Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 288/1277/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 04.02.2019. Зареєстровано: 05.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2019.
Дата набрання законної сили: 04.03.2019
Номер судового провадження: 2/288/138/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 288/1277/18 
		Провадження № 2/288/138/19 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 лютого 2019 року смт. Попільня 
		Попільнянський районний суд Житомирської області в складі: 
		головуючого судді - Рудник М. І., 
		з участю секретарів судових засідань - Добрянської В.П., Нечипоренко М.І.,
		позивача - ОСОБА_3,
		представника позивача - ОСОБА_4,
		відповідача - ОСОБА_5,
		представника відповідача - ОСОБА_6,
		розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 (далі - відповідач) про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, в якій вказує, що 24 лютого 1990 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5.
		За час спільного проживання у них народилось двоє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		28 листопада 2003 року шлюб між ними було розірвано. Незважаючи на те, що шлюб між ними було розірвано вони продовжували проживати однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільно з відповідачем вели спільне господарство, разом обробляли город, підтримували в належному стані будинок, мали спільний бюджет, та разом виховували своїх дітей.
		10 травня 2018 року відповідач ОСОБА_5 за їхні спільні кошти відповідно до договору купівлі - продажу придбала у ОСОБА_9 будинок № АДРЕСА_1 за 34687 гривень із земельною ділянкою площею 0,2500 га, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування жилого будинку. Позивач вважає, що вказані договори були укладені в інтересах сім'ї, і житловий будинок із земельною ділянкою є їхньою спільною сумісною власністю. 
		12 червня 2018 року вони припинили разом проживати та ОСОБА_5 переїхала проживати в інший будинок в село Квітневе, Попільнянського району, Житомирської області та зазначила, що він ніякого відношення до будинку немає.
		Позивач зазначає, що проживання однією сім'єю з ОСОБА_5, після розірвання шлюбу, ведення з нею спільного господарства підтверджується, тим, що вони були зареєстровані за однією адресою.
		Позивач уточнивши свої позовні вимоги, просить встановити факт спільного проживання його з ОСОБА_5 однією сім'єю, без реєстрації шлюбу з 28 листопада 2003 року по 12 червня 2018 року; визнати будинок № АДРЕСА_1, придбаний 10 травня 2018 року об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
		Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі, зазначив, що будинок купували за спільні кошти, вели господарство та мали спільний бюджет.
		Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що сторони вели спільне господарство, проживали як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, тому вважає, що позовні вимоги обґрунтовані в повному обсязі.
		       Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити за безпідставністю. Надала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що не погоджується з позовними вимоги та вважає їх незаконними і необґрунтованими. До розірвання шлюбу вони проживали у АДРЕСА_2, у вказаному будинку який є їх спільною сумісною власністю з позивачем, так як набутий під час шлюбу. Після розірвання шлюбу вони продовжували проживати за вказаною вище адресою, проте уже не проживали однією сім'єю як чоловік та дружина. З моменту розірвання шлюбу, не зважаючи на те, що вони проживали в одному будинку та мали місце реєстрації за однією адресою, проте спільно, однією сім'єю, як чоловік та дружина не проживали, не були пов'язані спільним побутом та не мали жодних зобов'язань по відношенню один до одного, а також обставини, що викладені у заяві позивача є неправдивими. Крім того, вони з позивачем проживали у різних приміщеннях будинку, так як будинок складається з двох поверхів, загальною площею 99,0 кв. м.. Відповідач займала кімнату, що розташована на другому поверсі будинку, де і знаходились її речі, кімната замикалась на ключ, тому що позивач постійно погрожував їй фізичною розправою, а також декілька разів наносив їй побої. Фінансової можливості придбати інше житло не було, а позивач відмовлявся у добровільному порядку провести поділ житлового будинку. З 14 травня 2008 року та по даний час відповідач працює у Приватному акціонерному товаристві «Вімм-Білль-Данн Україна», за адресою: м. Вишневе, Київської області на посаді лаборанта хіміко - бактеріологічного аналізу. Графік її роботи становить: робочий день, наступна робоча ніч та два дні вихідні. 21 вересня 2017 року, позивач її побив, в зв'язку з чим вона вимушена була звернутися за захистом до правоохоронних органів. Позивач за весь час її проживання у будинку, створював, такі умови, за яких вона вимушена була не жити, як зазначає позивач разом з ним однією сім'єю, як чоловік та жінка, а просто виживати, як людина. В зв'язку з тим, що вона не змогла терпіти постійні моральні приниження та фізичне побиття, а тому 10 травня 2018 року купила житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_3 за ціною 34687 гривень. Придбання вказаного будинку було здійснено за її особисті кошти, до яких позивач не має жодного відношення. За 2017 рік сума її доходу становить 109589 гривень 34 копійки. Таким чином вона мала можливість придбати будинок, так як мала для цього грошові кошти зароблені особистою працею. Як вбачається з умов пункту 10 договору купівлі - продажу, житловий будинок був куплений за рахунок власних коштів, так як покупець в зареєстрованому шлюбі не перебувала та ні з ким не проживає однією сім'єю. На початку липня 2018 року, через постійні погрози вона змушена була залишити проживати у АДРЕСА_4, тому що позивач забрав ключі від вхідних дверей до будинку, чим обмежив їй право вільного доступу, як до місця її проживання так і до особистих речей, що знаходились у ньому. За даним фактом, 09 липня 2018 року вона зверталась до Квітневої сільської ради та до відділення поліції. На її думку позивач, з метою уникнення відповідальності за неправомірні дії по відношенню до неї, звернувся до суду з даним позовом, аби вона припинила клопотати про притягнення його до відповідальності. Позивач не надав жодного доказу, який підтвердив би факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу на час придбання будинку та факту придбання його за спільні кошти.        
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дала покази про те, що до 2018 року сторони проживали разом, вели спільне господарство, за дітьми доглядали спільно. ОСОБА_3 вивозив ОСОБА_5 на електричку, її чоловік випивав у ОСОБА_5, а тому вона приходила чоловіка виганяти. 2015- 2016 роках була в ОСОБА_5 в гостях.
		Свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні дав покази про те, що сімейне життя між батьком та матір'ю не склалось давно, вони проживали на різних поверхах будинку, батько на першому, а мама на другому поверсі. Разом рідко обідали. Батько більше доглядав господарство. Город обробляли всі. Банківською карткою батька користувалась мама. В сім'ї любові та поваги не було. Після розірвання шлюбу з 2016 по 2018 роки родиною не збирались. Чи вітали з святами один одного не знає, ходили самі по собі. З 2009 по 2017 роки він навчався в Києві. Батько про будинок нічого не знав, мама все купувала в будинок. Батько зловживав спиртними напоями 10 - 15 років назад.  Батьки дуже часто сварилися.
		Свідок ОСОБА_11, в судовому засіданні дав покази про те, що 01 червня 2016 року ОСОБА_3 з ОСОБА_5 прийшли до них на срібне весілля, вони сиділи окремо, подарунок дарував ОСОБА_3. Вони жили дружно, заходили в гості, ОСОБА_3 пригощав, дружини в той час не було. Чи господарювали разом не знає. Земельною ділянкою займався ОСОБА_3. Також чи робили ремонт, чи сварили відповісти не може. 
		Свідок ОСОБА_12, в судовому засіданні дав покази про те, що він інколи заходив до ОСОБА_8, вони проживали разом. Про те, що вони давно розлучилися він не знав, знає що сварились. З роки назад ОСОБА_3 купував порося, за яке розраховувався сам. В 2017- 2018 роках до них не заходили. ОСОБА_3 вивозив ОСОБА_5 на роботу. Чи робили разом ремонт не знає.
		Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні дав покази про те, що вони розлучилися років 10-15 назад, разом проживали, мабуть як подружжя, ОСОБА_3 запрошував до себе, подарунки дарували разом. В 2017 році заходив до них, ОСОБА_5 була. Разом були в 2016 році на 50 - річчя в кафе «Корона», як приїхали не знає, чи сиділи разом за столом також не знає. В 2018 році не обробляли город, а в 2017 році бачив, що обробляли. Чи ремонтували будинок та вели спільно господарство, сказати не може. В 2017 році він варив їм опалення, обід готувала ОСОБА_5.
		Свідок ОСОБА_14, в судовому засіданні показав, що він проживає через дорогу від ОСОБА_8, має з ними хороші відносини. Про те, що ОСОБА_8 розлучені дізнався з часу як розпочались суди. Також зазначив, що на йому думку вони господарство вели разом, оскільки він їх бачив весною 2018 року, вони двох хазяйнували біля хліва. Здавали свині. Цього року город не обробляли. Він 16 років працював в Боярці, постійно був в роз'їздах, мало часу перебував дома, а тому не дуже знає про сімейне життя ОСОБА_8. Останні три роки в гостях в ОСОБА_8 він не був. Років три назад він був у них, коли його дружина з ОСОБА_5 сиділи святкували та запросили його, ОСОБА_3 дома не було.
		Відповідно до положень статями 55, 124 Конституції України, статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що між сторонами виник спір про розподіл майна, яке позивач вважає спільною сумісною власністю, набутою під час проживання без реєстрації шлюбу. Встановлення факту спільного проживання позивачеві необхідно для підтвердження свого права на спірне майно.
		Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 вересня 2018 року заяву ОСОБА_3, заінтересована особа: ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу залишено без розгляду згідно частини 6 статті 294 ЦПК України, а саме: якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає таку заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 лютого 1990 року по 28 листопада 2003 року.
		       Як вбачається з рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2003 року, шлюб зареєстрований 24 лютого 1990 року Жеревецькою сільською радою Лугинського району Житомирської області між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується також свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданим Попільнянським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.
		За правилами частини 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
		Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 28 листопада 2003 року, набрало законної сили 29 грудня 2003 року, що підтверджується відміткою суду.
		Відповідно до частини 2,4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, незаборонених законом і таких що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Юридичне поняття шлюбу визначено в частині 1 статті 21 СК України, де вказано про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
		Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, термін спільного проживання (не менше п'яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом).
		До заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою мали місце фактичні шлюбні стосунки.
		       Відповідно до довідки № 691 від 12 червня 2018 року виданої Виконавчим комітетом Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області, у житловому будинку № АДРЕСА_5 зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. /а. с.6/
		Проте, станом на 25 вересня 2018 року ОСОБА_5 знята з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 про що свідчать відомості надані відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області.
		Відповідно до Свідоцтва на право власності № НОМЕР_2, виданого Виконкомом Жовтневої сільської ради народних депутатів Попільнянського району Житомирської області 16 січня 1995 року, будинок АДРЕСА_7, дійсно належить ОСОБА_3, який є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС на правах особистої власності./а. с. 31/ 
		Згідно технічного паспорту на вищевказаний будинок, виготовлений Бердичівським БТІ, загальна площа будинку - 99,0 кв. м., будинок двоповерховий./а. с. 32-33/
		Земельні ділянки площею 0,1384 га, 0,1741 га, 0,1047 га та 0,2452 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані с. Жовтневе, Попільнянського району Житомирської області, а також земельна ділянка площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_8 на підставі рішення від 2 вересня 2011 року, 8 сесії 6 скликання Жовтневої сільської ради, належать ОСОБА_3, що підтверджується Державними актами на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_3, НОМЕР_4, зареєстрованих в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182470001002380, №182470001002381, №182470001002382, №182470001002383, № 182470001002377./а. с. 34-38/
		Позивач не надав належних, допустимих та безспірних доказів того, що він з 28 листопада 2003 року по 12 червня 2018 року проживав однією сім'єю з відповідачем, вів з нею спільне господарство, мав спільний бюджет, взаємні права та обов'язки, тобто що між ними в цей період часу мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю, у розумінні статті 74 СК України без наявності інших ознак сім'ї.
		З пояснень свідків у судовому засідання, зі сторони позивача, судом не встановлено ознак спільного проживання сім'єю, за яким: чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет, не встановлено того, що вони планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру.
		Спільне відвідування гостей, суд не вважає беззаперечними доказами факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, оскільки самі вони по собі, без належних підтверджень інших ознак факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу, не являються достатніми доказами, а можуть свідчити лише про наявність дружніх стосунків, періодичне спільне проведення вільного часу.
		Жоден із допитаних судом свідків зі сторони позивача, беззаперечно не підтвердили факту перебування позивачки та відповідача у спірний період у фактичних шлюбних відносинах, не доповіли про факти, які б підтвердили проживання сторін саме однією сім'єю.
		Крім того, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №129/2115/15-ц постанова від 14 лютого 2018 року.
		Як вбачається з заяв ОСОБА_5 від 09 липня 2018 року, вона зверталась до Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області та Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, про прийняття мір належного реагування відносно ОСОБА_3, який перешкоджав їй у вільному користуванні житловим будинком, який розташований у АДРЕСА_9 та просила усунути перешкоди у користуванні будинком та особистими речами./а. с. 44,46/
		Відповідно до листів від 31 липня 2018 року № 366/02-20 Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_5 на свою заяву отримала рекомендацію звернутися до Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області. /а. с. 45/
		Згідно листа від 09 серпня 2018 року № 4698 Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області, ОСОБА_5 по питання розподілу майна рекомендовано звернутися до суду. /а. с. 47/
		Відповідно до постанови Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області від 30 жовтня 2017 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060270000367 від 22 вересня 2017 року закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 125 КК України. /а с. 39/
		Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 04 січня 2018 року, вищевказану постанову скасовано. Зобов'язано орган досудового розслідування провести повне, всебічне, об'єктивне та неупереджене розслідування по кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060270000367 від 22 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України. /а. с. 41-43/
		В судовому засіданні, судом досліджено матеріали кримінального провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060270000367 від 22 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України та відповідно до постанови Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області від 21 травня 2018 року, кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.
		Відповідно до договору купівлі - продажу посвідченого державним нотаріусом Попільнянського державного нотаріального округу 10 травня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 903, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, придбала у ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, від імені якого діяв ОСОБА_15, на підставі довіреності від 12 жовтня 2016 року № 860, житловий будинок загальною площею 78,9 кв. м., який розташований в АДРЕСА_10 за ринковою вартістю - 34687 гривень. /а. с. 45-46/
		Як вбачається з пункту 10 даного договору, до укладення договору нотаріусом доведено до відома покупця зміст заяви продавця про те, що житловий будинок, який є предметом договору, належить продавцю на праві особистої власності, про що свідчить його заява, а також надана заява покупця, про те, що вона в зареєстрованому шлюбі не перебуває та ні з ким однією сім'єю не проживає, а житловий будинок, купується ним за власні кошти. 
		Також ОСОБА_5, відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки посвідченого державним нотаріусом Попільнянського державного нотаріального округу 10 травня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 904, придбала земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_11 вартістю 33750 гривень. /а. с. 97-98/
		ОСОБА_5, з 14 травня 2008 року працює в Приватному акціонерному товаристві «Вімм-Білль-Данн Україна», за адресою: м. Вишневе, Київської області на посаді лаборанта хіміко - бактеріологічного аналізу, її дохід за період з 01 липня 2015 року по 30 червня 2018 року складає 393786 гривень 76 копійок, що підтверджується довідкою ПрАТ «Вімм-Білль-Данн Україна» від 16 липня 2018 року № WB000000058. /а. с. 49/
		Суду не надано документальних доказів, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі, тощо. 
		Враховуючи зміст зазначених письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що спірний будинок був придбаний за особисті кошти ОСОБА_5.
		Вказані договори купівлі-продажу є чинними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку. 
		Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
		Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).
		Відповідно до частини 1 статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		Встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають, оскільки статтею 74 відповідного Кодексу передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		Пленум Верховного Суду України в п.20 Постанови №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вказав, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
		Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс 12).
		Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
		Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
		Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
		Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
		Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
		Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2253цс15 від 08 червня 2016 року.
		Визначаючи правовий режим спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної із сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю, такого висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №129/2115/15-ц постанова від 14 лютого 2018 року.
		Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
		У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
		Згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 21,23  постанови Пленуму Верховного Суду України  № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК , ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Надаючи оцінку джерелу походження коштів, за які було набуто спірне майно, суд знаходить доведеною обставину того, що воно придбавалось за особисті кошти відповідача, під час її окремого проживання від позивача.
		Позивачем не надано належних і допустимих доказів про участь у набутті спірного майна, оскільки самі по собі факти придбання спірного майна 10 травня 2018 року та спільного проживання без реєстрації шлюбу в цей період без визначення ступеня участі працею й коштами в придбанні спірного житлового будинку не можуть бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.
		       Суд вважає, що позивачем не доведено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 28 листопада 2003 року по 12 червня 2018 рік, і відповідно суд не знаходить правових підстав для задоволення інших позовних вимог, які є похідними, таких як: визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
		Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року) зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
		Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України та враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору не компенсуються.
		Керуючись статями 55, 124 Конституції України; статями 3, 11, 15-16, 316, 321, 328, 368 ЦК України; статями 3, 21, 36, 74 СК України; Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року із змінами "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"; Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя";  статями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		 
		 
		 
		       Суддя Попільнянського
		       районного суду                 М. І. Рудник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...