Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/836/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2019.
Дата набрання законної сили: 14.01.2019
Номер судового провадження: 61-38276ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 302/836/17
		провадження № 61-38276св18
		 
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - сектор охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області,  
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Кондора Н. Ю.,  
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до сектора охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
		 
		Позов мотивовано тим, що вона займає 0,5 посади лікаря терапевта терапевтичного відділення Міжгірської районної лікарні та 0,5 посади лікаря-кардіолога поліклінічного відділення Міжгірської районної лікарні. 
		 
		Позивач зазначає, що відповідно до наказу №71-о від 22 вересня 2017 року завідувача сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації, її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків. Зазначена догана оголошена з підстав смерті хворого ОСОБА_5, який 20 липня 2017 року по направленню сімейного лікаря ОСОБА_6 та завідуючої приймальним відділенням ОСОБА_7 був госпіталізований до Міжгірської районної лікарні. При первинному огляді хворого у терапевтичному відділенні, нею було діагностовано ряд важких захворювань та призначено лікування. Хворий ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у вечірній час, що стало їй відомо 21 липня 2017 року після виробничої наради. 
		 
		Позивач вважає, що оскаржуваний наказ, у відповідності до вимог статті 138 КЗпП України є незаконним, оскільки трудової дисципліни вона не порушувала, її вина у смерті хворого не доведена. Крім того, відповідачем порушено строки накладення дисциплінарного стягнення, визначені статтею 148 КЗпП України та строки ознайомлення з наказом про накладення такого стягнення, визначені статтею 149 КЗпП України.
		 
		Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила визнати незаконним та скасувати наказ №71-о від 22 вересня 2017 року завідувача сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани. 
		 
		Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 грудня  2017 року у складі головуючого-судді Цімбота В. І. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ завідувача сектора охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 71-о від 22 вересня 2017 року.    
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено у чому саме полягає неналежне виконання позивачем своїх функціональних обов'язків.  
		 
		Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року апеляційну скаргу сектора  охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області задоволено. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 грудня  2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при притягненні ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності відповідач діяв відповідно до вимог трудового законодавства та обрав належний вид дисциплінарного стягнення для останньої. 
		 
		ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалене у справі судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що дисциплінарне стягнення застосовано з порушенням строків передбачених статтею 148 КЗпП України, оскільки смерть хворого настала ІНФОРМАЦІЯ_1, засідання Клініко-експертної комісії відбулося ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто пройшло 42 дні, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача винесено 22 вересня 2017 року; не зазначив у своєму рішенні, які порушення загальнодержавних чи локальних стандартів  надання медичної допомоги допустила ОСОБА_4, у зв'язку з чим на останню було накладено адміністративне стягнення; не звернув уваги на те, що відповідач, в порушення статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення не запропонував позивачеві надати письмові пояснення; також суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки протоколу засідання клініко-експертної комісії від 31 серпня 2017 року в якому також не зазначено, порушення яких нормативно-правових актів допустила позивач при лікуванні хворого. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилось те, що комісією при оцінці діяльності інших лікарів, причетних до лікування хворого, не враховано, що ними на первинному та вторинному етапі не була надана належна допомога хворому.  Апеляційним судом не враховано, що ті ліки, які призначила позивач, хворий не отримав, оскільки їх повинні були купити родичі, а родичів не було, хворий здійснити забезпечення свого лікування не мав змоги, та отримував терапію виключно з резервів відділення, тобто позивачем було виконано все можливе на рівні Міжгірської районної лікарні та відповідно до можливостей лікарні.    
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		У вересні 2018 року сектор охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, всі висновки апеляційного суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		До таких висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду на наступне.
		Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 займає 0,5 посади лікаря терапевта терапевтичного відділення Міжгірської районної лікарні та 0,5 посади лікаря-кардіолога поліклінічного відділення Міжгірської районної лікарні.
		На підставі наказу завідувача сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 71-о від 22 вересня 2017 року ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
		Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стало неналежне виконання функціональних обов'язків ОСОБА_4, що встановлено протоколом засідання клініко-експертної комісії сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації від 31 серпня 2017 року.   
		Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язка з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
		Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
		Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
		Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
		Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов'язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
		Суди встановили, що протоколом патологоанатомічного дослідження № 52 від 21 липня 2017 року  зазначена причина смерті хворого ОСОБА_5 - гостра серцево-судинна недостатність. Гострий інфаркт міокарду. Атеросклеротичний кардіосклероз. Хронічна ішемічна хвороба серця.
		Відповідно до протоколу засідання клініко-експертної комісії сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації від 31 серпня 2017 року хворий ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 по направленню сімейного лікаря ОСОБА_6 та завідуючої приймальним відділенням ОСОБА_7 був госпіталізований до Міжгірської районної лікарні у терапевтичне відділення та йому призначено ОСОБА_4 лікуючим лікарем. Недооцінивши діагнозу сімейного лікаря, загального стану хворого, не повторивши в динаміці електрокардіографії, лікуючим лікарем при прийомі зроблено акцент на захворювання зі сторони легеневої системи при відсутності серйозної насторожуваності на гострий коронарний синдром, що потягло за собою недоліки в тактиці ведення хворого (хворий не попереджений про важкість стану, не призначено суворий ліжковий режим, про важкий стан хворого не попереджені родичі) та лікуванні (недоречно призначена антибіотикотерапія, призначено велику кількість метаболітичних препаратів, наявна поліпрагмазія). Смерть наступила у відділенні через 9 годин. Враховуючи важкий стан хворого при прийомі, пізню госпіталізацію, відсутність регулярного адекватного лікування, тактика веденення та лікування не вплинули на смерть хворого.
		Отже ОСОБА_4, як лікуючий лікар хворого ОСОБА_5, припустилась недоліків у тактиці ведення хворого та його лікуванні, оскільки при прийомі хворого зроблено акцент на захворювання зі сторони легеневої системи, в той час як смерть наступила від гострої серцево-судинної недостатності, гострого інфаркту міокарду, атеросклеротичного кардіосклерозу, хронічної ішемічної хвороби серця. 
		За таких обставин суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини і надавши їм належну оцінку, зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_4 неналежно виконувала функціональні обов'язки, які виразились у неправильній тактиці ведення хворого та його лікуванні, тому відповідач правомірно застосував до ОСОБА_4 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. При цьому врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини при яких вчинено проступок та попередню роботу працівника.
		Такі висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.
		Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення пропущено строк передбачений статтею 148 КЗпП України є безпідставними, оскільки дисциплінарний проступок виявлено на засіданні клініко-експертної комісії 31 серпня 2017 року, а притягнуто до дисциплінарної відповідальності 22 вересня 2017 року, тобто в місячний строк з дня його виявлення, що відповідає вимогам статті 148 КЗпП України.
		Що стосується посилань заявника в касаційній скарзі на те, що перед притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності не було витребувано письмове пояснення, то колегія суддів зазначає наступне. 
		У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
		Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
		Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
		Як вбачається з матеріалів справи, наказом сектору охорони здоров'я Міжгірської районної державної адміністрації № 69-о від 02 вересня 2017 року «Про посилення контролю роботи у терапевтичному відділенні Міжгірської районної лікарні» наказано отримати до 21 вересня 2017 року пояснення від ОСОБА_4 щодо лікування хворого ОСОБА_5 На цьому наказі міститься оригінальний запис-пояснення ОСОБА_4 про те, що її помилки в лікуванні хворого не було.    
		Отже, перед вирішенням питання про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності, відповідачем були виконані вимоги частини першої статті 149 КЗпП України. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», § 58, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: В. О. Кузнєцов   А. С. Олійник     Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...