Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/5488/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 08.01.2019. Зареєстровано: 09.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2019.

Номер судового провадження: 2-о/279/11/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 279/5488/18 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		02 січня 2019 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
		 
		у складі: головуючого судді Коренюка В.П.,
		при секретарі Подвисоцькій Т.В.,
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 у м. Коростені Житомирської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		 
		в с т а н о в и в:
		       
		ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просить встановити факт його вимушеного переселення у липні 2014 року з окупованої території Луганської області України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
		Заявник мотивував свої вимоги тим, що він був зареєстрований та проживав АДРЕСА_1. Проте, внаслідок військової агресії Російської Федерації на території Луганської області в липні 2014 року ОСОБА_1 вимушений був переїхати до м. Коростеня Житомирської області, де зіткнувся з труднощами облаштування умов життя, пошуком роботи, житла. Зазначає про порушення його прав і свобод, передбачених Конвенцією "Про захист прав людини та основоположних свобод" від 4 листопада 1950 року, Протоколом (Перший протокол) до цієї Конвенції від 20 березня 1952 року та Протоколом № 4 до цієї Конвенції від 16 вересня 1963 року, зокрема: право на життя, право на свободу та повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. Необхідність встановлення юридичного факту того, що вимушене переселення з окупованої території Луганської області республіки Україна відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України, заявнику необхідно з метою визначення його статусу, як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту).
		Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
		Від заявника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
		Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у матеріалах заяви доказами у відсутність сторін.
		Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 виданим Лутугінським РВ УМВС України в Луганській області 11 листопада 2010 року.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" від 21 квітня 2014 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу вказаної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон "О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя".
		Відповідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15 вересня 2015 року № 685-VIII Автономної республіки Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Надалі Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих "Луганської Народної Республіки" та "Донецької Народної Республіки". 
		Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме "Луганська Народна Республіка" та "Донецька Народна Республіка" не були визнані міжнародною спільнотою.
		Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі.
		Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США ОСОБА_4 заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки" .
		"Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичною легітимністю", - заявила прес-секретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ ОСОБА_8.
		Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХП визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		За наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-УПІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян" №145-УШ від 4 лютого 2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіки Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки".
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року №129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: "Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі".
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 3 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України. 
		Наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, яка засуджена як на національному рівні, так міжнародною спільнотою.
		На окупацію Російською Федерацією частини території України вказують також норми міжнародного та національного законодавства - Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року, IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 року і деякі положення Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 року.
		Існуючі правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положенні ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р.: "Територія вважається зайнятою, якщо вона дійсно знаходиться під владою ворожої армії". 
		Встановлюючи обставини вимушеного переселення суд виходив з наступного.
		Відповідно до Женевської конвенції 1949 року про захист цивільного населення під час збройного конфлікту (чинна для Росії з 10 травня 1954 року в порядку правонаступництва міжнародних договорів колишнього СРСР), то її положення застосовуються до всього цивільного населення держав, що беруть участь у конфлікті, тобто не лише до іноземних громадян, що перебувають на території однієї з воюючих держав, а й до громадян цих держав, а також до цивільного населення окупованих територій.
		У ст. 2 IV Женевської конвенції 1949 року зазначено, що Конвенція буде застосовуватися у всіх випадках окупації всієї або частини території Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не зустріне жодного збройного опору.
		Згідно зі ст. 43 IV Гаазької конвенції 1907 року, супротивник, що зайняв територію, зобов'язаний вжити всіх залежних від нього заходів для того, щоб наскільки це можливо відновити і забезпечити громадський порядок та суспільне життя, і при цьому він повинен поважати існуючий в країні закон. Положення вищезазначеної Конвенції передбачають розв'язання конкретних питань, таких, як: створення безпечних зон, захист поранених і хворих, а також лікарень і медичного персоналу, доставка медикаментів, спеціальні заходи по захисту дітей та налагодження зв'язків між членами розлучених сімей.
		За правилом ст. 3 IV Женевської конвенції 1949 р. з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (той, що вийшов з ладу (фр.) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: а) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
		Згідно зі ст. 27 згаданої Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		Верховна Рада України у Постанові Про Заяву Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків" зазначила свою позицію щодо ствердження факту неодноразового порушення Російською Федерацією прав громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії.
		Аналіз інформації, що міститься в інтернет-виданнях, про які зазначає заявник вказує на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації. 
		Про наявність цих порушень свідчить аналіз наступної інформації.
		В статті "Российские войска вошли на территорию Украины со стороны Луганска" від 14.04.2014 року, яка розміщена на сторінках Національного антикорупційного порталу "Антикор", вказано, що російські війська майже безперешкодно перетнули кордон України з боку Луганська. 
		Із статті "ІНФОРМАЦІЯ_3" від ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що розміщена на Інтернет-порталі "ІНФОРМАЦІЯ_5»" вбачається, що на територію Луганська зайшло 150 одиниць бойової техніки, в тому числі танки й "Гради", а також 1200 військових у російській військовій формі.
		Інформаційний Інтернет-портал "ІНФОРМАЦІЯ_7" опублікував статтю "ІНФОРМАЦІЯ_6" від ІНФОРМАЦІЯ_8 року, де повідомлялося, що призначений владою "ЛНР" так званий начальник державного митного комітету "ЛНР" ОСОБА_6, наголошував на тому, що прикордонний митний контроль у "ЛНР" здійснюється силами шести митних постів.  Створені такі територіальні органи, як митний пост "Луганськ" та "Красний Луч", автомобільні прикордонні митні пости:"Ізварине", "Червонопартизанськ", "Довжанський і залізничний митний пост "Червона Могила". Також згідно з розпорядженням Ради Міністрів "ЛНР" передбачено відкриття митних постів в містах Свердловськ та Алчевськ та цілодобовий мобільний митний пост на кордоні з так званою "ДНР", на якому буде забезпечено цілодобове чергування працівників Департаменту боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил ГТК "ЛНР".
		28 грудня 2015 року головою "ЛНР" був прийнятий указ № 696/01/12/15 "О начале деятельности Стахановского городского суда", відповідно до якого постановлено розпочати діяльність Стахановського міського суду по прийняттю і розгляду кримінальних справ і матеріалів згідно так званого кримінально-процесуального законодавства "ЛНР".
		В статті "ІНФОРМАЦІЯ_9" від ІНФОРМАЦІЯ_10 року, яка розміщена на сторінках інформаційного Інтернет - сайту "ІНФОРМАЦІЯ_11" повідомлялося, що українські військові витримали бій з батальйонами новітніх російських танків Т-90 в районі Лутугине Луганської області і відступають. При відході їх безперервно обстрілювала артилерія, є багато поранених. 
		Також повідомлялося, що українські військові під натиском російських військ відійшли з аеропорту Луганська і що на сході України на зміну терористам прибувають російські війська.
		В статті "ІНФОРМАЦІЯ_12" захопили ОДА та просять у ОСОБА_7 ввести війська" від ІНФОРМАЦІЯ_13 року, що розміщена на сторінка Інтернет - порталу "ІНФОРМАЦІЯ_14", повідомлялося, що у Луганській ОДА пройшло засідання облради з порядком денним "Про суспільно-політичну ситуацію в країні", за підсумком якого будівлю захопили учасники мітингу "Російська весна". Мітингувальники прийняли резолюцію про проведення в регіоні референдуму про від'єднання Донбасу. Крім того, мітингувальники склали звернення до ОСОБА_7, в якому просили ввести війська в Луганськ. Депутати облради вирішили не підписувати резолюцію, на що демонстранти почали штурм будівлі. Люди в масках з російськими прапорами і з щитами зламали ворота та двері, прорвалися до облради, заблокували всі входи і на даху встановили російський прапор. Депутатів змусили залишити приміщення.
		Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної Республіки Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської Асамблеї Ради Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" № 2028 від 27 січня 2015 року.
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованих проросійськими бойовиками, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України. 
		Перелічені факти є достатніми для розуміння наявності порушень гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації, при цьому матеріали справи містять інші витяги з інтернет-ресурсів, наданих заявниками.
		Порушення прав заявників, які гарантовані вищезгаданими Конвенціями, підтверджуються поданими ними доказами, та узгоджуються з загальним станом подій, що відбуваються на окупованій території Луганської області.
		Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 жовтня 2014 року № 1825000096 заявник ОСОБА_1 вимушено перемістився з селища Врубівський Лутугинського району Луганської області до міста Коростеня Житомирської області. 
		Видана вищезазначена довідка посвідчують лише факт вимушеного переселення заявника з селища Врубівський Лутугінського району Луганської області до міста Коростеня Житомирської області і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган таких повноважень не має.
		Відповідно до ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 переселився з території Луганської області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для визначення його статусу особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), тому суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст.8, 21 - 68 Конституції України, ст.ст.7, 10, 12, 77, 81, 263 - 265, 268, 293, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", суд,-
		 
		ухвалив:
		 
		Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
		Встановити факт вимушеного переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у липні 2014 року з окупованої території Луганської області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської області України.
		Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного про-цесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової ін-формаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скар-ги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду буде складено 08 січня 2019 року.
		Заявник: ОСОБА_1, місце проживання - АДРЕСА_2.
		Заінтересована особа: Міністерство соціальної політики України, місцезнаходження - 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10. 
		Заінтересована особа: Російська Федерація (Посольство Російської Федерації в Україні) місцезнаходження - 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.
		 
		 
		 
		       Суддя Коростенського міськрайонного суду
		       Житомирської області                                         В. П. Коренюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...