Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/3078/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 20.01.2019. Зареєстровано: 20.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2019.
Дата набрання законної сили: 04.10.2018
Номер судового провадження: 2-701/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 756/3078/16-ц 
		Категорія 29 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 вересня 2018 року                                 Печерський районний суд м. Києва
		суддя Батрин О.В.
		секретар судового засідання Павленко В.О.,
		справа № 757/3078/16-Ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1
		відповідач 1: Дочірнє підприємство «Промтекс Сервіс»
		відповідач 2: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»  
		третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнє підприємство «Промтекс Сервіс», фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»  про відшкодування шкоди у зв'язку з невиконанням умов договору,
		представник позивача ОСОБА_3
		представники відповідача 2: Савка В.В.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У березні  2016 р. позивач  ОСОБА_1  звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ДП «А.Е.Т. Джоїнап!», ФОП ОСОБА_2, Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) в особі ДП «Донецька залізниця»  про стягнення в солідарному порядку у відшкодування матеріальної шкоди вартість чотирьох туристичних путівок до Єгипту на родину позивача в сумі 15 260,15 грн. та вартість придбаних ним залізничних квитків в сумі 457, 52 грн.; у відшкодування моральної шкоди - 15 000грн.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що  12.05.2014 р. між ним та ДП «А.Е.Т. Джоїнап!», в особі директора Альби Ю.І., від імені і за дорученням якого діяв ФОП ОСОБА_2, укладений договір про надання туристичних послуг, за умовами якого позивачу та трьом членам його сім'ї в період з 14.05.2014 р. по 21.05.2014 р.  надаються послуги за туристичним туром до Єгипту. Вартість путівок становила 15 260,15 грн. Виліт було заплановано 14.05.2014 р. з м. Київ (аеропорт Бориспіль) о 04-05 год. З метою вчасного прибуття до аеропорту позивачем та його родиною придбано залізничні квитки на потяг № 154 сполученням Донецьк-Київ, який відправлявся з м. Донецька 13.05.2014 р. о 16-43 год. та мав прибути до м. Києва 14.05.2014 р. о 00-36 год. Однак, вказаний потяг прибув до м. Києва о 03-56 год., що унеможливило відліт родини позивача на відпочинок до Єгипту.
		При цьому, позивачу довелося повернути зворотні квитки, придбані на 22.05.2014 р. на потяг сполученням Київ-Донецьк та придбати нові квитки на 14.05.2014 р. на потяг № 020 сполученням Київ-Луганськ. Понесені позивачем додаткові витрати становлять 457,52 грн., з яких 53,94 грн. - втрати від повернення квитків та 403,58 гр. - вартість нових квитків. 
		Засобами телефонного зв'язку позивач запропонував Туроператору дістатися готелю наступного дня, однак останній  повідомив позивача, що, якщо позивач не прибуде до готелю 14.05.2014 р. бронь з заброньованого позивачем номеру буде знято. 
		Таким чином, позивач вважає, що відповідачем Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця) в особі ДП «Донецька залізниця»   порушено умови договору пасажирського перевезення щодо належного обслуговування позивача, якісного і своєчасного перевезення пасажирів і багажу, через шо позивач не зміг вчасно прибути до аеропорту на реєстрацію, а інші відповідачі не вжили альтернативних заходів, передбачених п. 4.19 договору про надання туристичних послуг, та просить задовольнити позов у заявлений ним спосіб.
		Окрім того, позивач зазначає, що йому та членам його родини було заподіяно моральної шкоди, що полягала у психічних та фізичних стражданнях через зрив запланованої подорожі, докладанням додаткових зусиль задля відновлення звичайного життєвого ритму.
		Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2016 р. відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 25.04.2016 р. (а.с. 22).
		25.04.2016 р. представником позивача до суду подано клопотання про заміну первісного відповідача Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі ДП «Донецька залізниця»  належним відповідачем - ДАЗТУ (Укрзалізниця).
		18.07.2016 р. до суду від ПАТ «Укрзалізниця» надійшли заперечення. Зазначає, що належним відповідачем у справі замість Державної адміністрації залізничного транспорту України в особі ДП «Донецька залізниця» має бути Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», яке створено відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування». Заперечуючи щодо позовних вимог про відшкодування збитків в сумі 15 717,67 грн., які позивач поніс в зв'язку із неналежним виконанням залізницею договору перевезення, що спричинило запізнення позивача на літак, а відтак, й втрату вартості туристичної путівки, вказує на відсутність складу цивільного правопорушення. Так, позивачем в належний спосіб не доведена вина залізниці у запізненні позивача на літак, позивачем не надано доказів належного повідомлення залізниці про свій рейс на літак. Позивачем не надано доказів, що літак вилетів вчасно, а відтак, не доведено причинного зв'язку між запізненням потягу і запізненням позивача на літак. Надана позивачем довідка про запізнення потягу не відповідає бланку встановленого зразку. Окрім того, відповідно до листа Управління статистики ДАЗТ України від 08.07.2016 р. № ЦЧУ-25/176 термін зберігання графіків виконання руху поїздів - 1 рік, тоді як надана позивачем довідка датована більше як два роки назад, що унеможливлює її підтвердження первинними документами. Вказує, що відшкодування збитків у договірних відносинах, які мали місце між позивачем та залізницю, здійснюється виключно в порядку, і з підстав, передбачених законом і договором. При цьому, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, що затверджені наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 27.12.2006 р. № 1196, та регламентують вказані правовідносини, не передбачають можливості відшкодування пасажиру збитків, у вигляді вартості путівки чи авіаквитків на літак, на які пасажир не встиг через запізнення потягу. Також є безпідставними вимоги про відшкодування моральної шкоди за порушення умов договору перевезення, оскільки такого виду цивільно-правової відповідальності залізниці чинним законодавством не встановлено. При цьому, посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є хибними, що підтверджується судовою практикою. Вимоги позивача про солідарне стягнення боргу не ґрунтуються на законі, оскільки, відповідачі не є солідарними боржниками перед позивачем, між собою у будь-яких правовідносинах не перебувають. При цьому, ані законом, ані договором для спірних правовідносин не передбачена солідарна відповідальність. Окремо вказує, на порушення позивачем строків позовної давності, так як згідно з п. 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, тоді як позивач з даним позовом звернувся до суду у березні 2016 р., тобто за спливем більше двох років від дати факту запізнення потягу 14 травня 2014 р. Просить застосувати строки позовної давності (а.с. 36-44).
		Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 р. відповіднодо п. 4 ст. 114, ч. 2  ст. 116 ЦПК України справу направлено до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 65).
		Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. від 18 листопада 2016 р. справу прийнято до свого провадження та судове засідання призначено на 25 січня 2017 р. (а.с. 77).
		29 березня 2017 р. представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, в якій одночасно змінено склад відповідачів. В уточненому позові, представник позивача, посилаючись на аналогічні обставини, просить ухвалити рішення, яким стягнути з ДП «А.Е.Т. Джоінап!» на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 15 260,15 грн.; з ПАТ «Укрзалізниця» у відшкодування матеріальної шкоди 457,52 грн.; та солідарно з ДП «А.Е.Т. Джоінап!», ФОП ОСОБА_2 та ПАТ «Укрзалізниця» в особі ДП «Донецька залізниця» у відшкодування моральної шкоди - 15 000 грн. (а.с. 95-103).
		У судовому засіданні 20 квітня 2017 р. представником позивача до суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду на підставі ч. 5 ст. 267 ЦК України. У даній заяві представник вказує, що позивачем з дотриманням строку звернення до суду, встановленого п. 136 Статуту залізниць, 10.06.2014 р. було подано аналогічний позов до Артемівського районного суду м. Луганськ. Через початок антитерористичної операції на території Луганська, справасудом не розглянута, матеріали справи втрачені, що вказує на поважність пропуску строку позовної давності (а.с. 107, 108-109).
		На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу справи (а.с. 129-131) ухвалою від 28 вересня 2017 р. справу прийнято до свого провадження, судовий розгляд справи призначено на 16 листопада 2017 р. (а.с. 132).
		08 листопада 2017 р. до суду надійшли заперечення представника ПАТ «Укрзалізниця» Савки В.В. на позовну заяву. Вказує, що доводи позивача про те, що у зв'язку з реорганізацією Укрзалізниці, ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП Донецька залізниця, і тому, на нього мають бути покладені обов'язки з відшкодування збитків за запізнення потягу, є хибними, враховуючи наступне. ДП «Донецька залізниця» наразі перебуває у стані припинення. При цьому в ЄДРПОУ містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ «Укрзалізниця», серед яких зазначено і ДП «Донецька залізниця». Водночас у Реєстрі наведено інформацію, що правонаступництво ПАТ «Укрзалізниця» щодо ДП «Донецька залізниця» настає згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2104 р. № 604, тобто після внесення майна до статутного капіталу правонаступника, чого ДП «Донецька залізниця» до цього часу не виконано. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Укрзалізниця» (а.с. 136-167).
		17 січня 2018 р. представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, в якій одночасно змінено склад відповідачів. В уточненому позові, представник позивача, посилаючись на аналогічні обставини, що ним вказувалися у первісному позові та в попередній уточненій позовній заяві від 29 березня 2017 р., просить ухвалити рішення, яким стягнути з ДП «Промотекс сервіс» на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 15 260,15 грн.; з ПАТ «Укрзалізниця» у відшкодування матеріальної шкоди 457,52 грн.; та солідарно з ДП «Промотекс сервіс» та ПАТ «Укрзалізниця» у відшкодування моральної шкоди - 15 000 грн. (а.с. 176-179).
		17 січня 2018 р. представником позивача до суду подано аналогічну до заяви від 25.01.2017 р. заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с. 186-187).
		На виконання п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
		Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. 
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.
		Судом встановлено, що 12.05.2014 р. між позивачем ОСОБА_1 та ДП «А.Е.Т. Джоїнап!», яке було перейменовано в ДП «Промотекс сервіс» (далі - туроператор), в особі директора Альби Ю.І., від імені і за дорученням якого діяв ФОП ОСОБА_2, був укладений договір про надання туристичних послуг № 64, за умовами якого позивачу та трьом членам його сім'ї в період з 14.05.2014  р. по 21.05.2014 р. надавалися послуги за туристичним туром до Єгипту: готель SUNNY DAYS PALMA DE MIRETTE (Hurgada) 4*; види і способи забезпечення харчування Al; програма туристичного обслуговування: стандарт. 
		За путівки позивачем булло сплачено 15 260,15 грн., отримання яких туроператором не заперечується.
		На підтвердження права позивача на отримання послуг, що входять до складу турпродукту туроператором позивачу видано ваучер № 189530 від 13.05.2014 р. (а.с. 13), згідно з яким виліт до Єгипту було заплановано 14.05.2014 р. з м. Київ (аеропорт Бориспіль) о 04-05 год. 
		З метою вчасного прибуття до аеропорту «Бориспіль» позивачем та його родиною придбано залізничні квитки, що підтверджується проїзними документами №№ 762442, 762441, 762443, 762444 на  потяг № 154 сполученням Донецьк-Київ, який відправлявся з м. Донецька 13.05.2014 р. о 16-43 год. та мав прибути до м. Києва 14.05.2014 р. о 00-36 год., що підтверджується даними копії проїзних документів (а.с. 16).
		Позивач зазначає, що обираючи вид перевезення та перевізника, він керувався офіційною інформацією веб-сайту Державної адміністрації залізничного транспорту України. При цьому обраний ним поїзд дозволяв позивачу мати вдосталь часу для того, щоб дістатися аеропорту «Бориспіль», який знаходиться за межами м. Києва, за 40 хвилин до закінчення реєстрації на рейс.
		 
		Як вбачається з довідки, виданої 14.05.2014 р. на ім'я позивача на вокзалі станції Київ-Пасажирський поїзд № 153 Донецьк-Київ запізнився на 3 год. 20 хв. (а.с. 17).
		У зв'язку з цим суд відхиляє заперечення представника ПАТ «Укрзалізниця» щодо неналежності вказаного доказу, оскільки наданий лист начальника вокзалу ОСОБА_7 на запит начальника юридичної служби ОСОБА_8 від 04.07.2016 р. на № НЮ-7/433, стосується загальної діяльності операційного забезпечення АПІС, що функціонує на вокзалі ст. Київ-Пасажирський щодо фіксування, зберігання та відображення інформації про виконання графіку руху поїздів на станції, і даного спірного питання не стосується. Окрім того, у даному листі є посилання на новий зразок бланку довідки про запізнення потягу, регламентованого Технологічним процесом надання послуг пасажирам та організації роботи залізничного вокзалу Київ-Пасажирський, затвердженого начальником Відокремленого підрозділу галузева пасажирська служба 20.02.2015 р., тобто пізніше, ніж мало місце запізнення потягу, яким користувався позивач. 
		Окрім того, в зв'язку з тим, що термін зберігання графіків виконання руху поїздів відповідно до наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України та підпорядкованих їй підприємств, установ і організацій від 09.06.2009 р. № 337-ц становить 1 рік, в зв'язку з чим надання інформації про причини і час запізнення (прибуття на кінцеву станцію м. Київ) пасажирського поїзда № 154 (153), який відправився з м. Донецьк 13.05.2014 р. о 16-43 год. і прибув до м. Києва 14.05.2014 р. із запізненням не має можливості, суд дійшов висновку, що представником ПАТ «Укрзалізниця» в належний спосіб не підтверджено вчасне прибуття зазначеного потягу до м. Київ 14.05.2014 р.
		Тому запізнення пасажирського поїзда № 154 (153), який відправився з м. Донецьк 13.05.2014 р. о 16-43 год. і прибув до м. Києва 14.05.2014 р. із запізненням на 3 год. 20 хв. унеможливило відліт родини позивача на відпочинок до Єгипту 14.05.2014 р. з м. Київ (аеропорт Бориспіль) о 04-05 год. 
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги до туроператора про відшкодування збитків, які полягають у відшкодуванні вартості туристичної путівки в сумі 15 260,15 грн. позивач вказує на невиконання останнім умов п. 4.19 договору про надання туристичних послуг № 64 від 12.05.2014 р. щодо вжиття альтернативних заходів з метою продовження туристичного обслуговування позивача та його родини.
		Такі вимоги є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
		Згідно з положеннями  ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором  на  туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо  або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста)  комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. 
		Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Згідно з ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» якщо  під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператор   не   в  змозі  надати  значну  частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору  на  туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби  відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані.  
		Аналогічні положення містяться у п. 4.19 договору про надання туристичних послуг № 64 від 12.05.2014 р.
		Системний аналіз вказаних положень закону та договору надає можливість дійти висновку, що законодавець установлює три умови, за яких туристів може бути забезпечено альтернативними туристичними послугами:
		- туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди;
		- туроператор вживає альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста;
		- туроператор відшкодовує туристу різницю між запропонованими послугами і тими,  які  були  надані як альтернативні.
		При цьому, згідно з ч. 12 ст. 20 Закону України «Про туризм», що збіжна до п. 4.23 договору про надання туристичних послуг № 64 від 12.05.2014 р., туроператор несе перед   туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: 
		- невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; 
		- невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних  з  наданням  послуг,  зазначених  у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; 
		-  невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які  надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.
		Аналіз обставин справи свідчить про те, що невиконання умов договору про надання туристичних послуг № 64 від 12.05.2014 р. сталося через запізнення пасажирського поїзда № 154 (153), який відправився з м. Донецьк 13.05.2014 р. о 16-43 год. і прибув до м. Києва 14.05.2014 р. із запізненням на 3 год. 20 хв., тобто через, неналежне виконання умов договору перевезення, укладеного між позивачем та перевізником - ПАТ «Українська залізниця» в особі ДП «Донецька залізниця», що виключає відповідальність туроператора. Окрім того, вказане свідчить про хибне посилання позивача на невиконання туроператором положень п. 4.19 договору про надання туристичних послуг № 64 від 12.05.2014 р., оскільки, туристичний продукт туроператором наданий позивачу в повному обсязі, однак, неможливість його споживання позивачем в повному обсязі мало місце через неналежне виконання зобов'язань  перевізника за договором перевезення.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги до ьуроператора про відшкодування збитків, які полягають у відшкодуванні вартості туристичної путівки в сумі 15 260,15 грн. задоволенню не підлягають.
		Щодо позовних вимог про відшкодування з ПАТ «Укрзалізниця» збитків, які полягають у відшкодуванні вартості втрат позивача від повернення залізничних квитків в сумі 53,94 грн. та вартості придбаних нових квитків в сумі 403,58 грн., що становить загалом 457,52 грн., суд зазначає таке.
		В межах цих доводів позивача, судом встановлено, що через запізнення на літак до Єгипту 14.05.2014 р. позивач вимушений був повернути попередньо придбані ним чотири зворотні квитки на 22.05.2014 р. на потяг № 154 сполученням Київ-Донецьк, що призвело до втрат позивача від повернення залізничних квитків в сумі 53,94 грн. (а.с. 18).
		Окрім того, того ж дня позивачем придбано чотири квитки на 14.05.2014 р. на потяг № 020 сполученням Київ-Луганськ, за які позивачу довелося доплатити 403,57 грн. (а.с. 19, 20). 
		З викладеного вбачається укладання між позивачем та Державною адміністрацією залізничного транспорту України в особі ДП «Донецька залізниця» договору перевезення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.
		Відповідно до п. 136 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України   від 6 квітня 1998 р. № 457 позови  до залізниць можуть бути подані у шестимісячний  термін, який  обчислюється  відповідно  до вимог пункту 134 цього 
		Статуту.
		Заперечуючи позовні вимоги, представник ПАТ «Укрзалізниця» ставить питання про застосування строків позовної давності.
		Як вбачається з матеріалів справи порушення прав позивача в зв'язку з неналежними виконанням перевізником умов договору перевезення мало місце 14 травня 2014 р. 
		За захистом свого порушеного права позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва 26 лютого 2016 р., тобто з пропуском спеціальної позовної давності.
		Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, позивачем вказано на те, що він з дотриманням строку звернення до суду, встановленого п. 136 Статуту залізниць, 10.06.2014 р. подав аналогічний позов до Артемівського районного суду м. Луганськ, який через початок антитерористичної операції на території м. Луганськ втрачений судом, на підтвердження чого ним надано копію позовної заяви з відміткою вказаного суду про її одержання, витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень про відсутність судового рішення у вказаній справі. 
		Вказані обставини суд вважає поважними та в порядку ч. 5 ст. 267 ЦК України поновлює позивачу строк пропущеної позовної давності. 
		Згідно з положеннями ст. 910 ЦК України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
		Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
		Частиною 1 ст. 922 ЦК України встановлено, що за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.
		Оскільки перевізником у встановлений законом спосіб не доведено, що запізнення пасажирського поїзда № 154 (153), який відправився з м. Донецьк 13.05.2014 р. о 16-43 год. і прибув до м. Києва 14.05.2014 р. із запізненням на 3 год. 20 хв., сталося внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника, суд дійшов висновку про порушення перевізником умов договору перевезення, укладеного з позивачем.
		Так, у даній справі позивачем пред'явлено позов до ПАТ «Українська залізниця», яке за доводами позивача є правонаступником перевізника за проїзними документами №№ 762442, 762441, 762443, 762444, а саме - ДП «Донецька залізниця».
		Проте, ПАТ «Українська залізниця», як нова юридична особа утворена згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Як вбачається із положень наведеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України всі підприємства, на базі яких утворюється ПАТ «Укрзалізниця», реорганізовуються шляхом злиття.
		Статут ПАТ «Українська залізниця» затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015 р., а запис про проведення державної реєстрації було внесено в ЄДРПЮОФОП 21.10.2015 р.
		Реорганізація юридичної особи, як самостійний вид її припинення, передбачає проведення певної процедури та характеризується деякими особливостями.
		Так, зокрема, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ст. 104 ЦК України); комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обоє зв'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (ст. 107 ЦК України).
		Тобто, відповідно до зазначених норм права, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.
		Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
		Отже, у вирішенні питань, пов'язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.
		Таким чином, сама по собі вказівка в Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. та Статуті відповідача про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не вказує на автоматичне правонаступництво без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств у встановленому чинним законодавством України порядку.
		За змістом пунктів 4 і 5 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та ПАТ «Укрзалізниця».
		Доказів складання та затвердження відповідних передавальних актів суду не надано.
		Крім цього, в п. 5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 р.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 р. «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» передбачено, що проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».
		Державне підприємство «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк).
		Як вже зазначалось, процедура реорганізації підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й державного підприємства «Донецька залізниця») та передача всіх їх прав та обов'язків до публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 604 від 12.11.2014 р. призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		При цьому, сама по собі вказівка в Законі України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанові Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. та Статуті відповідача про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не свідчить про автоматичне правонаступництво без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств у встановленому законом порядку.
		Отже, складання та затвердження передавального акту не є єдиною обов'язковою умовою, наявність якої можна вважати підтвердженням правонаступництва.
		Необхідним є також припинення юридичних осіб таких підприємств.
		Слід зазначити, що реорганізація Державного підприємства «Донецька залізниця» ще не завершена, тобто як юридична особа воно не припинилось.
		Так, станом як на час прийняття оскаржуваного рішення, так і на даний час згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державне підприємство «Донецька залізниця» не припинилось, а лише перебуває в стадії припинення.
		Пунктом 4 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
		Частина 3 ст. 4 зазначеного Закону передбачає, що у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.
		Враховуючи те, що запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи - Державного підприємства «Донецька залізниця» не внесено і, як наслідок, його реорганізація (припинення діяльності) ще не завершена, така юридична особа як Державне підприємство «Донецька залізниця» не припинилась.
		За наведених обставин, враховуючи недоведеність позивачем обставин правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» щодо Державного підприємства «Донецька залізниця», позовні вимоги пред'явлені до визначеного позивачем відповідача не підлягають задоволенню.
		Окрім того, як вбачається з відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, Державне підприємство «Донецька залізниця» з 25.11.2014 р. перебуває у стані припинення за рішенням засновників, що не є доказом того, що до відповідача у даній справі перейшли права та обов'язки вказаної юридичної особи, оскільки, таким доказом можуть бути складені ПАТ «Укрзалізниця» та ДП «Донецька залізниця» та затверджені передавальні акти майна ДП «Донецька залізниця», які сторонами справи до матеріалів справи сторонами долучено не було. Не було додано сторонами і доказів припинення ДП «Донецька залізниця» шляхом злиття. Крім того, вказані обставини позивачем не спростовані.
		Зазначена правова позиція щодо правонаступництва ДП «Донецька залізниця» - ПАТ «Українська залізниця» узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017 р. у справі № 910/7780/16.
		За таких обставин, враховуючи, що між позивачем та ПАТ «Українська залізниця» відсутні договірні відносини, у тому числі за проїзними документами №№ 762442, 762441, 762443, 762444, відповідач у справі - ПАТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ПАТ «Українська залізниця» збитків, заподіяних позивачу.
		З цих же підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.
		При цьому, вимоги позивача про солідарне стягнення моральної шкоди  також не ґрунтуються на законі, оскільки, відповідачі не є солідарними боржниками перед позивачем, між собою у будь-яких правовідносинах не перебувають. При цьому, ані законом, ані договором для спірних правовідносин не передбачена солідарна відповідальність.
		За відсутності належних та допустимих доказів наявності порушеного відповідачами права,  яке підлягає захисту в судовому порядку, позов задоволенню не підлягає.
		Керуючись  гл. 63, 64 ЦК України, ст. 22, 23, 611, 267 ЦК України, Законом України «Про туризм», Законом України, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 27.12.2006 р. № 1196,   ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355  ЦПК України, суд, 
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнє підприємство «Промтекс Сервіс», фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»  про відшкодування шкоди у зв'язку з невиконанням умов договору - відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду м. Київ або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
		Відповідач 1: Дочірнє підприємство «Промтекс Сервіс»: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 31408096
		Відповідач 2: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»: 03680, МСП, м. Київ-150, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815 
		Третя особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_2: АДРЕСА_2
		 
		Суддя                                                                                                           О.В.Батрин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...