Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/616/17-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2019. Зареєстровано: 29.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2019.
Дата набрання законної сили: 14.01.2019
Результат оскарження 17.12.2019 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: залишено рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: 11-кп/803/405/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016040000000879

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/405/19 Справа № 212/616/17-к   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 січня 2019 року                                м. Дніпро
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді     ОСОБА_2 
		суддів     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання     ОСОБА_5 
		за участю прокурора         ОСОБА_6 
		обвинуваченого         ОСОБА_7 
		потерпілих         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		представника потерпілої          ОСОБА_10 
		розглянувши 14 січня 2019 року у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро кримінальне провадження № 12016040000000879 від 19.11.2016 року за апеляційними скаргами: обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 жовтня 2018 року, щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює менеджером відділу продаж в філії м. Кривий Ріг ТОВ «Азов Контролз», не судимого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		                        ВСТАНОВИЛА:
		Вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
		Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 400 000 гривень.
		Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати в дохід держави в загальній сумі 11057 гривень 18 копійок.
		Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 19 листопада 2016 року приблизно о 17.45 годині, керуючи технічно справним автомобілем «Kia Ceed» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить ОСОБА_7 , рухався по проїзній частині поблизу опори № 290 по вул. Електрозаводська зі сторони вул. Десантна в напрямку об`їзної дороги в Покровському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		 
		Під час руху по проїзній частині вулиці Електрозаводська Покровського району м. Кривого Рогу, водій автомобіля «Kia Ceed» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, при необмеженій оглядовості та видимості, будучи неуважним до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, діючи необережно, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода, не зменшив швидкості та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_12 , який рухався по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля.
		В результаті порушення Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_7 приблизно о 17.45 годині скоїв наїзд передньою частиною автомобіля «Kia Ceed» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_12 на пішохідному переході в районі електричної опори № 290 по вул. Електрозаводська Покровського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме п.п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими», п.п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п.п. 2.3(б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п.п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
		Порушення водієм ОСОБА_7 п. 18.1 ПДР України знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження, а саме: крововиливи в м`які покривні тканини голови в лобно-тім`яній ділянці праворуч та тім`яно-потиличній ділянці праворуч та ліворуч; крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочку; крововиливи в речовину головного мозку множинні дрібно крапкові та плямисті у товщі сірої та білої мозкової речовини в проекції обох півкуль головного мозку; крововиливи у шлуночки головного мозку; повний лінійний перелом потиличної кісти по середній лінії з переходом до великого потиличного отвору; крововиливи в м`які тканини живота від верхньої до нижньої третини від середньо-ключичної лінії праворуч до передньо-пахвової лінії ліворуч; крововиливи в міжреберні м`язи на рівні 1-5 ребер праворуч; крововиливи у м`які тканини правої гомілки у середній третині на зовнішньо-бічній поверхні; 2 садна в лобній області праворуч з переходом на тім`яну; синець в проекції крила правої здухвинної кістки; садно в поперековій ділянці по хребцевій лінії; садно на задньо-внутрішній поверхні правого передпліччя у верхній третині; шість саден на тильній поверхні основних фаланг правої кисті; шість саден на тильній поверхні лівої кисті; садно на задній поверхні правого колінного суглобу.
		Всі тілесні ушкодження в області голови входять в комплекс закритої черепно-мозкової травми та відносяться до категорії тяжкої ступені тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки життя. Тілесні ушкодження в області тулубу та кінцівок відносяться до легкої ступені тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров`я на термін не більш ніж 6 днів. Смерть ОСОБА_12 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		В оскаржуваному вироку суду вищезазначені дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		 
		 
		 
		 
		 
		В апеляційнійскарзі обвинуваченийпросить вироксуду першоїінстанції скасувати у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 №12016040000000879, внесене до ЄРДР 19.11.2016 року за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку із відсутністю складу злочину. 
		Обґрунтовуючи свою позицію в апеляційній скарзі обвинувачений наголошує, що в мотивувальній частині вироку в обвинуваченні, визнаним судом доведеним, не зазначається форма вини та норма кримінального закону, у вчиненні якого визнано особу виною. Органом досудового розслідування в обвинувальному акті зазначалось, що водієм ОСОБА_7 допущено порушення, 1.З., 1.5., 2.3 (Б), 12.9 (б), 18.1, але п. 18.1 ПДР України знаходиться у причино-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і настанням смерті потерпілого. Однак, у вироку суд не посилається на п. 12.9 (б) ПДР України та не приводить мотиви та підстави зміненого обвинувачення та викладення пред`явленого обвинувачення та опис встановлених судом обставин з точки зору доведеності і обґрунтованості.
		   На думку обвинуваченого судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, оскільки в ухвалі від 04.09.2017 року суд визнав пояснення обвинуваченого, щодо причин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, такими, які мають важливе значення у справі. Враховуючи, що під час судового розгляду виникла необхідність у перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, а також для об`єктивного розгляду справи, вважав за необхідне надати доручення органу досудового розслідування - відділу розслідування злочинів в сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області, а саме - провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого, потерпілої та/або її представника, захисника, спеціаліста - авто техніка, експерта СМЕ, але з використанням не автомобіля обвинуваченого, а такої ж марки та наближеного до нього за технічними характеристиками транспортного засобу.
		Апелянт звертає увагу, що у вироку суд визнав, що транспортний засіб обвинуваченого перебуває у працездатному стані, але в ухвалі від 04.09.2017 року не навів жодних аргументів для відхилення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника щодо необхідності використання в слідчих діях саме транспортного засобу, на якому відображені сліди ушкодження.
		Внаслідок позбавлення судом можливості використання під час проведення слідчого експерименту 03.10.2017 року транспортного засобу, на якому відображені сліди ушкодження, обвинувачений ОСОБА_7 не отримав доказ фотофіксації відтворення механізму первинного контактування постраждалого ОСОБА_13 з транспортним засобом в момент наїзду на постраждалого. Присутні на слідчому експерименті 03.10.2017 року спеціаліст-автотехнік та експерт судово-медичної експертизи були позбавлені можливості дослідити взаємне розташування транспортного засобу і пішохода під час наїзду на останнього та надати суду відповідних висновків про спроможність показів обвинуваченого ОСОБА_7 щодо вказаного ним механізму контактування постраждалого ОСОБА_13 та транспортного засобу.
		Тобто, обвинувачений ОСОБА_7 був позбавлений права в отриманні доказів для спростування обставин, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.
		Крім того, у судових засіданнях 06.07.2017 року, 31.08.2017 року, 13.11.2017 року судом багатократно відхилялися усні зауваження та письмові клопотання сторони захисту щодо необхідності дослідити елементи дорожньої обстановки, а саме, дійсні технічні параметри проїзної частини на відрізку дороги по вул. Електрозаводська м. Кривий Ріг в районі опори 290, де сталася дорожно-транспортна пригода за участю обвинуваченого ОСОБА_7 . Вимогою п.6 Протоколу огляду місця ДТП від 19.11.2016 року передбачено «ширину кожної зі смуг зазначити в схемі..», але значення даних вихідних параметрів в Схемі до Протоколу огляду місця ДТП від 19.11.2016 року відсутні. Слідчі дії з вимірювання кожної окремо ширини смуги руху проїзної частини до завершення судового розгляду кримінальної справи залишилися не виконаними.
		 
		Судом першої інстанції на надано належну оцінку та відхилено без будь-яких доводів клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_14 від 01.08.2018 року та від 19.10.2018 року з представленими поясненнями арифметичних розрахунків безпечного бокового інтервалу між постраждалим ОСОБА_13 та транспортним засобом в момент наїзду.
		На думку апелянта вирок суду підлягає скасуванню, оскільки суд взяв до уваги суперечливі докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, судом зазначено суперечливі обставини дорожньої обстановки щодо видимості з робочого місця водія. Відповідно до вимог п.1.10 ПДР України, видимість дороги в напрямку руху менше 300 м є недостатня видимість. Експериментальним шляхом під час слідчого експерименту 03.10.2017 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 експертом-автотехніком визначено видимість у напрямку руху з робочого місця водія у межах 63,3м.
		Судом некоректно зазначено недоведені обставини події: замість терміну «допустив наїзд» у вироку вказано «скоїв наїзд». Судом без жодних обґрунтувань відкинуто висновок транспортно-трасологічної експертизи від 31.01.2017 року №6/10.4-99 «..визначити експертним шляхом розташування місця наїзду як геометричної крапки щодо меж проїзної частини та її нерухомих орієнтирів в метрах не надається можливим. Однак, можливо стверджувати, що в повздовжньому напрямку місце наїзду на пішохода розташовано на деякій відстані перед початком осипу скла за напрямком руху автомобіля».
		Судом не взято до уваги отриманий під час судового розслідування висновок комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 14.06.2018 року №5441/5442-17 - «..експертним шляхом визначити розташування місця наїзду автомобіля КІА CEED на пішохода, як геометричної точки з повздовжніми та поперечними координатами по відношенню до об`єктів прив`язки слідової інформації - не надається можливим.
		Судом не зазначено час настання смерті постраждалого ОСОБА_13 , що впливає на кваліфікацію інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 кримінального правопорушення - ланка причинно-наслідкового зв`язку в діях. Судом не взято до уваги та не надано оцінки характеру зміни руху постраждалого ОСОБА_13 в момент, коли постраждалий перебував на протилежній проїзній частині дороги відносно руху транспортного засобу. Про різке прискорення постраждалого в діагональному напрямку в бік руху транспортного засобу. 
		Висновки автотехнічної експертизи №130-17 від 20.01.2017 року щодо наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_7 невідповідності вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з технічним характером ДТП - наїздом на пішохода ОСОБА_13 , ґрунтуються виключно на припущеннях слідчого досудового розслідування та суду, що постраждалий в момент наїзду перебував попереду фронтальної лівої передньої частини транспортного засобу, тому дослідженню підлягали лише технічні складові, які начебто були наявні в діях обвинуваченого ОСОБА_7 та без врахування зміни характеру руху постраждалого, на які вказав суду обвинувачений.
		Всупереч висновку експерта-трасолога від 31.01.2017 року №6/10.4-99 судом взято, як належний доказ, саме висновок автотехнічної експертизи №130-17 від 20.01.2017 року, складений на підставі неповних вихідних даних слідчого, які являють собою суперечливе припущення про деяке взаємне положення постраждалого ОСОБА_13 в момент наїзду відносно травмуючих елементів транспортного засобу, яке жодним чином в матеріалах справи свідками стороною обвинувачення конкретно не вказане та не знайшло свого підтвердження під час допиту свідків під час судового розслідування.
		За висновками експерта проведеної комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 14.06.2018 року №5441/5442-17 «..Задані ухвалою суду вихідні дані є фрагментальними (стосовно першої стадії механізму ДТП зближення автомобіля та пішохода в цілому) та суб`єктивними, тобто такими, що не відносяться до компетенції автотехнічних досліджень, з точки зору їх спроможності і потребують узагальнення та правової оцінки з урахуванням всіх матеріалів справи у сукупності..»
		Схематичне розміщення транспортного засобу відносно дорожньої розмітки на слідчому експерименті за участю обвинуваченого ОСОБА_7 від 03.10.2017 року узгоджується зі схемою слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 від 04.01.2017 року. Розрахунок відповідності поперечних координат взаємного розміщення транспортного засобу та постраждалого ОСОБА_13 відносно дорожньої розмітки в момент наїзду надавався суду обвинуваченим ОСОБА_7 разом з клопотанням від 01.08.2018 року
		Отже, до моменту наїзду на постраждалого ОСОБА_13 обвинуваченим ОСОБА_7 було застосовано маневр об`їзду пішохода, як перешкоди (вимога п.12.3 ПДР України водієм виконана), про що обвинувачений ОСОБА_7 зазначав суду як у поясненнях від 31.08.2017 року, так і під час слідчого експерименту за його участю 03.10.2017 року.
		Під час проведення комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 14.06.2018 року №5441/5442-17 експертом автотехніком ОСОБА_16 (при одночасному одноосібному поєднанні повноважень експерта-трасолога) за суб`єктивних переконань проведено дослідження автотехнічної частини експертизи по питанню №2 Невиконання яких вимог ПДР України вбачається в діях водія автомобіля «Кіа Ceed» ОСОБА_7 , які могли знаходитися у причинному зв`язку з настанням події - дорожньо-транспортної пригоди?
		Так у вироку судом не надано належних аргументів для відхилення клопотання сторони обвинуваченого ОСОБА_7 від 19.10.2018 року в порядку ч.2 ст. 89 КПК України про визнання недопустимим доказом Висновку комплексної комісійної судово-медичної експертизи №135 від 17.08.2018 року, який містить суперечливі висновки щодо механізму отриманих ушкоджень на трупі ОСОБА_13 , не відображає висновки про вирішеність спільного (інтегрованого) завдання для експертизи. 
		Разом з тим, на думку обвинуваченого істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки ухвалою про проведення слідчих дій під час судового провадження від 04.09.2017 року суд визнав пояснення обвинуваченого, щодо причин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, такими, які мають важливе значення у справі. Враховуючи, що під час судового розгляду виникла необхідність у перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, а також для об`єктивного розгляду справи, вважав за необхідне надати доручення органу досудового розслідування - відділу розслідування злочинів в сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області, а саме - провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого, потерпілої та/або її представника, захисника, спеціаліста-автотехніка, експерта судової медицини, в умовах максимально наближеним до умов ДТП, яка відбулася 19.11.2016 року приблизно о 17.45 годині на проїзній частині вулиці Електрозаводська Покровського району м. Кривого Рогу, із застосуванням фотофіксації. під час якого дослідити зміну дорожньої обстановки, яка передувала моменту зіткнення з використанням транспортного засобу такої ж марки та наближеного за технічними характеристиками до транспортного засобу, яким керував обвинувачений під час ДТП. Під час експерименту встановити розміщення учасників ДТП в проміжок часу з моменту виходу їх на дорожню смугу до моменту контакту з відображенням механізму зіткнення потерпілого з транспортним засобом, а також співставити механізм ушкодження транспортного засобу з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілого.
		Судом не надано правової оцінки таким діям пішохода - постраждалого ОСОБА_13 , як рівноправного учасника дорожнього руху, які перебували у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з технічним характером ДТП - наїздом на пішохода.
		За висновками проведеної комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 14.06.2018 року №5441/5442-17 експертом автотехніком надано відповідь по питанню №3 : «..вирішення питання стосовно оцінки будь-яких дій пішохода не потребує спеціальних технічних знань в галузі судової автотехнічної експертизи, і може бути здійснене слідчим або судом самостійно, відповідно до вимог п.4 Правил дорожного руху України.»
		Відповідно, починаючи з 13.11.2017 року, прийняття подальших процесуальних рішень в судовому процесі ґрунтувалося на упередженості суду щодо особи обвинуваченого, здійснювалося з метою підкріплення звинувачувального ухилу у розслідуванні з технічної точки зору неспроможними результатами експертних досліджень та з метою штучного затягування розумних строків для виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
		 
		 
		 
		Так, ухвалою від 13.11.2017 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, судом призначено комплексну судово-медичну, транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу. В ухвалі зазначено «..з матеріалів справи убачається, що ухвалами суду від 04 вересня 2017 року, 08 вересня 2017 року було призначено проведення слідчих дій під час судового провадження, за результатами виконання яких сторони наполягають на проведенні вказаних експертиз..»
		Отже, всупереч вимог, передбачених ч. 4 ст. 333 КПК України, ухвалою від 13.11.2017 року суд не відмовив у задоволенні клопотання прокурора, про необхідність проведення експертних досліджень за представленими ним вихідними даними. Прокурор не доводив суду, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просив, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчили про необхідність їх проведення.
		Всупереч вимог, передбачених ст.17 КПК України, у постановленні завдання №2 на експертизу в ухвалі від 13.11.2017 року суд припустився грубого порушення засад презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини по відношенню до особи обвинуваченого ОСОБА_7 .. 
		Разом з тим, суд безпідставно затягував строк розгляду кримінальної справи, яке було пов`язане із неузгодженістю процедурних питань з компетенції та взаємодії, а також у зв`язку із несвоєчасним прийняттям процесуальних рішень керівниками різних за фаховою належністю експертних установ та суду.
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, у зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання та ухвалити свій вирок, яким визнати винним обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. В іншій частині вирок прокурор не оскаржує. 
		В апеляційній скарзі прокурор не оскаржує висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у вироку суду, який ґрунтується на матеріалах справи і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні. Фактичні обставини справи щодо вчинення обвинуваченим цього злочину сумніву не викликають та кваліфікація дій обвинуваченого є вірною.
		Мотивуючи свою позицію в апеляційній скарзі прокурор наголошує, що на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду обвинувачений провину у вчиненні злочину не визнав, та не виявив бажання виправити ситуацію, шкоду, заподіяну своїми злочинними діями, не відшкодував, що свідчить про відсутність будь-якого каяття.
		Разом з тим, як звертає увагу прокурор потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_17 у судових дебатах наполягали на суворому покаранні обвинуваченому та підтримали позицію сторони обвинувачення стосовно призначення покарання у виді позбавлення волі.
		На думку прокурора враховуючи данні у їх сукупності, рішення суду стосовно покарання засудженому не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м`якість.
		   Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, потерпілих та їх представника, які які заперечували проти апеляційної скарги обвинуваченого, а апеляційну скаргу прокурора просили задовольнити; обвинуваченого якіий на задоволенні своєї апеляційної скарги наполягав, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
		 
		   
		   Аналізуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки вони в цілому повторюють лінію захисту, обрану в суді першої інстанції, яка полягає у тому, що ОСОБА_7 , керуючи у день час та у місці, зазначених в обвинуваченні, автомобілем Kia Ceed, д/н НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, вжив всі належні заходи для його безпечного проїзду, в тому числі дотримався достатнього бокового інтервалу від двох пішоходів, які перетинали проїзну частину дороги перед розміткою зебра зліва направо відносно напрямку його руху, але у цей час один із пішоходів, ОСОБА_12 , зробив три швидких широких кроки вперед та вдарив правою ногою по лівій фарі його автомобіля, і через це його відкинуло на вказаний автомобіль, а потім на дорогу. При цьому пішоходу ОСОБА_12 було заподіяно тілесні ушкодження, що потягли його смерть.
		   Наведена стороною захисту версія механізму пригоди була ретельно перевірена судом першої інстанції та грунтовно визнана неспроможною з огляду на те, що вона суперечить дійсним фактичним обставинам справи, які підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, що узгоджуються між собою, та поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 . 
		Так, свідок ОСОБА_15 , який під час події ДТП перебував на пасажирському сидінні автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , надав показання, якими підтверджується обвинувачення та спростовується версія сторони захисту, зокрема зазначив, що інших транспортних засобів на дорозі не було, пішоходів було добре видно і він їх побачив завчасно. При цьому водій ОСОБА_7 , рухаючись у крайній лівій смузі, перед пішохідним переходом не гальмував, а загальмував вже після зіткнення із пішоходом ОСОБА_12 , яке було фронтальним, в районі лівої передньої фари автомобіля, і від якого потерпілого відкинуло спочатку на вітрове скло автомобіля, а потім на землю. 
		Із показань цього свідка не вбачається, що ОСОБА_12 прискорив рух безпосередньо перед автомобілем під керуванням обвинуваченого, що наближався, та/або, перебуваючи на безпечній відстані від траєкторії руху автомобіля намагався вдарити ногою по його фарі чи в інший спосіб ініціював контакт з ним, внаслідок чого і був травмований, як про це зазначає сторона захисту.
		Показання свідка ОСОБА_15 узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_18 , який під час події ДТП рухався поруч із потерпілим ОСОБА_12 .
		Крім того, обвинувачення поза розумним сумнівом підтверджується й іншими доказами, зокрема протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.11.2016 р. та схемою до нього; висновком судово-медичної експертизи від 21.11.2016 р. № 2077, в якому визначений характер та обсяг тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому ОСОБА_12 під час події ДТП, встановлені ступені їх тяжкості, а також визначена причина смерті останнього та констатований причинний зв`язок між вказаними тілесними ушкодженнями та її настанням; висновком судово-медичної експертизи від 27.01.2017 р. № 2077/2, яким встановлене найбільш ймовірне розташування тіла потерпілого ОСОБА_12 відносно травмуючої сили в момент первинного контакту; показаннями експерта ОСОБА_19 , який підтвердив та роз`яснив наявні у матеріалах справи висновки судово-медичних досліджень; протоколом від 04.01.2017 р., зі схемою до нього, проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_15 , у межах якого останній надав відомості що відповідають його показанням в суді першої інстанції; протоколом від 04.01.2017 р., зі схемою до нього, проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_18 , у межах якого останній надав відомості що відповідають його показанням в суді першої інстанції; протоколом від 03.10.2017 р., зі схемою до нього, проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 01.10.2017 р., у межах якого було оглянуто автомобіль Kia Ceed, д/н НОМЕР_1 , та зафіксовані виявлені на ньому пошкодження. 
		Також у межах досудового розслідування було проведено судові експертизи, якими підтверджується винуватість ОСОБА_7 . 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Так, згідно висновку судової експертизи технічного стану транспортних засобів від 26.01.2017 р. № 8/10.2-9, система рульового керування та робоча гальмівна система автомобіля Kia Ceed, д/н НОМЕР_1 , перебувають у робочому стані, внаслідок чого питання про виникнення та можливість виявлення водієм їх несправностей не вирішувалося як позбавлене технічного сенсу. 
		Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 20.01.2017 р. № 130-17, водій ОСОБА_7 , мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_12 як при русі із максимально допустимою у межах населеного пункту швидкістю 60 км/год., так і при русі із швидкістю 80 км/год., на яку вказував свідок ОСОБА_15 , і в обох цих випадках в діях обвинуваченого вбачається невідповідність вимогам п. 18.1. Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із наїздом на пішохода ОСОБА_12 .
		У межах судового провадження у справі було проведено за ініціативою сторони захисту додаткові експертизи. Згідно висновку експерта за результатами проведення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 14.06.2018 р. № 5441/5442-17, дослідження було проведене за двома заданими варіантами розвитку подій при дорожньо-транспортній пригоді - згідно вихідним даним, наданим ОСОБА_7 , та вихідним даним, наданим прокурором. При цьому експертом було констатовано, що при обох цих варіантах вихідних даних в діях обвинуваченого вбачається невідповідність вимогам Правил дорожнього руху, яка з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із наїздом на пішохода ОСОБА_12 .
		Відповідно до висновку від 08.08.2018 р. № 135, судово-медичним експертом було пофазово визначено черговість і механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених у трупа ОСОБА_12 , та констатовано, що під час первинного контакту останній був звернутий правою стороною тіла до транспортного засобу, що не суперечить напрямку руху та механізму виникнення тілесних ушкоджень, зазначених у протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 03.10.2017 р.
		   Дослідивши з дотриманням вимог закону та детально проаналізувавши у вироку вищезазначені та інші докази, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який колегія суддів вважає правильним та з ним погоджується, оскільки суд першої інстанції дав належну оцінку вказаним та іншим доказам не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв`язку та системності, і ці докази в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення та доведеність вини останнього у його вчиненні, а також для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. 
		   Доводами апеляційної скарги такі висновки не спростовуються з огляду на те, що вони 
		випливають з власного тлумачення апелянтом норм процесуального закону та суб`єктивного аналізу і переоцінки окремих доказів, при цьому аналіз і оцінка доказів та фактичних обставин здійснюються тенденційно, вибірково, спотворюючи їх зміст та відокремлено від інших обставин та доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.
		   Так, посилання апелянта на неповноту судового розгляду не можуть бути прийняті до уваги, оскільки висунута ним версія механізму дорожньо-транспортної пригоди була ретельно перевірена судом першої інстанції, в тому числі було проведено слідчий експеримент за участю обвинуваченого та за отриманими вихідними даними призначено комплексну судово-медичну, транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу, висновками якої винуватість ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджена. Доводи апелянта у цій частині зводяться до його власних суб`єктивних міркувань оціночного характеру з приводу правильності питань, перед експертами, вихідних даних, наданих експертам, та самих експертних висновків, і суперечать іншим дослідженим судом доказам, зокрема показанням свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , якими спростовується механізм пригоди, на якому наполягає сторона захисту.
		   
		 
		 
		 
		   Посилання апелянта на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження колегія суддів також оцінює критично з огляду на те, що вказані висновки підтверджуються поза розумним сумнівом вищезазначеною сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених судом, а доводи апелянта у цій частині також є суб`єктивними міркуваннями та судженнями, які містять тенденційні оцінки обставин та доказів, що не відповідають їх дійсному змісту і акцентують увагу на їх окремих другорядних елементах, які не мають істотного значення для кримінального провадження. 
		   Так, ОСОБА_7 вказує на те, що суд у вироку безпідставно послався на необмежену оглядовість та видимість із місця водія, що відповідно до вимог Правил дорожнього руху має дорівнювати не менше, ніж 300 метрам, в той час як даними слідчого експерименту за його участю було встановлено видимість у напрямку руху 63,3 м. Разом із тим, ця обставина не свідчить про неправильність оскаржуваного вироку, оскільки відповідно до висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 14.06.2018 р. № 5441/5442-17 і за вихідних даних, наданих самим ОСОБА_7 у межах слідчого експерименту, останній мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.
		   Доводи апелянта про те, що він фактично не мав можливості завчасно виявити пішохода, який був одягнутий у темний одяг без світловідбиваючих елементів, не можуть бути прийняті до уваги з аналогічних міркувань, а також з огляду на те, що згідно показанням свідка ОСОБА_15 останній, будучи пасажиром автомобіля Kia Ceed, д/н НОМЕР_1 , добре бачив пішоходів з відстані 150 метрів, а отже міг їх бачити, проявивши належну уважність, і обвинувачений ОСОБА_7 .
		   Посилання апелянта на те, що висновок суду про вчинення наїзду на пішохода ОСОБА_12 саме на пішохідному переході є припущенням, а експертним шляхом визначити місце наїзду не вдалося, колегія суддів вважає неспроможними. Так, у висновку комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 14.06.2018 р. № 5441/5442-17 дійсно зазначено, що із слідової інформації, зафіксованої у наявній в матеріалах справи схемі до протоколу огляду місця ДТП від 19.11.2016 р., встановити місце зіткнення у виді геометричної точки з конкретними координатами неможливо, хоча можна стверджувати, що воно розташоване перед початком осипу скла на проїзній частині. Такий висновок експерта не виключає можливості встановлення місця наїзду на пішохода з інших джерел, в тому числі із показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_18 . 
		   Крім того, згідно вищезазначеній схемі осип скла починається на відстані 2,8 м. після місця проїзду автомобілем Kia Ceed, д/н НОМЕР_1 , дорожньої розмітки 1.14.1 "зебра", тобто дана розмітка розташована саме на короткій відстані перед початком осипу скла, а отже експертний висновок не тільки не спростовує показання цих свідків, але й узгоджується із ними. З тих самих підстав не можуть бути прийняті до уваги і посилання апелянта на те, що у межах судового розгляду не було точно встановлено, на якій саме відстані від лівого та правого узбіччя був розташований автомобіль під його керуванням в момент наїзду на пішохода. 
		   Доводи ОСОБА_7 про наявність причинного зв`язку між діями потерпілого ОСОБА_12 та подією ДТП колегія суддів оцінює критично, оскільки вони не мають будь-якого об`єктивного підтвердження і спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_18 щодо дійсних обставин пригоди.
		   Посилання апелянта на те, що у вироку не зазначений час настання смерті потерпілого ОСОБА_12 , а вказана тільки її дата, не обгрунтовують вимоги апеляційної скарги з огляду на те, що згідно висновку судово-медичної експертизи від 21.11.2016 р. № 2077, всі виявлені при огляді трупа цього потерпілого тілесні ушкодження мали прижиттєвий характер і виникли у проміжок часу від декількох хвилин до десятка хвилин до настання смерті, а отже смерть останнього настала не пізніше, ніж через десять хвилин після події ДТП. У зв`язку з цим не можна погодитись із посиланням апелянта на помилковість кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України за ознакою спричинення смерті потерпілого. 
		   
		 
		 
		 
		 
		 
		   Доводи апеляційної скарги щодо сумнівності показань свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_18 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки мають характер власних міркувань обвинуваченого з приводу обставин, зазначених цими свідками. В той же час їх показання в цілому узгоджуються між собою, а окремі наявні у них розбіжності не мають істотного характеру і пояснюються індивідуальним сприйняттям кожним із цих свідків обставин пригоди, а також збігом часу між подією ДТП та наданням ними показань.
		   Решта доводів апелянта у цій частині не може бути прийняті до уваги як така, що полягає у заперечуванні та переоцінці встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, якими вони підтверджуються, із наданням їм суб`єктивної оцінки, що не відповідає їх дійсному змісту, та намаганні обгрунтувати викладений стороною захисту механізм пригоди, який був спростований у межах судового розгляду обговореною вище сукупністю досліджених доказів.
		   Посилання апелянта на істотні порушення кримінального процесуального закону колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що останній у цій частині вказує на неповноту виконання слідчим вказівок суду щодо проведення слідчих дій, наненадання судом оцінки діям пішохода ОСОБА_12 , упередженість суду при призначенні судових експертиз та оцінці доказів, безпідставне затягування розгляду справи при призначенні експертиз. Таким чином, ці доводи головною мірою повторюють проаналізовані вище посилання апелянта на помилковість і тенденційність висновків суду щодо фактичних обставин справи та доведеності його вини, а в решті не свідчать про неправильність оскаржуваного вироку по суті і не обґрунтовують невинуватість апелянта, а отже і апеляційні вимоги про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину. 
		   З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 .
		 
		Аналізуючи доводиапеляційної скаргипрокурора, колегія суддів приходить до наступного. 
		Так, відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		Колегією суддів встановлено, що при призначенні ОСОБА_7 покарання судом з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65 КК України були враховані характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, втім має неумисний характер; відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, працює, обтяжений вагомими соціальними зв`язками  одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, під наглядом лікарів нарколога і психіатра не перебував і не перебуває; відсутність обставин, що як обтяжують, так і пом`якшують його покарання. 
		Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд першої інстанції призначив обвинуваченому основне покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, ближче до нижчої її межі, у виді чотирьох років позбавлення волі, втім з реальним його відбуванням, та додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк у три роки. На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання за видом та розміром є законним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а підстав для його як пом`якшення, так і посилення не вбачається. 
		Доводи апеляційної скарги прокурора таких висновків не спростовують. Так, невизнання ОСОБА_7 своєї вини та оспорювання обвинувачення є обраною ним на свій розсуд формою реалізації права на захист, і у такому сенсі не може розглядатися як підстава для призначення йому більш суворого покарання. Що стосується особистого ставлення 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_7 до скоєного, яке вбачається із такої його процесуальної позиції та ухилення від добровільного відшкодування заподіяної шкоди, то воно було належним чином прийняте до уваги судом, який не встановив наявності щодо нього такої обставини, що пом`якшує покарання, як щире каяття. 
		Позиція потерпілих щодо необхідності суворого покарання обвинуваченого також не обгрунтовує доводи апеляційної скарги прокурора з огляду на те, що не входить до кола обставин, які за правилами ст. ст. 50, 65 КК України підлягають врахуванню при призначенні кримінального покарання. 
		   З урахуванням наведеного колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню.
		   Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційні скарги: обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6  залишити без задоволення.
		Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2018 року, щодо ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 286 КК України  залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		Судді:
		   
		        ОСОБА_2               ОСОБА_3          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...