Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 207/2838/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2019.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Номер судового провадження: 61-12839ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 лютого2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 207/2838/15-ц
		провадження № 61-12839св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року у складі судді Савченка В. О. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (далі - ПрАТ «ЄСС», Товариство), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), посилаючись на те, що 10 січня 2015 року приблизно о 08 годині 45 хвилин на вулиці Дніпропетровській, 69 у місті Дніпродзержинську з вини водія ОСОБА_2, який керував належним ОСОБА_3 автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль «Citroen Jumper», реєстраційний номер НОМЕР_2. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «ЄСС». Постановою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 124, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Згідно із звітом експертного автотоварознавчого дослідження від 05 лютого 2015 року № 0010/02 витрати на відновлювальний ремонт належного йому автомобіля складають 116 387,67 грн, що перевищує дійсну його вартість до настання ДТП (65 802,18 грн). Оскільки транспортний засіб був фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості автомобіля до ДТП. Страховим полісом передбачено ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000 грн, розмір франшизи - 1 000 грн. Оскільки він має право на отримання від Товариства страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн (з відрахуванням франшизи), то ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язані солідарно сплатити різницю між дійсною вартістю транспортного засобу до настання ДТП і страховим відшкодуванням, а також - спричинену моральну шкоду, яка полягає в тому, що він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває психологічний дискомфорт. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «ЄСС» на свою користь 49 000 грн., а із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 16 802,18 грн як різницю між страховою виплатою і дійсною вартістю транспортного засобу до настання ДТП, а також 10 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ЄСС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 49 000 грн. Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 16 802 грн на відшкодування майнової шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля «Citroen Jumper», 5 000 грн - на відшкодування моральної шкоди, а також - 3 795,90 грн судових витрат.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскільки транспортний засіб ОСОБА_1 фізично знищений, то відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості автомобіля до ДТП. Тому страхова компанія зобов'язана сплатити позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності (з відрахуванням франшизи), а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - різницю між дійсною вартістю транспортного засобу до настання ДТП і страховим відшкодуванням, а також моральну шкоду, яку суд оцінив у розмірі 5 000 грн.
		 
		Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року скасовано. Стягнуто з ПрАТ «ЄСС» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 18 751,19 грн. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, 47 050,99 грн та на відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. В задоволенні решти вимог до ПрАТ «ЄСС», ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено повністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за змістом статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Відтак, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПрАТ «ЄСС» на користь ОСОБА_1, становить 18 751,19 грн, що є різницею між вартістю автомобіля до та після ДТП з відрахуванням франшизи (65 802,18 грн - 46 050,99 грн - 1 000 грн). Оскільки винним у скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_2, то відсутні підстави для задоволення позову до ОСОБА_3 Таким чином, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню на відшкодування майнової шкоди 47 050,99 грн, що становить різницю між фактично завданою шкодою та страховим відшкодуванням (65 802,18 грн - 18 751,19 грн). З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнав позивач, засад розумності, виваженості і справедливості суд оцінив моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_2 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 березня 2016 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що у позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з нього та ОСОБА_3 16 802 грн на відшкодування майнової шкоди. Здійснюючи перевірку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду і вирішуючи справу по суті, Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув з нього на відшкодування майнової шкоди 47 050,99 грн. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним (на вказану обставину посилався сам позивач), страхова компанія відшкодовує його власнику шкоду (в межах ліміту відповідальності) у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП. За таких обставин ПрАТ «ЄСС» повинна сплатити ОСОБА_1 49 000 грн, а він - 16 802,18 грн, тобто різницю між фактично завданою шкодою та страховим відшкодуванням (65 802,18 грн - 49 000 грн). Стягнута з нього сума на відшкодування моральної шкоди є занадто великою.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі і витребувано її матеріали з Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
		 
		10 квітня 2018 року справа № 207/2838/15-ц надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		 
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
		 
		Судами встановлено, що 10 січня 2015 року приблизно о 08 годині 45 хвилин на вулиці Дніпропетровській, 69 у місті Дніпродзержинську з вини водія ОСОБА_2, який керував належним ОСОБА_3 автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль «Citroen Jumper», реєстраційний номер НОМЕР_2.
		 
		Постановою Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 (порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів), частиною першою статті 130 (керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння) КУпАП.
		 
		На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «ЄСС», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0049129 (далі - Поліс). 
		 
		Згідно з цим Полісом забезпеченим транспортним засобом був автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становила 50 000 грн, розмір франшизи - 1 000 грн.
		 
		12 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «ЄСС» з повідомленням про ДТП.
		 
		Звітом з визначення майнового збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу, від 05 лютого 2015 року № 0010/02, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, підтверджено, що витрати на відновлювальний ремонт автомобіля «Citroen Jumper», реєстраційний номер НОМЕР_2, складають 116 387,67 грн, що перевищує його дійсну вартість до ДТП - 65 802,18 грн. Транспортний засіб є фізично знищеним.
		 
		Згідно з аварійним сертифікатом від 11 березня 2015 року № С15-68, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», ринкова вартість належного позивачу автомобіля до ДТП становила 65 802,18 грн, вартість відновлювального ремонту - 116 387,67 грн, а вартість фізично знищеного транспортного засобу після ДТП - 46 050,99 грн.
		 
		На підставі вищевказаного повідомлення про ДТП ПрАТ «ЄСС» було визначено розмір страхового відшкодування за Полісом в сумі 18 751,19 грн, що підтверджується листом-узгодженням.
		 
		08 травня 2015 року ОСОБА_1 надіслав ПрАТ «ЄСС» заперечення на лист-узгодження, в якому вказав, що його автомобіль є фізично знищеним, у зв'язку з чим страхова компанія зобов'язана виплати страхове відшкодування в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП (в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		 
		Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. 
		 
		Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахування зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Законом України від 05 липня 2012 року № 5090-VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який набрав чинності з 05 лютого 2013 року, до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» були внесені зміни, які полягали, зокрема в тому, що із вказаної статті виключено пункт 30.3, яким передбачалося, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП, а право на залишки транспортного засобу отримує страховик.
		 
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у новій редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
		 
		Отже, для визнання автомобіля фізично знищеним згода власника транспортного засобу фактично не потрібна, оскільки вказівку на це вилучено із вказаної статті Закону, а пункт 30.3 - взагалі виключено. Передбачено лише дві підстави, коли транспортний засіб вважається фізично знищеним: у випадку, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.
		 
		Враховуючи викладене, апеляційний суд правильно виходив з того, що з ПрАТ «ЄСС» на користь потерпілого підлягає стягненню різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, так як належний ОСОБА_1 автомобіль є фізично знищеним.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, страхова компанія відшкодовує його власнику шкоду (в межах ліміту відповідальності) в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать вищенаведеним положенням законодавства. У спірному випадку у страховика виник обов'язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, хоча розмір такого відшкодування є меншим від страхової суми (ліміту відповідальності). Вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення.  
		 
		Встановивши, що пошкодження (знищення) належного позивачу автомобіля внаслідок ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_2, який застрахував свою цивільну відповідальність та керував транспортним засобом на відповідній правовій підставі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності з відшкодування шкоди на відповідача ОСОБА_3 як власника транспортного засобу.
		 
		За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Стягуючи із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі і давши їм належну оцінку, правильно виходив з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог. Визначаючи розмір відшкодування, суд врахував характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, і виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Тому не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що стягнута з нього сума грошових коштів на відшкодування моральної шкоди є занадто великою.
		 
		З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду в означених частинах як такого, що ухвалене з порушенням положень законодавства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до страховика та відшкодування моральної шкоди з винної у ДТП особи відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
		 
		Разом з тим, встановивши, що пошкодження (знищення) належного позивачу автомобіля внаслідок ДТП сталося з вини ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення на цього відповідача обов'язку сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому під фактичним розміром шкоди вказаний суд розумів вартість автомобіля до ДТП.
		 
		Верховний Суд не погоджується з цим висновком з огляду на таке.
		 
		Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		 
		Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
		 
		Поняття «франшиза» міститься у статті 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. 
		 
		Крім того, застосування франшизи передбачено статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від страхової суми, у межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
		 
		Якщо внаслідок ДТП, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, а шкоди заподіяно майну, то згідно з вимогами абзацу 2 пункту 12.1 статті 12 та пункту 37.5 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, має компенсувати позивачу суму франшизи в повному обсязі.
		 
		Верховним Судом взято до уваги, що при ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України з урахуванням вимог вищезгаданої статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в суду відсутні підстави зобов'язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному). 
		 
		Ухвалюючи рішення про зобов'язання ОСОБА_2 сплатити потерпілому різницю між вартістю автомобіля до ДТП і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), апеляційний суд належним чином не врахував наведені положення законодавства, у зв'язку з чим безпідставно поклав на відповідача обов'язок з відшкодування майнової шкоди (крім франшизи), оскільки страховою виплатою (страховим відшкодуванням) потерпілому відшкодовано фактичний розмір завданої шкоди (крім франшизи). Позивач не позбавлений можливості реалізувати фізично знищений транспортний засіб шляхом продажу технічно справних деталей та металобрухту.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржуване рішення в частині стягнення грошових коштів на відшкодування майнової шкоди підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутої з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 майнової шкоди з 47 050,99 грн до 1 000 грн (розміру франшизи), а в решті (в частині вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування та про відшкодування моральної шкоди) - залишенню без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди змінити. 
		 
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 (одну тисячу) грн франшизи.
		 
		В решті постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ.А.Стрільчук  Судді:В.О.Кузнєцов   А.С.Олійник   С.О.Погрібний   Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...