Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/5148/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: 07.02.2019. Зареєстровано: 08.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Результат оскарження 14.01.2020 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції набрало законну силу
Номер судового провадження: 2/489/161/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 489/5148/18 
		Номер провадження 2/489/161/19
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		       30 січня 2019 року                                                        м. Миколаїв,
		                                                                       вул. Космонавтів,81/16 (81/17),
		                                                                       зал судових засідань №11
		Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
		головуючого -  судді Тихонової Н.С., 
		секретар судового засідання - Мазницька Н.Ю.,
		за участю:
		позивача - ОСОБА_1,
		представника позивача - ОСОБА_2,
		відповідача - ОСОБА_3,
		представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів дарування, зобов'язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		20.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, яким просив визнати недійсним Договір дарування від 13.11.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_3 визнати недійсним договір дарування від 23.11.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 житлового будинку АДРЕСА_4 визнати недійсним договір дарування від 23.11.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 житлового будинку АДРЕСА_4 зобов'язати державного чи приватного нотаріуса внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині позовних вимог.
		Зазначивши про фіктивність договорів за ст.ст. 202, 203, 215, 234 ЦК України, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що
		07.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики;
		Суд повідомив сторін про дату розгляду справи, проте, будучи повідомлений про це, під час перебування справи на розгляді, ОСОБА_3 13.11.2015 року та 23.11.2015 року уклав договори дарування, за якими два житлових будинків, які йому належали, подарував синам та дружині, з метою уникнення обтяження щодо них.
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.11.2015 року клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено частково, а саме накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_4 що належить на праві приватної власності ОСОБА_3
		Рішенням Ленінського районного суду від 01.03.2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, було стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в сумі 2 439 090 грн. 00 коп.;
		в липні 2016 року позивач звернувся до відповідача з проханням про добровільне погашення боргу, та відповідач пообіцяв, що кінця червня 2018 року поверне кошти, які зазначені в рішенні суду;
		 лише в червні 2018 року позивачу стало відомо про оформлення відповідачем ОСОБА_3 договорів дарування;
		спірні договори дарування нерухомого майна були укладені між відповідачами, які є близькими родичами, та під час їх оформлення відповідачі свідомо не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлений спірними правочинами;
		таким чином, дії сторін договорів були спрямовані на фіктивний перехід прав власності на нерухоме майно до близьких родичів з метою приховування майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів. 
		Згідно наданого відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними, оскільки
		?на час укладання спірних договорів відповідачі не були обізнані стосовно результату судового розгляду справи про стягнення боргу за договором позики, а тому твердження позивача щодо їх фіктивності є хибними;
		?не зрозуміло, які саме правові підстави забороняють власнику чи обмежують власника розпоряджатися своєю власністю, відповідно до ст. 41 Конституції України; 
		не зрозуміло, які саме порушено норми чи не дотримання законодавчих норм до визнання договорів недійсними відповідно до ст. 234 ЦК України; 
		також позивач посилається на ухвалу Ленінського районного суду від 24.11.2015 року, згідно якої було накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_4 в порядку забезпечення позову, проте спірні договори були укладені 13.11.2015 року та 23.11.2015 року, до постановлення ухвали;
		майно було передано обдарованим в день укладення угоди та символічно передано ключі від будинку;
		відповідно до ч. 6 ст. 29 ЦК України, особа має право на декілька місць проживання, а тому реєстрація в колишньому будинку не позбавляє його права користуватися іншим нерухомим майном. 
		Ухвалою суду від 21.08.2018 року клопотання позивача ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову у вищевказаній цивільній справі було задоволено частково.
		Ухвалою суду від 14.09.2018 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 03.09.2018 року внесено виправлення до Ухвали суду від 21.08.2018 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування.
		12.10.2018 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмету позову. 
		Ухвалою суду від 03.12.2018 року в задоволенні клопотання про прийняття заяви про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування, відмовлено.
		Ухвалою суду від 03.12.2018 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. 
		В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених у позові. 
		В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог.
		Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, відповідно до отриманих судом заяв, позовні вимоги не визнали через їх безпідставність та просили про розгляд справи у їх відсутність. Правом на відзив не скористались.
		Третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Ємельянова Н.В. в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. Своїм правом надання пояснення щодо цивільної справи не скористалась. Просила про прийняття рішення на розсуд суду у її відсутність.
		Третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Барсков А.В. в судове засідання не з'явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. Своїм правом надання пояснення щодо цивільної справи не скористався.
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши надані докази, суд при вирішенні справи виходить з такого.
		Як вбачається з матеріалів справи, яка розглядається та матеріалів цивільної справи № 2/489/191/2016, які були досліджені у судовому засіданні, відповідачем ОСОБА_3 було надано розписку про отримання ним від позивача ОСОБА_1 грошових коштів 30 вересня 2009 року у розмірі 40 000 дол. США зі сплатою 20% за користування позикою, строком до 20.12.2012 року та 30.09.2012 року в розмірі 20000 дол. США із строком повернення 30.09.2013 року. 
		Зобов'язання за вказаним договором ОСОБА_3 виконані не були, а тому Позивач за захистом своїх порушених прав звернувся із позовом до Ленінського районного суду м. Миколаєва 07.10.2015 року (справа № 2/489/191/2016).
		В той же день, 07.10.2015 року, водночас із позовом, ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, яким просив накласти арешт на житлові будинки, що розташовані за адресами АДРЕСА_3 що належать ОСОБА_3
		22.10.2015 року ухвалами суду було відкрито провадження у зазначеній справі та відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
		24.11.2015 року, в ході розгляду цивільної справи за № 2/489/191/2016, ОСОБА_1 вдруге було подано заяву про забезпечення позову, а саме просив накласти арешт на житлові будинки, що розташовані за адресами АДРЕСА_3 що належать вже, відповідно, ОСОБА_5 та ОСОБА_3
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.11.2015 року, з метою забезпечення позову, було накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_4 що належить на праві приватної власності ОСОБА_3.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.03.2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 30.09.2009 року в розмірі 900000 грн. 00 коп., 1080000 грн.00 коп. заборгованість за процентами, за договором позики від 30.09.2012 року заборгованості в розмірі 450000 грн. 00 коп., 3000 грн.00 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 6090 грн.00 коп., судовий збір, а всього 2 439 090 грн. 00 коп., в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 
		Про знаходження в проваджені Ленінського райсуду м. Миколаєва зазначеної цивільної справи та про час судового засідання ОСОБА_3 повідомлявся судом належним чином.
		Відомості про стан розгляду справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) в той же день публікуються на офіційному веб-сайті Ленінського районного суду м. Миколаєва та це є належним повідомленням.
		Також позивач зазначав, що перемови між ним та ОСОБА_3 стосовно повернення боргу за рахунок реалізації нерухомого майна, тривали протягом 2012-2015 років, про що свідчить, між іншим й роздруківка деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам, що міститься в матеріалах цивільної справи № № 2/489/191/2016.
		Відповідач ОСОБА_3 був обізнаний про те, що в провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває на розгляді цивільна справа про стягнення з нього на користь позивача боргу за договорами позики, оскільки в матеріалах справи міститься власноруч виконана та датована 23.11.2015 р. ОСОБА_3 заява про відкладення розгляду справи, розгляд якої було призначено на 24.11.2015 року.
		Також про існування боргових зобов'язань між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були обізнані й інші відповідачі у справі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки між сторонами існували родинні відносини та перемови щодо цього тривали у родинному колі з 2012 року.
		Вказані твердження позивача відповідачами не були спростовані.
		Доводи позивача стосовно існування тривалого спору між ним та ОСОБА_3 з приводу повернення коштів, та їх забезпечення нерухомим майном, яке належало ОСОБА_3 в судовому засіданні відповідач не спростовував.
		Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 30.11.2018 року, вбачається, що 13.11.2015 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В. був посвідчений договір дарування житлового будинку АДРЕСА_3 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5.
		Спірний будинок до укладення договору дарування належав на праві власності ОСОБА_3, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 04.07.2012 року. 
		Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 30.11.2018 року, 23.11.2015 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Барсковим А.В. був посвідчений договір дарування житлового будинку АДРЕСА_4 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, ОСОБА_6. 
		Спірний будинок до укладення договору дарування належав на праві власності ОСОБА_3, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 04.07.2012 року.
		Суд звертає увагу на те, що саме під час розгляду справи судом, 13.11.2015 року та 23.11.2015 року, відповідач ОСОБА_3 здійснив відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна шляхом укладення договорів дарування на користь своїх родичів.
		В той же час, на момент укладення спірних договорів подароване майно під арештом не знаходилось, а наявність зобов'язання ОСОБА_3 перед позивачем, встановлене рішенням Ленінського райсуду м. Миколаєва від 01.03.2016 року, не є безумовною підставою для обмеження розпорядження ним належним йому нерухомим майном.
		Проте, згідно Довідок Департаменту з надання адміністративних послуг та даних, які містяться в Договорах купівлі-продажу вбачається, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 є будинок АДРЕСА_3 за тією ж адресою зареєстровані ОСОБА_6 та ОСОБА_5.
		У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 зазначав, що як проживав так і проживає у АДРЕСА_3 та цей будинок розташований біля будинку АДРЕСА_4 отже він проживає також і в другому будинку, оскільки в обох будинках мешкають його діти, дружина та інші родичі, місце проживання від часу укладення договорів ніхто з них не змінював.
		Тобто, судом встановлено, що сторонами правочину не було вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину. Зазначення у п.5 Договору від 23.11.2015 року передача ключів та технічного паспорту, а у п.10 Договору від 13.11.2015 року символічна передача нерухомого майна (житлові будинки), на думку суду, не спростовує того, що фактично житлові будинки не були передані ОСОБА_3 новим власникам, не змінювався звичайний спосіб життя родичів, лише було проведено перереєстрацію, що свідчить про наявність умислу всіх сторін правочину щодо укладання договору без наміру (цілі) на утворення правових наслідків, передбачених договором.
		Суд не може прийняти до уваги надані відповідачем на підтвердження своїх доводів, договір № 02/27-459С від 07.07.2016 року про приєднання до електричних мереж та додаток до договору № 1, укладений між ТОВ «Миколаївобленерго» та ОСОБА_6, квитанцію про оплату рахунку за використання електричної енергії, адже наявність відкритого на певну особу особового рахунку не підтверджує того, що така особа є споживачем послуг фактично.
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
		Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		За положеннями частин першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		При цьому відповідно до статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
		У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
		Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
		Для визнання правочину фіктивним повинно бути встановлено наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
		 
		Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 09.08.2017 року по справі № 6-2690цс16.
		Враховуючи вищевикладене, сукупність наданих доказів, суд дійшов висновку, що оспорюванні договори дарування були укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цими договорами, зі спрямованістю дій сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до родичів, а тому зазначені договори дарування підлягають визнанню недійсними.
		Водночас позивачем заявлена вимога, щодо зобов'язання державного чи приватного нотаріуса внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині позовних вимог.
		Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10 2011 року № 1141, внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.
		З наведеного слідує, що у разі скасування рішення про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, поновлюється право, що існувало до проведення державної реєстрації прав, що скасоване, або ж особа має право на реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі правовстановлюючих документів (в разі, якщо право власності було зареєстроване на паперових носіях).
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними  договорів дарування- задовольнити частково.
		Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_3 від 13.11.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального Миколаївської області Ємельяновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 2282. 
		Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_4 від 23.11.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального Миколаївської області Барсковим А.В., зареєстрований в реєстрі за № 784.
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Позивач - ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: АДРЕСА_5
		Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, номер та серія паспорта НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_3
		Відповідач - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, номер та серія паспорта НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3
		Відповідач - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, номер та серія паспорта НОМЕР_3 місце реєстрації: АДРЕСА_3
		Відповідач - ОСОБА_7, номер та серія паспорта НОМЕР_4, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3
		Третя особа - приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу Ємельянова Наталя Валеріївна, місце знаходження: АДРЕСА_1;
		Третя особа - Приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу Барсков Артем Вікторович, місце знаходження: АДРЕСА_2. 
		Повний текст рішення суду складено 07.02.2019 року.
		 
		Суддя                                                        Н.С. Тихонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...