Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/2989/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2019.
Дата набрання законної сили: 31.10.2018
Номер судового провадження: 61-6698ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 жовтня 2018 року
		м. Київ
		справа № 639/2989/16-ц
		 
		провадження № 61-6698св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - судді Стрільчука В. А., 
		суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., СтупакО.В., УсикаГ.І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4, 
		відповідач - ОСОБА_5.
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2016 року, ухвалене колегією у складі суддів: Бездітка В. М., Довгаль А. П., Коваленко І. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.
		Посилався на те, що 25 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір позики, за яким ОСОБА_5 позичив у нього 5 000 доларів США, які зобов'язався повернути у березні 2016 року, про що склав розписку. У встановлений строк ОСОБА_5 зобов'язання про повернення коштів не виконав, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_5 борг у розмірі 5 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на час звернення до суду (1 квітня 2016 року) становить 131 091 грн.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 липня 2016 року, ухваленим у складі судді Труханович В. В, позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 131 091 грн і судовий збір у сумі 1 321,50 грн.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача доведені належними та допустимими доказами, а ОСОБА_5 не виконав своїх зобов'язань щодо повернення позичених грошових коштів у строк, встановлений у розписці від 25 листопада 2015 року, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, взятих у борг, з урахуванням визначеного еквіваленту у іноземній валюті. 
		Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову з інших підстав.
		Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 131 091 грн. та  судовий збір у сумі 1 321,50 грн.
		Апеляційний суд, погодившись у цілому з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню пункт 2 частини першої статті 1049 ЦК України, за яким, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
		У жовтні 2016 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами внесених змін в частині строку повернення позики, тому, на думку заявника, суд безпідставно вважав, що на час звернення до суду строк повернення позики настав. Вважає, що висновок суду про ухилення відповідача від експертизи розписки зроблено на припущеннях; суд не встановив обставини справи та не застосував норму права, яка підлягає застосуванню. 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 посилається на те, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим; відповідач не оспорював договір позики і його доводи про те, що розписка є гарантією придбання у позивача автомобіля, є вигаданими з метою уникнути виконання зобов'язання.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і зупинено виконання рішення суду апеляційної інстанції і ухвалою цього ж суду від 10 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У лютому 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права 
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Судом установлено, що 25 листопада 2015 року ОСОБА_5 склав розписку про те, що зобов'язується повернути ОСОБА_4 позичені у нього 5 000 доларів США.
		Заперечуючи проти позову, ОСОБА_5 посилався на те, що розписку складено ним в якості гарантії щодо придбання у майбутньому, тобто у березні 2018 року, у ОСОБА_4 автомобіля. Також ОСОБА_5 посилався на те, що дата повернення коштів у розписці виправлена з 2018 року на 2016 рік.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що вимоги позивача доведені належними та допустимими доказами, а ОСОБА_5 не довів своїх доводів, викладених у запереченні, про те, що строк виконання умов договору позики на час звернення до суду не настав, тому суд на підставі частини третьої статті 533 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про повернення грошових коштів, взятих у борг, з урахуванням визначеного еквіваленту у іноземній валюті.
		Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що договір позики від 25 листопада 2015 року не містить точної дати повернення грошових коштів і сторонами у справі в добровільному порядку не врегульовано питання щодо остаточної дати повернення грошових коштів, тому до спірних правовідносин застосував положення пункту другого частини першої статті 1049 ЦК України, за яким, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Оскільки ОСОБА_6 звернувся до суду з вимогою про повернення грошових коштів за розпискою від 25 листопада 2015 року у квітні 2016 року, то пред'явленням позову до суду позивач висунув боржнику вимогу про повернення грошових коштів, яку відповідач протягом тридцяти днів повинен був виконати, але не виконав.
		За таких обставин апеляційний суд вирішив, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі статті 1049 ЦК України.
		Касаційний суд погоджується з такими висновками суду, оскільки відповідач не спростував встановлені апеляційним судом обставини і не довів, що договір позики був укладений для приховання іншого правочину, а саме гарантії придбання автомобіля. Надання відповідних доказів є процесуальним обов'язком сторін (статті 10, 60 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій), а судом таких обставин не встановлено. При цьому відповідач визнавав, що підписував розписку про повернення позивачу коштів.
		Такі висновки є законними та обґрунтованими.
		В силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Доводи касаційної скарги про те, що на строк звернення до суду час виконання обов'язку за договором позики не настав, а дату в розписці виправлено, не впливають на зміст самого поняття щодо повернення коштів за договором. 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права.
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Оскільки касаційна скарга підлягає без задоволення, то підлягає поновленню виконання рішення апеляційного суду Харківської області.
		Керуючись статтями 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Рішення апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2016 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2016 року.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийВ.А. СтрільчукСудді:  С. О. Карпенко   В.О.Кузнєцов   О.В.Ступак   Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...