Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 433/62/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них:.
Надіслано судом: 16.01.2019. Зареєстровано: 17.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2019.
Дата набрання законної сили: 15.02.2019
Номер судового провадження: 2-о/433/59/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Троїцький районний суд Луганської області
		 
		Справа № 433/62/19 
		Провадження № 2-о/433/59/19
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		15.01.2019 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:
		головуючого - судді Суського О.І.,
		за участю секретаря судового засідання Яковлєвої В.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Троїцьке цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту смерті,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Троїцького районного суду Луганської області з вищевказаною заявою звернулась заявник ОСОБА_1, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території у м.Луганськ Луганської області, помер її чоловік - ОСОБА_2.
		Під час звернення до Станично-Луганського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки до заяви про державну реєстрацію смерті не були додані документи у відповідності до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». 
		Так як встановлення факту смерті необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті в органах державної реєстрації, заявник просить суд встановити, що ОСОБА_2, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Луганськ Луганської області, а також просить допустити рішення до негайного виконання. 
		Заявник  в судове засідання не з'явилась, в заяві просила розглянути справу без її участі.
		Заінтересована особа Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області свого представника не направив, заперечень на заяву надано не було. 
		У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, вивчивши та проаналізувавши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		Факт родинних відносин заявника та ОСОБА_2, підтверджується копією свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_1 (а.с.6). 
		Згідно довідки про причину смерті № 543 від 10 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Луганськ Луганської області, причина смерті - ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення нижньої частки правої легені (а.с.8).
		Крім того, на підтвердження факту смерті, заявником надано копію лікарського свідоцтва про смерть № 543 від 10.10.2018 року (а.с.7), фотокартки (а.с.13-14).
		Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
		Відповідно до п. 1 Постанови Верховної ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської області тимчасово окупованими територіями» визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 року, за № 246\7 «Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області» визначено перелік та забезпечено переміщення територіальних органів та установ юстиції Луганської області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Згідно цього наказу всі органи та підрозділи, підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідконтрольних територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та здійснити перереєстрацію. Всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не пройшли перереєстрацію, з 1 грудня 2014 року вважаються не дійсними. Положення цього нормативного акту кореспондується з ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовій режим на тимчасово окупованій території України», якою передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та\або особами, передбаченими частиною другою вищезазначеної статті, є недійсними і не створює правових наслідків.
		Пунктом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52\5 від 18.10.2000, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154\5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.
		При  оцінці наданих заявником документів як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 
		Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів,  кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об'єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.
		При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.
		Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		За таких підстав, наданий медичний документ у вигляді довідки про причину смерті № 543 від 10 жовтня 2018 року, суд приймає до уваги в сукупності з іншими доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Луганськ Луганської області.
		Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
		Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
		Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також те, що встановлення факту смерті  породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявника; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт смерті. Таким чином є всі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1, та встановлення факту смерті її чоловіка - ОСОБА_2. 
		Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
		На підставі ст.15.16 ЦК України, керуючись ст.ст.13,76-81, 258-259, 265, 315-319 ЦПК України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Заявлені вимоги ОСОБА_1, заінтересована особа: Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту смерті - задовольнити у повному обсязі. 
		Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Ільїнка, Мар'їнського району Донецької області, громадянин України, помер в певний час ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Луганськ Луганської області, причина смерті - ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення нижньої частки правої легені. 
		Рішення суду підлягає негайному виконанню. 
		Апеляційне оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року).
		Особа, якій повний текст рішення не був вручений в день його проголошення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		 
		 
		 
		Суддя                                                    О.І.Суський
		 
		 
		15.01.19

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...