Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1156/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.02.2019. Зареєстровано: 13.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2019.
Дата набрання законної сили: 12.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		12 лютого 2019 року 
		справа №802/1156/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/40711/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
		суддів - Гончарової І.  А., Олендера І.  Я.
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області 
		на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року у складі судді Чернюк  А.  Ю. 
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів Мельник-Томенко Ж. М., Ватаманюка Р.  В., Сторчака В.  Ю.
		у справі №  802/1156/17 
		за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 
		до Головного управління ДФС у Вінницькій області 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, 
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У липні 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008011311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 478  662 грн 33 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 119  665 грн 58 коп., №  0008181311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за податковими зобов'язаннями у розмірі 595  006 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 148  751 грн 50 коп., №0008201311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, а саме за податковими зобов'язаннями у сумі 34  905 грн 89 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями 8  726 грн 47 коп., №  0008231311, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 510 грн, а також рішення від 29 червня 2017 року №  0008141311, яким застосовано штрафні санкції у сумі 37  966 грн 24 коп., та вимогу про сплату боргу №  Ф-0008111311 на загальну суму 254  646 грн 14 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
		 
		01 вересня 2017 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, позов задоволено в повному обсязі.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних актів індивідуальної дії внаслідок недоведення податковим органом складу податкових правопорушень, а саме заниження платником податку витрат у 2014-2016 роках та протиправного формування податкового кредиту за грудень 2014 року, січень-квітень 2015 року, грудень 2016 року.
		 
		06 грудня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №  996-XIV, пунктів 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №  88, пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України. Скаржник зауважує, що до перевірки не надавалися первинні документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «АОМ». У зв'язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		 
		07 грудня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду справу №  802/1156/17-а.
		 
		05 січня 2018 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення  - без змін.
		 
		17 січня 2018 року справа №  802/1156/17-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
		 
		19 березня 2018 року справу №  802/1156/17-а разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 04 квітня 1995 року та перебуває на обліку в Калинівській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.
		 
		У травні 2017 року посадовими особами податкового органу проведено комплексну документальну планову виїзну перевірку платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 квітня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатом якої складено акт від 02 червня 2017 року №  565/13/НОМЕР_4 (далі - акт перевірки).
		 
		29 червня 2017 року податковим органом на підставі акта перевірки та згідно підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні акти індивідуальної дії.
		 
		Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Фактично доводи касаційної скарги податкового органу зводяться до твердження, що до перевірки не надавалися документи на підтвердження реальності господарської операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «АОМ».
		 
		Щодо податку на доходи фізичних осіб
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №  0008011311 за порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 478  662 грн 33 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 119  665 грн 58 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
		 
		Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		 
		Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення №  0008011311, доводиться податковим органом на підставі висновку про помилкове визначення собівартості реалізованих товарів (суха сироватка та сухе молоко) та включення до витрат вартості товарів, що хоча і були придбані, проте не були реалізовані та за які, відповідно, не отримано дохід. Загалом, на думку податкового органу, позивачем завищено витрати на суму 2  628  031 грн 71 коп., що призвело до заниження податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 478  662 грн 33 коп.
		 
		Відсутність податкового правопорушення доводиться позивачем на підставі того, що частина з придбаної сировини, а саме «суха сироватка» передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «АОМ» як давальницька сировина з метою подальшого виготовлення з неї сухого молока, яке у подальшому реалізовувалося позивачем, що і зафіксовано актом перевірки.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 січня 2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "АОМ" укладено договір про виконання робіт №03/01/14, за умовами якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 як замовник передає виконавцеві сировину, необхідну для виготовлення продукції (сироватку молочну суху). У свою чергу контрагент виконує роботи з виробництва готової продукції на підставі замовлень (молоко знежирене сухе), що визначено додатками до договору від 03 січня 2014 року.
		На підтвердження спірних господарських операцій судами попередніх інстанцій досліджено зміст замовлень на виготовлення продукції з давальницької сировини за 2014-2016 роки, акти приймання-передачі давальницької сировини для переробки за 2014-2016 роки, акти приймання-передачі робіт 2014-2016 роки, товарно-транспортні накладні, квитанції, за наслідком чого встановлено реальність господарських операцій, а відтак доведено правомірність формування витрат.
		 
		Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що витрати для цілей формування об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		 
		Спростовуючи наявність податкового правопорушення, передбаченого пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що позивачем надано первинні документи на підтвердження реальності спірних господарських операцій, натомість податковим органом всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено факт ненадання до перевірки таких первинних документів.
		 
		Верховний Суд вважає вказані висновки обґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази ненадання цих документів до перевірки та невиконання позивачем вимог пунктів 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України. Актом перевірки не зафіксовано, які конкретно первинні документи надавалися позивачем під час перевірки, оскільки податковим органом вжито лише загальні терміни «Податкові декларації», «податкові накладні», «товарні накладні», «акти здачі-прийняття робіт» (надання послуг), тощо, що унеможливлює подальшу ідентифікацію наданих до перевірки первинних документів.
		 
		Невиконання податковим органом обов'язку щодо доведення складу податкового правопорушення, передбаченого пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, а також спростування факту ненадання позивачем конкретних первинних документів до перевірки, обумовлює протиправність податкових повідомлень-рішень № 0008011311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та №  0008231311, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 510 грн за незабезпечення зберігання первинних документів.
		 
		Щодо військового збору та єдиного соціального внеску.
		Податковим повідомленням-рішенням №0008201311 за порушення пунктів 1.2, 1.3 статті 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у сумі 34  905 грн 89 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8  726 грн 47 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
		 
		Рішенням №  0008141311 за порушення пункту першого частини другої статті 6, пункту другого частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №  2464 платнику податків донараховано 254  464 грн 14 коп. та застосовано штрафні санкції у розмірі 37  966 грн 24 коп.
		 
		Вимогою №  Ф-0008111311 позивачеві на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №  2464 визначено суму недоїмки у розмірі 254  464 грн 14 коп.
		 
		Скасовуючи спірні акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що збільшення податкового зобов'язання з військового збору, а також донарахування сум єдиного внеску і застосування штрафних санкцій є похідними від правопорушення, склад якого податковим органом на наслідком судового розгляду не доведено.
		 
		Щодо податку на додану вартість
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №  0008181311 за порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за податковими зобов'язаннями у розмірі 595  006 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 148  751 грн 50 коп.
		 
		Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, зокрема, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		 
		Склад податкового правопорушення актом перевірки доводиться на підставі того, що протягом 2014-2016 року позивачем придбано молочну продукцію, суми податку під час придбання якої були включені до податкового кредиту та в подальшому вказані товари частково не реалізовані, водночас вони і не обліковуються на складах платника податків.
		 
		Під час розгляду у судах попередніх інстанцій, так само як і в касаційній скарзі, склад вказаного податкового правопорушення, визначеного підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, обґрунтовувався податковим органом виключно на підставі твердження про не використання позивачем у своїй господарській діяльності «сироватки сухої», що досліджено та спростовано судами першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні акти індивідуальної дії, або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, податковим органом у касаційній скарзі не наведено. 
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
		 
		Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 802/1156/17 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова 
		Судді:                                                                                                     І.А.Гончарова
		                                                                                                          І.Я.Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...