Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 352/1781/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано судом: 16.01.2019. Зареєстровано: 17.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4808/57/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017090250000327

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 352/1781/17 
		Провадження № 11-кп/4808/57/19 
		Категорія ч.2 ст.296 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 січня 2019 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_3 
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		захисника ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12017090250000327 за апеляційною скаргою заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_11 на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2018 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, працюючого неофіційно робочим на приватних новобудовах, не військовозобов`язаного, депутатом не обирався, раніше не судимого, 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, та 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, утриманця однієї малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 , з середньою спеціальною освітою, працюючого неофіційно робочим на приватних новобудовах, військовозобов`язаного, депутатом не обирався, раніше не судимого, 
		визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 2 КК України, -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України та призначено йому, із застосуванням ст. 69 КК України, покарання  у виді штрафу в розмірі восьмиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в твердій грошовій сумі становить  13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн.
		За цим же вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 296 ч. 2 КК України, та призначено йому покарання:
		- за ст. 122 ч. 1 КК України у виді одного року обмеження волі;
		- за ст. 296 ч. 2 КК України у виді одного року шести місяців обмеження волі.
		Згідно ст. 70 КК України, остаточно визначено покарання обвинуваченому ОСОБА_9 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням  один рік шість місяців обмеження волі.
		Звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного судом покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі - на підставі п. «в» ст.1 Закону України "Про амністію в 2016 році" від 07.09.2017 року.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив грубе порушення громадського порядку, тобто хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю. 
		ОСОБА_9 спричинив потерпілому ОСОБА_12 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених ст. 121 КК України, але таке, що спричинило потерпілому тривалий розлад здоров`я. Крім того, ОСОБА_9 групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив грубе порушення громадського порядку, тобто хуліганство, що супроводжувалося особливою зухвалістю. 
		Кримінальні правопорушення обвинуваченими вчинено за наступних обставин:
		16.07.2017 року приблизно о 20.00 год. у приміщенні торгового павільйону, що в с. Драгомирчани, Тисменицького району Івано-Франківської області, посеред інших відвідувачів перебували за одним із столів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та розпивали алкогольні напої  пиво.
		Під час розпивання спритних напоїв між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з однією сторони та ОСОБА_13 з іншої сторони виникла словесна суперечка у яку, з метою припинення конфлікту, втрутився власник торгового павільйону ОСОБА_12 , який знаходився за барною стійкою, та здійснював продаж товарів.
		Тоді, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діючи умисно, з мотивів явної неповаги до інших відвідувачів павільйону, з хуліганських спонукань, з метою приниження честі і гідності інших осіб, будучи впевненим у своїй безкарності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, прагнучи самоствердитися шляхом вчинення активних хуліганських дій, почали виражатися в адрес ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 нецензурними словами та погрожувати їм застосуванням фізичного насильства, після чого ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_12 та вилив йому в обличчя пиво, яке знаходилось в бокалі.
		Після цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 усвідомлюючи, що вони перебувають в громадському місці, діючи умисно, з хуліганських спонукань, ігноруючи загальноприйняті в суспільстві норми та правила поведінки, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства та з особливою зухвалістю, не зважаючи на інших осіб, які відпочивали у вказаному закладі,прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставляючи себе іншим громадянам, продовжили хуліганські дії в групі осіб, при цьому ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_12 та діючи з особливою зухвалістю почав безпричинно йому наносити удари руками по обличчю та руках, внаслідок чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимальної фаланги 5 пальця правої руки без зміщення уламків, які згідно висновку експерта №500 від 10.08.2017 відносяться до середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя в момент спричинення.
		В подальшому до активних протиправних хуліганських дій приєднався ОСОБА_8 і діючи в групі з ОСОБА_9 умисно, безпричинно наносили удари по тілу ОСОБА_12 , внаслідок чого спричинили йому легкі тілесні ушкодження які спричинили короткочасний розлад здоров`я у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку і садном в ділянці голови. В даний конфлікт втрутилися відвідувачі кафе ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які припинили хуліганські дії ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та вивели потерпілого ОСОБА_12 через службовий вихід на вулицю, внаслідок чого робота закладу була зупинена.
		У подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжуючи свої протиправні дії, умисно, з особливою зухвалістю, виражаючи явну неповагу до суспільства та загальноприйнятих норм поведінки в побуті, викрикували нецензурні фрази в сторону ОСОБА_12 та вимагали продовження конфлікту. 
		В апеляційній скарзі заступник прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_11 , не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 , вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. 
		Зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не мотивував необхідність застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_8 ст. 69 КК України, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Стверджує, що судом першої інстанції безпідставно враховано як обставину, яка пом`якшує покарання  активне сприяння розкриттю злочину, оскільки обвинувачений жодним чином не сприяв розкриттю злочину і тільки під тиском незаперечних доказів свою вину визнав та розкаявся. Також, вважає, що й інші обставини, зазначені в оскаржуваному вироку, не дають підстав вважати, що вони істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим. На думку прокурора, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті кримінального закону. Вважає, що місцевий суд, застосувавши при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 ст.69 КК України, застосував кримінальний закон, який не підлягав до застосування.
		Крім того, на думку прокурора, призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання є незаконним та несправедливим внаслідок м`якості, суперечить вимогам ст. 65 КК України, оскільки буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Зокрема, вказує, що судом першої інстанції при призначенні покарання не повною мірою враховано суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим.
		З вказаних підстав прокурор просив вирок Тисменицького районного суду від 12.11.2018 року стосовно ОСОБА_8 за ч.2 ст.296 КК України скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.296 КК України  два роки обмеження волі.
		Захисником ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подано заперечення, в якому вона просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора. Вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 врахував вимоги закону та докази, які характеризують обвинуваченого, а тому вирок Тисменицького районного суду від 12.11.2018 відносно ОСОБА_8 за ч.2 ст.296 КК України є законним, обґрунтованим та справедливим. 
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити;
		- обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та захисник адвокат ОСОБА_10 заперечили доводи апеляційної скарги прокурора, просили залишити вирок суду без змін.
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Вирок суду відносно обвинуваченого ОСОБА_9 не оскаржується. В апеляційній скарзі прокурор висловив свою незгоду щодо призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 .
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб, за ч.2 ст.296 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувалися також і обвинуваченим, досліджувалися судом за його згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
		При цьому, суд першої інстанції, з`ясувавши правильне розуміння ОСОБА_8 та іншими учасниками кримінального провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, роз`яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 та юридична оцінка його злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК України не є предметом апеляційного розгляду.
		Дії ОСОБА_8 за вказаними ознаками кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
		В апеляційній скарзі прокурор вказує на незаконність вироку суду у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме, безпідставне застосування судом положень ст.69 КК України.
		У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які піддягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.
		Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. 
		Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
		У кожному випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.
		Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання.
		Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
		Колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального Закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі, а висновки суду належним чином мотивовані.
		Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що обвинувачений негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується (а.п.87), працюючи займається суспільно-корисною працею, раніше не судимий (а.п.89зв.), на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (а.п.91,93), має незадовільний стан здоров`я, а також думку потерпілого щодо несуворості призначеного покарання (а.п.25). 
		Зокрема, під час апеляційного розгляду судом були долучені та досліджені ксерокопії медичних документів, які свідчать про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_8 та наявність ознак перенесеної нейроінфекції у вигляді змін гліотичного характеру. 
		У відповідності до вимог ст.66 КК України суд першої інстанції визнав обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 - щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування потерпілому спричиненої злочином матеріальної та моральної шкоди.
		Обставин, передбачених ст.67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції не встановлено.
		Із врахуванням викладених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст.296 КК України нижче від найнижчої межі із застосуванням ст.69 КК України. 
		Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора, оскільки наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи винного, давали суду першої інстанції підстави прийти до обґрунтованого висновку про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину і необхідність призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України. 
		Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в повній мірі відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, є справедливим, достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, в зв`язку з чим не вбачає підстав для призначення більш суворого покарання.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його скасування не встановлено.
		Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_11 залишити без задоволення.
		Вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 листопада 2018 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_3 
		 
		 Судді: ОСОБА_4 
		 
		 ОСОБА_5 
		 
		З оригіналом згідно. Суддя: ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...