Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 371/957/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:; розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2019.
Дата набрання законної сили: 22.01.2019
Номер судового провадження: 11-653апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 січня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 371/957/16-а 
		Провадження № 11-653апп18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача  СаприкіноїІ.В.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Маслівської сільської ради у Миронівському районі Київської області на постанову Миронівського районного суду Київської області (у складі головуючого судді Пархоменко В. М.) від 30 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючої судді Чаку Є. В., суддів Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І.) від 25 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Маслівської сільської ради у Миронівському районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення,
		УСТАНОВИЛА:
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом до Маслівської сільської ради у Миронівському районі Київської області (далі - Маслівська сільрада), у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 24 лютого 2016 року № 50-5-VII «Про приведення у відповідність до норм діючого законодавства України рішень, прийнятих Маслівською сільською радою у Миронівському районі Київської області 20 жовтня 2015 року».
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення, яким скасовано рішення Маслівської сільради від 20 жовтня 2015 року № 402-47-VI «Про надання ОСОБА_3 (учаснику АТО) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Маслівка Миронівського району Київської області», прийнято з порушенням Конституції і законів України та порушує його право, як учасника бойових дій, на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.
		Миронівський районний суд Київської області постановою від 30 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, задовольнив позов частково: визнав незаконним та скасував п. 1 рішення п'ятої сесії сьомого скликання Маслівської сільради 
		від 24 лютого 2016 року № 50-5-VII «Щодо приведення у відповідність до норм діючого законодавства України рішень, прийнятих Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області» у частині скасування рішення сорок сьомої сесії шостого скликання Маслівської сільради від 20 жовтня 2015 року № 402-47-VI «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (учасник АТО) в межах с. Маслівка Миронівського району Київської області».
		Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскаржуване рішення Маслівської сільради в частині, яка стосується позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки орган місцевого самоврядування повинен керуватися нормами чинного законодавства та не мав законодавчо визначених повноважень приймати рішення, яке буде повністю або частково змінювати дію раніше прийнятого акта індивідуальної дії. При цьому суди розглядали цей спір у порядку адміністративного судочинства.
		Не погодившись із такими судовими рішеннями, 20 лютого 2017 року Маслівська сільрада подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу про скасування постанови Миронівського районного суду Київської області від 30 листопада 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року і прийняття нового рішення про закриття провадження у справі.
		На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що позов підлягає розгляду за правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На думку скаржника цей спір має розглядатись у порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами наявний спір про право.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 червня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України, оскільки учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАСУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явилися. За правилами ч. 4 ст. 344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.
		ОСОБА_3, як учасник АТО, реалізуючи своє право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки, звернувся з відповідною заявою до Маслівської сільради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Маслівка Миронівського району Київської області. 
		Маслівська сільрада розглянула зазначену заяву, і рішенням від 20 жовтня 2015 року № 402-47-VI надала позивачу такий дозвіл та рекомендувала йому замовити проведення землевпорядних робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у землевпорядній організації, після чого подати його на розгляд і подальше затвердження сесією Маслівської сільради. 
		Однак, позивач не підготовив документацію, необхідну для оформлення права власності на земельну ділянку й подальшого звернення до ради з цього приводу. За таких обставин рішення сесії Маслівської сільради про затвердження проекту землеустрою відсутнє.
		Водночас, з матеріалів справи вбачається, що постановою Миронівського районного суду Київської області від 15 лютого 2016 року ОСОБА_4 (голова Маслівської сільради) визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів; правопорушення, пов'язане з корупцією) та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Цим судовим рішенням установлено, що ОСОБА_4 вчинила адміністративне корупційне правопорушення, яке виявилось у розгляді сесією ради, де вона була головуючою та голосувала, серед інших, і питання про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, чим допустила виникнення реального конфлікту інтересів. 
		За таких обставин, на думку відповідача, усі рішення Маслівської сільради, ухвалені 20 жовтня 2015 року (у тому числі й рішення № 402-47-VI «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (учасник АТО) у межах с. Маслівка Миронівського району Київської області»), є протиправними, у зв'язку з чим скасовані цією ж радою рішенням від 24 лютого 2016 року № 50-5-VII «Щодо приведення у відповідність до норм діючого законодавства України рішень, прийнятих Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області 20 жовтня 2015 року».
		Підставою для скасування зазначеного рішення стало й те, що воно прийнято неповноважним складом ради через відсутність кворуму. Зокрема, загальний склад Маслівської сільради становив 16 депутатів, і для повноважності сесії необхідна присутність мінімум 9 депутатів. Однак, згідно протоколу Пленарного засідання сорок сьомої сесії Маслівської сільради 6-го скликання від 20 жовтня 2015 року № 2 на ній були присутні 8 депутатів та сільський голова - ОСОБА_4
		З такою позицією Маслівської сільради ОСОБА_3 не погодився, і звернувся за захистом своїх прав до суду з цим адміністративним позовом.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
		Ухвалюючи судові рішення, які є предметом цього касаційного розгляду, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. 
		Велика Палата Верховного Суду погоджується з такою позицією, викладеною в оспорюваних судових рішеннях, з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		За правилами п. 1 ч. 2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). 
		Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
		Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.  
		Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
		За змістом положень ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		За приписами ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (…) ведення особистого селянського господарства (…), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
		Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		З аналізу наведених норм убачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Законодавчі норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до належних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з вищезазначених рішень. 
		При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її власність. 
		Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України, п. 1 ч. ст. 17 КАС України вирішив, що:
		- положення п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; 
		- положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
		Згідно зі ст. 151? Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
		Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Тобто, якщо особа звертається до органу місцевого самоврядування із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якої орган приймає відповідні рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
		У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Його інтерес не був реалізований внаслідок ухвалення Маслівською сільрадою рішення від 24 лютого 2016 року № 50-5-VII «Щодо приведення у відповідність до норм діючого законодавства України рішень, прийнятих Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області 20 жовтня 2015 року», яким відповідач скасував своє рішення від 20 жовтня 2015 року 
		№ 402-47-VI «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (учасник АТО) у межах с. Маслівка Миронівського району Київської області». Наявність існуючого речового права або спору щодо такого права позивача або інших осіб на цю земельну ділянку судами не встановлено.
		ВеликаПалата Верховного Суду наголошує й на тому, що позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права власності на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб'єкту владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес ОСОБА_3 на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній, і може виникнути лише після реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки (підготовки проектної документації, її затвердження та прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення).
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц. 
		Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору по суті, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		Згідно з п. б, ч. 1 ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Положенням ст. 59 Закону № 280/97-ВР стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009. 
		В абз. 3 п. 3 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
		Згідно з абз. 1 п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
		Абзацами 5 та 6 п. 5 цього Рішення визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
		На підставі викладеного Велика Палата Верховного Суду вважає вірним твердження судів першої та апеляційної інстанцій, що у зв'язку з прийняттям органом місцевого самоврядування рішення від 20 жовтня 2015 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Маслівка, у нього виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних та охоронюваних законом інтересів, і він, як суб'єкт цих правовідносин, не надавав згоди на їх зміну чи припинення.
		Тобто, рішення Маслівської сільради від 20 жовтня 2015 року № 402-47-VI «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (учасник АТО) у межах с. Маслівка Миронівського району Київської області», є актом індивідуальної дії, на підставі якого у позивача виникло право на отримання у власність земельної ділянки, а тому відповідач не мав законодавчо визначених підстав для скасування такого рішення. 
		Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність доводів відповідача щодо скасування зазначеного рішення у зв'язку з відсутністю 20 жовтня 2015 року кворуму сорок сьомої сесії шостого скликання Маслівської сільради, з огляду на таке.
		Рішенням першої сесії шостого скликання Маслівської сільської ради від 16 листопада 2010 року визнано повноваження шістнадцяти депутатів цієї ради, обраних на виборах 31 жовтня 2010 року, а також визнано повноваження сільського голови ОСОБА_4
		Відповідно до ч. 12 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради, тобто, у даному випадку, сесія Маслівської сільської ради є повноважною за умови присутності не менше дев'яти депутатів сільської ради.
		Згідно з протоколу Пленарного засідання сорок сьомої сесії шостого скликання Маслівської сільради від 20 жовтня 2015 року № 2 на її засіданні були присутні вісім депутатів та сільський голова ОСОБА_4, яка брала участь у голосуванні прийнятих на сесії рішень. 
		Отже, за прийняття рішення від 20 жовтня 2015 року № 402-47-VI «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (учасник АТО) у межах с. Маслівка Миронівського району Київської області» проголосували 9 осіб.
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що встановлення постановою Миронівського районного суду Київської області від 15 лютого 2016 року існування реального конфлікту інтересів голови Маслівської сільради ОСОБА_4 стосувалось лише розгляду цією радою питання про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. При цьому, зазначеним судовим рішенням не підтверджено існування реального конфлікту інтересів, або наявності інших підстав для неврахування голосу голови Маслівської сільради при прийнятті в цей день інших рішень, зокрема й рішення стосовно ОСОБА_3 
		Ураховуючи наведене, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій проскасування п. 1 рішення Маслівської сільради від 24 лютого 2016 року № 50-5-VII «Щодо приведення у відповідність до норм діючого законодавства України рішень, прийнятих Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області» у частині скасування рішення цієї ж ради від 20 жовтня 2015 року № 402-47-VI «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (учасник АТО) у межах с. Маслівка Миронівського району Київської області», є законними й обґрунтованими та не підлягають скасуванню з огляду на правильне застосування судом норм матеріального й процесуального права.
		Відповідно до п .1 ч. 1 ст. 349,ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 344, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Маслівської сільської ради у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення.
		Постанову Миронівського районного суду Київської області від 30 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.            
		Суддя-доповідач:                                                                                                І.В.Саприкіна
		Судді:                                               
		Н. О. Антонюк  Н.П. Лященко
		С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
		В. В. Британчук   Л.І. Рогач
		Д. А. Гудима  О.М. Ситнік
		О. С. Золотніков О.С. Ткачук
		О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
		В. С. Князєв  О.Г. Яновська
		Л.М.Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...