Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/20899/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 26.12.2018. Зареєстровано: 28.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2019.

Номер судового провадження: 2/761/5949/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/20899/18
		Провадження № 2/761/5949/2018
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       30 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді:                                                Піхур О.В.,
		за участю : секретаря судового засідання -           Орел П.Ю.,
		позивача -                                                                ОСОБА_1,
		представника позивача -                                        ОСОБА_2,
		представника відповідача
		ТОВ «Ласмак» -                                                        Бутенко І.О.,
		представника відповідача
		ТОВ «Міжнародна комерційна 
		телерадіокомпанія» (ICTV) -                                    Фоменко Л.А.,
		розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) про захист честі та гідності, визнання недостовірною розповсюдженої інформації, її спростування та відшкодування моральної шкоди, -
		в с т а н о в и в :
		У червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5 (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) (далі - відповідач 3) про визнання інформації недостовірною.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.05.2018 р. на позивача було здійснено напад поблизу будинку № 9-є по вул. Фонтанська дорога у м. Одеса, та нанесено ножове поранення та удари по голові і тілу. В ході вимушеної самооборони зі сторони позивача, один із нападників зазнав пошкоджень та помер. Після нападу позивача доставили до Одеської міської клінічної лікарні № 1 із діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, різана рана лівої кисті. За вказаними подіями щодо нападу на позивача Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 12018160000000421 від 25.05.2018 р. Після зазначеного нападу в мережі Інтернет деякі особи почали розповсюджувати неправдиву негативну інформацію про вищезазначені події та про позивача особисто. Так 25 травня 2018 р. відповідач на своїй        персональній        сторінці у соціальній        мережі        «Facebook» розмістив наступну неправдиву інформацію у стверджувальній формі відносно позивача: «А знаете, почему ОСОБА_1 ничего не будет за убийство военнослужащего? Да потому, что он - СБУшная рожа. С его помощью служба срывала концерты в Одессе, нападала на "неправильных" митингующих и осуществляла другие противоправные действия. Он неприкасаемый. Пока». Зазначену публікацію ОСОБА_5 за даними соціальної мережі вподобали 750 осіб, 60 осіб прокоментували, та 30 осіб поширили, тобто публікацію Зазначену публікацію ОСОБА_5 за даними соціальної мережі вподобали 750 осіб, 60 осіб прокоментували, та 30 осіб поширили, тобто публікацію відповідача було доведено до широкого кола осіб. було доведено до широкого кола осіб.
		Також 25 травня 2018 р. у інтернет-виданні «Страна.UA» засновником якого є ТОВ «Ласмак» було опубліковано статтю під назвою «Догнал и добил. Как бывший глава одесского "Правого сектора» зарезал человека. Реконструкция». В зазначеній статті міститься також неправдива недостовірна інформація у стверджувальній формі відносно позивача, а саме: «Стрим, который вел ОСОБА_1 сразу после убийства, доказывает, что это была не самооборона. Покушения на жизнь не было». 31.05.2018 року на інтернет-ресурсі «Youtube» каналі «Надзвичайні новини. ІСТV» було опубліковане інформаційне відео присвячене подіям з нападом на позивача, на якому оголошується інформація наступного змісту: «Чоловік намагався втекти від озброєного активіста, але той його наздогнав і нещадно розпоров живіт». Ознайомившись із змістом вищезазначеної інформації, проаналізувавши законодавство України, що регулює питання поширення недостовірної інформації і захисту гідності та честі, судову практику з цього питання, позивач вважає що вищезазначені публікації відповідачів є такими, що порочать честь та гідність позивача, містять недостовірну інформацію, яка підлягає спростуванню. Негативна недостовірна інформація, поширена відповідачами про позивача, порушує право на недоторканість честі та гідності, оскільки спотворює та принижує оцінку позивача в очах громадськості та суспільства, ця оцінка є необ'єктивною та ставила під сумнів дотримання позивачем правових норм та норм моралі.
		       Тому, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд 1. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність позивача інформацію опубліковану і поширену 25.05.2018 р. громадянином ОСОБА_5 на його персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook», а саме: «А знаете, почему ОСОБА_1 ничего не будет за убийство военнослужащего? Да потому, что он - СБУшная рожа. С его помощью служба срывала концерты в Одессе, нападала на "неправильных" митингующих и осуществляла другие противоправные действия. Он неприкасаемый. Пока», та зобов'язати відповідача спростувати поширену ним інформацію шляхом розміщення на його персональній сторінці у соціальній мережі «Facebook» спростування наступного змісту: «інформація опублікована мною 25.05.2018 р. у соціальній мережі «Facebook», а саме: «А знаете, почему ОСОБА_1 ничего не будет за убийство военнослужащего? Да потому, что он - СБУшная рожа. С его помощью служба срывала концерты в Одессе, нападала на "неправильных" митингующих и осуществляла другие противоправные действия. Он неприкасаемый. Пока» є недостовірною; зобов'язати ОСОБА_5 надіслати на адресу суду докази підтвердження публікації спростування. 2. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 інформацію опубліковану і поширену 25.05.2018 р. на веб-сайті «Страна.UA», а саме: «Стрим, который вел ОСОБА_1 сразу после убийства, доказывает, что это была не самооборона. Покушения на жизнь не было» та зобов'язати ТОВ «Ласмак» опублікувати на веб-сайті «Страна.UA» спростування наступного змісту: «інформація опублікована 25.05.2018 р. на веб-сайті «Страна.ІІА», а саме: «Стрим, который вел ОСОБА_1 сразу после убийства, доказывает, что это была не самооборона. Покушения на жизнь не было» є недостовірною, зобов'язати ТОВ «Ласмак» надіслати на адресу суду докази підтвердження публікації спростування. 3. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 інформацію опубліковану і поширену 31.05.2018 р. на інтернет-ресурсі «Youtube» каналі «Надзвичайні новини. ІСТV», а саме: «Чоловік намагався втекти від озброєного активіста, але той його наздогнав і нещадно розпоров живіт», та зобов'язати ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» опублікувати на інтернет-ресурсі «Youtube» каналі «Надзвичайні новини. ІСТV» спростування наступного змісту: «інформацію опублікована 31.05.2018 р. на каналі «Надзвичайні новини. ІСТУ» на інтернет-ресурсі «Youtube», а саме: «Чоловік намагався втекти від озброєного активіста, але той його наздогнав і нещадно розпоров живіт» є недостовірною. Зобов'язати ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» надіслати на адресу суду докази підтвердження публікації спростування, стягнути з кожного відповідача грошові кошти в розмірі 100000,00 грн. в якості компенсації за моральну шкоду.
		Ухвалою від 09.07.2018 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		13.08.2018 року представник позивача звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог.
		Ухвалою від 29.10.2018 року залучено до участі у справі співвідповідача ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія».
		В судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали з викладених в ньому підстав та просили його задовольнити, зазначивши, що поширення зазначеної інформації відповідачами невизначеному колу осіб порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		Представник відповідача 2 та представник відповідача 3 в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні. 
		У судове засідання відповідач 1 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
		Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідачів 2, 3, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 
		У відповідності з ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		       Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		       Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		       Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		       Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		       Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 24.05.2018 р. на позивача було здійснено напад поблизу будинку № 9-є по вул. Фонтанська дорога у м. Одеса, та нанесено ножове поранення та удари по голові і тілу. В ході вимушеної самооборони зі сторони позивача, один із нападників зазнав пошкоджень та помер. Після нападу позивача доставили до Одеської міської клінічної лікарні № 1 із діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, різана рана лівої кисті. За вказаними подіями щодо нападу на позивача Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 12018160000000421 від 25.05.2018 р. 
		Позивач зазначає, що після зазначеного нападу в мережі Інтернет деякі особи почали розповсюджувати неправдиву негативну інформацію про вищезазначені події та про позивача особисто. 
		Так 25 травня 2018 р. відповідач на своїй        персональній        сторінці у соціальній мережі «Facebook» розмістив наступну неправдиву інформацію у стверджувальній формі відносно позивача: «А знаете, почему ОСОБА_1 ничего не будет за убийство военнослужащего? Да потому, что он - СБУшная рожа. С его помощью служба срывала концерты в Одессе, нападала на "неправильных" митингующих и осуществляла другие противоправные действия. Он неприкасаемый. Пока». Зазначену публікацію ОСОБА_5 за даними соціальної мережі вподобали 750 осіб, 60 осіб прокоментували, та 30 осіб поширили, тобто публікацію відповідача було доведено до широкого кола осіб.
		Також 25 травня 2018 р. у інтернет-виданні «Страна.UA» засновником якого є ТОВ «Ласмак» було опубліковано статтю під назвою «Догнал и добил. Как бывший глава одесского "Правого сектора» зарезал человека. Реконструкция». В зазначеній статті міститься також неправдива недостовірна інформація у стверджувальній формі відносно позивача, а саме: «Стрим, который вел ОСОБА_1 сразу после убийства, доказывает, что это была не самооборона. Покушения на жизнь не было». 
		31.05.2018 року на інтернет-ресурсі «Youtube» каналі «Надзвичайні новини. ІСТV» було опубліковане інформаційне відео присвячене подіям з нападом на позивача, на якому оголошується інформація наступного змісту: «Чоловік намагався втекти від озброєного активіста, але той його наздогнав і нещадно розпоров живіт». 
		Позивач зазначає, що ознайомившись із змістом вищезазначеної інформації, проаналізувавши законодавство України, що регулює питання поширення недостовірної інформації і захисту гідності та честі, судову практику з цього питання, позивач вважає що вищезазначені публікації відповідачів є такими, що порочать честь та гідність позивача, містять недостовірну інформацію, яка підлягає спростуванню. Негативна недостовірна інформація, поширена відповідачами про позивача, порушує право на недоторканість честі та гідності, оскільки спотворює та принижує оцінку позивача в очах громадськості та суспільства, ця оцінка є необ'єктивною та ставила під сумнів дотримання позивачем правових норм та норм моралі.
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27 лютого 2009 р. за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. 
		В п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 р. за № 1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. 4 ст. 277 ЦК України).
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).
		Оцінюючи зміст оспорюваної позивачем інформації та враховуючи вищенаведене, суд надходить до висновку, що інформація про спростування якої пред'явлено вимоги є оціночним судженням, а тому відсутні підстави вважати, що дана інформація є недостовірною.
		Зазначені фрази, які позивач вважає недостовірними твердженнями, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири, і відповідно не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності.
		Оскільки, суду не було надано доказів, які б свідчили про поширення відповідачем недостовірної інформації саме щодо позивача, позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною є безпідставними.
		Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. з кожного відповідача, то позивач у своїх доводах, викладених в позовній заяві зазначає, що в результаті неправомірних дій відповідачів щодо поширення недостовірної негативної інформації про неї та її діяльність, йому було заподіяно моральну шкоду внаслідок приниження честі, гідності і ділової репутації.
		Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 р. за № 1).
		Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
		Даючи юридичну оцінку доказам, враховуючи те, що відсутні докази, які б підтверджували заподіяння моральної шкоди відповідачами, а тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
		Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Враховуючи пояснення та надані по справі докази, суд вважає, що інформація, зазначена відповідачами є оціночним судженням, крім того, позивачем не надано доказів її недостовірності, крім того, позивачем не доведено завдання йому відповідачами моральної шкоди, а тому, враховуючи п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.
		Крім того, відповідно до п.21. Постанови від 27.02.2009 р. за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Європейський суд з прав людини неодноразово у справах категорії про захист честі, гідності та ділової репутації звертав увагу на те, що межі допустимої критики ширші, коли вона стосується власне політика, а не приватної особи. На відміну від останньої, перший неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова та вчинку як з боку преси, так і громадського загалу, і, як наслідок, повинен виявляти більше терпимості.
		В Рішенні Європейського Суду по справі «Обершлік проти Астрії (№ 1)» від 26 квітня 1995 року зазначено: «57. Суд нагадує, що свобода вираження поглядів гарантована ч. 1 ст. 10, становить одну, з основних підвалин демократичного суспільства і є однією з найістотніших умов для його прогресу та самореалізації кожної особи. Без шкоди для ч. 2 цієї статті, вона стосується не лише «інформації» або «ідеї», які схвально приймаються чи до яких ставляться необразливо або з байдужістю, а й таких, що шокують, ображають чи бентежать; такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких би не було б «демократичного суспільства».
		Керуючись ст. ст. 32, 34 Конституції України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України; ст. ст. 94, 277 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд 
		в и р і ш и в :
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак», Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційна телерадіокомпанія» (ICTV) про захист честі та гідності, визнання недостовірною розповсюдженої інформації, її спростування та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Дата складення повного судового рішення 07.12.2018 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...