Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14325/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2019. Зареєстровано: 13.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2019.
Дата набрання законної сили: 04.02.2019
Номер судового провадження: А/855/5865/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14325/16                                                            Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 лютого 2019 року                                                                                            м. Київ
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого-судді:                    Кучми А.Ю.
		суддів:                                        Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,
		за участю секретаря:                    Тищенко Н.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 та осіб які приєдналися до неї: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та апеляційні скарги осіб, які не брали участі у справі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 (м. Київ, дата виготовлення повного тексту 05.10.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна агенція», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд ТМ» про визнання незаконним та скасування рішення,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		ОСОБА_2 звернувся з позовом до Київської міської ради, треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна агенція», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд ТМ», в якому просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016 «Про затвердження детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва».
		 
		Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що затверджений спірним рішенням детальний план грубо суперечить нормам Генерального плану міста Києва на період до 2020 року, а відповідно є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. У Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради відсутні повноваження щодо виконання функцій замовника детального плану території, що стало наслідком грубого порушення процедури розробки детального плану території. Також, позивач зазначає, що як представник територіальної громади міста Києва він обурений нехтуванням відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті рішення. Крім того, він, як депутат Київської міської ради, зобов'язаний дотримуватись норм чинного законодавства, що визначають порядок діяльності ради та її органів. Зазначає, що депутатами Київської міської ради не було враховано в ході голосування за спірне рішення аргументів щодо його протиправності та невідповідності чинному законодавству.
		 
		У запереченнях проти позову відповідачем вказано, що на час прийняття оскаржуваного рішення розробка детального плану території була передбачена Програмою та при розробці останнього відповідачем була дотримана встановлена чинним законодавством процедура його прийняття. Також відповідач звернув увагу, що спірним рішенням не порушені права позивача.
		 
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2018 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		 
		Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		 
		Зокрема, апелянт вказує на те, що факт наявності суперечностей між детальним планом території та Генеральним планом міста Києва, що чітко встановлено Аналізом відповідності проектних рішень ДПТ чинному Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року та проекту нового Генерального плану міста Києва, наданого Комунальною організацією «Інститут Генерального плану міста Києва» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом № 11-2038 від 18.11.2016.
		 
		Згідно вказаних висновків площа земельних ділянок, функціональне призначення яких не відповідає чинному Генеральному плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року складає 128,1 га або ж 52% від загальної площу детального плану території.
		 
		Судом першої інстанції не надано оцінки факту відсутності у Київської міської ради підстав для розробки відповідного плану території.
		 
		Так, рішення Київської міської ради № 864/864 від 26.12.2014 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №518/10006» оприлюднено 30.11.2016 у газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 130. Відтак, на момент прийняття оскаржуваного ДПТ (липень 2016 року) у Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були відсутні повноваження щодо виконання функцій замовника, рішення щодо розробки ДПТ набрало чинності лише у листопаді 2016 року, тому Департаментом грубо порушено процедуру розробки ДПТ - на момент початку його розробки у ході приймання виконаних робіт та на момент затвердження ДПТ були відсутні будь-які рішення Київської міської ради про розробку відповідного ДПТ.
		 
		Крім того, позивач зазначає, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не оприлюднив текстову частину ДПТ та оприлюднив менше половини обов'язкових графічних матеріалів, що свідчить про недотримання Київською міською радою проведення громадських слухань.
		 
		Крім того, заяви про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_2 подали особи, які не брали участь у розгляді справи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. В своїх заявах вони підтримують апеляційну скаргу та додатково зазначають, що оскаржуваним рішенням відповідача змінене функціональне призначення земельних ділянок, які перебувають у їх власності, що, у свою чергу, унеможливлює подальше використання та розпорядження такими земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення, визначеного рішенням Київської міської ради про передачу їх у власність Зазначають, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки аргументам позивача, вказаним у його позовній заяві.
		 
		Також до суду апеляційної інстанції були подані апеляційні скарги особами, які не брали участь у справі при розгляді в суді першої інстанції.
		 
		Так ОСОБА_7, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_7 звертає увагу, що проектна організація ТОВ «Виробничо-технічна агенція» помилково віднесла його земельну діяльність з кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 до території зелених насаджень, оскільки така земельна ділянка належить йому на праві власності, цілове призначення для житлової забудови, а зміна цільового призначення є втручанням у його право власності. Відтак, його права як власника земельної ділянки порушені, оскільки земельна ділянка входить в межі ДПТ, які затверджені рішенням Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016.
		 
		ОСОБА_6, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		ОСОБА_6 у апеляційній скарзі вказує, що розробник ДПТ «Виробничо-технічна агенція» змінила цільове призначення її власної земельної ділянки, фактично позбавивши її права власності - оскільки цільове призначення такої земельної ділянки змінено з приватної власності на землі загального користування. Відтак, Київська міська рада протиправно затвердила такі зміни, прийнявши рішення «Про затвердження детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва» № 827/827 від 21.07.2016.
		 
		Також, ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018, в якій просить скасувати таке рішення, та позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що згідно даного ДПТ її земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності та має цільове призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» протиправно переведено оскаржуваним рішенням Київської міської ради до територій зелених насаджень загального користування.
		 
		Окрім того, ОСОБА_9, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. ОСОБА_9 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що він не був учасником у справі при розгляді в суді першої інстанції, однак оскаржуване рішення суду першої інстанції зачіпає його права та інтереси, оскільки він є власником земельної ділянки, в межах якої розроблявся ДПТ, рішення про затвердження якого оскаржується. Фактична зміна цільового призначення шляхом затвердження ДПТ в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва є порушенням його права приватної власності.
		 
		Відповідачем у відзиві на апеляційні скарги зазначено, що на час прийняття оскаржуваного рішення розробка ДПТ була передбачена міською Програмою створення (оновлення) містобудівної документації, тому посилання позивача про те, що Київська міська рада не приймала жодних рішень про розробку ДПТ в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва є помилковими.
		 
		Крім того, відповідачем вказано, що при розробленні детального плану території були дотримані усі процедури, встановлені нормами чинного законодавства України та після розробки такого ДПТ Київська міська рада прийняла оскаржуване рішення на пленарному засіданні у порядку, визначеному статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		 
		Зауважує, що позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, тому таке рішення не може порушувати прав, свобод та інтересів позивача.
		 
		Детальний план території як невід'ємна частина Генерального Плану не може порушувати існуючі права власності фізичних осіб та юридичних осіб приватного права на нерухоме майно, розташоване на території детального плану території.
		 
		Розглянувши доводи апеляційних скарг осіб, які не брали участі у справі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяви осіб, які до неї приєднались: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги осіб, які не брали участь у справі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідно залишити без розгляду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяви осіб, які до неї приєднались: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 - без змін.
		 
		Згідно п. 1 частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		 
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		На момент звернення до суду з позовною заявою, питання щодо особливостей провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень були врегульовані ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній редакції.
		 
		Згідно частини третьої ст. 171 КАС України (в редакції чинній на час звернення ОСОБА_2 з позовною заявою) передбачено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
		 
		Згідно п. 7 ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2016 уразі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно - правового акту відповідно ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач зобов'язаний опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно - правового акта, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення повинно бути опубліковано не пізніше як за сім днів до судового розгляду.
		 
		У відповідності до частини сьомої ст. 264 КАС України (в редакції починаючи з 15.12.2017) якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.
		 
		Згідно з ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2018 у судовому засіданні 03.04.2018 встановлено, що відповідачем не виконано ухвалу суду від 21.09.2016 та не опубліковано оголошення про оскарження рішення КМР № 827/827 від 21.07.2016 «Про затвердження детального плану території в районі Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва».
		 
		Даною ухвалою повторно зобов'язано КМР опублікувати оголошення про оскарження рішення КМР № 827/827 від 21.07.2016 «Про затвердження детального плану території в районі Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва» у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений (а.с. 231-232 т 1).
		 
		В газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 40 від 13.04.2018 (5091) опубліковано оголошення про те, що 15.05.2018 в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Болбачана Петра, 8, корп. 1, зал. 38, суддя Катющенко В.П. відбудеться судовий розгляд справи № 826/14325/16 за вищевказаним адміністративним позовом ОСОБА_2 (а.с. 242 т. 1).
		 
		Оскільки в газеті Київської міської ради «Хрещатик» № 40 від 13.04.2018 (5091) містилось повідомлення, що розгляд цієї справи призначено на 15.05.2018, а оскаржуване рішення, ухвалене Окружним адміністративним судом 25.09.2018, колегія суддів вважає, що у осіб, які не брали участь у справі, однак являються особами, щодо яких застосовано рішення Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016 - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було достатньо часу для реалізації свого права оскарження заначеного нормативно-правового акту.
		 
		Однак, вищезазначені особи своєчасно не скористались своїм право на оскарження нормативно-правового акту.
		 
		Таким чином, оскільки відповідачем заздалегідь опубліковано повідомлення про розгляд даної справи, що надавало об'єктивну можливість своєчасно оскаржити рішення КМР, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вважаються належним чином повідомленими про її розгляд, а тому їх апеляційні скарги у відповідності до частини сьомої ст. 264 КАС України (в редакції, починаючи з 15.12.2017) підлягають залишенню без розгляду.
		 
		Крім того, перегляд апеляційних скарг здійснюється судом в межах доводів апеляційних скарг, відповідно до ст. 308 КАС України.
		 
		Згідно частини п'ятої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
		 
		В позовній заяві позивач посилається на те, що затверджений спірним рішенням детальний план грубо суперечить нормам Генерального плану міста Києва на період до 2020 року, а відповідно є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. У Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради відсутні повноваження щодо виконання функцій замовника детального плану території, що стало наслідком грубого порушення процедури розробки детального плану території та позивач, як представник територіальної громади міста Києва обурений нехтуванням відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті рішення. Позивач, як депутат Київської міської ради, зобов'язаний дотримуватись норм чинного законодавства, що визначають порядок діяльності ради та її органів. Зазначає, що депутатами Київської міської ради не було враховано в ході голосування за спірне рішення аргументів щодо його протиправності та невідповідності чинному законодавству.
		 
		За результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов висновку рішення КМР не створює жодних правових наслідків для позивача та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спірним рішенням не порушені його права як жителя АДРЕСА_2, оскільки останній не проживає у Голосіївському районі міста Києва, а зареєстрований у Деснянському районі міста Києва та позивачем не надано суду доказів, що у його власності чи користуванні наявні земельні ділянки, розташовані на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях. 
		 
		В той же час, апелянти - ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 обґрунтовують свої апеляційні скарги тим, що згідно ДПТ їх земельні ділянки, які перебували у приватній власності та мали цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд протиправно, на їх думку, переведено оскаржуваним рішенням КМР № 827/827 від 21.07.2016 до територій зелених насаджень загального користування, чим фактично позбавивши їх права власності на відповідні земельні ділянки.
		 
		З наведених доводів позовної заяви та апеляційних скарг осіб, які не брали участі у справі вбачається неможливість розгляду судом апеляційної скарги позову з врахуванням інших підстав, які не були заявлені позивачем при його поданні. Розгляд зазначених апеляційних скарг є неприйнятним з огляду на те, що адміністративний позов ОСОБА_2 був заявлений до суду першої інстанції зовсім з інших підстав, аніж обґрунтування, які покладені в основу апеляційних скарг ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9
		 
		Відтак, надання судом апеляційної інстанції оцінки доводам апеляційних скарг, які не співпадають з підставами позову, заявленого до суду першої інстанції, не відповідатиме положенням процесуального законодавства.
		 
		Стосовно апеляційних вимог ОСОБА_2 та заяв осіб, які до неї приєднались: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		За матеріалами справи рішенням І сесії VIII скликання Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016 затверджено детальний план території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва відповідно до основних техніко-економічних показників (техніко-економічні показники та основні положення з графічними матеріалами), що додаються, як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та щільності забудови для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об'єктів містобудування. 
		 
		З приводу обґрунтування факту наявності суперечностей між нормами ДПТ в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва, затвердженого рішенням КМР № 827/827 від 21.07.2016 та нормами чинного Генерального плану міста Києва до 2020, затвердженого рішенням КМР № 370/1804 від 28.03.2002, колегія суддів вважає їх безпідставними, так як КМР прийнято рішення № 518/10006 від 13.11.2013 «Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації», яким затвердила програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві. 
		 
		Метою Програми є розроблення і затвердження генерального плану столиці України - міста Києва, обґрунтованого визначення на основі затверджених детальних планів територій планувальної організації та функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталів, мікрорайонів, інших частин теротирії м. Києва, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, а також встановлення єдиних умов та обмежень (регламентів) забудови територій на основі затверджених планів зонування для інтенсивного втілення в життя принципів містобудівної політики інтегрованого міського розвитку столиці України як стабільного європейського міста, створення повноцінного життєвого середовища, збереження традиційних особливостей, історичного середовища та природно-ландшафтного комплексу міста, розвитку ефективної інженерної та транспортної інфраструктури.
		 
		Згідно Програми організація розроблення містобудівної документації у м. Києві здійснюється Департаментом - замовником.
		 
		Містобудівна документація розробляється комунальною організацією виконавчого органу КМР (КМДА) «Інститут Генерального плану м. Києва» та іншими проектними і науково-дослідними організаціями, які мають відповідну ліцензію, сертифікованих спеціалістів і технічну базу, на замовлення Департаменту.
		 
		Подання містобудівної документації на затвердження КМР забезпечують Департамент та постійна комісія КМР з питань містобудування, архітектури та землекористування.
		 
		Пунктом 3 рішення КМР № 864/864 від 26.12.2014 «Про внесення змін до рішення КМР від 13.11.2013 № 518/10006» доповнено додаток до Програми (Перелік містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 р.р.) позиціями такого змісту, зокрема: « 80» (№ п/п), «ДПТ вздовж вулиці Академіка Заболотного***» (назва містобудівної документації), « 2.3.042 2.3.044» (розміщення в планувальній структурі міста (код планувального утворення)), « 127» (ошетнова площа, га).
		 
		При цьому, згідно примітки до Переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві; у 2013-2016 р.р., затвердженого Програмою, «***» це розробка нової містобудівної документації». 
		 
		Отже, Програмою було передбачено розробку нової містобудівної документації, а саме ДПТ вздовж вулиці Академіка Заболотного. При цьому було закладено орієнтовно визначена площа території ДПТ, а не стала площа, що мало на меті її корегування як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення.
		 
		Вказане спростовує доводи позивача про те, що КМР не приймала рішень про розробку ДПТ в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва, оскільки під час прийняття рішення розробка ДПТ була передбачена Програмою.
		 
		У відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 555 від 25.05.2011 громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що у газеті «Хрещатик» (випуск № 72 (4668) від 22.05.2015 Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна агенція» оприлюднено повідомлення про початок громадських слухань проекту Детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної та повідомлено, що матеріали зазначеного проекту розміщено в приміщенні Голосіївської державної адміністрації за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня та на сайті www.kga.gov.ua.
		 
		Доводи апелянта про те, що зі всього проекту містобудівної документації, під час проведення громадських слухань на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури КМДА та в приміщенні Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації опубліковано лише незначну частину графічних матеріалів, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки графічні та текстові матеріали в повному обсязі містять великий обсяг, що унеможливлювало опублікування зазначених матеріалів в повному обсязі. Проте, опубліковані графічні матеріали такі, як план існуючого використання території, опорний план, схема планувальних обмежень (сучасний стан); схема обслуговування дошкільними закладами та загальноосвітніми школами, проектні плани на розрахунковий період та першої черги, схему організації руху транспорту та пішоходів; додаткові графічні матеріали в достатній мірі оприлюднив текстову частину ДПТ, що надавало можливість подати пропозиції у відповідності до вимог п. 6 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 9 Порядку № 555.
		 
		Крім того, у повідомленні чітко зазначено про можливість ознайомлення з матеріали зазначеного проекту в повному обсязі в приміщенні Голосіївської державної адміністрації за адресою: м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня та на сайті www.kga.gov.ua.
		 
		У повідомленні зазначено, що процедура розгляду та врахування пропозицій громадськості до проекту детального плану території триватиме до 20.06.2015.
		 
		В той же час, під час громадських слухань надійшла лише одна пропозиція та зауваження від ОСОБА_10, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3.
		 
		Відповідно до Журналу реєстрації пропозицій та зауважень громадян до проекту детального плану території в межах вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва та Звіту про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території в межах вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва Департаментом містобудування та архітектури було розглянуто вказані вище пропозицію та зауваження.
		 
		Вище наведені обставини вказають на дотримання Київською міською радою встановленого порядку розроблення детального плану території, а також виконання вимоги щодо проведення громадських слухань.
		 
		Щодо наявності невідповідностей між ДПТ та Генеральним планом, колегія суддів вважає необхідним зазначити про те, що після розробки ДПТ, на пленарному засіданні колегіальним органом - КМР прийнято спірне рішення після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначено ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням громадського обговорення проекту ДПТ, листів ТОВ «Виробничо-технічна агенція» № 243 від 04.06.2016, Міністерства культури України № 655/2/15-16 від 08.06.2016, Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації № 055-4782 від 19.06.2015, звіту про результати розгляду та врахування пропозицій під час проведення громадських слухань ДПТ.
		 
		Крім того, колегія суддів вважає, що прийняття рішення про розробку та затвердження детального плану території є дискреційними повноваженнями КМР, на яку повкладено обов'язок реалізації планування території на місцевому рівні, так має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення, яке може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. В той час, як повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, а тому для надання особі судового захисту суд встановлює чи дійсно особа має порушене право, свободу чи інтерес, і чи порушені вони відповідачем. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем таких прав, свобод чи інтересів має довести належними і допустимими доказами саме позивач.
		 
		Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які є самостійною та безумовною підставою для визнання незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016 «Про затвердження детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва». 
		 
		З висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		 
		Так, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		 
		Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		 
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		 
		Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
		 
		Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		 
		Щодо порушеного права у позовній заяві позивач зазначив, що його як представника територіальної громади м. Києва обурює нехтування КМР норм чинного законодавства при прийнятті рішення. 
		 
		Також позивач наголосив на тому, що він є обраним депутатом КМР, Головою депутатської фракції «Всеукраїнське обєднання «Свобода» у КМР та пославшись на частину першу ст. 18 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» зазначив, що депутати КМР не врахували в ході голосування за оспрюване рішення аргументів щодо його протиправності та не відповідності чинному законодавству.
		 
		Однак, позивач помилково вважає, що статтею 24 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» йому надано право захищати в суді інтереси територіальної громади, оскільки вказана норма саме такого права не містить.
		 
		Спірним рішенням права позивача як жителя АДРЕСА_2 не порушені, оскільки останній не проживає у Голосіївському районі міста Києва, а зареєстрований у Деснянському районі міста Києва та позивачем не надано суду доказів, що у його власності чи користуванні наявні земельні ділянки, розташовані на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях. 
		 
		В даному випадку, рішення Київської міської ради № 827/827 від 21.07.2016 «Про затвердження детального плану території в районі вулиць Академіка Заболотного, Академіка Лебедєва та Метрологічної у Голосіївському районі м. Києва» не створює безпосередньо для ОСОБА_2 правових наслідків, оскільки позивач не обґрунтував існування реального негативного впливу на його конкретні права та/чи інтереси від прийняття зазначеного рішення, а тому це унеможливлює застосування обраного ним юрисдикційного способу захисту своїх прав при прийнятті КМР вищезазначеного нормативно-правового акту.
		 
		Отже, оскільки в ході судового розгляду справи не було встановлено порушення оскаржуваним рішенням відповідача законних прав, свобод та інтересів ОСОБА_2, доказів їх порушення позивачем, на якого в силу частини першої статті 77 КАС України покладено обов'язок доказування, не надано, а тому суд обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Відповідно до частини другої ст. 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		 
		Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		Справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у п. 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.
		 
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої ст. 55 Основного Закону України, у Рішенні № 19-рп/2011 від 14.12.2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частини другої ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених  Конституцією  і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного  Рішення).
		 
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004  від 01.12.2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
		 
		Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень цих прав на момент звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		 
		Тобто приймаючи оспорювань рішення КМР не здійснювало стосовно позивача владних управлінських функцій, у зв'язку з чим не породжує для нього прав або обов'язків, які підлягали б захисту в порядку адміністративного судочинства.
		 
		У зв'язку з наведеним колегія суддів доходить висновку, що оспорюване рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що не створює для позивача правових наслідків і не впливає на його конкретні права та/чи інтереси від прийняття такого рішення, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
		 
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційні скарги осіб, які не брали участь у справі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без розгляду.
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяви осіб, які до неї приєднались:  ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 без змін.
		 
		Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
		 
		Повний текст постанови виготовлено 11.02.2019.
		 
		Головуючий-суддя:                                                                      А.Ю. Кучма
		 
		Судді:                                                                                          Н.В. Безименна
		 
		          Л.В. Бєлова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...