Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2215/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 13.02.2019. Зареєстровано: 14.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.02.2019.
Дата набрання законної сили: 11.02.2019
Номер судового провадження: 31 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" лютого 2019 р. Справа № 905/2215/18 
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Пуль О.А., суддя Плахов О.В. , суддя Шевель О.В.;
		за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства Содовий завод (вх.№31Д/2) на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.12.2018 у справі №905/2215/18 (суддя Чорнова О.В., повний текст складено 03.12.2018)
		за результатами розгляду заяви №01-23/361 від 26.11.2018 
		заявника ОСОБА_1 акціонерного товариства Содовий завод, м.Слов`янськ Донецької області
		до боржника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Реактив, м.Слов`янськ Донецької області
		про видачу судового наказу у порядку ст.147 Господарського процесуального кодексу України,-
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.12.2018 у задоволенні заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства Содовий завод про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Реактив заборгованості за договором оренди цеху ГОК та ХОМ від 24.10.1990 у розмірі 176200,00 грн  відмовлено. 
		Приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції встановив, що у порушення пункту 4 частини 3 ст.150 Господарського процесуального кодексу України заявником не надано обґрунтованого розрахунку суми заборгованості з орендної плати у розмірі 176200,00 грн із зазначенням періоду її нарахування. При винесенні ухвали господарський суд виходив з приписів пункту 4 частини 3 ст.150 та пункту 3 частини 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, які в свою чергу встановлюють, що до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
		Ліквідатор ВАТ Содовий завод з вказаною ухвалою господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду від 03.12.2018 у справі №905/2215/18 та ухвалити нове рішення, яким видати судовий наказ про стягнення 176200,00 грн заборгованості за договором оренди.
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.4, 5, 11, частину 1-1 ст.12, 14, 147, частини 1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у прохальній частині заяви вказана сума вимоги з урахуванням розміру прожиткового мінімуму 1762 грн х 100, що відповідає 176200,00 грн, на яку ВАТ «Содовий завод» просив видати судовий наказ про стягнення грошової заборгованості за договором. Також апелянт вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на пункт 3 частини 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до заяви додано акти звіряння взаєморозрахунків між сторонами на суму 165859,91 грн та на суму 364999,19 грн, що підписані обома сторонами. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 апеляційну скаргу залишено без руху. Встановлено ВАТ Содовий завод десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання відповідних доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства Содовий завод на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.12.2018 у справі №905/2215/18. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 11.02.2019 о 15:00 год. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
		29.01.2019 від ВАТ «Содовий завод» до суду звернулося із заявою (вх.№988) про перенесення часу слухання справи №905/2215/18 з 15.00 год. 11.02.2019 на 11.00 год. 11.02.2019 у звязку з тим, що у господарському суді Донецької області у цей день слухається справа №905/1795/16 о 14:30 год. Зобовязується повідомити іншу сторону у справі про перенесення розгляду справи.
		Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.
		Дата та час розгляду даної справи призначена заздалегідь ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2019. У відповідності до частини 4 ст.196 Господарського процесуального кодексу України судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні  залі судових засідань. Згідно з частиною 1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео-та (або) звукозаписувального технічного засобу у порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційну телекомунікаційну систему.
		Відповідно до зазначених норм чинного законодавства у суду відсутні підстави змінювати час слухання справи, оскільки відсутня технічна можливість провести судове засідання раніше, адже на час, на який просить перенести судове засідання апелянт, (об 11:00 год.) у приміщенні суду вже призначені інші судові справи, також у суду немає можливості повідомити іншу сторону у справі про перенесення часу слухання справи.
		Крім того, згідно з вимогами частини 2 ст.273 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду обмежений 30-денним терміном на її розгляд з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
		Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		У судове засідання 11.02.2019 апелянт (заявник) та боржник не зявились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які містяться у матеріалах справи (а.с.52-53).
		Оскільки судом апеляційної інстанції створено усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників заявника та боржника за наявними у ній матеріалами у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає таке.
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно зі ст.271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Частинами 1, 2 ст.147 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
		Відповідно до ст.148 Господарського процесуального кодексу України наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
		При цьому для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 7 ст.12 Господарського процесуального кодексу України). 
		Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
		Отже, при зверненні до господарського суду з заявою про видачу судового наказу, сума вимоги не повинна перевищувати ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто  176200,00 грн.
		Згідно з пунктом 3 частини 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
		Як свідчать матеріали справи, Відкрите акціонерне товариство Содовий завод звернулось до господарського суду Донецької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Реактив заборгованості за договором оренди цеху ГОК та ХОМ від 24.10.1990 у розмірі 176200,00 грн.
		В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником грошових зобовязань за договором оренди цеху ГОК та ХОМ від 24.10.1990 та додаткової угоди від 08.05.2018 до нього щодо сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 364999,19 грн. 
		Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу, зокрема, пунктами 3, 4 частини 3 зазначеної статті передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного у письмовій (у тому числі електронній) формі, за яким предявлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
		Заявником не надано обґрунтованого розрахунку суми заборгованості з орендної плати у розмірі 176200,00 грн із зазначенням періоду її нарахування. 
		У листі-претензії заявник зазначає про наявність заборгованості за травень 2018 у розмірі 33100,39 грн, червень 2018 - 66579,76 грн, липень 2018 - 66579,76 грн, усього у розмірі 165859,91 грн (а.с.24).
		Водночас в акті звіряння взаєморозрахунків за травень 2018  липень 2018 між ВАТ «Содовий завод» та ТОВ «Реактив» за договором оренди сторони вказують про наявність заборгованості за травень 2018 у розмірі 54100,39 грн, червень 2018 - 66379,76 грн, липень 2018 - 66379,76 грн, усього 165859,91 грн. При цьому з акту убачається, що боржником здійснювалася оплата 22.06.2018 у розмірі 10000,00 грн, 04.07.2018  у розмірі 3000,00 грн, 11.07.2018  у розмірі 5000,00 грн, 17.07.2018 - 3000,00 грн (а.с.25).
		Разом з тим у заяві ВАТ «Содовий завод» стверджує про несплату боржником жодного разу орендних платежів. 
		Отже, зазначені обставини не можуть вважатися безспірними. 
		В акті звіряння взаєморозрахунків на серпень-жовтень 2018 сторони узгодили, що сума заборгованості становить 364999,19 грн (а.с.26).
		Крім того, у заяві №01-23/361 від 26.11.2018 про видачу судового наказу заявник вказує загальну суму заборгованості з орендної плати у розмірі 364999,19 грн, що становить, на думку заявника, необхідну суму у розмірі 176200,00 грн.
		Апелянт зазначає, що вищезазначені акти звіряння взаєморозрахунків між сторонами на суму 165859,91 грн та на суму 364999,19 грн, що підписані обома сторонами, підтверджують суму заявлених вимог у розмірі 176200,00 грн.
		Відповідно до частини 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 ст.74 Господарського процесуально кодексу України).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуально кодексу України).
		Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуально кодексу України).
		Колегія суддів зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобовязання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів. 
		Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не є доказом про визнання боржником своїх грошових зобовязань перед кредитором.
		Отже, акти звіряння взаєморозрахунків на суму 165859,91 грн та на суму 364999,19 грн не підтверджують заборгованості боржника перед ВАТ «Содовий завод», у звязку з чим у суду відсутні підстави для визнання вимог у вказаному розмірі на підставі такого доказу. 
		Разом з тим, господарським судом встановлено, що інших доказів для підтвердження заборгованості у розмірі 176200,00 грн не додано, а тому суд позбавлений можливості встановити дійсну суму заборгованості за договором оренди.
		За приписами частини 1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). 
		Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України).
		З огляду на зазначені норми чинного законодавства та обставини справи, господарський суд правильно зазначив, що суд позбавлений можливості встановити період утворення заявленої суми заборгованості у розмірі 176200,00 грн, у той час коли заборгованість фактично складає 364999,19 грн, що утворилась за період з 31.05.2018 по 31.10.2018 та не є грошовою сумою незначного розміру у розмінні частини 2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, що суперечить принципу розгляду справ наказного провадження і спрямоване на уникнення сплати судового збору в розмірі, передбаченому законом при поданні заяви за правилами позовного провадження. 
		Отже, господарський суд дійшов правильного висновку, що заява ОСОБА_1 акціонерного товариства Содовий завод про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Реактив заборгованості за договором оренди цеху ГОК та ХОМ від 24.10.1990 у розмірі 176200,00 грн не підлягає розгляду у порядку, передбаченому ст.148 Господарського процесуального кодексу України.
		За приписами пункту 3 частини 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
		Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України).
		З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про видачу судового наказу.
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.
		Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Донецької області від 03.12.2018 у справі №905/2215/18 - без змін.
		Судові витрати, згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта.
		Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства Содовий завод залишити без задоволення. 
		Ухвалу господарського суду Донецької області від 03.12.2018 у справі №905/2215/18 залишити без змін.
		 
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 13.02.2019.
		 
		Головуючий суддя О.А. Пуль
		 
		 
		Суддя О.В. Плахов 
		 
		 
		Суддя О.В. Шевель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...