Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0340/1334/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2019. Зареєстровано: 23.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2019.
Дата набрання законної сили: 17.01.2019
Номер судового провадження: 857/2012/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/2012/18Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого-судді:                                                    Кухтея Р.В.
		суддів:                                                                      Носа С.П., Шевчук С.М.
		з участю секретаря судового засідання:            Олійник А.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року (ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження головуючим-суддею Дмитруком В.В. у м. Луцьку) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національно поліції України (за участю третьої особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу,
		в с т а н о в и в :
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наказ начальника Департаменту патрульної поліції  Національної поліції (далі - ДПП НП) України №644 від 11.05.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції (далі - УПП) у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1, наказ начальника ДПП НП України №558 о/с від 12.06.2018 «По особовому складу» про звільнення його зі служби в поліції, поновити на посаді начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП з 12.06.2018 та стягнути з відповідача на його користь суму середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у задоволенні позову було відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» при визначені дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Також зазначає, що його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а тому складання протоколу про адміністративне правопорушення за вчинене діяння не є підтвердженням вчинення ним даного адміністративного проступку. Вважає, що дії, які проявилися в порушенні ч.3 ст.122 КУпАП, за своєю суттю не є такими, що підривають довіру та авторитет Національної поліції і її працівників в очах громадськості і не є несумісними із подальшим проходженням служби. Вважає, що за скоєння вказаного адміністративного проступку можливе застосування інших видів дисциплінарних стягнень, передбачених статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, тим більше, що на момент їх вчинення він перебував поза службою, у цивільному одязі. Також, суд протиправно розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому не витребувавши всіх необхідних доказів.
		Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача Кондюк М.М., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з червня 1997 року по 05.11.2015, а з 06.11.2017 на службі в органах Національної поліції України.
		Наказом ДПП №644 від 11.05.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		Наказом ДПП Національно поліції України №558о/с «По особовому складу» від 12.06.2018 позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.
		Підставою для прийняття оспорюваних наказів стали результати службового розслідування, проведеного згідно з Наказом ДПП №850 від 26.02.2018.
		За результатами службового розслідування встановлено, що начальник сектору транспортного забезпечення Управління майор поліції ОСОБА_1 17.02.2018 близько 01 год 30 хв, перебуваючи поза службою, без форменого одягу та табельної зброї, керуючи належним йому автомобілем «Mercedes-Benz ML 320», державний номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. В подальшому, після виявлення явних ознак алкогольного сп'яніння майор поліції ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків на місці та в медичному закладі охорони здоров'я відмовився в категоричній формі, що стало підставою для складання про даному факту протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Під час оформлення протоколу майор поліції ОСОБА_1 грубо і нетактовно, вживаючи нецензурну лексику, спілкувався з поліцейським роти №1 батальйону Управління сержантом поліції ОСОБА_4, ображав його честь і гідність, намагався вплинути на його дії через своє службове становище. Такими своїми діями, які набули розголосу і значного суспільного резонансу, майор поліції ОСОБА_1 суттєво підірвав авторитет Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП, оскільки працівники поліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції, які, приймаючи присягу, приймають обов'язок своїми діями сприяти зміцненню авторитету органів Національної поліції.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач на підставі наявних у нього адміністративних матеріалів та відібраних в ході службового розслідування пояснень позивача та свідків, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 грубого порушення службової дисципліни, за що поліцейський має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в органах Національної поліції України.
		Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію», яким визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		За змістом ст.3 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції та який відповідно до частини першої статті 18 цього Закону зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
		Частиною другою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
		Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.
		Частиною другою статті 19 цього ж Закону визначені підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.
		Як видно з матеріалів справи, позивача було звільнено на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Згідно п.4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» №3460-ІV від 22.02.2006 (далі - Дисциплінарний статут).
		У статті 1 Дисциплінарного статуту міститься визначення поняття, за яким службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу, набуттям високого рівня професіоналізму, забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності, дотриманням законності і статутного порядку, повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності, вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей, забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту, умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу, належним виконанням умов контракту про проходження служби.
		За змістом статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.
		Згідно ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Частиною першою статті 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави, поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу, дотримуватися норм професійної та службової етики, берегти державну таємницю, у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб, стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою, постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень, сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
		Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень : усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
		Згідно ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
		Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів вважає, що притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.
		Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено порядок накладення дисциплінарного стягнення. 
		Так, відповідно до положень зазначеної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
		Таким чином, службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити обставини (час, місце) та наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування, осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення, наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками, причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню, вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені, ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення та мотиви протиправної поведінки працівника органів внутрішніх справ та його ставлення до вчиненого.
		Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
		Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
		За змістом наведених вище норм, зокрема, ч.1 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію України», ст.1, ст.2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», дисциплінарна відповідальність виникає лише щодо осіб, які мають статус поліцейського (ст.17 Закону) та вчинили під час проходження служби в поліції порушення службової дисципліни.
		Поряд з цим, частиною дев'ятою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
		Позивачем не заперечується сам факт порушення Правил дорожнього руху, які стали наслідком звільнення його зі служби в поліції, проте вважає, що до нього застосовано занадто суворий вид стягнення без врахування обставин, які викладені у ч.9 ст.14 Дисциплінарного статуту.
		Як видно з матеріалів справи, позивач неодноразово нагороджувався відзнаками МВС України, медалями, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України, що підтверджується рішенням комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України.
		Крім того, апеляційним судом під час розгляду справи встановлено, що позивач під час проходження первинної професійної підготовки зарекомендував себе як грамотний, дисциплінований та принциповий працівник. Правильно приймає рішення в питаннях організації, планування та безпосередній перевірці правил дотримання та експлуатації відомчого автотранспорту. В діяльності неухильно дотримується Конституції України та чинного законодавства. Фізично розвинений, табельною зброєю та прийомами самозахисту володіє добре.
		Проте, відповідачем не були враховані наведені вище обставини при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не надано суду доказів негативної характеристики позивача та не враховано тривалість служби позивача в органах внутрішніх справ - 23 роки.
		Відповідач, на думку суду апеляційної інстанції, обмежився застосуванням крайнього і найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу позивача.
		Приходячи до такого висновку, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України», яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків. 
		На думку колегії суддів, слід звернути увагу на ч.2 ст.2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З урахуванням встановлених у цій справі судом апеляційної інстанції фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що оспорювані накази не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, оскільки при прийнятті оспорюваних наказів не було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване їх прийняття. 
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оспорюваних наказів, наявність підстав для їх скасування та поновлення позивача на службі в поліції.
		Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.  
		Пленум Верховного Суду України в пункті 21 постанови №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100).
		Пунктом п.8 розділу 4 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		В контексті предмету даного спору, відповідно до абз.3 ч.2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
		З урахуванням наведеного вище та беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_1  був звільнений у червні 2018 року, сума виплат обчислюється за два попередні календарні місяці до звільнення - квітень та травень 2018 року.
		Згідно довідки про доходи №2177 від 11.12.2018, виданої ДПП НП України, дохід ОСОБА_1 за вказаний період складає 20 351,30 (10 808,15+9 543,15) грн за 60 календарних днів, відповідно середньоденний заробіток становить 333,63 грн. 
		Кількість днів вимушеного прогулу станом на день прийняття рішення про поновлення позивача на посаді становить 319 календарних днів (з 13.06.2018 по 17.01.2019 (день постановлення судового рішення)), у зв'язку з чим сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню, становить 106  427,97 грн (333,63 грн х 319 днів).
		Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Отже, постанова про поновлення ОСОБА_1 на посаді та про стягнення з ДПП НП України середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 10  008,90 грн підлягає негайному виконанню.
		Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є : неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги наведені вище положення норм матеріального та процесуального права, а також практику Європейського суду з прав людини, як джерело права та Конвенцію про захист прав і основоположних свобод, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
		Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року по справі №0340/1334/18 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національно поліції України (за участю третьої особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції у Волинській області) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції  Національної поліції України №644 від 11 травня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №558 о/с від 12 червня 2018 року «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції  Національної поліції України, з 13  червня 2018 року.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції  Національної поліції України (код ЄДРПОУ - 40108646, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_2, АДРЕСА_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 106 427 (сто шість тисяч чотириста двадцять сім) гривень 97 копійок, з вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
		Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору транспортного забезпечення Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та присудження з Департаменту патрульної поліції середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 008 (десять тисяч вісім) гривень 90 копійок - виконати негайного. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос   С. М. Шевчук      Повне судове рішення складено 22.01.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...