОСОБА_4 вдарив його по обличчю та у нього носом пішла кров. Обвинувачений був розгублений, в розпачі. Був одягнутий в камуфляжний комбінезон, темний светр, бушлат та калоші. В цьому ж одязі його і забрали до відділку. А потім подзвонили та попросили привезти кросівки, джинси, вітрівку та светр. Але до цього її брат в цих кросівках пас корів, вона їх вимила та передала в поліцію. Її брат та його дружина зловживали алкоголем, у її брата була біла гарячка, йому часто викликали швидку допомогу, лікували від алкоголізму в лікарнях і в Одесі, і в Захарівці. Він бив дружину часто і сильно, ганявся за неї з сокирою та косою, вона, бувало, місяцями вдома не жила, ховалася від нього. Поліція приїхала ближче к обіду. Прокурор сказав обвинуваченому ОСОБА_28 , що він буде сидіти за скоєне, а відносно її брата навіть перевіряти не стали. Брат розповів їй, а потім і поліції, що обвинувачений дебоширів, вдарив його, він втратив свідомість, а коли прокинувся, сходив до вітру та ліг спати. Їй сказав, що це було о 02.00 год. ночі, прокурору  що в 04.00 год. ранку. А коли зранку прокинувся, то його дружина вже була мертва. Про племінника нічого поганого сказати вона не може, він відповідальний, спокійний, і на її думку, він цього зробити не міг. Обвинувачений ніколи не бив своїх батьків, він жив в ОСОБА_29 .
		Свідок ОСОБА_30 пояснила, що обвинувачений є її хресником. Його батько ОСОБА_18 страждав на білу гарячку, лікувався в психіатричній лікарні, бив свою дружину і руками, і ногами по різних частинах тіла, вона по 2-3 місяці не жила вдома. Обвинувачений не пиячив, дуже любив свою матір, коли вона від чоловіка ховалась, він носив їй їжу. 10.11.2015 вона від секретаря сільської ради ОСОБА_19 дізналась про смерть куми. Коли прийшла до ОСОБА_16 , обвинувачений сидів навпочіпки в коридорі, а його батько ходив собі як нічого не трапилося. Поліція приїхала пізно, прокурор одразу напав на ОСОБА_31 і сказав, що він буде сидіти. А на поминках вона почула від людей, що батько обвинуваченого зізнався, що син взяв провину на себе на його прохання, бо йому у в`язниці не вижити. 
		Свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що стосовно загибелі ОСОБА_25 йому нічого не відомо. 09.11.2015 вони з обвинуваченим цілий день возили з лісу дрова до кожного з них додому. Вечором після роботи розійшлися. Зранку він дізнався, що ОСОБА_27 померла, а її чоловік бігав по селу та кричав, що син вбив матір. Також він був запрошений працівниками поліції в якості понятого під час огляду місця події разом з ОСОБА_32 , їм показали в кімнаті труп ОСОБА_27 , обвинувачений разом з тіткою були у веранді, він сидів на вприсядки та плакав, також вдома був чоловік загиблої. 09.11.2015 в день, коли він завозив їм дрова, чоловік був трохи випивши, а жінка вже добряче напідпитку. Обвинувачений ОСОБА_4 спитав їх, чи є що їсти, мати сказала, що нема чого, тоді він сказав, щоб вона зайшла у хату та не ганьбила його, а приготувала їжу. Батьки обвинуваченого разом пили, потім билися, вона тікала з хати, так як чоловік її ганяв. Обвинувачений батьків соромився, але ніколи не чіпляв,сам, крім пива, алкоголю не вживав. В той день після роботи, коли стемніло, вони в гаражі випили по пляшці пива, біля 19.00 год. обвинувачений сказав, що іде до хлопців. Більше в той день він його не бачив. 
		Свідок ОСОБА_33  сусід обвинуваченого, про події вчинення злочину нічого не знав, але дав характеристику сім`ї ОСОБА_16 . Розповів, що батько обвинуваченого ОСОБА_18 мав важку черепно-мозкову травму, потім від вживання алкоголю став втрачати розум, після чого зачиняв свою дружину у погріб, ганяв її по селі, кидався на неї з косою. Він був високий, фізично міцний чоловік, гупав кружкою по воротах, вимагав алкоголь, фізично міг вбити свою дружину. ОСОБА_17 також багато пиячила, була невисокого росту Син ОСОБА_4 не пив, займався господарством, батьків ніколи не чіпляв. На думку свідка, обвинувачений не міг вбити свою матір, а це зробив її чоловік ОСОБА_18 , який помер два роки тому. Також він був запрошений в якості понятого під час огляду місця події разом з ОСОБА_12 . Їм слідчий показала труп, а потім сказали вийти та чекати на складання протоколу. Обвинувачений та його батько перебували в будинку. 
		Свідок ОСОБА_34  сусідка обвинуваченого дала покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_35 . Пояснила, що в ніч смерті ОСОБА_25 вона також нічого не чула і не бачила. Додала, що у батька обвинуваченого була важка травма голови, йому неодноразово викликали швидку допомогу та забирали його до психіатричної лікарні після запоїв. Обвинувачений ОСОБА_36 любив та поважав своїх батьків, не дивлячись на їх спосіб життя, передавав їм гроші, продукти харчування, в їх конфлікти ніколи не втручався, навіть поганого слова про них не казав. Він алкоголем не зловживав, бажав навчатися, але не міг із-за відсутності документів, які втратили батьки. 
		Допитаний судом з боку сторони захисту свідок ОСОБА_37 суду повідомив, що подружжя ОСОБА_16 пиячили і під час розпивання спиртного билися. Батьку обвинуваченого свого часу друзі проломили голову, йому вживили металеву пластину, після чого він став агресивний та некерований. 09.11.2015 обвинувачений прийшов до нього та попросив 2 літри солярки для мотоблока привезти з лісу дров на зиму. Він дав солярку та під`їхав до його батьків поговорити за землю, яку у них орендує. Батько був п`яний, а мати була вся в синцях  обличчя, ноги. Також свідок підтвердив покази свідка обвинувачення ОСОБА_30 та розповів суду, що особисто чув на поминках ОСОБА_25 від її чоловіка ОСОБА_23 , що це він попросив сина взяти вину за вбивство матері на себе, оскільки він не виживе у в`язниці. А через місяць він помер вдома. На його думку, обвинувачений не міг вбити свою матір, оскільки дуже її любив, а взяв вину на себе, пожалів батька. 
		Таким чином, жоден з допитаних в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення свідків очевидцями вчинення злочину не були, а могли тільки розповісти про поведінку обвинуваченого ОСОБА_38 та його батька ОСОБА_23 після загибелі ОСОБА_25 , про події, що відбувались до загибелі ОСОБА_25 та про умови життя вказаної родини, як і потерпіла, а тому їх покази самі по собі без інших беззаперечно підтверджуючих вину обвинуваченого доказів не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. 
		Покази потерпілої та свідків як з боку обвинувачення, так і з боку захисту, не підтверджують факту вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_4 , а, навпаки, більшість свідків стверджує, що з більшою вірогідністю злочин було вчинено батьком обвинуваченого ОСОБА_39 , але його причетність до даного злочину органом досудового розслідування не перевірялась.
		Органом обвинувачення надано суду також письмові докази, які, на думку прокурора, свідчать про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. 
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 10.11.2015 з фото таблицею, проведеного в житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1 за місцем мешкання обвинуваченого, за участю понятих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 знайдено труп ОСОБА_11 , біля якого виявлені та вилучені сліди крові та сліди пальців рук на поверхня стін та дверей, які були вилучені на липку стрічку. Труп доставлений в морг (Т. 2 а.с. 85-105).
		Відповідно до протоколу отримання добровільно наданого предмету від 10.11.2015 обвинувачений ОСОБА_4 в смт.Фрунзівка добровільно надав слідчому ОСОБА_42 у присутності понятих ОСОБА_43 та ОСОБА_44 чоловічий зимовий бушлат та штани, а також кросівки чорного кольору, в яких він, з його ж слів, був одягнений під час вчинення злочину відносно своєї матері (Т.2 а.с. 106). Зимовий бушлат та штани одразу ж були оглянуті слідчим у присутності тих же самих понятих та упаковані, про що складено протокол огляду речових доказів від 10.11.2015р. в приміщенні Фрунзівського ВП з фототаблицею, відповідно до якого чоловічій зимовий бушлат захисного кольору мав плями крові на зовнішній передній правій ніжній частині та на правому рукаві в районі ліктя; штани чоловічі захисного кольору з плямами крові в області колінного суглоба праворуч (Т.2 а.с.107). Також окремим протоколом огляду від 10.11.2015 зафіксовано огляд та упакування кросівок чоловічих чорного кольору з рясним нашаруванням речовини бурого кольору по всієї площі підошви, проведений слідчим за участі тих самих понятих з фото таблицею. (Т.2 а.с.113). 
		Між тим з показів обвинуваченого в судовому засіданні вбачається, що в день спричинення потерпілій ОСОБА_11 тілесних ушкоджень 09.11.2015 обвинувачений ОСОБА_4 був одягнений зовсім в інші речі, а камуфляжний одяг свого батька він одягнув вже на наступний день перед приїздом поліції, і його версія жодним належним та допустимим доказом стороною обвинувачення не спростована. 
		А проведення 10.11.2015 в смт. Фрунзівка таких слідчих дій як видача обвинуваченим та огляд слідчим речових доказів - чоловічих кросівок, під час якого виявлено рясне нашарування речовини бурого кольору на підошві, взагалі спростовується показами свідка обвинувачення ОСОБА_15  тітки обвинуваченого, яка під присягою показала суду, що кросівки обвинуваченого після його затримання залишились вдома, під час затримання він був обутий в калоші, кросівки після затримання сина носив його батько, пас в них корів, забруднив їх, вона їх вимила, а потім на прохання слідчого видала працівникам поліції разом з речами обвинуваченого  вітрівкою, брюками та светром. Підстави не довіряти показам свідка у суду відсутні. Таким чином, обставини, викладені у вищевказаних протоколах, не відповідають дійсності, оскільки проведення таких слідчих дій в той час та в тому місці, яке вказано в протоколах огляду речових доказів від 10.11.2015, було взагалі неможливе, як і візуальне виявленні на вимитих кросівках рясного нашарування речовини бурого кольору на підошві. Крім того, на фототаблиці до протоколу огляду кросівок на підтвердження фактів, викладених в протоколі, відсутня фотографія їх підошви. (Т.2 а.с.114). В порушення ст.ст. 104,105 КПК України у вказаних протоколах не зазначено, що під час проведення огляду здійснювалось фотографування, але фото таблиці до протоколів додані. Походження цих фотографій суду невідомо. Між тим відповідно до ч.2 ст. 104 КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. А відповідно до ст..105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, якими можуть бути, в тому числі, фототаблиці. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.
		Також згідно проколів огляду речових доказів від 10.11.2015 слідчим у присутності понятих ОСОБА_43 та ОСОБА_44 оглянуті та упаковані речі покійної ОСОБА_11  светр зі смугами та колготи чорного кольору (Т.2 а.с.118-120), ватний тампон зі змивом речовини бурого кольору (Т.2 а.с.123), на яких візуально нічого виявлено не було. 
		У обвинуваченого та його батька 10.11.2015 лікарем було відібрано зразки крові (Т.2 а.с.126-129), які були оглянуті та опечатані слідчим у присутності понятих ОСОБА_43 та ОСОБА_44 ( Т.2 а.с.130).
		Згідно протоколу отримання зразків для експертизи від 10.11.2015 слідчим ОСОБА_45 у присутності експерта та понятих ОСОБА_43 і ОСОБА_44 відібрано у обвинуваченого ОСОБА_4 зразки вмісту речовин під нігтями правої та лівої руки за допомогою ножиців шляхом зрізу фрагментів нігтів, які було поміщено до паперових згортків та скріплено підписами понятих, слідчого та батька обвинуваченого ОСОБА_46 , який не був учасником вказаної слідчої дії. Крім того, протокол слідчої дії також був підписаний батьком обвинуваченого ОСОБА_47 , а підпис обвинуваченого, у якого відбиралися зразки, в порушення вимог ст. 104 КПК України в протоколі відсутній. (Т.2 а.с.133-134). В той же день зразки, відібрані у обвинуваченого, були оглянуті слідчим у присутності понятих ОСОБА_43 і ОСОБА_44 , та виявилось що зразки складаються не тільки зі зразків нігтьових пластинок, отриманих за допомогою ножиців, які було знов переопечатані в паперовий згорток, але й витяжок на марлі з піднігтьовим вмістом обвинуваченого, про відібрання яких протокол відсутній. (Т.2 а.с.135). 
		Згідно протоколу огляду речових доказів від 10.11.2015 слідчим у присутності понятих ОСОБА_43 і ОСОБА_44 оглянуто та опечатано 4 відрізки прозорої липкої стрічки (скотч) зі 6 слідами пальців рук (Т.2 а.с.139) 
		Відповідно доч.7ст.223КПК Українислідчий,прокурор зобов`язанийзапросити неменше двохнезаінтересованих осіб(понятих)для пред`явленняособи,трупа чиречі длявпізнання,огляду трупа,в томучислі пов`язаногоз ексгумацією,слідчого експерименту,освідування особи.Винятками євипадки застосуваннябезперервного відеозаписуходу проведеннявідповідної слідчої(розшукової)дії.Поняті можутьбути запрошенідля участів іншихпроцесуальних діях,якщо слідчий,прокурор вважатимеце задоцільне. Обшукабо огляджитла чиіншого володінняособи,обшук особиздійснюються зобов`язковою участюне меншедвох понятихнезалежно відзастосування технічнихзасобів фіксуваннявідповідної слідчої(розшукової)дії. Понятимине можутьбути потерпілий,родичі підозрюваного,обвинуваченого іпотерпілого,працівники правоохороннихорганів,а такожособи,заінтересовані врезультатах кримінальногопровадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
		Стороною захисту надано суду відповідь на адвокатський запит начальника Захарівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області від 15.11.2017, відповідно до якого ОСОБА_48 , працювала у Фрунзівськомсу РВ ГУМВС України з 20.06.1984 по 04.11.2015 року на посаді діловода канцелярії, а ОСОБА_43  з 27.10.2008 по 04.11.2015 на посаді спеціаліста-бухгалтера, а з 07.11.2015 працює в Захарівському ВП на посаді діловода (Т.2 а.с.129).
		Всі вищевказані протоколи слідчих дій складені за участю понятих ОСОБА_43 і ОСОБА_44 , які були працівниками правоохоронних органів, що є прямим порушенням вимог ст. 223 КПК України.
		Стороною обвинувачення доводи сторони захисту про те, що дані поняті не можуть вважатись незаінтересованими особами, оскільки ОСОБА_49 є діючим працівником правоохоронного органу, а Волощук  колишнім (звільнилась за 6 днів до проведення слідчих дій, пропрацювавши в правоохоронному органі 31 рік ), який проводив досудове розслідування по даному кримінальному провадженню, не спростовані. 
		Таким чином, всі вищевказані протоколи слідчих дій - отримання добровільно наданого предмету, огляду речових доказів та отримання зразків для експертизивід 10.11.2015 є недопустимими доказами, оскільки вони отримані з порушенням вимог ст.ст. 86, 104, 105, 223 КПК України та відповідно до вимог ст.86 КПК України не можуть бути використані судом при ухваленні вироку. 
		Також сторона обвинувачення на підтвердження своєї версії подій посилається як на доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 на висновки ряду експертиз, проведених під час здійснення досудового розслідування. 
		Зокрема, висновком судово-медичної експертизи №128 від 25.11.2015 встановлено, що смерть ОСОБА_11 настала від гострої крововтрати, на що вказує розчавлення печінки та рідка кров в черевній порожнині. ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани потиличної області голови, синців обличчя, перелому грудної кістки (непрямого), множинних переломів ребер 2-7 з правої та лівої сторони по хрящовій частині, та 4-10 ребер з правої та лівої сторони по задній пахвовій лінії (непрямих), крововиливів в м`які тканини на протязі всієї грудної клітини, розчавлення печінки з крововиливом рідкої крові в черевну порожнину до 2-х літрів. Синці обличчя нанесені при дії тупого предмету, яким міг бути кулак та інший подібний предмет, забійна рана потиличної частини голови могла бути заподіяна при падінні з висоти власного росту на тверду поверхню (підлогу) та є легкими тілесними ушкодженнями. Перелом грудної кістки, множинні переломи ребер, розчавлення печінки заподіяні при множинній дії тупого предмета в область тулубу, яким могла бути взута нога та іншій подібний предмет та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя. На час смерті потерпіла перебувала в тяжкому ступені оп`яніння. (Т.2 а.с.142-143). 
		Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_50 свій висновок підтримав та пояснив, що смерть потерпілої настала на протязі 5 хв. з моменту пошкодження (розчавлення) печінки від гострої рясної крововтрати. При цьому у випадку зі ОСОБА_11 за наявності переломів грудини та ребер печінка розчавилась повністю з розривом сосудів та перемичок, що свідчить про те, що удар (удари) був завданий в область грудної клітини виключно з великою силою взутою ногою, коли потерпіла знаходилась в положенні лежачі на спині, а тяжкий ступінь алкогольного сп`яніння позбавив потерпілу можливості захищатись від ударів. Ребра від удару зламались та розчавили печінку. Для настання таких наслідків достатньо було і одного удару, але експерт виключив категорично можливість завдання удару такої сили кулаком, а тільки взутою ногою при положенні тіла на спині лежачи на підлозі. Також потерпілій був завданий удар в перенісся, про що свідчать крововиливи біля орбіт очей. Травма голови отримана потерпілою від удару о підлогу при падінні, про що свідчить кров під головою трупу, виявлена на місці події. Крім того, тіло до приїзду поліції переміщали по кімнаті. Експерт зазначив, що ексгумація трупу не дасть ніякого результату, оскільки м`яких тканин на тілі зі спливом часу вже не залишилось, як і хрящів в ребрах, так як він випилював грудну клітину при проведенні дослідження трупу по хрящам. Щодо показань обвинуваченого під час проведення з ним слідчого експерименту з фото таблицею стверджував, що від нанесення ударів в такі місця та таким способом, як показав обвинувачений, не могли настати такі наслідки у потерпілої. Зауважив, що слідчий ОСОБА_51 не запросила його для участі у слідчому експерименті. 
		Таким чином, вказаний висновок експерта не містить даних, які б підтверджували винуватість ОСОБА_4 в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень своїй матері, від яки настала її смерть. Стороною обвинувачення ОСОБА_4 ставиться у провину нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, перелічених у висновку, шляхом завдання множинних ударів руками по тулубу, що прямо суперечить вказаному висновку судово-медичної експертизи №128 від 25.11.2015, де зазначено про нанесення ударів по тулубу взутою ногою або подібним предметом, яким не є кулак руки. Крім того, положення потерпілої під час нанесення ударів, яке показав обвинувачений на слідчому експерименті, кількість ударів, спосіб їх нанесення та місце прикладення травмуючої сили не співвідноситься з вказаним висновком та показаннями експерта в суді. 
		Згідно висновку дактилоскопічної експертизи №306-Д від 18.12.2015 з фототаблицею вилучені з місця вчинення злочину сліди пальців рук були придатні для ідентифікації, вони не належать обвинуваченому ОСОБА_4 , дактилокарта якого була надана експерту, а належать іншій особі (Т.2 а.с.152-159). Вказаний висновок експерта ніяким чином не підтверджує вину обвинуваченого в інкримінованому злочині, а навпаки, може свідчити про його відсутність на місці події і причетність до вчинення злочину зовсім іншої особи. 
		Висновком судово-медичної цитологічної експертизи №754 від 04.12.2015 встановлено, що в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок правої руки підозрюваного ОСОБА_4 кров не знайдена. Статеву належність епітеліальних клітин, які були знайдені в зразках, встановити експертним шляхом не виявилось можливим, але експерт припустив травматичний характер їх походження та не виключив їх походження як від потерпілої ОСОБА_11 , так і від самого підозрюваного ОСОБА_4 (Т.2 а.с.169-172). 
		Окрім того, що вказаний висновок експерта також не підтверджує винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд не визнає висновок експерта №754 від 04.12.2015 в якості допустимого доказу, оскільки на дослідження експерту було направлено зразки, що були відібрані у обвинуваченого, оглянуті і опечатані під час проведення таких слідчих дій як отримання зразків для експертизи від 10.11.2015, огляд отриманих зразків для експертизи від10.11.2015, протоколи проведення яких визнані судом недопустимими доказами. Відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.
		Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи №1196 від 14.12.2015 на светрі потерпілої ОСОБА_11 виявлена кров людини, яка могла належати як самій потерпілій, так і як домішка крові її чоловіка ОСОБА_52 в разі наявності у нього пошкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею на момент події. (Т.2 а.с.176-179). А з показів свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_46 10.11.2015 зранку на обличчі та руці була виявлена засохла кров і він не заперечував, що це була його кров від носової кровотечі. Його розповідь свідку про те, що носова кровотеча була у нього вже після смерті дружини від нанесеного обвинуваченим удару в обличчя, органом досудового розслідування не перевірялась та заперечується обвинуваченим. Таким чином, вказаний висновок експерта знов не підтверджує винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а вказує на можливу причетність до смерті ОСОБА_11 іншої особи, тобто, навпаки, підтверджує версію захисту. 
		Висновком судово-медичної імунологічної експертизи №1185 від 11.12.2015 не виключається походження крові на светрі потерпілої як від неї самої, так і від обвинуваченого ОСОБА_4 при наявності у нього пошкоджень, які супроводжувалися зовнішньою кровотечею на момент події. (Т.2 а.с. 183-186).
		Що стосується даного доказу сторони обвинувачення, то він також ніяким чином не підтверджує винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень своїй матері, від яких настала її смерть, оскільки даних про наявність таких пошкоджень у обвинуваченого на момент вчинення злочину стороною обвинувачення не добуто, а походження крові від самої потерпілої є цілком логічним, оскільки вона мала пошкодження, які супроводжувались зовнішньою кровотечею, що було зафіксовано в протоколі огляду місця події від 10.11.2015 та підтверджено висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 №128 від 25.11.2015. 
		Згідно висновку судово-медичної імунологічної експертизи №1193 від 30.11.2015 на комбінезоні та парі кросівок підозрюваного ОСОБА_4 кров не виявлена, а на бушлаті виявлені мікросліди крові людини, але групову приналежність встановити не виявилось можливим. На тампоні же зі змивом, вилученим під час огляду з місця вчинення злочину, виявлена кров потерпілої ОСОБА_11 (Т.2 а.с.190-194). Вказаний висновок експерта суд не визнає допустимим доказом, оскільки проводилась експертиза речових доказів, які були вилучені, оглянуті і опечатані слідчим на підставі визнаних недопустимими протоколу отримання добровільно наданого предмету та протоколів огляду речових доказів від 10.11.2015, а відповідно до ч. 5 ст. 101 КПК України висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими. Крім того, органом досудового розслідування достовірно так і не було встановлено, в яких саме речах був одягнутий обвинувачений під час вчинення ним злочину, в якому він обвинувачується. А під час судового розгляду кримінального провадження було встановлено, що вказані речі (одяг та взуття) носили як обвинувачений, так і його батько. 
		Згідно висновку стаціонарної комісійної судово-психіатричної експертизи №150 від 22.12.2015 ОСОБА_4 на час вчинення злочину не страждав будь-яким хронічним хворобливим психічним розладом, в тому числі тимчасовим, слабоумством, був здатний у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є осудною особою. (Т.2 а.с.198-201). 
		20.11.2015 слідчим ОСОБА_45 у присутності понятих ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , за участю представника потерпілої ОСОБА_46 , захисника ОСОБА_55 , експерта-криміналіста ОСОБА_56 , підозрюваного ОСОБА_4 був проведений слідчий експеримент, про що складено відповідний протокол від 20.11.2015 з фототаблицею, підписаний, окрім осіб, вказаних у вступній частині протоколу, ще іншими особами  учасниками: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 (Т.2 а.с.207-213). З протоколу вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому на той час злочину  вчинення умисного вбивства матері та розповів, що 09.11.2015 перевозив дрова і біля 23.00 год. прийшов до дому. Попросив батьків, які перебували у стані алкогольного сп`яніння, перенести дрова у будинок, але на його прохання матір висловилась словами нецензурної лайки, та стала виганяти його з дому назад у м.Одесу. Потім мати кинулась на нього та почала штовхати, шарпати за верхній одяг. Він не витримав та вдарив матір рукою по обличчю. Після чого його батько почав його штовхати і шарпати. Він вдарив батька кулаком по обличчю, від чого той впав на підлогу та втратив свідомість. Тоді його матір знов накинулась на нього, і він у відповідь наніс своїй матері два удари кулаком правої руки в область ребер, а саме в ліву частину тулубу. Після цього він поклав матір на ліжко, а батька поклав рядом з матір`ю. Мати була живою, плакала. Він пішов до себе у кімнату і ліг спати. 10.11.2015 близько 07.30 год. ранку його розбудив батько та повідомив, що мати мертва. Він побіг до її кімнати і побачив її мертву на підлозі. 
		Відповідно до ч.6 ст.240 КПК України про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
		Вимоги до протоколу містяться, зокрема, в ст.104 КПК України, відповідно до якої протокол складаєтьсяз вступної,описової тазаключної частин.Описова частинамає міститиотримані врезультаті процесуальноїдії відомості,важливі дляцього кримінальногопровадження,в томучислі виявленіабо наданіречі ідокументи.Заключна частинамає міститивідомості провилучені речіі документита спосібїх ідентифікації.Протокол складаєтьсяз вступноїчастини,яка повиннамістити відомостіпро:місце,час проведеннята назвупроцесуальної дії;особу,яка проводитьпроцесуальну дію(прізвище,ім`я,по батькові,посада);а такожвсіх осіб,які присутніпід часпроведення процесуальноїдії (прізвища,імена,по батькові,дати народження,місця проживання).Перед підписаннямпротоколу учасникампроцесуальної діїнадається можливістьознайомитися ізтекстом протоколу. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. 
		Також вимоги до протоколу зафіксовані і в ст.ст. 105, 223 КПК України. 
		Протокол проведення слідчого експерименту від 20.11.2015 вказаним вимогам закону не відповідає, а отже є недопустимим доказом.
		Так, як зазначалось вище, у вступній частині протоколу не вказані всі учасники даної слідчої дії, які підписали протокол. 
		Крім того, поняті ОСОБА_60 та ОСОБА_54 були допитані в якості свідків під час судового розгляду.
		Понятий ОСОБА_54 суду показав, що був запрошений до Фрунзівського райвідділку поліції на прохання дільничного інспектора ОСОБА_61 . Він приїхав туди вже в стані алкогольного сп`яніння пізно вечором. Дільничний сказав, що хлопець вдарив жінку, треба поїхати подивитись, нічого не казати, а тільки фотографуватись. Потім вони приїхали в якусь хату, де поліцейські спілкувались з обвинуваченим, а він залишався на вулиці з ОСОБА_62 . Потім запросили його і обвинувачений ОСОБА_4 розповів як приїхав з лісу, а в хаті п`янка, батьки на нього накинулись, навіщо він прийшов, щоб він убирався геть. Він когось з них побив, при цьому показував на ліжко. Обвинувачений попросив води, йому дали попити і фотографували його. Більше нічого не бачив. Обвинувачений на ньому показував як бив батьків, йому від цього стало погано і він пішов на вулицю. Другий понятий ОСОБА_63 в хату не заходив, а сидів в поліцейській машині, так йому наказав дільничний інспектор ОСОБА_64 , бо він був також п`яний. Протокол слідчого експерименту йому читати не давали перед підписанням. 
		Понятий ОСОБА_60 суду показав, що був засуджений за вироком суду до позбавлення волі з іспитовим строком і був запрошений працівниками поліції в якості понятого під час проведення слідчого експерименту. З Захарівського райвідділку поліції всі поїхали в с.Новозарицьке, зайшли в будинок, де не було світла та не було місця де стати. Він став на порозі, але все бачив. Обвинувачений ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту розповів, що привіз дрова і попросив батьків занести їх в хату та надати йому їсти. Батько на нього кинувся, він його вдарив, мати на нього кинулась, він її вдарив, потім вона в другий раз на нього кинулась, він її знов вдарив, вона лягла на ліжко, а він ліг спати голодним, вранці батько йому сказав, що мати померла. Розповів, що мати вдарив один раз в обличчя, а другий раз по ребрах. При цьому під час проведення слідчого експерименту працівники поліції кричали на обвинуваченого, щоб розповідав швидше, так як у них обміль часу . Він особисто знаходився тільки в одній кімнаті, по інших не ходив, оскільки був п`яний. Протокол перед підписанням не читав, і йому його також не читали вголос. 
		При цьому обидва понятих заявили, що відеозапис слідчої дії їм також не демонстрували. 
		Слідчий ОСОБА_65 під час допиту в якості свідка в суді показала, що приїхала на місце вчинення злочину за викликом. На веранді сидів обвинувачений ОСОБА_4 і твердив, що вбив свою маму, був схвильований, нервував. Біля нього була його тітка. Обвинувачений змінив свої визнавальні покази через місяць, коли помер його батько. Під час проведення слідчого експерименту понятим були роз`яснені права, обвинувачений    був забезпечений захисником, тиску на нього ніхто не вчиняв, але він чогось не договорював. Поняті були присутні обидва на протязі всього часу проведення слідчої дії. Після складання протоколу слідчого експерименту він був зачитаний вголос всім учасникам і після цього ними підписаний. Про те, що поняті були п`яні, вона не знала, а судмедексперта не викликала, так як це не обов`язково. Батько обвинуваченого мав процесуальний статус свідка, так як за її дорученням працівники оперативного підрозділу причетність інших осіб до вчинення злочину не встановили, окрім обвинуваченого. Що стосується понятої ОСОБА_49 , яка приймала участь під час проведення всіх інших слідчих дій, слідчий підтвердила, що вона дійсно є працівником Захарівського (Фрунзівського) ВП, але не має спеціального звання, не атестована, а тому її участь в якості понятої під час проведення слідчих дій не суперечить діючому КПК, на її думку. 
		Таким чином, дослідивши протокол проведення слідчого експерименту від 25.11.2015, допитавши понятих та слідчого, які приймали участь у його проведенні, суд прийшов до висновку, що протокол складений в порушення вимог КПК, в ньому не вказані всі учасники слідчої дії, поняті були в стані алкогольного сп`яніння, а тому не в повній мірі бачили та сприймали те, що відбувається, також не були безперервно присутніми на протязі всього часу проведення слідчого експерименту, протокол слідчої дії їм не зачитували. 
		Таким чином, проведена процесуальна дія  слідчий експеримент є недопустимим доказом, так як цей доказ отриманий в порушення вимогКПК України, а відповідно ч.2ст. 86 КПК Українинедопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував в судовому засіданні, що під час проведення слідчого експерименту давав такі показання, але стверджує, що вони неправдиві. Висунута ним версія є вигаданою і він від неї відмовляється. 
		Вказана версія була викладена прокурором в обвинувальному акті, під час розгляду кримінального провадження була ретельно перевірена судом і не знайшла свого підтвердження, оскільки повністю суперечить іншим матеріалам кримінального провадження, зокрема, висновкам судово-медичних експертиз та показанням свідків, в тому числі стосовно механізму, кількості, характеру та локалізації спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, які по версії обвинувачення, наніс потерпілій ОСОБА_4 , і від яких настала її смерть за висновками судово-медичних експертиз. 
		Відповідно до висновку від 12.05.2017р. № 94 судово-медичної комісійної експертизи, призначеної ухвалою суду за клопотанням прокурора по матеріалам кримінального провадження, у потерпілої дійсно виявлені ті тілесні ушкодження, які викладені у висновку первинної судово-медичної експертизи №128 від 25.11.2015. Але визначити механізм утворення переламів грудної клітини , лівих та правих ребер, та кількість травмуючи впливів, в тому числі у ділянку печінки, за висновком комісійної експертизи, можливо тільки після проведення ексгумації. Визначити послідовність виникнення ушкоджень у постраждалої також неможливо, оскільки при проведенні первинної судово-медичної експертизи трупа не було відібрано зразки м`яких тканин навколо місць пошкоджень для судово-гістологічного дослідження. Експертна комісія прийшла до висновку, що смерть ОСОБА_11 знаходиться у прямому причинному зв`язку з закритою травмою тулуба у вигляді множинних переламів грудної клітини та розчавленням печінки, що призвело до розвитку масивної кровотечі та жирової і тканинної емболії. Безпосередньою причиною смерті з`явився шок. (Т.2 а.с. 298-307). Вказаний висновок щодо причини смерті ОСОБА_11 також не суперечить первинній судово-медичній експертиз №128 від 25.11.2015, а тому вона приймається судом до уваги разом з доповненнями та уточненнями, зробленими у висновку комісійної експертизи №94 від 12.05.2017. 
		Допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_66 , яка була доповідачем у складі комісії при наданні висновку, суду показала, що на даний час вже неможливо встановити механізм утворення переломів кісток у постраждалої (ребер та грудини), місце прикладення травмуючої сили та кількість ударів без ексгумації трупа. Але щодо причини смерті, то вона підтверджує, що вона настала від комплексу пошкоджень - травми грудної клітини та розчавлення печінки, масивного крововиливу та травматичного шоку. Обвинувачений показав, що завдав удар в ліву половину тулубу, значить в цьому місці на тілі постраждалої повинні були бути прямі переломи, але експертом ОСОБА_67 встановлено, що переломи були конструкційні (непрямі). Де був прямий перелом, експерт не встановив і на теперішній час комісія вже не може цього зробити. Але враховуючи багаточисленні масивні переломи на тілі потерпілої, можна зробити висновок, що удар був не один, а декілька повторних впливів, скільки точна  сказати не може. Але вважає, що якщо прийняти до уваги версію обвинувачення, що злочинець завдав удар або два удари кулаком в ліву половину тулубу потерпілої, то ця версія є неспроможною, так як від таких ударів не настали би наслідки у вигляді травми печінки, виявленої у потерпілої, не зважаючи на силу таких ударів, а в місці цих ударів були би виявлені прямі, а не конструкційні переломи кісток. Також зауважила, що органом досудового розслідування не були досліджені обставини отримання потерпілою поранення голови. На її думку, вертикальна рана на голові потерпілої не характерна для падіння, як зазначив судово-медичний експерт Орлик у первинному висновку, а характерна для удару по голові постраждалої, рана описана експертом не якісно, не замір яно її глибину. 
		Вважаючи на показання допитаного в судовому засіданні судово-медичного експерта Орлика про механізм проведення ним розтину трупу та дослідження грудної клітини, а також повний розпад м`яких тканей зі спливом часу, що виключає доцільність ексгумації трупу ОСОБА_11 , клопотання про її проведення ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту заявлено не було. 
		Згідно висновку №113 від 22.05.2018 судово-медичної комісійної експертизи, проведеної за матеріалами справи за клопотанням прокурора, експертна комісія повністю підтвердила свій висновок від 06.04.2017р. № 94, який також жодним чином не доводить вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому злочину. 
		Таким чином, всі інші докази, які суд не визнав недопустимими, не можна визнати належними та достатніми для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченогост. 121 ч.2 КК України. 
		При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
		«2.Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… 4.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді,  є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Такий стандарт доведення поза розумним сумнівом викладений Верховним Судом в постанові від 4 липня 2018 року по справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) і обов`язковий до застосування судами. 
		Наданими суду та дослідженими в судовому засіданні доказами сторони обвинувачення під час проведення змагального процесу версія сторони захисту щодо непричетності обвинуваченого до вчинення вказаного злочину та відсутності у нього умислу на спричинення своїй матерів тяжких тілесних ушкоджень не спростована фактами, встановленими на підставі допустимих доказів. А отже у суду є обґрунтовані сумніви у версії подій, викладених стороною обвинувачення. 
		Недоведеність об`єктивної сторони пред`явленого обвинувачення вже саме собою є достатньою підставою для визнання недоведеним обвинувачення в цілому.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожен елемент складу злочину, у тому числі й наявність певного виду умислу, у цьому випадку умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
		Для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 121 КК України необхідно довести спрямованість умислу (прямого або непрямого) на заподіяння не будь-якого, а саме тяжкого тілесного ушкодження. Це узгоджується з усталеною судовою практикою, згідно з якою «висновок суду про наявність у засудженого умислу заподіяти тяжкі тілесні ушкодження повинен відповідати фактичним обставинам справи і не викликати сумніву» (див. ухвалу СККС ВСУ від 27 вересня 1994 року). Інше тлумачення закону могло б призвести до ставлення в провину наслідків, що настали, незалежно від вини.
		Але ОСОБА_4 взагалі не пред`явлено обвинувачення у наявності у нього умислу на спричинення потерпілій саме тяжких тілесних ушкоджень. В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4 , маючи намір на умисне спричинення тілесних ушкоджень, наніс потерпілій декілька ударів руками по обличчю та множинні удари руками по тулубу, таким чином, фактично, кваліфікували його дії за ст.121 ч.2 КК України за наслідками, що настали, що є неприпустимим. 
		Стаття 62 Конституції Українита стаття 17 КПК України передбачають, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ч.3ст.373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		З урахуванням викладеного, отриманих безпосередньо в суді показань свідків, кожен з яких не надав об`єктивних, конкретних і неоспорюваних показів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.121 КК України, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази, з точки зору достатності та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину останнього, надано не було, суд вважає, що пред`явлене йому обвинувачення не доведене в судовому засіданні та вичерпано можливості їх отримати, а тому ОСОБА_4 необхідно виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		Цивільний позов по справі не заявлявся. Запобіжний захід обвинуваченому у виді особистого зобов`язання сплинув. Відповідно до вимог ст.ст.122,124 КПК Українипроцесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 306,09 грн. слід віднести за рахунок держави, долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України. 
		 Керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд-
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та виправдати його в зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		Процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи в розмірі 306,09 грн. - віднести на рахунок держави. (т.2, а.с.151). 
		Речові докази, а саме: бушлат зимовий чоловічий зеленого з чорним (захисного) кольору з плямами бурого кольору, штани чоловічі захисного кольору з плямами бурого кольору, кросівки чоловічі чорного кольору з обільним нашаруванням речовини бурого кольору по всієї площі підошви, светр жіночий зі смугами та колготи чорного кольору, ватний тампон зі змивом речовини бурого кольору, зразки крові ОСОБА_4 та ОСОБА_46 ,зразки нігтьових пластинок та витяжки на марлі з піднігтьовим вмістом підозрюваного ОСОБА_4 , 4 відрізки прозорої липкої стрічки (скотч) з 6 слідами пальців рук, які зберігаються в камері зберігання Фрунзівського ВП Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області (Т.2 а.с.115-117, 121-122, 124-125, 131-132, 136-137, 138,140) - після набрання вироком суду законної сили знищити.
		Речовий доказ: ДВД  диск з відеозаписом слідчого експерименту від 20.11.2015, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження (Т.2 а.с. 207).
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення
		 
		 
		 
		   
		 
		Суддя:              ОСОБА_1 .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...