Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/48652/15-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про виправлення помилки у судовому рішенні.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2019.
Дата набрання законної сили: 11.02.2019
Номер судового провадження: 61-11148ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		11 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/48652/15-ц
		провадження № 61-11148св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
		відповідач - ОСОБА_10,
		представник відповідача - ОСОБА_11,
		третя особа - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11, на рішення Апеляційного суду м. Києва 
		від 29 листопада 2016 року в складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Волошиної В. М., Музичко С. Г.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_10, третя особа - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»), про усунення перешкод в реалізації права власності шляхом знесення самочинно побудованої конструкції в допоміжних приміщеннях багатоквартирного будинку та приведення приміщення в первісний стан.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_10, яка є власником АДРЕСА_2, було встановлено металеву конструкцію для облаштування сходів та окремого входу до другого рівня своєї квартири.
		 
		Позивач зазначав, що він як співвласник допоміжних приміщень, у тому числі горища під'їзду № 1, згоди на вчинення таких дій не давав, також вказані дії відповідач не погоджувала з Держархбудінспекцією, ЖЕД «Хрещатик», що свідчить про те, що відповідач здійснює будівельні роботи без належних дозвільних документів і у порушення права власності інших співвласників нерухомого майна та завдаючи шкоди об'єкту культурної спадщини, яким є будинок.
		 
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просив суд: зобов'язати відповідача привести за власний рахунок горище під'їзду № 1 до попереднього стану; привести сходову клітину між 4 поверхом та горищем під'їзду №1 в попередній стан згідно з поверхового плану забудови будинку, що є місцем загального користування.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо існування у нього будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження спірним майном.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково.
		Зобов'язано ОСОБА_10 привести сходову клітину між 4 поверхом та горищем під'їзду № 1 житлового будинку АДРЕСА_2 в попередній стан згідно з поверхового плану забудови будинку, що є місцем загального користування.
		У іншій частині позову відмовлено. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідачем встановлено металеві сходи на сходовій клітині між 4 поверхом та горищем без належної проектної документації, без отримання дозволу на проведення будівельних робіт та без згоди всіх співвласників будинку, тому було порушено норми статті 369 ЦК України. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У грудні 2016 рокупредставник ОСОБА_10 - ОСОБА_11,подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справ
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом застосовано норми матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме норми права, які регулюють дозвільну процедуру в будівництві. Крім того, суд апеляційної інстанції, переглянувши справу на підставі нових доказів і нових аргументів позивача, вийшов за межі своїх повноважень, встановлених процесуальним законодавством. 
		 
		У січні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідач - власником АДРЕСА_2 у цьому ж будинку.
		 
		Будинок по АДРЕСА_2 перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення відповідно до наказу Міністерства культури і туризму від 16 червня 2007 року № 662/0/16-07.
		 
		Управлінням охорони культурної спадщини 02 квітня 2013 року погоджено ОСОБА_10 реставраційне завдання на розроблення науково-проектної документації «Реставрація та пристосування АДРЕСА_2 під сучасні потреби з приєднанням горища за адресою АДРЕСА_2»
		 
		04 листопада 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві зареєстровано подану ОСОБА_10 декларацію про початок виконання будівельних робіт «Реставрація та пристосування АДРЕСА_2 під сучасні потреби з приєднанням частини горища по АДРЕСА_2» № КВ083133080267.
		 
		Відповідно до акту огляду будинку по АДРЕСА_2 складеного 03 червня 2015 року спеціалістами Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури, на останньому поверсі приміщення сходової клітини проводяться роботи з встановлення сходів та додаткового входу, який влаштовується у приміщенні горищного поверху, в якому розташовується світловий ліхтар. На рівні останнього поверху встановлено металеві конструкції для влаштування сходів, встановлено будівельні ліси.
		 
		Наказом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 31 серпня 2015 року № 113 скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт від 04 листопада 2013 року № КВ083133080267 у зв'язку із наданням замовником ОСОБА_10 недостовірних даних у зареєстрованій декларації у частині визначення категорії складності об'єкта та невиконанням вимог чинного законодавства.
		 
		Відповідно до листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України 
		від 21 вересня 2015 року в результаті проведеної перевірки встановлено проведення ОСОБА_10 у місцях загального користування будівельних робіт з втручанням у міжповерхове перекриття четвертого та мансардного поверху (влаштовано проріз), на сходовій клітині між четвертим поверхом та горищем влаштовано металеві сходи.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки  Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних  адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
		 
		Пунктом 3 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
		 
		Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		 
		Згідно з додатку А (обов'язковий) ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» (стандарт - настанова призначена для замовників та проектувальників для визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва) об'єкт культурної спадщини місцевого значення відноситься до IV категорії складності об'єкта будівництва.
		 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
		 
		Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
		 
		Частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію житлового фонду» від 19 червня 1992 року передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
		 
		Конституційний Суд у справі № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 року дійшов висновку, що положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
		 
		Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. 
		 
		Частиною першою статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		За таких обставин, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, встановивши, що сходова клітина між 4 поверхом та горищем у житловому багатоквартирному будинку перебуває у спільній сумісній власності усіх власників квартир цього житлового будинку, та врахувавши, що до початку здійснення будівельних робіт, у тому числі і влаштування металевих сходів на сходовій клітині між 4 поверхом та горищем, відповідач повинна була отримати згоду всіх співвласників будинку, зокрема і під'їзду № 1, де розташовані сходи, а також балансоутримувача будинку, дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Щодо зупинення виконання рішення суду
		 
		Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11, залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2016 рокузалишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 
		2016 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                             В. М. Коротун 
		В. П.Курило
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...