Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/5585/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2019.
Дата набрання законної сили: 11.02.2019
Номер судового провадження: 61-34549ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 725/5585/16-ц
		 
		провадження № 61-34549св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		відповідач - ОСОБА_6,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Владичана А. І., 
		 
		 ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на позачерговій сесії Чернівецької міської ради відповідачкою були поширені відносно позивачів відомості, які, на їх думку, є ганебними, безпідставними і необґрунтованими. 
		 
		ОСОБА_6 під час свого виступу відносно позивачів вживала наступні висловлювання: «організована банда», «організований бандит», «організована банда при владі», «отморозки», «ворують, зламують», «знищують бізнес», «не діє як чиновник», «він вкрав», «злодійський спосіб».
		 
		Вказані висловлювання відповідачки є такими, що принижують їх честь, гідність та ділову репутацію, порушують презумпцію невинуватості, закріплену в статті 62 Конституції України, оскільки відсутні будь-які рішення суду, які встановлюють вчинення ними кримінального правопорушення у складі організованої групи, а також щодо притягнення їх до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
		 
		Поширенням вказаної недостовірної інформації їм завдано значну моральну шкоду, оскільки про висловлювання ОСОБА_6 стало відомо їх співробітникам, близьким родичам та дітям.
		 
		ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили визнати недостовірною інформацію, яку було поширено ОСОБА_6 на засіданні позачергової сесії Чернівецької міської ради ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати 
		ОСОБА_6 спростувати недостовірну інформацію у спосіб, яким інформація була поширена, а саме шляхом оприлюднення спростування на найближчій сесії (у тому числі позачерговій) Чернівецької міської ради; стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду та судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 
		2017 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Визнано недостовірною інформацію, яку було поширено ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на засіданні позачергової сесії Чернівецької міської ради ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов'язано 
		ОСОБА_6 спростувати таку інформацію на найближчій сесії Чернівецької міської ради (у тому числі позачерговій).
		 
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 500.00 грн та судові витрати в розмірі 551,20 грн.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 500,00 грн та судові витрати в розмірі 551,20 грн.
		 
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що вислови ОСОБА_6 на адресу позивачів не є оціночними судженнями в розумінні статті 30 Закону України «Про інформацію», порушують права позивачів, гарантовані статтею 62 Конституції України та перевищують межі допустимої критики щодо публічних осіб, а тому принижують їх честь, гідність та ділову репутацію.
		 
		Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено.
		 
		Рішення Першотравневого районного суду Чернівецької області від 16 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вислови свідчать про критичну оцінку ситуації, що склалася між сторонами. Суб'єктивні думки і погляди, в силу вимог закону, положень Конвенції, з врахуванням практики ЄСПЛ, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а отже, не можуть вважатися поширенням недостовірної інформації у розумінні статті 277 ЦК України, а відповідно не підлягають спростуванню.
		 
		Додатковим рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь 
		ОСОБА_6 витрати зі сплати судового збору у сумі 606,32 грн з кожного.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		17 жовтня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 16 травня 2017 року,мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачкою поширено факти, які вводять в оману громадськість. Усі висловлювання ОСОБА_6 не підтверджені жодними доказами, матеріали справи не містять будь-яких документів, які підтверджують її висловлювання. Такі висловлювання відповідачки не є оціночними судженнями, а чітке висловлювання фактів про доказування яких відповідачкою було взято на себе, не доведено.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		27 листопада 2017 року ОСОБА_6 через засоби поштового зв'язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу 
		ОСОБА_4 відхилити, а рішення апеляційного суду Чернівецької області 
		від 22 вересня 2017 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Першотравневого районного суду міста Чернівці.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 виступала на позачерговій сесії Чернівецької міської ради та під час свого виступу стосовно умов та порядку розміщення на території міста так званих «спотикачів», тобто малогабаритних рекламних засобів, допустила висловлювання на адресу позивачів, в яких назвала останніх «організованими бандитами», «отморозками», «бандою при владі», вказувала на те, що останні «ворують, зламують, знищують бізнес», «не діють як чиновники та діють у злодійський спосіб», «крадуть». 
		Відеозапис щодо вказаних висловлювань був розміщений в мережі Інтернет та перебував у загальному доступі. 
		 
		Норми права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах:
		 
		Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		 
		У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		 
		Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
		 
		У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 
		2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації  та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		 
		Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		 
		В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.
		 
		Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
		 
		Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки поширена відносно позивачів вищевикладена інформація є оціночним судженням, та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 22 вересня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		В. М Коротун
		 
		 
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...