Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 825/2845/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 01.02.2019. Зареєстровано: 03.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.02.2019.
Дата набрання законної сили: 31.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 січня 2019 року 
		Київ
		справа №825/2845/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/8459/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження  касаційну скаргуГоловного управління ДФС у Чернігівській області  на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 (колегія у складі суддів: Твердоxліб В.А., Бужак Н.П.. Костюк Л.О. )у справі                 №825/2845/15-а за позовомОСОБА_3  доГоловного управління ДФС у Чернігівській області  провизнання протиправною та скасування податкової вимоги №208-23 від 10 лютого 2016 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області щодо невчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження за скаргою ОСОБА_3 від 10.08.2015 про скасування грошових зобов'язань в розмірі 25000,00 грн., що є транспортним податком з фізичних осіб, які визначені в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівський області від 22.05.2015 без номеру форми «Ф».
		Позов мотивовано тим, що відповідачем було неправомірно не розпочато вчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження за її скаргою від 10.08.2015 про скасування грошових зобов'язань в розмірі 25000 грн., що є транспортним податком з фізичних осіб, які визначені в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області від 22.05.2015 без номеру «Ф».
		Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Рішення місцевого суду мотивовано тим, що визначення грошового зобов'язання з транспортного податку повністю регулюється Податковим кодексом України, транспортний податок складає частину податкової системі України, а отже при оскарженні податкового повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження необхідно керуватися вимогами п. 56.3 ст.56 Податкового кодексу України, відповідно скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 та прийнято нове рішення, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області щодо невчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження за скаргою ОСОБА_3 від 10.08.2015 про скасування грошових зобов'язань.
		Задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідачем протиправно залишено скаргу позивача без розгляду, оскільки згідно п.56.12 ст.56 Податкового кодексу України позивач мала 30-ти денний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав. 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2015 без номеру форми «Ф» позивачу визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 25000,00 грн., що є транспортним податком з фізичних осіб.
		Податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 було відправлено ОСОБА_3 поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення 11.06.2015 та повернуто поштою 13.07.2015 до ДПІ у м. Чернігові у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Отже, згідно п.58.3 ст. 58 Податкового Кодексу України вважається, що позивач 13.07.2015 отримала зазначене рішення.
		10.08.2015 позивач подала відповідачу скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Чернігові ГУ ДФС у Чернігівський області від 22.05.2015 без номеру форми «Ф», яким ОСОБА_3 визначено суму транспортного податку з фізичних осіб.
		18.08.2015 відповідач, посилаючись на порушення позивачем п.п.56.1, 56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України, а саме 10-ти денного строку для подання скарги, залишив скаргу без розгляду.
		Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних та фізичних осіб.
		Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.
		Вказаний принцип також був закріплений в частині 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017), який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Водночас згідно пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) кожна особа також має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, в тому числі шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
		Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. 
		Наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.
		Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.
		Європейський Суд з прав людини у своїй усталеній практиці пов'язує визначення ефективного судового захисту саме з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.
		Задоволення судом лише позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків та не відновило порушене право позивача, оскільки рішення контролюючого органу, яке створює для позивача правові наслідки залишається чинним та узгодженим в повному обсязі, що створює передумови для повторного звернення до суду з тих самих підстав.
		Як вбачається зі змісту прохальної частини позову, позивачем, як наслідок, і судами фактично ототожнено спірну бездіяльність з оскарженням рішення (рішення про залишення скарги без розгляду), що вказує на не з'ясування судами належним чином змісту позовних вимог та головне - предмету спору, що  призвело до обрання неправильного способу захисту.
		Разом з цим, правила адміністративного судочинства допускають випадок, коли суд може вийти за межі вимог адміністративного позову, зокрема у випадку, якщо спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім або неправильно ним обраним для повного захисту його прав, свобод та інтересів.   
		Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, тому під час нового розгляду даного спору судами вказані обставини мають бути перевірені.
		В силу вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребовування доказів з власної ініціативи, а в разі необхідності вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.
		Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
		За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області задовольнити частково.
		2.          Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.
		3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		..............................
		 
		В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...