Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/1671/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 27.12.2018. Зареєстровано: 29.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2019.

Номер судового провадження: 2/755/1972/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 755/1671/18
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" грудня 2018 р.                Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючої судді                Яровенко Н.О.
		при секретарі                        Грінкевич А.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач у січні 2018 року, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, вселення та визначення порядку користування квартирою посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача ОСОБА_4, який проживав разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1, оскільки був інвалідом. Батько за життя заповіту не складав, оскільки позивач є його єдиною дочкою та єдиним спадкоємцем. Батько позивача володів на праві власності ? часткою квартири за адресою: АДРЕСА_3. Після смерті батька позивача відкрилась спадщина на належну йому частку квартири, спадщину вона прийняла та вчасно подала відповідну заяву до нотаріальної контори. Свідоцтво про право власності видано не було, оскільки власниця квартири, а саме тітка позивача, відповідач у справі - ОСОБА_3, тримає у себе правовстановлюючий документ на квартиру і не дає його позивачу без будь-яких поважних причин. Позивач зверталась до відповідача з листом 14.09.2017 року про необхідність надання їй до нотаріальної контори, але жодної реакції від відповідача не було. Враховуючи всі існуючі факти та обставини викладені позивачем у позовній заяві та подані до суду, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_4 на ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_3.
		06.08.2018 року, відповідач у встановлений судом строк подала до суду відзив на позовну заяву в якій, зазначила, що зазначені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності і є нічим іншим, як введенням суд в оману. Вказує, що позивачу відомо, що квартира за адресою: АДРЕСА_3, належала її матері та брату ОСОБА_4. 28 лютого 2003 року мати відповідача передала їй гідно Договору довічного утримання ? частину квартири АДРЕСА_3. Наведене свідчить, що вона отримала і користується квартирою не як спадкоємець ОСОБА_5, а як особа, яка отримала власність згідно договору довічного утримання, тобто при оформленні права власності свідоцтва про право власності на житло їй не передавалось. Звинувачення її у всілякому перешкоджанні позивачці прийняти спадщину не відповідає дійсності. Також зазначила, що вона визнає право власності позивача ОСОБА_1, як спадкоємиці ОСОБА_4, на ? АДРЕСА_3. Позовні вимоги позивача вважає безпідставними та зазначає, що сама вона є неналежним відповідачем, оскільки не є особою, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємиці ОСОБА_1 на спадкове майно. Після визнання права власності позивача на ? квартири не заперечує проти користування нею спадковим майном і вирішення користування.
		28.08.2018 року, позивач надала відповідь на відзив в якій зазначила, що відповідач відмовляється від спілкування з позивачем, навіть в приміщенні суду. Також з моменту смерті батька позивача жодного разу не повідомляла їй, що в неї начебто ніколи не було свідоцтва про право власності на квартиру. Крім того, посилання відповідача про те, що розгляд позовних вимог про вселення до квартири та встановлення порядку користування є передчасним не заслуговують на увагу, тому що процесуальний закон дозволяє об'єднувати такі вимоги в одному провадженні, оскільки позовні вимоги про вселення та визначення порядку користування квартирою є похідними від основної вимоги - визначення права власності в порядку спадкування, а задоволення похідних вимог залежить від задоволення основної вимоги. Враховуючи викладене, позивач вважає, що доводи викладені у відзиві не спростовують правомірність позовних вимог позивача, тому ці вимоги підлягають задоволенню.
		28.08.2018 року позивач звернулась до суду із заявою про часткову зміну підстав позову та заміну неналежного відповідача в якій просить, визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_4 на ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 у зв'язку із втратою документа, який засвідчує право власності, а також замінити відповідача ОСОБА_3, на належного відповідача Київську міську раду за вказаною вище позовною вимогою.
		28.08.2018 року позивача звернулась із заявою про часткову зміну предмету позову в якій просила позовну вимогу, що стосується встановлення порядку користування квартирою, розглядати в наступній редакції: «встановити порядок користування квартирою № АДРЕСА_3, виділивши при цьому в користування житлову кімнату площею 16.1 кв.м., а відповідачу виділити в користування житлову кімнату 8.7 кв.м. Допоміжні приміщення - кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор залишити в спільному користуванні співвласників».
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.09.2018 року клопотання ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог без розгляду задовольнити. Позов в частині вселення та встановлення порядку користування квартирою у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, вселення та визначення порядку користування квартирою.
		В запереченнях на відповідь на відзив, які подані 13.09.2018 року, відповідач зазначила, що викладена позивачем позиція щодо відмови відповідача спілкуватися з позивачем не відповідає дійсності і є введенням суду в оману. Саме позивачка відмовляється від спілкування і вирішення питання спільного використання спірної квартири. Позивач не зверталась до неї з питання наявності свідоцтва про право власності на квартиру, а наданий суду, як додаток до позовної заяви лист на її адресу з цього питання не надходив. Також зазначила, що надання у володіння і користування частки спільного майна належить власникові спільного майна. Позивач на даний час не є співвласником квартир, отже не має підстав для звернення з позовом про встановлення користування квартирою.
		Скориставшись своїм процесуальним правом позивач 18 вересня 2018 року звернулась до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача ОСОБА_4, який проживав разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1, оскільки був інвалідом. Батько за життя заповіту не складав, оскільки позивач є його єдиною дочкою та єдиним спадкоємцем. Батько позивача володів на праві власності ? часткою квартири за адресою: АДРЕСА_3. Після смерті батька позивача відкрилась спадщина на належну йому частку квартири, спадщину вона прийняла та вчасно подала відповідну заяву до нотаріальної контори. 25.05.2017 року Першої київської нотаріальної конторою було заведено спадкову справу № 556/2017, але свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири видано не було, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, а саме - свідоцтво про право власності. Позивач звернувся до органу приватизації, який видав втрачене свідоцтво і заявою від 15.08.2018 року, де роз'яснили, що дублікат свідоцтва про право власності може бути виданий відповідно до законодавства тільки співвласниками, які приймали участь у приватизації, але оскільки обидва співвласники, які брали участь у приватизації померли, спадкоємцю дублікат свідоцтва не може бути виданий і тому спадкоємець повинен звертатись до суду. Тому позивач і звернулась до суду із вказаним позовом.
		У встановлений законом строк відповідач Київська міська рада подалf відзив в якому зазначилf, що в даному випадку належним відповідачем в даній справі є Київська міська рада виключно у зв'язку з тим, що даний державний орган виступає від імені держави і у разі його відсутності спадкоємців або не прийняття спадщини вказаний державний орган виступає стороною в таких правовідносинах від імені держави. Тобто, відповідача не можна вважати відповідальною за відсутність у позивача належно оформлених правовстановлюючих документів на спадкове майно і відповідно виникнення цього спору, а в даному спірному випадку не вбачається ніяких правових підстав для стягнення судових витрат. Враховуючи зазначене, просили суд на підставі поданих стороною доказів прийняти рішення згідно чинного законодавства. 
		Судом за клопотанням позивача було витребувано копію спадкової справи № 556/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4. (а. с. 126-140)
		Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, надали заяви в яких просять слухати справу без її участі, позов підтримують в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечують.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, з відзиву вбачається, що просять суд слухати справу у їх відсутність та прийняти рішення згідно чинного законодавства. (а. с. 169-171)
		Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформаційної довідки НОМЕР_2 від 18.07.2017 року виданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», АДРЕСА_3, на праві власності зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 на підставі права власності на житло, виданого Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва 17.07.2002 року, розпорядження № 57-827, зареєстрованого в Бюро 02.08.2002 року, за реєстровим № 4634, в реєстровій книзі д. 287-121. (а. с. 6)
		ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер батько позивача - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. (а. с. 127 зворот.)
		25.05.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою до Першої київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, після смерті свого батька ОСОБА_4. (а. с. 127)
		05 вересня 2017 року позивач звернулась до Першої київської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме ? частини квартири АДРЕСА_3. (а. с. 134 зворот.)
		Статтею 1216 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (стаття 1217)
		Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		У статті 67 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-12 встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
		Постановою від 05.09.2017 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Недоступ Л.Л., відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з ненаданням правовстановлюючого документа, який підтверджує право власності на ? частку квартири на ім'я померлого. (а. с. 136 зворот.)
		Спадкування за законом відбувається у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини. При вирішенні питання спадкування за законом, враховуються такі юридичні факти, як: родинні стосунки (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця. Центральним субінститутом спадкування за законом є інститут черговості, який полягає в тому, що за загальним правилом кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування за відсутності бодай одного спадкоємця попередньої черги, обумовленого різними причинами: фізичною відсутністю, усуненням від права на спадкування, неприйняттям спадщини або відмовою від прийняття спадщини.
		Відповідно до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Згідно до ч. 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
		Після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за законом є: ОСОБА_1 (донька). Факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 4)
		Частиною 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або неприйняття її.
		Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.
		Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Крім того, як роз'яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
		Як визначено в статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.. (ч.1 ст.95 Цивільного процесуального кодексу України)
		Відповідно до вимог ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. 
		Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору позивач має достатні правові підстави на визнання за нею права власності на ? частини АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом, як спадкоємець першої черги після померлого ОСОБА_4, оскільки дане нерухоме майно є складовою спадкової маси спадкодавця, що на момент смерті належало йому на праві власності, а тому встановивши факт належності спадкодавцю на праві власності спірної нерухомості, ураховуючи відсутність інших спадкоємців, суд вважає за можливе визнати за позивачем як спадкоємцем першої черги за законом право власності на на ? частини АДРЕСА_3, при цьому судом ураховано, що визнання за позивачем права власності на ? квартири є таким, що не порушує прав та законних інтересів третіх осіб.
		Оскільки Київська міська рада у даній справі є належним відповідачем, однак права позивача за цим позовом не порушувала, не невизнавала та не оспорювала, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при подачі позову розмірі.
		Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на ? АДРЕСА_3.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 11, 335, 376, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1266, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,
		 
		у х в а л и в :
		 
		Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_2) до Київської міської ради, (код ЄДРПОУ 22883141, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_4, право власності на ? АДРЕСА_3.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повний текст рішення складено 26 грудня 2018 року.
		 
		 Суддя                                                                                Н.О.Яровенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...