Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/918/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Розірвання договорів (правочинів); купівлі - продажу; нерухомого майна; у т. ч. об’єктів приватизації.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2019. Зареєстровано: 07.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.02.2019.
Дата набрання законної сили: 28.01.2019
Результат оскарження 24.04.2019 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"28" січня 2019 р.                                                               Справа №914/918/18
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого судді                                                                      Кордюк Г.Т.
		суддів                                                                                          Кравчук Н.М.
		                                                                                          Плотніцького Б.Д.
		 
		Секретар судового засідання                     Андреюк Х.В.
		                                                                                                    
		розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни б/н від 19.11.2018 (вх.№01-05/1219/18 від 21.11.2018) 
		на рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 (повне рішення складено 29.10.2018)
		у справі № 914/918/18 (суддя Стороженко О.Ф.)
		за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів, 
		до відповідача: Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни,  м. Львів
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Львів
		про розірвання договору купівлі-продажу №2984 від 13.03.2015
		 
		за участю представників: 
		від позивача,  Чернобай С.С. - представник
		від відповідача,  Жук Р.С. - адвокат
		від третьої особи на стороні відповідача - не з'явився
		 
		Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні № 2984 від 13.03.2015, укладеного  між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем Маланяк Світланою Володимирівною. 
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 у справі № 914/918/18 позов задоволено.   Розірвано договір № 2984 від 13.03.2015 купівлі-продажу об'єкту малої приватизації на аукціоні, укладений між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, повноваження якого на даний час виконує Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, та Фізичною особою-підприємцем Маланяк Світланою Володимирівною.
		Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Фізична особа-підприємець Маланяк Світлана Володимирівна звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 - скасувати. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що при винесенні оскарженого рішення суд першої інстанції:
		-          не врахував, що покупець (відповідач) виконав умови п. 5.1-5.4 договору купівлі-продажу та приступив до виконання обов'язків, передбачених п. 5.5 щодо  здійснення ремонтно-відновлювальних робіт у придбаних приміщеннях;
		-          не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», норми якого не містять спеціальних положень щодо підстав розірвання договору;
		-          не дослідив істотність порушення однією із сторін умов договору, адже продавець (позивач) отримав очікуване у вигляді сплати відповідачем 10  400  000 грн. за об'єкт продажу, вартість якого оцінена у 1  990  200 грн. без ПДВ;
		-          не врахував, що договір іпотеки, який був укладений між відповідачем та третьою особою не є договором відчуження, що підтверджується ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку». Адже договір відчуження відповідно до ст. 391 ЦК України передбачає передачу власності, що відмінне від договору іпотеки.
		У відзиві на апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 у справі № 914/918/18 - без змін, та на спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі зазначає наступне:
		-          положення Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не суперечить положенням Закону України «Про приватизацію державного майна», а лише доповнюють його;
		-          до спірних правовідносин, окрім положень наведених вище Законів України, підлягають застосуванню норми ст. 651 ЦК України, відповідно до якої оціночне поняття «істотності порушення» розкривається за допомогою іншого оціночного поняття «значною мірою», що мало місце в даному випадку;
		-          суть іпотеки полягає в тому, що кредитор (іпотекодержатель) має право у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати замовлення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
		У судове засідання 28.01.2019 не з'явився представник третьої особи, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 7901010060012.
		Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи те, що явка представника третьої особи обов'язковою у даній справі судом не визнавалася, апеляційний суд вважає про можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи.
		У судовому засіданні представники сторін навели свої доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу.
		Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.03.2015 між сторонами укладено договір № 2984 щодо купівлі-продажу об'єкту малої приватизації на аукціоні, за умовами якого Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець)   відповідно до ухвали № 3462 від 19.06.2014 Львівської міської ради, протоколу №1 від 11.02.2015 та протоколу № 02 від 06.03.2015, передало у власність Маланяк Світлані Володимирівні (покупець) нежитлові приміщення першого поверху (індекси: 5-1, 5-2, 5-3, 5-4, 5-5, 5-6) та підвалу (індекси: V-VIII) загальною площею 136,2 м2, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити ціну відповідно до п.п. 2.1., 2.2. та здійснити реєстрацію права власності на вказані приміщення в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зазначений в цьому договорі об'єкт продано за 10  400  000 грн. 
		За даними Технічного паспорту на приміщення (від 25.04.2014), загальна площа приміщень (індекси « 5-1»-« 5-6») першого поверху складала 82,1 кв.м., а підвалу (індекси «V» - «VIII») - 54,1 кв.м., разом 136,20 кв.м.
		За умовами договору № 2984 від 13.03.2015 кожна сторона зобов'язалась належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї договором, та сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків (п. 4.1).
		Відповідно до п. 6.2. договору продавець зобов'язаний контролювати виконання умов договору.
		Згідно з п.п. 5.3, 5.5 договору покупець зобов'язався визначати подальше використання об'єкту згідно з нормами чинного законодавства; здійснити проведення ремонтно-відновлювальних робіт у придбаних приміщеннях упродовж 1-го року з моменту укладення договору;використовувати придбаний об'єкт «як аптеку з обов'язковим збереженням цінних мистецьких елементів інтер'єру: автентичних меблів та вітражів, які є невід'ємною частиною інтер'єру аптеки»; відчужувати об'єкт з дотриманням умов, на яких він був придбаний; у випадку зміни власника об'єкту покласти усі зобов'язання, що виникли за договором, на нового власника.
		За результатами проведеної позивачем перевірки складений акт від 30.11.2017 №892-НП/17, яким встановлено, що ремонтно-відновлювальні роботи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, не завершено; не виявлено у придбаному об'єкті «цінних мистецьких елементів інтер'єру», які визначались як «невід'ємна частина інтер'єру аптеки»; предмет договору не використовується за призначенням  як аптека; підвальні приміщення, які виступали предметом договору об'єднанні з іншими не ідентифікованими підвальними приміщеннями (а.с. 21-22).
		Актом від 13.03.2018 № 177-НП/18, складеного позивачем за результатами перевірки, встановлено, що нежитлові приміщення, які були предметом договору купівлі-продажу від 13.03.2015 використовуються як магазин жіночої білизни; автентичних меблів та вітражів у приміщенні не виявлено; приміщення під індексами « 5-1» - «5-6» та «V»-«VIII» фактично об'єднані в одне приміщення; новим власником нежитлових приміщень є  ОСОБА_3 на підставі іпотечного договору № 10512 від 14.09.2017.  Автентичні меблі були виявлені за адресою: вул. Шевченка, 317, м. Львів, на зберіганні у Маланяк С.В.; вітражів не виявлено.
		Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманими станом на 05.03.2018, право власності на нежитлові приміщення першого поверху (5-1,5-2,5-3,5-4,5-5,5-6,5-7), загальною площею 264,9 кв.м. по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3, підстава виникнення - іпотечний договір № 10512 від 14.09.2017.
		Відповідно до п.п. 7.5, 11.3 договору купівлі-продажу від 13.03.2015 невиконання покупцем обов'язків за договором є підставою для розірвання договору у встановленому чинним законодавством України порядку. У разі невиконання однією із сторін умов цього договору , він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду.
		У зв'язку з невиконанням відповідачем як покупцем умов договору купівлі-продажу від 13.03.2015 зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта, позивач відповідно до ст. 27 Закону «Про приватизацію державного майна» та ст. 651 ЦК України звернувся до суду з позовом розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні № 2984 від 13.03.2015, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради та фізичною особою-підприємцем Маланяк Світланою Володимирівною.
		При винесенні постанови судова колегія виходила з наступного.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до преамбули Закону України «Про приватизацію державного майна», цей Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України.
		Сферою застосування Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство. 
		За умовами договору купівлі-продажу № 2984 від 13.03.2015 предмет цього договору є об'єктом малої приватизації.
		Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.  
		Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній під час укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2015 до 06.03.2018) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. 
		За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в редакціях чинних на момент укладення договору від 13.03.2015, та положення ЦК України, які регулюють питання щодо розірвання договорів.
		Відповідно до ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на час укладення договору та порушення відповідачем умов  договору) виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, є:
		1) несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору;
		2) невиконання або неналежне виконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта;
		3) невиконання умов договору купівлі-продажу у зв'язку з банкрутством приватизованого підприємства або підприємства, до якого було передано приватизований об'єкт.
		На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. 
		При подальшому відчуженні приватизованого об'єкта до нового власника переходять невиконані зобов'язання, що були передбачені договором купівлі-продажу об'єкта приватизації. 
		Відповідно до ст. 23 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань.
		Подальше відчуження такого об'єкта можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням.
		У разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник об'єкта зобов'язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об'єкт подати державному органу приватизації копії документів, що підтверджують його право власності.
		Державний орган приватизації зобов'язаний вимагати від нового власника виконання зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу об'єкта приватизації, та в разі їх невиконання застосовувати до нього санкції згідно із законом.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконано умов продажу об'єкту і зобов'язань покупця, передбачених п. 5.3, п. 5.5 договору, а саме: не виконано (не закінчено) ремонтно-відновлювальних робіт упродовж 1-го року з дати укладення договору; не забезпечено функціонування об'єкту як «аптеки»; не забезпечено збереження у придбаному об'єкті «цінних мистецьких  елементів інтер'єру», які визначались як «невід'ємна частина інтер'єру аптеки»; відчуження об'єкту третій особі відбулось без обов'язкового погодження таких дій з органом приватизації (позивач); при відчуженні об'єкту не покладено на нового власника тих зобов'язань, які встановлені договором купівлі-продажу об'єкту приватизації.
		Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи, зокрема актами перевірки від 30.11.2017 № 892-НП/17, від 13.03.2018  №177-НП/18. Обставини справи щодо невикористання відповідачем, а надалі третьою особою з моменту реєстрації за нею речового права на цей об'єкт  (02.11.2017),  нежитлових приміщень як аптеки та відсутність у них «цінних митецьких елементів» сторонами не заперечуються. Натомість, автентичні меблі (окрім вітражів), які перебували в об'єктів нерухомого майна, були виявлені спільно з відповідачем в останнього за іншою адресою : м. Львів, вул. Шевченка, 317.
		Як вбачається з умов іпотечного договору від 14.09.2017, укладеного між відповідачем та третьою особою на забезпечення виконання зобов'язань відповідача за договором позики на суму 10  000  000 грн., відповідач передав третій особі предмет іпотеки. Відповідно до п. 1.2. іпотечного договору предмет іпотеки - це нежитлові приміщення першого поверху (5-1,5-2,5-3,5-4,5-5,5-6,5-7), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 264,9 кв.м., та належать відповідачу на праві власності на підставі договору № 2984 від 13.03.2015 та рішення Франківського районного суду м. Львова від 28.10.2016 у справі № 465/1817/16-ц.
		Як правильно встановлено судом першої інстанції, передача частини предмета договору  купівлі-продажу (нежитлові приміщення індекси « 5-1»- « 5-6», загальна площа 82,) в іпотеку та відчуження його за договором іпотеки від 14.09.2017 відбулось без обов'язкового погодження таких дій із органом приватизації, а при відчуженні об'єкта відповідач не поклав на нового власника (третя особа) зобов'язань, встановлених договором купівлі-продажу № 2984 від 13.03.2015, що є порушенням ст. 23 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та  ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна».
		Разом з цим, як зазначено судом першої інстанції, докази виникнення у третьої особи права власності на приміщення підвалу (індекси V-VIII),    загальною площею 54,1 кв. м , які були передані у власність відповідачу за договором купівлі-продажу від 13.03.2015, в матеріалах справи відсутні.
		Відповідно до положень ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. 
		У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої    статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач не виконав умови продажу об'єкту та зобов'язань покупця за договором купівлі-продажу від 13.03.2015, у тому числі, зобов'язань щодо забезпечення основних напрямків функціонування приватизованого об'єкту, адже об'єкт приватизації не використовується як аптека, що відповідачем та третьою особою не заперечується. Відповідачем доказів виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 13.03.2015, передбачених п. 5.3, п. 5.5, суду не надано, адже передача об'єкта приватизації третій особі у власність на виконання умов іпотечного договору від 14.09.2017 відбулася без повідомлення та погодження цих дій з органом приватизації.
		За таких обставин, враховуючи встановлений судом та доведений факт невиконання відповідачем умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця, визначених договором купівлі-продажу від 13.03.2015, беручи до уваги істотність порушення та наявність шкоди для продавця (позивача), так як предметом договору були нежитлові приміщення колишньої, однієї із шести найстаріших аптек міста Львова «Під Фемідою», яка за умовами договору купівлі-продажу повинна була продовжувати функціонувати з обов'язковим збереженням автентичних меблів та вітражів, на що свою чергу розраховував продавець формулюючи в п. 5.5. умови продажу об'єкта приватизації, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні № 2984 від 13.03.2015.
		Крім того, як зазначено судом першої інстанції, відповідач не звертався до позивача з повідомленням або ж з пропозиціями щодо внесення змін чи доповнень до договору з метою для забезпечення виконання договірних зобов'язань.
		Стосовно покликань апелянта про те, що договір іпотеки, який був укладений між відповідачем та третьою особою не є договором відчуження, адже договір відчуження відповідно до ст. 391 ЦК України передбачає передачу власності, що відмінне від договору іпотеки, судова колегія зазначає наступне.
		Відповідно до витягу з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за станом на 05.03.2018 власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 264,9 кв.м (індекси « 5-1»-« 5-7») є ОСОБА_3, на підставі іпотечного договору від 14.09.2017, іпотека за яким 02.11.2017 була припинена (а.с. 23-25).
		Тобто, третя особа станом на 02.11.2017 була власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 (індекси « 5-1»-« 5-7»), на яку не були покладені відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу від 13.03.2015, що є обов'язком останнього відповідно до п. 5.3 договору.
		Крім того, судова колегія зазначає, що виконання відповідачем обов'язку щодо сплати договірної ціни за договором купівлі-продажу від 13.03.2015 не звільняє останнього від обов'язку виконання інших взятих на себе договірних обов'язків.
		Стосовно покликань апелянта про не застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», норми якого в свою чергу не містять спеціальних положень щодо підстав розірвання договору, судова колегія зазначає наступне.
		Як зазначалося вище, предмет договору купівлі-продажу № 2984 від 13.03.2015 є об'єктом малої приватизації. Відповідно до норм Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній під час укладення договору купівлі-продажу від 13.03.2015 та до 06.03.2018) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Нормами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено право органів приватизації у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору (ч. 8 ст. 23).  
		За таких обставин, до правовідносин про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні підлягають застосуванню положення Закону України «Про приватизацію державного майна» та ст. 651 ЦК України.
		При цьому, слід зазначити, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», в редакції, яка діє з 07.03.2018, також передбачено, що виключною умовою для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є невиконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.
		Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення - покласти на скаржника в порядку ст.ст. 129, 282 ГПК України.
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -
		Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 17.10.2018 у справі № 914/918/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маланяк Світлани Володимирівни - без задоволення.
		2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. ст. 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                              Г.Т. Кордюк 
		 
		Суддя                                                                                 Н.М.Кравчук
		 
		Суддя                                                                                 Б.Д.Плотніцький
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 06.02.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...