Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/15880/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2019. Зареєстровано: 23.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2019.
Дата набрання законної сили: 26.02.2019
Результат оскарження 26.02.2019 Івано-Франківський апеляційний суд: скасовано ухвалу (постанову) повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/0343/39/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22015090000000002

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Єдиний унікальний номер: 344/15880/18 
		Номер провадження: 1-кп/0343/39/19 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 січня 2019 року     м.Долина
		 
		   Колегія суддів Долинського районного суду в складі:
		 
		головуючого  судді ОСОБА_1 
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		з участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 
		прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		обвинуваченого  ОСОБА_7 
		захисника  ОСОБА_8 
		розглянувши в відкритому підготовчому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 22015090000000002 внесеному до ЄРДР 19.01.2015 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , одруженого, в минулому несудимого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України,-
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		       30.11.2018 року в адресу Долинського районного суду надійшов обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України.
		   Ухвалою суду від 30.11.2018 року вказаний обвинувальний акт призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 21.12.2018 року.
		   Підготовче судове засідання було відкладено за клопотанням обвинуваченого в зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання його захисника.
		   В обвинувальному акті слідчим зазначено, що у березні-квітні 2014 року на території Донецької і Луганської областей створено антиконституційні терористичні організації «Донецька народна республіка» (далі - ДНР) і «Луганська народна республіка» ( далі - ЛНР), одним із основних завдань яких є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Так, у період створення «ДНР» та «ЛНР» і надалі, з метою підривної діяльності проти України та втручання у внутрішню політику, окремими представниками медіа ресурсів Російської Федерації, розпочато негативне викривлення подій на «Євромайдані», якими вказувалось на хибність Європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України та шляхом перекручування, неправильного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян Російської Федерації та місцевих жителів південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувались в Україні. Саме за допомогою засобів масової інформації здійснювалось спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних настанов, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», котрі мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду державній безпеці України. При цьому, підривною слід також визнавати будь-яку діяльність, пов`язану з втручанням у внутрішню політику.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», обороноздатність держави - це здатність держави до захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Вона складається з матеріальних і духовних елементів та є сукупністю воєнного, економічного, соціального та морально- політичного потенціалу у сфері оборони та належних умов його реалізації.
		Згідно п. 13 Розділу II Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», інформаційна безпека - це стан захищеності життєво важливих інтересів, людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через неповноту, несвоєчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив тощо.
		За невстановлених обставин та у невстановлений слідством час у громадянина України ОСОБА_7 виник злочинний умисел на сприяння іноземним організаціям, іноземній державі та їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду обороноздатності України.
		У період травня - червня 2014 року ОСОБА_7 , будучи позаштатним кореспондентом каналу «112 Україна» в м. Івано-Франківську, виїжджав у зону проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, де знімав репортажі про добровольчий український батальйон «Айдар», у яких показував діяльність вказаного підрозділу в зоні бойових дій.
		В зазначений період часу, він також неодноразово перебував на території, яка контролювалась представниками так званих самопроголошених «Луганської Народної Республіки» («ЛНР») та «Донецької Народної Республіки» («ДНР»), де від невстановлених представників «ЛНР» отримав акредитацію (пропуск) як кореспондент телеканалу «112 Україна».
		Надалі, ОСОБА_7 , реалізували злочинний задум, будучи єдиним акредитованим «ЛНР» представником українських ЗМІ, ІНФОРМАЦІЯ_2 розмістив на відеохостингу «YouTube» в мережі Інтернет відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у якому необгрунтовано та безпідставно звинуватив українських військових у вбивстві мирного населення поблизу Луганської ОДА та назвав представників ополчення «ЛНР» та «ДНР» як «військовими» та «героями».
		Після повернення з тимчасово непідконтрольної владі України території Луганської області, в кінці червня 2014 року, ОСОБА_7 дав інтерв`ю каналу «112 Україна» та 13.07.2014 російському каналу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з приводу його перебування у м. Луганську, в ході яких, у черговий раз безпідставно звинуватив українських військових у вбивстві мирного населення, відзначив та вихваляв високу дисципліну місцевих ополченців «ЛНР», їх мотивацію, а також заперечив присутність чеченців між ними.
		Переслідуючи мету сприяти представникам іноземної організації у проведенні підривної діяльності проти України в інформаційній сфері, з мотивів неприязні    до керівництва держави, власного бачення подій на Сході України, ОСОБА_7 долучився до діяльності представників засобів масової інформації Російської Федерації спрямованої на розпалювання протестних настроїв на території України у всіх сферах суспільного життя, шляхом виконання завдань та передання інформації нібито колегам журналістам, яка використовувалась, або могла бути використана у підривній діяльності проти України.
		З метою надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_7 12.11.2014, діючи на прохання представника іноземної організації - журналіста російського каналу « ІНФОРМАЦІЯ_5 », використовуючи власний аккаунт « ОСОБА_9 » в соціальній мережі «FасеЬоок», передав користувачу профілю « ОСОБА_10 » особисті дані щодо командира 5-го батальйону територіальної оборони Івано-Франківської області та його номер мобільного телефону, без згоди останнього. В подальшому, особа, яка представилась продюсером російського телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ОСОБА_11 , намагалась отримати інтерв`ю у командира вказаного батальйону з приводу конфліктної ситуації, яка склалась навколо зазначеного підрозділу ЗС України та щодо його особистого «переслідування» з боку правоохоронних органів держави, яке в подальшому могло бути використане для здійснення підривної діяльності проти України.
		Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи на шкоду обороноздатності України, 17.01.2015 ОСОБА_12 розмістив в мережі Інтернет у відеохостингу «YouTube» на особистій сторінці « ОСОБА_9 » відеозвернення під назвою «Інтернет-акція: « ІНФОРМАЦІЯ_6 », у якому, усвідомлюючи суспільно - небезпечних характер своїх злочинних дій, публічно закликав «всіх адекватних людей» відмовитись від мобілізації як такої, що оголошена всупереч чинному законодавству та назвав бойові дії на території України громадянською війною. Разом з цим, він зазначив, що російських військ на Сході України «майже немає», а з українською армією воюють місцеві ополченці.
		Вказані матеріали були використані російським Інтернет-виданням « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (публікація « ІНФОРМАЦІЯ_8 ») та інформаційною агенцією так званої «ДПР» - «Новости Донецкой Республики» (публікація « ІНФОРМАЦІЯ_9 ») у здійсненні підривної діяльності проти України. Так, Інтернет- видання «LifeNews» на своїй сторінці зазначило, що «український журналіст ОСОБА_13 ініціював акцію «Я відмовляюсь від мобілізації», а інформаційна агенція - «Новости Донецкой Республики» висвітлила вказане відеозвернення як публічну відмову від мобілізації українського журналіста, який раніше закликав припинити громадянську війну.
		22 січня 2015 року ОСОБА_7 , усвідомивши свою популярність серед ЗМІ Російської Федерації у зв`язку з публічними закликами до відмови від мобілізації та отримавши від них запрошення на телепередачі, перебуваючи у м. Львові, з ініціативи представників іноземної організації - російських журналістів, з метою проведення підривної діяльності проти України, за допомогою мережі Інтернет взяв участь у передачі «Время покажет» російського телеканалу «Первый капал» (російська державна телекомпанія ВАГ «Первый канал» (ОАО «Первый канал»), де було частково продемонстровано матеріали відеозвернення ОСОБА_7 «Я відмовляюся від мобілізації» і зміст яких він підтвердив особисто. Також під час передачі її учасники звинувачували центральні органи влади України у «знищенні мирного населення на Донбасі» та ескалації військового конфлікту у вказаному регіоні, а відсозвернення та позицію ОСОБА_12 висвітлили як підтвердження своїх слів.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 23.01.2015 ОСОБА_7 , як особа, яка публічно виступила проти оголошеної мобілізації в Україні, на запрошення та за оплату російської сторони авіарейсом Київ-Москва вилетів до Російської Федерації, де, того ж дня, у студії телеканалу «Россия 1» (загальноросійський державний телеканал, одноосібний власник - « ІНФОРМАЦІЯ_10 » (ВГТРК) Російська Федерація) взяв участь у прямому ефірі програми «Специальный корреспондент», що носила антиукраїнський характер, оскільки окремі її учасники звинувачували українську владу у свідомому знищенні українського населення під час бойових дій та заперечували присутність російських військ на Донбасі. При цьому, будучи присутнім на цій телепередачі, ОСОБА_7 усвідомлював, що вона носить антиукраїнський характер, а його участь у ній може бути використана як доказ неправдивих звинувачень зі сторони представників Російської Федерації на адресу органів державної влади України.
		Надалі, перебуваючи у м. Івано-Франківськ, з ініціативи російської сторони та за допомогою мережі Інтернет, 25.01.2015 ОСОБА_7 взяв участь у програмі «Центральное телевидение» російського телеканалу «НТВ» (російська гелекомпанія ІЗ A3 «Телекомпанія НТВ»), в якій використано матеріали відеозвернення ОСОБА_7 «Я відмовляюся від мобілізації». Коментуючи в ефірі вказане відеозвернення, ОСОБА_7 , в черговий раз, наголосив потенційним мобілізованим, що можливо їм доведеться вбивати таких самих українців, які живуть в іншому кінці України.
		Також 24.01.2015 ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Москва, надаючи допомогу представникам іноземної організації в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її обороноздатності, за обіцяну матеріальну винагороду, отримав завдання від журналіста російського каналу «НТВ» про підготовку репортажів з участю тих жителів с. Черемхів Коломийського району Івано-Франківської області, які висловлюються проти мобілізації та не бажають йти воювати. У подальшому, 25.01.2015 від представника вказаної іноземної організації ОСОБА_7 отримав інші завдання на підготовку репортажів аналогічного характеру в м. Івано-Франківську та спільно з останнім визначив спосіб приховання виконаної в майбутньому роботи на замовлення каналу «НТВ». Зокрема, з представником вказаної іноземної організації ОСОБА_7 було обумовлено, що замовні репортажі протестного характеру він буде готувати нібито з власної ініціативи, а не на замовлення російського каналу, і умисно розмістить їх на відеохостингу «YouTube» з наданням дозволу на їх використання необмеженому колу користувачів. 
		    Після досягнутих вказаних домовленостей, 01.02.2015 ОСОБА_7 , надаючи допомогу представнику іноземної організації - журналісту каналу « ІНФОРМАЦІЯ_11 » у проведенні підривної діяльності проти України, усвідомлюючи що вказані відеоматеріали можуть бути використані у підривній діяльності проти України, на виконання раніше отриманого завдання, виїхав до обумовлених населених пунктів с. Черемхів та с. Коршів Коломийського району, де у присутності представника іноземного телерадіоканалу «АRD» (Німеччина) намагався отримати у місцевих жителів інтерв`ю щодо відмови їх від мобілізації та небажання брати участь у бойових діях на Сході України.
		Крім цього, 28.01.2015 ОСОБА_7 , реалізуючи злочинний намір, з метою подальшого використання у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду її обороноздатності та інформаційній безпеці, надав представнику іноземної організації - кореспонденту російського телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (власник - Центральна телерадіостудія Міністерства оборони Російської Федерації), на прохання останнього, номер телефону невстановленого громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , який проживає у м. Москві, та який, зі слів ОСОБА_7 , міг надати коментар з приводу своєї відмови від мобілізації, або вказати інших осіб з числа громадян України, які висловлюються проти мобілізації та, на той час, перебувають на роботі у м. Москві.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором» №129-19 від 27.01.2015 Російська Федерація визнана в Україні державою-агресором.
		Відповідно до висновку судово-лінгвістичної експертизи ІСТЕ СБ України №19/1 від 06.02.2015 у тексті стенограми відеоролику «Інтернет акція «Я відмовляюся від мобілізації», цілком усвідомлюючи кримінальну відповідальність, передбачену чинним законодавством України, ОСОБА_7 закликає українців, як опосередковано через особистий приклад, так і безпосередньо, відмовлятися від мобілізації. Згадані заклики до відмови від мобілізації об`єктивно є однією з форм підривної діяльності проти України на шкоду її обороноздатності у сучасних умовах.
		ОСОБА_7 , будучи громадянином України та фізичною осудною особою у віці, коли відповідно до Кримінального кодексу України може наставати кримінальна відповідальність, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, своїми умисними діями, які виразились в умисному наданні іноземним організаціям, іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України шляхом виконання завдань представників іноземних організацій, передачі їм інформації та поширення ідеї відмови громадянами України від мобілізації, завдавши таким чином шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, вчинив суспільно небезпечне винне діяння, передбачене ч.1 ст. 111 КК України.
		У сукупності ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
		   В підготовчому судовому засіданні представник державного обвинувачення ОСОБА_5 просив призначити обвинувальний акт та доданих до нього документів до судового розгляду, оскільки прокурором дотримані правила територіальної підсудності, підстав для закриття провадження в справі чи повернення обвинувального акту немає. З такою думкою погодився також інший державний обвинувач ОСОБА_6 . 
		   Захисником обвинуваченого ОСОБА_7  адвокатом ОСОБА_8 заявлено клопотання, яке підтримане також обвинуваченим, про повернення даного обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
		Клопотання мотивовано тим, що 01 жовтня 2018 року її підзахисному ОСОБА_7 було вручено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22015090000000002 від 19.01.2015 року за ч. 1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України. Попередній обвинувальний акт в цьому ж провадженні (вручений ОСОБА_7 27 березня 2015 року) ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2018 року було повернуто до прокуратури Івано-Франківської області через недотримання вимог ст. 291 КПК України. Зазначає, що при складенні нового, "виправленого" обвинувального акту прокурору прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_5 , який його затвердив, не вдалося виправити недоліки, на які вказали суди, повертаючи попередній обвинувальний акт. 
		Так, відповідно до п.13 ч.1 ст. З КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим статтею 291 КПК.
		У відповідності до вимог п. 5 ч. 2 статті 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд покликаний вбачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
		Європейський суд у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.З ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення («Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року). Крім того, Європейський суд нагадує, що положення підпункту «а» п.З ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. Конкретності саме змісту обвинувачення стосуються й рішення Європейського суду у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року, «І.Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року, що відображають послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
		Обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Цей обвинувальний акт взагалі не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень процесуального закону, оскільки в ньому не міститься опису абсолютно ніяких дій ОСОБА_7 , крім реалізації ним своєї свободи слова шляхом запису відеозвернення на відеохостингу Ютуб та виступу на телебаченні Росії - тобто дій, які є безумовно дозволеними і аж ніяк не є кримінально караними, і навіть більше того - захищеними Конституцією України: згідно статті 34, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, а здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Також в обвинувальному акті містяться нічим не обґрунтовані твердження про те, що нібито зазначені абсолютно легальні дії ОСОБА_7 самі по собі є перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України" та "державною зрадою", але при цьому в обвинувальному акті відсутні будь-які дані про те, що в Україні на час запису ОСОБА_7 відеозвернення на відеохостингу Ютуб та його виступу на телебаченні Росії в Україні діяли будь-які обмеження прав, передбачених ст. 34 Конституції України.
		Оскільки у обвинувальному акті, складеному відносно ОСОБА_15 не було належним чином, з дотриманням вимог законодавства, сформульоване обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд першої інстанції взагалі не має правових підстав для призначення судового розгляду кримінального провадження.
		       Прокурор ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення даного клопотання з тих підстав, що раніше прокурор висловив свою думку про необхідність призначення даного кримінального провадження до судового розгляду. Клопотання захисника ґрунтується на доводах, які ще не оцінені в ході судового провадження, а тому на стадії підготовчого судового розгляду не можуть прийматися судом до уваги. Просить відмовити в задоволенні клопотання. Цю позицію підтримав також прокурор ОСОБА_5 . 
		      Вислухавши в підготовчому судовому засіданні думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та щодо повернення обвинувального акта прокурору, колегія суддів приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7  підлягає поверненню прокурору з наступних підстав:
		Відповідно до вимог ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
		   Відповідно до вимог ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України, підлягає поверненню прокурору у зв`язку з порушенням вимог ст.291 КПК України.
		Так, вивчивши обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами колегією суддів встановлені суттєві порушення, які були допущені органом досудового розслідування, які усунути в даному підготовчому судовому засіданні без повернення обвинувального акта прокурору неможливо.
		Зокрема, згідно вимог ч.4ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченихст.291 КПК України, які є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Так, відповідно до вимогст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді. 
		Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.
		Ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити наступні відомості:
		1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
		2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
		3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
		4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
		5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
		6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;
		7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
		7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
		8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
		9) дату та місце його складення та затвердження.
		У своїй постанові № 5-328кс16 від 24 листопада 2016 року Верховний Суд України звернув увагу на те, що важливим елементом обвинувального акта є саме виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення)  це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Перевіркою наявних матеріалів провадження встановлено, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні не в повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
		Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
		Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
		У відповідності до вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Диспозиція ч.1 ст.111 КК України передбачає, що діяння громадянина України, спрямоване на державну зраду повинно вчинятися в умисній формі. Однак в обвинувальному акті жодним чином не зазначено в чому саме проявився умисел обвинуваченого на вчинення державної зради, мотив його дій та мету, яку він при цьому переслідував.
		Аналогічне стосується і об`єктивної сторони інкримінованих обвинуваченому складів кримінальних правопорушень, оскільки в обвинувальному акті не конкретизовано в чому саме виразились дії обвинуваченого на вчинення державної зради чи перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період. Виклад цих обставин в обвинувальному акті носить тільки описовий характер. 
		Обвинувачення повинно бути чітко сформульоване, зрозуміле та конкретизоване, з зазначенням мотиву, мети, способу та інших елементів кримінального правопорушення. Однак в обвинувальному акті, який переданий на розгляд суду містяться відомості, які сторона обвинувачення ґрунтує на припущеннях, а саме: «за невстановлених обставин у невстановлений слідством час у громадянина України ОСОБА_7 виник злочинний умисел на сприяння іноземним організаціям, іноземній державі та їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду обороноздатності України», «шляхом передання інформації, яка використовувалась або могла бути використана в підривній діяльності»
		Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення і при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
		Європейський суд у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. 
		Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення («Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року). Крім того, Європейський суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. Конкретності саме змісту обвинувачення стосуються й рішення Європейського суду у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року, «І.Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року, що відображають послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
		Як вбачається з даного обвинувального акта, відносно ОСОБА_7 , зазначене процесуальне рішення прокурора не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_7 відповідно до положень процесуального закону, так як в ньому міститься лише виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень. 
		    Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
		 Беручи до уваги те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі цього обвинувального акту, колегія суддів вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору для усунення виявлених порушень.
		 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.291, 293, 314 КПК України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		    Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 2201509000000002 від 19.01.2015 року про обвинувачення ОСОБА_7  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 111, ч.1 ст. 114-1 КК України разом з іншими матеріалами кримінального провадження повернути прокурору прокуратури Івано-Франківської області.
		 Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд шляхом подачі апеляції протягом семи днів з дня її проголошення.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		___________________ ____________________ ___________________
		 ОСОБА_1             ОСОБА_2             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...