Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/25343/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; справи за зверненням податкових органів щодо; припинення юридичної особи (припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця).
Надіслано для оприлюднення: 05.02.2019. Зареєстровано: 07.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2019.
Дата набрання законної сили: 05.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 лютого 2019 року 
		Київ
		справа №826/25343/15
		адміністративне провадження №К/9901/31854/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. від 17 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 25 травня 2017 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста Консалт Груп», третя особа - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів, 
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2015 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аста Консалт Груп» (далі - відповідач/Товариство), третя особа - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати недійсними установчі (засновницькі) документи ТОВ «Аста Консалт Груп» з моменту їх реєстрації.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що установчі та реєстраційні документи відповідача містять неправдиві відомості, не відповідають вимогам законодавства та мають бути визнані недійсними, оскільки Товариство було зареєстровано на підставну особу і не мало наміру провадити фінансово-господарську діяльність.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2017 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що доказів, які б свідчили про допущені відповідачем порушення вимог законодавства під час реєстрації установчих документів, позивачем не надано. 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на помилковість позиції судів у даній справі, оскільки за результатами опитування співробітниками оперативного управління ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві засновника та директора ТОВ «Аста Консалт Груп» ОСОБА_3 встановлено, що останній не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аста Консалт Груп». В свою чергу, пояснення, надані вказаною особою під час допиту судом першої інстанції в якості свідка, ставлять під сумнів розуміння ним діяльності власного товариства, осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, та контрагентів, з якими довелося співпрацювати. Відповідні обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про те, що установчі та реєстраційні документи Товариства (статут, установчий договір, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника податків, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість) містять неправдиві відомості та не відповідають вимогам законодавства.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
		У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Аста Консалт Груп» зареєстровано Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Святошинського районну реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у місті Києва 07 травня 2015 року.
		Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію засновником підприємства є ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; місцезнаходження юридичної особи: 03179, м. Київ, Святошинський район, вул. Феодори Пушиної, буд. 23, корп. 5.
		Співробітниками оперативного управління ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було опитано засновника та директора Товариства - ОСОБА_3 на предмет причетності до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аста Консалт Груп», в результаті чого встановлено, що останній не має до неї відношення, що підтверджується поясненнями від 14 вересня 2015 року.
		Згідно з підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
		За статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Мета одержання прибутку як одна з ознак (характерних рис) підприємництва, як правило, знаходить своє відображення в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності і простежується з характеру його діяльності. 
		Відповідно до частини першої статті 56 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
		Статтею 55-1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.
		Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.
		Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.
		Аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі виявлення ознак фіктивності суб'єкта господарювання (підприємництва) податковий орган вправі звернутися до суду з позовом про визнання установчих документів недійсними.
		В свою чергу, стаття 55-1 Господарського кодексу України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами. Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об'єктивному їх дослідженні. Тут слід зазначити, що норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
		У даній справі викликаний в судове засідання суду першої інстанції в якості свідка директор та засновник ТОВ «Аста Консалт Груп» ОСОБА_3 показав, що давав показання працівниками оперативного управляння Інспекції під тиском. Насправді саме він займався державною реєстрацією Товариства, діяльність якого полягає в наданні посередницьких послуг. Щодо дати реєстрації та відомостей про бухгалтера надати точну інформацію не зміг.
		Інших доказів, окрім спростованих в ході судового розгляду справи, що свідчать про допущені відповідачем порушення вимог законодавства під час реєстрації статуту Товариства, позивачем не надано.
		За таких обставин, виходячи із наведеного, Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійними установчих (засновницьких) документів.
		Доводи ж касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.
		Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі №826/25343/15 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		В.П. Юрченко,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...