Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/21768/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України; Заяви про перегляд заочного рішення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 61-9090ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                  
		Іменем України
		 
		16 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа №  757/21768/15-ц
		провадження № 61-9090св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: приватне підприємство «Фінсектор», приватне підприємство «Кладінфо», товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня  2015 року у складі судді Остапчук Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року  у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні  2015 року  ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «Фінсектор» (далі - ПП «Фінсектор»), товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» (далі - ТДВ «СК «Традо»), приватного підприємства «Кладінфо» (далі - ПП «Кладінфо») про визнання договорів недійсними та відшкодування збитків.
		Позов мотивовано тим, що 25 травня 2015 року вона уклала договір                          № 222754  з ПП «Фінсектор» з метою отримання кредиту в сумі 50 000 грн. Оскільки до самого моменту підписання договору їй не було надано можливості ознайомитися із текстом договору, вона була позбавлена можливості зрозуміти суть договору і об'єктивно оцінити ризики цієї угоди. Після підписання договору вона не отримала обумовлену ним кредитну виплату. На її звернення до ПП «Фінсектор» отримала відповідь, що для того, аби отримати виплату, необхідно зробити якомога більше грошових внесків на рахунок підприємства, у результаті чого буде обрано особу, яка зробила таких внесків більше ніж інші учасники, та саме ця особа отримає кредитну виплату від підприємства. 25 травня 2015 року між нею та                     ПП «Кладінфо» був укладений договір, за яким останнє мало надати їй інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації, вартість яких складала  5 000 грн. Цього ж дня вона уклала з ТДВ «СК Традо» договір добровільного страхування від нещасних випадків та сплатила страховий платіж у сумі 2 500 грн. Оскільки її ввели в оману щодо обставин, які мають істотне значення, умови вказаних договорів є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, тому, посилаючись на положення статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», просила визнати недійсними договори, укладені між нею та  ПП «Фінсектор», ПП «Кладінфо» та ТДВ «СК Традо», стягнути з ПП «Кладінфо» кошти в розмірі 5 000 грн, з ТДВ «СК Традо» - 2 500 грн.
		 
		Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня  2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.
		Визнано недійсним договір від 25 травня 2015 року № 222754, укладений між ОСОБА_4 та ПП «Фінсектор».
		Визнано недійсним договір від 25 травня 2015 року № 222754, укладений між ОСОБА_4 та ПП «Кладінфо».
		Стягнуто з ПП «Кладінфо» на користь ОСОБА_4 кошти в розмірі                   5 000 грн.
		Визнано недійсним договір від 25 травня 2015 року № 013286, укладений між ОСОБА_4 та ТДВ «СК Традо».
		Стягнуто з ТДВ «СК Традо» на користь ОСОБА_4 кошти в розмірі               2 500 грн.
		Стягнуто з ПП «Фінсектор», ТДВ «СК «Традо», ПП «Кладінфо» на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 243,60 грн у рівних частинах.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі навмисно ввели позивача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Оскільки предметом угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи, є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою отримання безвідсоткової позики, вказана діяльність містить ознаки «пірамідальної схеми». Оскаржувані договори є недійсним, оскільки вчинені з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року  апеляційну скаргу ТДВ «СК «Традо» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачі навмисно ввели позивача в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Позивач фактично не отримала кредитних коштів. Відповідачі здійснювали нечесну підприємницьку практику шляхом формуванням групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на отримання кредитних коштів одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, та містить ознаки «пірамідальної схеми».
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТДВ «СК «Традо» просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення вимог до ТДВ «СК «Традо» та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована недоведеністю позивачем факту введення її в оману страховиком щодо обставин вчинення договору страхування. Дійсність договору страхування не залежить від дійсності інших договорів, що були укладені між сторонами. Суди не встановили вади волі страхувальника внаслідок уведення його в оману страховиком щодо природи  та умов договору страхування. Під час укладення договору страхування страховик діяв у межах закону, а протилежного позивач не довів. Касаційна скарга містить доводи щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ТДВ «СК «Традо», а тому законність ухвалених у справі судових рішень відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядається лише у цій частині.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справа передана до Верховного Суду.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої, другої  та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Суди установили, що 25 травня 2015 року ОСОБА_4 уклала             договір  № 222754 та відповідні додатки до нього з ПП «Фінсектор» з метою отримання кредиту в сумі 50 000 грн.
		 
		25 травня 2015 року між нею та ПП «Кладінфо» був укладений договір, за яким останнє мало надати їй інформаційні, консультаційні послуги та послуги з пошуку інформації, вартість яких складала  5 000 грн. 
		 
		Цього ж дня вона уклала з ТДВ «СК Традо» договір добровільного страхування від нещасних випадків та сплатила страховий платіж у сумі                  2 500 грн.
		 
		Позивач фактично не отримала кредитні кошти.
		 
		Відповідно до пункту 4.12. додатку № 2 до договору № 222754 перше та наступні рішення про надання безвідсоткової позики, якщо дозволяє фонд учасників, надаються в такому порядку: перевагу має той учасник, що надіслав заяву, яка містить максимальне повідомлення та/або найбільшу кількість сплачених платежів до фонду учасників; у випадку, коли декілька учасників надіслали заяви з однаковими повідомленнями та/або однаковою найбільшою кількістю сплачених платежів до фонду учасників, перевагу має той учасник, який раніше уклав договір; якщо дозволяє фонд учасників, одне рішення про надання безвідсоткової позики надається такому учаснику, що надіслав заяву з максимальною загальною кількістю запропонованих та або сплачених платежів до фонду учасників. У випадку, коли декілька учасників надіслали однакові заяви з загальною кількістю запропонованих та/або сплачених платежів до фонду учасників, перевагу має той учасник, який раніше уклав договір.
		 
		Відповідно до положень пункту 5.2. додатку № 2 до договору № 222754 для отримання безвідсоткової позики учасник зобов'язується провести в порядку та на умовах, визначених підприємством, договором безвідсоткової позики, обов'язкове особисте страхування життя, здоров'я, працездатності.
		 
		Вирішуючи спір між сторонами, суди виходили з того, що укладені між                  ПП «Фінсектор», ПП «Кладінфо», ТДВ «СК Традо» з однієї сторони, та ОСОБА_4 з іншої сторони, договори є недійсним, оскільки вчинені з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		 
		За положеннями частини першої, пункту 7 частини третьої, частини шостої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
		 
		Таким чином, Закон України «Про захист прав споживачів» установив недійсність правочинів, вчинених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
		 
		Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. 
		 
		Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку про те, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми права має такі обов'язкові ознаки:                              а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації;                 б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
		 
		Якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми».
		Для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак в сукупності. Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. 
		«Пірамідальній схемі» властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 11 вересня 2013 року № 6-40цс13, від 25 червня 2014 року № 6-74цс14, від 03 вересня 2014 року № 6-98цс14).
		Кваліфікуючи діяльність ПП «Фінсектор», ПП «Кладінфо», ТДВ «СК Традо» за пірамідальною схемою, суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_4 сплачувала кошти за можливість одержання права на отримання кредиту. Така діяльність полягала в тому, що кредит мала отримати особа, яка зробила більше ніж інші учасники внесківдо фонду учасників. Угода, укладена між ОСОБА_4 та ПП «Фінсектор», не містить строків та (або) термінів отримання учасником кредиту, не передбачає будь-якої відповідальності ПП «Фінсектор» за невиконання умов угоди та будь-яких гарантій отримання учасником указаних кредитних коштів.
		При цьому обов'язковою умовою отримання кредитних коштів було проведення в порядку та на умовах, визначених підприємством, договором безвідсоткової позики, обов'язкового особистого страхування життя, здоров'я, працездатності.
		Саме на виконання цієї умови договору між ОСОБА_4 та ТДВ «СК Традо» укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків.
		Отже, ПП «Фінсектор», ПП «Кладінфо», ТДВ «СК Традо» здійснювали нечесну підприємницьку практику шляхом формуванням групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на отримання кредитних коштів одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, тобто розподілом коштів фонду групи між клієнтами, і є реалізацією діяльності «пірамідальної схеми».
		У зв'язку з цим не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що висновки судів про наявність ознак «пірамідальної схеми» у діях                     ТДВ «СК Традо» під час укладення оскаржуваного договору є помилковими і не узгоджуються з положеннями пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з частиною першою статті 215 ЦК України.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Ухвалою суду касаційної інстанції від 27 січня 2017 року зупинено виконання заочного рішення Печерського районного суду міста Києва           від 29 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва                    від 09 листопада 2016 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування цих судових рішень, їх виконання підлягає поновленню.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня  2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада                  2016 року в частині вирішення позову ОСОБА_4 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Традо» про визнання договору недійсним та відшкодування збитків залишити без змін. 
		 
		Поновити виконання заочного рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва                    від 09 листопада 2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                             Є.В. Синельников
		 
		С. Ф. Хопта
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...