Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 314/5077/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано судом: 28.12.2018. Зареєстровано: 29.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 02.01.2019.
Дата набрання законної сили: 25.02.2019
Результат оскарження 25.02.2019 Запорізький апеляційний суд: скасовано ухвалу (постанову) повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/314/400/2018
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015080000000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 314/5077/18
		Провадження № 1-кп/314/400/2018
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27.12.2018 року                        м. Вільнянськ
		 
		Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:
		головуючого судді                             ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання                             ОСОБА_2 ,
		розглянувши упідготовчому судовомузасіданні взалі судув м.Вільнянськ кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42015080000000028від 15.01.2015відносно ОСОБА_3  за ч.2 ст. 27, ч. 2 ст.364КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,
		за участю прокурора                             ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої особи                     ОСОБА_7 ,
		захисників  адвокатів                         ОСОБА_8 ,
		                                    ОСОБА_9 ,
		обвинувачених                                         ОСОБА_3 
		                                    ОСОБА_4 ,
		                                    ОСОБА_5 ,
		                                                   
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Ухвалою суду від 20.11.2018 по вказаному провадженню було призначене підготовче судове засідання.
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. Зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, кримінальне провадження підсудне Вільнянському районному суду Запорізької області, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту не вбачається.
		Представник потерпілої особи ОСОБА_7 вирішення питання про можливість призначення даного кримінального провадження до судового розгляду залишила на розсуд суду.
		Захисники обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , думку яких підтримали обвинувачені, вважають, що обвинувальний акт підлягає поверненню у зв`язку з його невідповідністю вимогам ч.2 ст. 291 КПК України.
		Зокрема, обвинувальний акт не містить часу та місця вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, часу вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, що унеможливлює визначення підсудності даного кримінального провадження.
		Також, вважають, що зазначення в анкетних даних обвинуваченого ОСОБА_4 відомостей про направлення інших обвинувальних актів до суду не передбачено п.2 ст.291 КПК України і розцінюють вказане порушення як спробу сторони обвинувачення скласти наперед упереджену думку про те, що ОСОБА_4 є схильним до вчинення злочинів. 
		Обвинувальний акт не містить місця затвердження та не скріплений гербовою печаткою, у зв`язку з чим не відповідає статусу офіційного документа.
		Крім того, обвинувальний акт містить протиріччя між викладом фактичних обставин, правовою кваліфікацією дій обвинувачених та формулюванням обвинувачення. Так, всім обвинуваченим інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27, ч.2 ст.364 КК України, проте у формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відсутні дані про те, чи діяли вони як група осіб без попередньої змови чи все ж таки за попередньою змовою.
		Також, зазначили про неконкретність викладеного обвинувачення, яка полягає у відсутності дат фактичного вибуття з державної власності кожної з 38 земельних ділянок, які є предметом кримінального правопорушення.
		Крім того, захисники вважають, що доданий реєстр матеріалів досудового розслідування містить численні порушення та помилки, які полягають, зокрема, в неправильному зазначенні дати документа, часу проведення слідчої дії, не відображенні процесуальної дії тощо.
		На думку сторони захисту таким, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду, є і факт невиконання органом досудового розслідування вимог ст.290 КПК України.
		Вислухавши учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт за даним кримінальним провадженням підлягає поверненню з наступних підстав.
		Згідно з положеннями п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленого цим Кодексом.
		У відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор, висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
		Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.
		Саме у межах пред`явленого обвинувачення в обвинувальному акті, згідно зі ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.
		Суд, дослідивши обвинувальний акт, приходить до висновку, що формулювання обвинувачення відносно обвинувачених не є конкретним, що полягає у наступному.
		В обвинувальному акті дії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.2 ст.27, ч.2. ст.364 КК України.
		   Також, у викладених в обвинувальному акті фактичних обставинах правопорушення неодноразово вказується, що обвинувачені діяли між собою за попередньою спільною участю, для досягнення у подальшому причинного зв`язку з попередніми діями ОСОБА_3 та загальним злочинним результатом у подальшому, підтримуючи свою частину умислу у загальній єдності злочинного інтересу з останнім та для досягнення єдиного корисливого наміру,  ОСОБА_3 ... за попередньою спільною участю з ОСОБА_4 в частині об`єднання окремих зусиль у взаємообумовлений злочин та спрямування зусиль кожного з них на досягнення загального результату злочину,  ОСОБА_10 , підтримуєчи свою частину умислу у загальній єдності злочинного інтересу з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для досягнення єдиного корисливого наміру у майбутньому ....
		   Проте, між викладом фактичних обставин, правовою кваліфікацією та формулювання обвинувачення містяться протиріччя.
		   Так, відповідно до ч.2 ст.27 КК України виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом.
		   Проте, у формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відсутні дані про вид співучасті. 
		   Також, суд зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, має матеріальний склад, обов`язковою складовою якого є, зокрема, настання наслідків вчинення злочину у вигляді істотної шкоди.
		Така істотна шкода органом досудового розслідування була встановлена, виходячи з визначеної ринкової вартості 38 земельних ділянок, які вибули з власності держави у власність фізичних осіб. 
		Згідно з вимогами ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
		Оскільки для переходу права власності, тобто настання наслідків вчинення злочину у вигляді істотної шкоди, обов`язковою умовою є перехід прав на зазначені 38 земельних ділянок із державної власності до приватної та реєстрація таких прав тими фізичними особами, які зазначено в обвинувальному акті як власників земельних ділянок, моментом настання шкоди за злочином, що інкримінується обвинуваченим, є державна реєстрація права на земельні ділянки.
		Проте, стороною обвинувачення лише зазначено сам факт фактичного вибуття земельних ділянок з власності держави до власності фізичних осіб, без зазначення дати такого вибуття.
		Крім того, обвинувальний акт не містить часу та місця вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інкримінованих їм кримінальних правопорушень, часу вчинення інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення
		Відповідно до п.п. 2 п. 3 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2008 року у справі "Ващенко проти України" Суд зазначив, що поняття "обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).
		У рішенні від 25 липня 2000 року у справі "Маттоціа проти Італії" Суд зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції.
		У рішенні від 09 жовтня 2008 року у справі "Абрамян проти Росії" Суд зазначив, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
		Згідно зроз`ясненнями,наданими вп.10постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Прозастосування законодавства,яке забезпечуєправо назахист вкримінальному судочинстві»від 24.10.2003р.№8,суди повиннівимагати відорганів досудовогослідства,щоб пред`явленеособі обвинуваченнябуло конкретнимза змістом.Зокрема,воно повинномістити данніпро злочин,у вчиненніякого обвинувачуєтьсяособа,час,місце таінші обставинийого вчинення,наскільки вонивідомі слідчому.
		Таким чином, судом встановлено, що акт був складений без дотримання положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки, на переконання суду, фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, формулювання обвинувачення, правова кваліфікація кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті суперечливо, що породжує неоднозначне тлумачення обвинувачення, що порушує, на думку суду, право обвинувачених на ефективний захист від неконкретного обвинувачення.
		Оскільки, у відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, на переконання суду вищезазначені недоліки перешкоджають розгляду кримінального провадження
		Разом зтим,суд не вважає належною підставою для повернення обвинувального акту факт його незасвідчення гербовою печаткою прокуратури, оскільки положенням КПК не передбачена обов`язковість затвердження обвинувального акту шляхом проставляння гербової печатки.
		Також безпідставними суд вважає посилання сторони захисту на недопустимість зазначення в анкетних даних обвинуваченого ОСОБА_4 інформації щодо направлення до суду інших обвинувальних актів, оскільки вказана інформація може бути підставою для вирішення питання про об`єднання кримінальних проваджень.
		Надані стороною захисту зауваження щодо недоліків реєстру матеріалів досудового розслідування також не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до вимог п.4 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На даній стадії судового провадження суд перевіряє лише наявність реєстру матеріалів досудового розслідування, проте позбавлений можливості та права перевіряти відповідність вказаних в ньому процесуальних дій фактично проведеним. Дане питання може бути враховане судом при наданні оцінки доказам, наданим стороною обвинувачення. 
		Зазначений стороною захисту факт невиконання органом досудового розслідування вимог ст.290 КПК України не є підставою повернення обвинувального акта прокурору, та може бути усунений до початку судового розгляду. Клопотань про надання можливості та зобов`язання прокурора надати для ознайомлення матеріали кримінального провадження від сторони захисту до суду не надходили.
		Керуючись ст.ст. 291, 314-316 КПК України, суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Обвинувальний акт з додатками за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015080000000028 від 15.01.2015 відносно  ОСОБА_3  за ч.2 ст. 27, ч. 2 ст.364КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, повернути начальнику Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_11 для його належного складання згідно вимог чинного кримінального процесуального законодавства протягом розумного строку та усунення вказаних в ухвалі недоліків.
		   Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.
		 
		Суддя                                 ОСОБА_1 
		 
		28.12.2018

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...