Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/5692/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 25.01.2019. Зареєстровано: 27.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2019.

Номер судового провадження: П/320/5692/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		21 січня 2019 року                                                                            справа № 320/5692/18
		          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажні перевезення "Столиця-сервіс" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,          
		встановив:
		ТОВ "Вантажні перевезення "Столиця-сервіс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області , Державної фіскальної служби України та просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області №664296/39771066 від 24.04.2018 та №664297/39771066 від 24.04.2018;
		- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс"  №258 від 24.07.2017 та №271 від 27.07.2017;
		- зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.208 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ТОВ "Спецремонт-Сервіс" вимог податкового законодавства не відповідають дійсності та не підтверджуються відповідними доказами.
		Позивач вказує, що відповідачем порушено норми п.п.201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у квитанціях № 1 конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. 
		Зазначає, що фіскальний орган був зобов'язаний у квитанції №1 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків наказу №117.
		Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття оспорюваних рішень не врахував, у зв'язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкових накладних.
		          Відповідач-1 та відповідач-2 позов не визнали, подали до суду письмові відзиви в якому просили суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем не було надано копії первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарських операцій, а саме: 
		- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків по взаєморозрахунках з постачальником та покупцем (п. 2.4 Договору поставки від 25 квітня 2017 року №25/04/2017 передбачена 100% передплата; п. 4.1 Договору оренди автомобілів від 01.07.2017 №24/07/2017 та п. 4.1. Договору оренди автомобіля від 01.06.2017 №011/06-2017).
		- акти виконаних робіт/наданих послуг по виконанню Договорів оренди автомобіля від 01.07.2017 №24/07/2017 та від 01.06.2017 №011/06-2017.
		- сертифікат відповідності, наявність якого передбачена п. 4.1 Договору поставки від 25 квітня 2017 року №25/04/2017.
		Відповідач зазначає, що в податковій накладній від 24.07.2017 №258 зазначено номенклатуру товару «Бетон БСГ В15 Р4 F50», тоді як в наданому поясненні зазначено про придбання товару «Пісок річковий».
		15.01.2019 представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідачів в судове засідання 15.01.2019 не з'явився.
		На підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.
		Представник відповідачів у судове засідання проти позову заперечував з мотивів викладених у відзиві. Просив у задоволені позову відмовити.
		Заслухавши пояснення представника позивача, та представника відповідачів дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Вантажні перевезення «Столиця- Сервіс» є юридичною особою та перебуває на обліку у Броварської ОДПІ ГУ ДФС та має ІПН №397710626569.
		Профільним видом діяльності підприємства є оптово-роздрібна торгівля будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням - код КВЕД 46.73.
		Позивач закуповує Товар - бетон, розчин бетону та залізобетонні вироби чи конструкції та надалі реалізовує його за договірною ціною з урахуванням доставки та/або послуг перевезення, відповідно до - замовлень, своїм контрагентам.
		25.04.2017 між TOB «ВП «Столиця-Сервіс» (покупець) та ТОВ «БТК «Столиця- Сервіс» (продавець) було укладено Договір поставки № 25/04/17 (надалі Договір поставки). Відповідно до п.1 та п.2 договору, продавець зобов'язався поставлять у власність покупця товар - бетон та/або бетонні/залізобетонні вироби, загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначена Сторонами у видаткових накладних. Відповідно до п.3 договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця. Товар, поставляється партіями, ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються видаткових накладних.
		На виконання умов Договору поставки, позивач, замовив у ТОВ «БТК «Столиця - Сервіс» товар - бетон марки БСГ В15 Р4 F50 у кількості 12 м3. Товар було отримано позивачем, відповідно до видаткової накладної № РН-0002422 від 24.07.2017 та товарно-транспортними накладними № ТТР - 001493, № ТТР-1922 від 24.07.2017, всього на суму 12740,54 грн. Оплата за вказану партію товару була проведена платіжним дорученням № 170 від 24.07.2017, що підтверджується банківською випискою по рахунку №26008054624310 с 01.07.2017 по 31.07.2017.
		Надалі, бетон марки БСГ В15 Р4 F50 у кількості 12 м3. було продано позивачем ТОВ «Ріола Модуль ЛТД», відповідно до видаткової накладної № PH 0003714 від 24.07.2017 та товарно-транспортних накладних № ТТР-19219, № ТТР-19220 від 24.07.2017 на загальну суму 20690,00 грн. Розрахунок за поставлений бетон, здійснено покупцем, на підставі рахунка-фактури № СФ-0003036 від 24.07.2017, відповідно до Платіжного доручення № 1389 від 04.08.2017.
		24.07.2017, за правилом першої події - поставки товару, позивачем, як постачальником товару, складено податкову накладну № 258 від 24.07.2017 на загальну суму з ПДВ - 20690,00 грн.
		На виконання вимог приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України, 15.08.2017 направило її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - СРПН).
		Відповідно до квитанції від 15.08.2017 документ прийнято (Реєстраційний номер документу: 9162796328), реєстрація зупинена, виявлені помилки: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація ПН/PK зупинена. ПН/PK відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення ПН/PK в ЄРПН, затверджених наказом МФ України від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3824. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/PK в СРПН відповідно до пункту «в» п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФ України від 13.06.2017 № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу».
		Відповідно до положень Постанови КМ України від 21.02.2018 № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», 20.04.2018 позивачем було подано повідомлення №343 (щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/PK, письмові пояснення № 200418 від 20.04.2018, що підтверджується документами довільного формату за № 1 - № 11). 
		Комісією ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, було прийнято рішення № 664296/39771066 від 24.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №258 від 24.07.2017, з наступних підстав: «надання платником податку копій документів: - Договори,зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не подано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не подано підкреслити); - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, тощо».
		Також, на виконання умов Договору поставки, позивач, замовив у ТОВ «БТК «Столиця - Сервіс» (надалі продавець) товар - бетон марки БСГ В25 Р4 F200 W6 у кількості 2 м3. Товар було отримано позивачем, відповідно до видаткової накладної № РН- 0002423 від 27.07.2017 та товарно-транспортною накладною № ТТР-022296 від 27.07.2017, всього на суму 2360,54 грн. Оплата за вказану партію товару була проведена платіжним дорученням № 238 від 27.07.2017, що підтверджується банківською випискою по рахунку 26008054624310 с 01.07.2017р. по 31.07.2017.
		Надалі, бетон марки БСГ В25 Р4 F200 W6 у кількості 2 м3. було продано позивачем ТОВ «Ріола Модуль ЛТД», відповідно до видаткової накладної № 0003744 від 27.07.2017. Відповідно до товарно-транспортної накладної № ТТР-20037 від 27.07.2017 позивачем було поставлено контрагенту товар бетон марки БСГ В25 Р4 F200 W6 у кількості 2 м3 на загальну суму 4551,60 грн. Розрахунок за поставлений бетон, здійснено покупцем, на підставі рахунка-фактури № СФ-0003094 від 27.07.2017, відповідно до Платіжного доручення № 1389 від 04.08.2017.
		27.07.2017 за правилом першої події - поставки товару, позивачем, як постачальником товару, складено податкову накладну № 271 від 27.07.2017 на загальну суму з ПДВ - 4551,60 грн.
		Комісією ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, було прийнято рішення № 664297/39771066 від 24.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №271 від 27.07.2017, з наступних підстав: «надання платником податку копій документів: - Договори,зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не подано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки - фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не подано підкреслити); - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків, тощо».
		У зв'язку з тим, що позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, ним було подано даний позов до суду.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Згідно до п.п. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Відповідно до ч. 1 п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а)          дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б)          дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (ч. 1 п. 188.1 ст. 188 ПК України).
		Як передбачено ч. 1, 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		У відповідності до ч. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі по тексту - Порядок № 1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
		Згідно до п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-\3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
		За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (п. 13 Порядку № 1246).
		Як визначено п. 4 наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 року за № 753/30621 (далі - наказ № 567) наказано Державній фіскальній службі України: до 25 червня 2017 року здійснити аналіз ефективності застосування Критеріїв оцінки та у п'ятиденний строк надати пропозиції Міністерству фінансів України стосовно їх удосконалення; щокварталу до п'ятого числа першого місяця наступного кварталу надавати пропозиції Міністерству фінансів України для удосконалення Критеріїв оцінки.
		Натомість, критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені наказом № 567 містять п. 4 наступного змісту: «Інформація за встановленою формою подається платником податку в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно- правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами. ДФС постійно розміщує на офіційному веб-сайті відомості щодо засобів електронного зв'язку, якими може подаватися інформація за встановленою формою».
		Разом з тим, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом № 567, взагалі не містить пункту 4.
		Пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено наказом МФ України 13.06.2017 № 567, зареєстровано в МЮ України 16.06.2017 р. за №753/30621 (далі - Критерії № 567) моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 
		1)          обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника Б становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
		2)          відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;
		3)          розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).
		Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.Згідно до п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
		Як визначено в п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
		З аналізу вище зазначених норм законодавства слідує, що можливість надання позивачем  вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, чого відповідач в своїх рішеннях не зробив.
		Натомість, в оскаржуваних рішеннях № 664296/39771066 від 24.04.2018 та №664297/39771066 від 24.04.2018 відповідач не навів конкретного переліку документів, які повинно подати ТОВ «ВП «Столиця - Сервіс» на підтвердження правомірності формування та подання відповідної податкової накладної, а навів лише загальні фрази.
		Відповідно з вимогами п. 21 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого наказом № 117, комісією перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
		Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення відповідача, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією відповідного засідання, на якому членами Комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
		Проте, оскаржувані рішення об'єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття Комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про їх необгрунтованість.
		Таким чином, зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
		Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління ДФС у Київській області № 664296/39771066 від 24.04.2018 та №664297/39771066 від 24.04.2018 прийняті необґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія), а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
		Згідно з п. 4 ч. 2      статті 245 КАС України      у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті      КАС України      у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		З системного аналізу вказаних норм      КАС України      можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію Податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
		В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
		Згідно з положеннями      статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
		1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Виходячи з вищевикладеного суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Щодо вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		Згідно з частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		З наведеного слідує, що повноваження адміністративного суду накладати на суб'єкта владних повноважень зобов'язання подати звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не його обов'язком, реалізація якого можлива у випадку доведення позивачем або встановлення судом під час розгляду справи, що за відсутності такого контролю рішення суду залишиться не виконаним, чи для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
		Будь-яких пояснень на обґрунтування необхідності покладення на відповідача додаткового обов'язку під час виконання судового рішення позивач у позовній заяві не зазначив. У свою чергу судом під час розгляду справи обставин, які б вимагали встановлення судового контролю, не встановлено.
		З урахуванням викладеного вимоги позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягають.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн. Оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені внаслідок протиправних дій Головного управління ДФС у Київській області, що виразились у зупиненні поданих на реєстрацію податкових накладних та прийняття останнім протиправних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, суд дійшов до висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.
		Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в:
		1. Адміністративний позов задовольнити.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області № 664296/39771066 від 24.04.2018 та №664297/39771066 від 24.04.2018.
		3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс"  № 258 від 24.07.2017 та № 271 від 27.07.2017.
		4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецремонт-Сервіс" (ідентифікаційний код 39771066) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260) судові витрати у розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		 
		Суддя                                                                                 Щавінський В.Р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...