Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/1413/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2019.
Дата набрання законної сили: 23.01.2019
Номер судового провадження: 61-42619ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		23 січня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 638/1413/17
		провадження № 61-42619св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. 
		(суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,відповідачі: Прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 лютого 2018 року у складі судді Шишкіна О. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області 
		від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю та прийняттям незаконних рішень.
		Позовна заява мотивована тим, що з серпня 2013 року в провадженні слідчого Прокуратури Харківської області Горгуля Д. В. знаходиться кримінальне провадження за правовою кваліфікацією частини третьої статті 364 КК України. 28 жовтня 2013 року, 05 серпня та 30 вересня 
		2015 року, 28 лютого 2017 року слідчим були винесені постанови про закриття кримінального провадження, які як незаконні були скасовані відповідними ухвалами слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 14 липня 2015 року, 02 вересня та 08 грудня 2015 року, 
		26 квітня 2017 року. Крім того, постановою від 05 вересня 2015 року слідчим відмовлено у визнанні позивача потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2015 року було скасовано вказану постанову. Пам'ятка про права та обов'язки потерпілого відповідачем видана лише 05 серпня 2016 року. Під час слухання справи по суті остаточного рішення в рамках кримінального провадження слідчим не прийнято.
		Посилаючись на те, що вказаними незаконними діями відповідача, протиправною бездіяльністю слідчого, який продовжує протягом більше чотирьох років не виконувати вимоги процесуального закону щодо проведення досудового розслідування у розумні строки, позивачу завдано моральну шкоду, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України через ДКСУ 496 080 грн на відшкодування моральної шкоди 
		у порядку статті 1174 ЦК України.
		Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 лютого 
		2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач належними та допустимими доказами довів факт спричинення йому моральної шкоди, яка виявилась у його душевних стражданнях через тривале проведення досудового розслідування за його заявою про вчинення злочину та протиправні невизнання його потерпілим та закриття кримінального провадження. Тому, з урахуванням встановлених судом фактів та обставин, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, визнав достатнім та доцільним задовольнити вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 лютого 
		2018 року змінено.
		Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на статтю 1176 ЦК України.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Проте, положення статті 1176 ЦК України не поширюються на правовідносини, які є предметом даного спору.
		У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської областіпросить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова 
		від 12 вересня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність прокуратури Дзержинського району міста Харкова (справа № 638/12678/13-к). При цьому, ухвали слідчих суддів щодо розгляду скарг позивача свідчать лише про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень, дій, бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, проте не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України. Отже, винесення ухвал слідчими суддями не свідчать про протиправність дій прокуратури. Разом з тим, судами не враховано рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області 
		від 10 січня 2017 року (справа № 646/1472/16-ц), що набрало законної сили, яким вже було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди внаслідок прийняття рішень працівником прокуратури у тому самому кримінальному провадженні, як і у цій справі.
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова Харківської області від 10 січня 2017 року 
		(справа № 646/1472/16-ц) задоволено частково його позовні вимоги до Прокуратури Харківської області, третя особа - слідчий Прокуратури Харківської області Горгуль Д. В., про стягнення компенсації моральної шкоди, стягнуто з Прокуратури Харківської області на користь 
		ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Також зазначав, що вказаний позов було подано з інших підстав, а саме відповідно до статті 1172 ЦК України, і відповідачем у цій справі не була залучена ДКСУ. Тому судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
		Суди встановили, що 12 серпня 2013 року на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова уповноваженою особою Прокуратури Харківської області за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) щодо неправомірних дій старшого слідчого прокуратури Дзержинського району міста Харкова Яциченка Д. О. на підставі частини третьої 
		статті 364 КК України.
		Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проводилося слідчим прокуратури Харківської області Горгулем Д. В., який своїми постановами протягом жовтня 2013 року - лютого 2017 року неодноразово закривав зазначене кримінальне провадження.
		Зазначені процесуальні рішення слідчого скасовувались ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду міста Харкова, з підстав невиконання слідчим вимог кримінально-процесуального закону.
		01 грудня 2016 року на підставі ухвали Червонозаводського районного суду міста Харкова уповноваженою особою Прокуратури Харківської області за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за фактом не виконання ухвали Червонозаводського районного суду Харкова слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області Горгулем Д. В. під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні на підставі частини другої статті 382 КК України.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
		Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував бездіяльністю слідчого прокуратури, вважаючи незаконною бездіяльність останнього щодо проведення досудового розслідування у розумні строки.
		Однак вказана обставина не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
		При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачу спричинено моральну шкоду, яка виявилась у його душевних стражданнях через тривале проведення досудового розслідування за його заявою про вчинення злочину.
		Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.
		Ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, як це помилково вважає ОСОБА_1
		Вирішуючи даний спір по суті заявлених позовних вимог, суди не перевірили наявність у повному обсязі доказів якими мають бути підтвердженні обставини справи та заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту протиправності дій працівників прокуратури Харківської області, факту наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) працівників зазначеного органу та їх вини в заподіянні цієї шкоди.
		У даній справі позивач не довів причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку він посилається. Скасування чотирьох постанов слідчого про закриття кримінального провадження, які ним виконані в межах його повноважень слідчого прокурора у цій справі, не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу.
		Отже, суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі неправильно застосували норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, тому дійшли помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1, у зв'язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають вимогам закону. 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Оскільки судами встановлено фактичні обставин справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
		Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Оскільки касаційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача за правилами частини сьомої статті 141 ЦПК України.
		Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 960 грн - за подання апеляційної скарги та 1 347,21 грн - за подання касаційної скарги, а всього - 2 307,21 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
		Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 лютого 
		2018 року в незміненій частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року скасувати.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю та прийняттям незаконних рішень, відмовити.
		Компенсувати Прокуратурі Харківської області судові витрати, понесені в зв'язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 307 (дві тисячі триста сім) гривень 21 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                  А. О. Лесько
		С. Ю. Мартєв
		В. В. Пророк 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...