Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/886/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2019. Зареєстровано: 20.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2019.
Дата набрання законної сили: 10.01.2019
Номер судового провадження: А/855/4021/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/886/18                                                                                       Суддя першої інстанції: Панова Г. В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  10 січня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		          головуючого судді                       - Горяйнова  А.М.,
		          суддів                                            - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,  
		          за участю секретаря                     - Казюк Л.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, яке проголошене о 14 год. 14 хв. та складене у повному обсязі 05 липня 2018 року, у справі за адміністративним позовом прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Київської обласної державної адміністрації до Ірпінської міської ради Київської області та Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, за участю третьої особи - ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконними дій,
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У лютому 2018 року прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернуся до суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Київської обласної державної адміністрації, у якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII  «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1»;
		- визнати незаконними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_2, щодо прийняття рішення від 13 грудня 2017 року № 38707175 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 3,0000, що знаходиться по вул. Достаєвського, 1-в в місті Ірпені з ведення особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та скасувати рішення від 13.12.2017 № 38707175 про державну реєстрацію змін до права власності.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, перший заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться за межами населеного пункту та входить до заплавних меліоративних земель, у зв'язку з чим не може бути використана для будівництва багатоповерхового житлового будинку. Також скаржник вказує на порушення мораторію, встановленого п. 15 перехідних положень Земельного кодексу України. Крім того скаржник зазначає, що земельна ділянка належить до заплавних меліоративних земель Загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи р. Ірпінь та знаходиться між каналами К-64 і К-64-І. 
		Ірпінська міська рада Київської області подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться в межах м. Ірпінь, що підтверджується даними з Державного земельного кадастру та судовими рішеннями, які набрали законної сили. Також у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що вказана земельна ділянка не підпадає під дію мораторію. Представник Ірпінської міської ради Київської області також зазначила, що земельна ділянка може використовуватися у будь-який спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Крім того зазначила, що інвентаризація меліоративних земель на території Ірпінської міської ради Київської області була здійснена та прийнята на баланс згідно з рішенням від 28 грудня 2017 року № 3149-44-VІІ, тобто після прийняття оскаржуваного рішення. 
		Прокурор надав пояснення на відзив Ірпінської міської ради Київської області, у яких вказав, що меліоративні земельні ділянки не були списані у встановленому законом порядку. 
		Під час судового засідання прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній. 
		Представник Ірпінської міської ради Київської області в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні. 
		Інші учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності зазначених осіб.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представника Ірпінської міської ради Київської області, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - без змін виходячи із наступного.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 грудня 2008 року ОСОБА_1 придбала у ТОВ «АГРОФІРМА «РУБЕЖІВСЬКА» земельну ділянку площею 18,4260 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства. 
		У подальшому відбувся поділ зазначеної земельної ділянки, внаслідок якого було утворено, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.
		Рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 09 грудня 2016 року № 278/11 зазначеній земельній ділянці було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1.
		За заявою ОСОБА_3, рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII  було затверджено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності площею 3,0000 га (кадастровий номер НОМЕР_3), цільове призначення якої змінюється, а також змінено цільове призначення вказаної земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1.
		На підставі зазначеного рішення державним реєстратором відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_2 було прийняте рішення від 13 грудня 2017 року № 38707175 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.
		Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Київської обласної державної адміністрації, в якому просить скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII та рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області від 13 грудня 2017 року № 38707175.
		Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі під час прийняття оскаржуваних рішень діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		У відповідності до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
		Положеннями ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
		Згідно з ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, провадиться сільською, селищною, міською радою.
		Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, звертаючись до суду з даним позовом, стверджував, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться поза межами міста Ірпеня, у зв'язку з чим Ірпінська міська рада Київської області не наділена повноваженнями приймати рішення про зміну цільового призначення зазначеної земельної ділянки. 
		Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, суд першої інстанції виходив з того, що згідно даних Державного земельного кадастру (кадастрового номеру) та Індексної кадастрової карти м. Ірпінь Київської області вказана земельна ділянка знаходиться у межах міста. 
		Верховною Радою України було прийнято постанову від 18 грудня 1990  року № 563-ХІІ  «Про земельну реформу». Положеннями п. 3 вказаної постанови місцевим Радам народних депутатів, Раді Міністрів Української РСР було доручено, зокрема, провести інвентаризацію земель усіх категорій. 
		Державним класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України, введеним наказом Державного комітету статистики України від 09 грудня 1997 року № 78, місту обласного підпорядкування Київської області Ірпінь присвоєно код НОМЕР_1.
		Тимчасовими методичними вказівками щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схваленими протоколом науково-технічної ради Держкомзему України від 26 січня 1998 року № 1 визначено, що компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті є кадастровим кварталом.
		Державним комітетом України по земельних ресурсах було видано вказівку від 16 лютого 1998 року № 9 про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру. Відповідно до п. 1.2 зазначеної вказівки голову Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів було зобов'язано розробити до 1 червня 1998 року індексні кадастрові карти Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, адміністративних районів, сільських (селищних) рад, міст відповідно до Тимчасових методичних вказівок щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, надіслати їх Держкомзему України для проходження експертизи і після затвердження відповідними органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування повернути Держкомзему України для складання єдиного державного реєстру.
		На виконання постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990  року № 563-ХІІ  «Про земельну реформу»  була проведена інвентаризація земель та складена Індексна кадастрова карта м. Ірпінь Київської області.
		Відповідно до складеної індексної карти всі землі, які зазначені в індексній карті знаходяться на території населеного пункту м. Ірпінь.
		Згідно зі ст. 18 Закону України  «Про Державний земельний кадастр» документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є:
		- індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст;
		- індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
		У відповідності до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України  «Про Державний земельний кадастр»  кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.
		Згідно з п.п. 2, 3 доповнень до вказівки «Про створення єдиної системи нумерації земельних ділянок для ведення державного земельного кадастру», затверджених першим заступником голови Держкомзему 12 травня 1998 року, по території України для всіх без винятку об'єктів адміністративно-територіального устрою України земельним ділянкам присвоюється кадастровий номер, який має чотири рівні ієрархії. Позиційна структура кадастрового номера земельної ділянки має вигляд, в якому перші десять знаків - це код адміністративно-територіального устрою України, наступні два - це номер кадастрової зони, наступні три - номер кадастрового кварталу в межах відповідної кадастрової зони, а останніх чотири знаки - порядковий номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (позиційна структура кадастрового номера має наступний вигляд: ХХХХХХХХХХ:ХХ:ХХХ:ХХХХ).
		Як вірно зазначив суд першої інстанції, перші десять цифр кадастрового номеру земельної ділянки, щодо якої прийнято спірне рішення, є НОМЕР_1, що означає розташування такої земельної ділянки саме в межах адміністративно-територіальної одиниці - міста обласного підпорядкування Київської області Ірпінь.
		Отже, земельна ділянка, яка є предметом розгляду, знаходиться в межах території міста Ірпеня та належить до земель, розпорядження якими здійснює Ірпінська міська рада Київської області.
		Факт знаходження земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 у межах міста Ірпеня був встановлений також:
		- рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 810/4343/17 за адміністративним позовом Громадської організації «Громада Ірпеня» до    Ірпінської міської ради Київської області та Міськрайонного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється;
		- постановою Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2017 року, що залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року, у справі № 367/6388/16-а за адміністративним позовом прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування рішень щодо затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпеня, обмеженого вул. Маяковського, пров. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара.
		Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII, позивач та скаржник посилаються на ст.ст. 173, 174 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року та ст. 46 Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року. За змістом вказаних норм права рішення про встановлення і зміну меж міст приймається Верховної Радою України.
		Також позивач надав суду лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 13 квітня 2017 року № 10-28-0.21-5473/2-17, згідно якого проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Ірпеня Київської області розроблялися у 1998 та 2013 роках, проте на даний час такі проекти не затверджені відповідним рішенням Верховної Ради України. 
		Позивач, посилаючись на постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року, вказує на те, що Ірпінська міська рада Київської області, за відсутності затверджених у встановленому законом порядку меж міста Ірпеня, не мала права розпоряджатися земельною ділянкою.
		У вказаному судовому рішенні міститься висновок про те, що межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/або зміни меж.
		У матерілах даної справи міститься копія рішення виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28 жовтня 1968 року № 791. Вказаним рішенням були установлені адміністративні межі, зокрема, Ірпінської міської Ради обласного підпорядкування, до яких віднесено міста і селища: Ірпінь, Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське. 
		Також до справи приєдана копія листа Виконавчого комітету Ірпінської міської ради депутатів трудящих від 01 листопада 1968 року № 586, у якому зазначено, що по місту Ірпінь розроблена документація про визначення меж.
		Зазначені докази вказують на те, що межі міста Ірпеня були визначені задовго до прийняття Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року та Закону України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року. Вказані нормативно-правові акти не містять вимог про необхідність повторного визначення межах населених пунктів відповідно до визначеного у них порядку. 
		Як раніше зазначалося, дані Державного земельного кадастру містять відомості про межі міста Ірпеня. 
		Положеннями п. 8 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць, які були встановлені до набрання чинності Законом України «Про землеустрій», вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів формування території і встановлення меж сільських, селищних рад. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій офіційні найменування адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у Державному земельному кадастрі відповідно до довідника «Україна. Адміністративно-територіальний устрій».
		Факт наявності у Державному земельному кадастрі відомостей, які вказують на те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться в межах міста Ірпеня, позивачем та скаржником не заперечується. 
		Також вимоги адміністративного позову ґрунтуються на листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26 грудня 2017 року № 10-10-0.222-19924/2-17. У вказаному листі зазначено, що земельні ділянки, до переліку яких включено також земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, розташовані за межами населеного пункту. 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що такий висновок ґрунтується на даних викопіювання з проекту формування території Ірпінської міської ради Київської області, про що зазначено у листі від 26 грудня 2017 року № 10-10-0.222-19924/2-17. 
		Разом з тим, зазначений лист не містить відомостей про дату складення та даних про затвердження такого проекту.
		Крім того, зазначені у листі від 26 грудня 2017 року № 10-10-0.222-19924/2-17 відомості, не відповідають даним Державного земельного кадастру. 
		В апеляційній скарзі також міститься посилається на Закон України «Про адміністративно-територіальний устрій». Разом з тим, згідно даних офіційного веб-порталу Верховної Ради України проект зазначеного Закону був відкликаний 27 листопада 2014 року.
		З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 за межами міста Ірпеня. 
		В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області вказує на те, що рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII  прийняте з порушенням вимог п. 15 перехідних положень Земельного кодексу України.
		У відповідності до п. 15 перехідних положень Земельного кодексу України у редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається:
		а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; 
		б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
		Позивач та скаржник вказують на те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 є частиною земельної ділянки, що перебувала у власності ТОВ «Агрофірма «Рубежівська» згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 404121. Право власності на ТОВ «Агрофірма «Рубежівська» на земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення підсобного господарства» виникло на підставі протоколу загальних зборів пайовиків - членів КСП «Агрофірма «Рубежівська» від 30 грудня 2004 року. 
		Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 не підпадає під дію мораторію, адже на час прийняття оскаржуваного рішення вона не мала цільового призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та не відносилася до земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.
		Під час розгляду і вирішення даної справи колегія суддів виходь із того, що з метою перевірки відповідності рішення від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII  вимогам закону слід враховувати правовий статус земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, який існував на час прийняття такого рішення. 
		Станом на 30 листопада 2017 року зазначена земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_1 та мала цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства».
		Класифікацію видів цільового призначення земель було затверджено наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548. Згідно вказаного наказу « 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та « 01.03 для ведення особистого селянського господарства» є двома різними видами цільового призначення земель. 
		В апеляційній скарзі зазначається, що на відчуження і зміну цільового призначення земельної ділянки, що була сформована за рахунок земельних ділянок-паїв та належала ТОВ «Агрофірма «Рубежівська» діяв мораторій, передбачений п. 15 перехідних положень Земельного кодексу України у відповідній редакції. 
		Разом з тим, до апеляційної скарги не додано доказів визнання у встановленому законом порядку недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 грудня 2008 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Рубежівська». Оцінка законності вказаного договору виходить за межі повноважень адміністративного суду та предмету доказування у даній справі. 
		За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що твердження прокурора про порушення Ірпінською міською радою Київської області п. 15  перехідних положень Земельного кодексу України є безпідставним та необґрунтованим.
		Також скаржник вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 перебуває в зоні садибної та котеджної забудови (Ж- 1п), у зв'язку з чим оскаржуване рішення суперечить вимогам Генерального плану міста Ірпеня та Плану зонування міста Ірпеня. Прокурор вказує на неможливість використання вказаної земельної ділянки для здійснення багатоповерхової забудови. 
		Рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII  було змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
		Визначеними п.п. «а» та «б» ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України видами категорій земель є землі сільськогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.
		У відповідності до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення у оскаржуваному рішенні цільового призначення земельної ділянки «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» саме по собі не надає ОСОБА_1 права на будівництво багатоквартирного житлового будинку. Відповідність намірів забудови земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 вимогам містобудівної документації, у тому числі Генерального плану міста Ірпеня та Плану зонування міста Ірпеня, підлягатиме перевірці у разі звернення до уповноваженого органу за отриманням документів, які дають право на виконання будівельних робіт. 
		Крім того, з огляду на встановлені судом обставини, визначення Ірпінською міською радою Київської області цільового призначення земельної ділянки «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» не впливає на права та інтереси Київської обласної державної адміністрації, в інтересах якої поданий даний адміністративний позов.
		Скаржник стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 відноситься до заплавних меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь. На підтвердження вказаної обставини до суду надано лист Ірпінського міжрайонного управління водного господарства Управління водного господарства у місті Києві та Київській області від 12 грудня 2017 року № 296. Згідно вказаного листа зазначена земельна ділянка, згідно даних Публічної кадастрової карти та технічної документації по інвентаризації осушувальних і зрошувальних систем на території Ірпінської міської ради 2009 року, розташована між каналами К-64 та №-64-І, які належать до недержавної відкритої меліоративної мережі, і відноситься до заплавних меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь.
		У свою чергу Ірпінська міська рада Київської області надала копію рішення від 28 грудня 2017 року № 3149-44- VII, згідно якого внутрішньогосподарську меліоративну систему було прийнято на баланс ради. Також відповідач службову записку головного архітектора відділу містобудування та архітектури від 04 травня 2018 року № 113, аерофотознімання земельних ділянок станом на травень 2018 року та викопіювання з топофотографічного плану м. Ірпінь на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 знаходиться у межах м. Ірпінь та не потрапляє до захисних смуг відведення каналів.
		Колегія суддів враховує, що відповідно до п. «є» ч. 4 ст. 83 та п. «ї» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній та державній власності, не можуть передаватись у приватну власність. 
		Натомість земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 з 2004 року перебувала у приватній власності ТОВ «Агрофірма «Рубежівська», а з 2008 року перебуває у приватній власності ОСОБА_1, що вказує на помилковість доводів прокурора про її належність до заплавних меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь.
		В апеляційній скарзі зазначено про відсутність рішення про списання меліоративних земель відповідно до установлених погодженим 18 вересня 1993 року Віце-прем'єр-міністром України Порядком списання основних меліоративних фондів і переведення зрошуваних земель в богарні та осушених в немеліоровані угіддя. Разом з тим, судом не виявлено зазначеного нормативно-правового акту. 
		Натомість Порядок списання меліоративних фондів і переведення зрошуваних та осушуваних земель в немеліоровані угіддя був затверджений наказом Держводгоспу України, Мінагрополітики України, Держкомзему України від 12 січня 2005 року № 8/8/5, який втратив чинність 08 серпня 2005 року. 
		Також Порядок списання основних меліоративних фондів і переведення зрошуваних земель у богарні та осушуваних - у немеліоровані угіддя був затверджений наказом Держводгоспу України, Мінагрополітики України, Держкомзему України від 23 жовтня 2006 року № 200/601/416, проте втратив чинність з 27 грудня 2006 року.  
		За таких обставин доводи скаржника про необхідність списання меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь не ґрунтуються на вимогах закону. 
		В апеляційній скарзі зазначено, що рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII  було прийняте з порушенням вимог Порядку використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повіней та паводків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 87 та Закону України «Про меліорацію земель». Разом з тим скаржник не зазначив яку саме норму вказаних актів було порушено відповідачем та у чому саме полягає відповідне порушення. Також апеляційна скарга містить загальне посилання на недотримання вимог ст. 80 Водного кодексу України без зазначення відповідного обґрунтування. 
		За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог адміністративного позову про скасування рішення від 30 листопада 2017 року № 3009-43-VII.
		Перший заступник прокурора Київської області в апеляційній скарзі зазначає про незаконність дій та рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_2 від 13 грудня 2017 року № 38707175 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 з ведення особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
		Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч.ч. 2, 12 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядок ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, якими, на думку прокурора, регламентовано обов'язковість попередньої процедури реєстрації зміни цільового призначення земельних ділянок державними кадастровими реєстраторами.
		Колегія суддів враховує, що предметом позову є дії та рішення щодо проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		Зазначені в апеляційній скарзі нормативно-правові акти регулюють правовідносини у сфері Державного земельного кадастру, проте не визначають порядок вчинення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та не можуть бути застосовані судом до правовідносин, що виникли між сторонами даної справи. 
		З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації. 
		Доводи апеляційної скарги Першого заступника прокурора Київської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 26 червня 2018 року та не можуть бути підставами для його скасування. 
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -       
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		          Головуючий суддя                                                                      А.М. Горяйнов                                                                 
		 
		Судді                                                                                            О.М. Кузьмишина  
		 
		                                                                                                    В.В. Файдюк   
		 
		 
		 
		Постанова складена у повному обсязі 17 січня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...