Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/3525/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2019.
Дата набрання законної сили: 13.02.2019
Номер судового провадження: 61-18269ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		13 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 456/3525/15
		 
		провадження № 61-18269св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Шумської Н. Л., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» (далі - ПрАТ «СТ «Гарантія», Товариство) про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення (прострочення) виконання грошового зобов'язання, посилаючись на те, що 15 грудня 2011 року між ним та Товариством було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту             № М 5-1304/11.035, за умовами якого застраховано його майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом (далі - ТЗ) «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2. 16 березня 2012 року на автодорозі Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий 99 км + 800 м за участю вищевказаного автомобіля сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Внаслідок ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль, про що 19 березня 2012 року водієм ТЗ ОСОБА_2 повідомлено страховика та надано весь пакет документів, необхідних для визначення події страховим випадком. Однак відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 у своїх поясненнях вказав про перевищення ним дозволеної швидкості на вищевказаній ділянці дороги. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2014 року було стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на його користь страхове відшкодування в розмірі 134 325,00 грн та 2 122,50 грн судових витрат, а всього - 136 447,50 грн. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2015 року рішення місцевого суду в означеній частині залишено без змін, однак зобов'язано його передати у власність Товариства залишки автомобіля після отримання присуджених грошових коштів. Оскільки страховика було своєчасно повідомлено про ДТП та надано всі необхідні документи, то відповідач зобов'язаний був виплатити йому страхове відшкодування протягом десяти днів - до 30 березня 2012 року. Отже, з 01 квітня 2012 року ПрАТ «СТ «Гарантія» прострочило виконання грошового зобов'язання, і це прострочення тривало до моменту виконання боржником вищевказаних судових рішень, тобто  до 21 вересня 2015 року. Враховуючи викладене, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати за період з 01 квітня 2012 року по 20 вересня 2015 року включно в розмірі 78 912,14 грн та три проценти річних - в розмірі 14 231,66 грн. 
		 
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 липня 2016 року у складі судді Микитчина І. М. позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_1 три проценти річних від суми простроченого грошового зобов'язання в розмірі 12 302,70 грн та інфляційні втрати - в розмірі 78 093,46 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування ним грошовими коштами. Оскільки Товариство було повідомлене про страховий випадок 19 березня 2012 року, то за умовами договору добровільного страхування воно повинно було виплатити позивачу суму страхового відшкодування протягом десяти днів, тобто до 30 березня 2012 року. ПрАТ «СТ «Гарантія» сплатило ОСОБА_1 грошові кошти лише 21 вересня 2015 року. За вказаних обставин суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01 квітня 2012 року по 20 вересня 2015 року, за виключенням періоду прострочення з 31 жовтня 2012 року по 10 квітня 2013 року, питання щодо якого було вирішено рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СТ «Гарантія» про стягнення суми страхового відшкодування.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ «СТ «Гарантія» задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 липня 2016 року змінено. Стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_1 три проценти річних від суми простроченого грошового зобов'язання в розмірі 1 690,72 грн та інфляційні втрати - в розмірі 4 167,87 грн.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 18 березня 2012 року водієм застрахованого ТЗ ОСОБА_2 було повідомлено страховика про ДТП. Оскільки у своїх поясненнях водій вказав про перевищення ним дозволеної швидкості руху, то ПрАТ «СТ «Гарантія» відмовило у виплаті страхового відшкодування. Такі дії страховика на час їх вчинення не містили ознак протиправних, рішення про відмову було прийняте на підставі пункту 6.6 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 15 грудня 2006 року № 5/06, затверджених президентом ПрАТ «СТ «Гарантія» (далі - Правила), та розділу 24 Договору добровільного страхування. Лише під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства про стягнення суми страхового відшкодування були здобуті нові докази та встановлено, що належний позивачу автомобіль на час ДТП рухався з дозволеною швидкістю. Тому момент виникнення грошового зобов'язання у цій справі співпадає з датою набрання законної сили рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2014 року. За таких обставин рішення місцевого суду слід змінити в частині строку нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, а саме стягненню підлягають суми, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за період з 21 квітня 2015 року (день набрання законної сили вказаним рішенням суду) по 20 вересня 2015 року (день, що передував виконанню грошового зобов'язання).
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 липня 2016 року залишити в силі.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що правовідносини, які виникли між ним та відповідачем на підставі договору, є грошовим зобов'язанням. Оскільки страхувальник повинен був виплатити йому страхове відшкодування протягом десяти днів після одержання всіх необхідних документів - у даному випадку до 30 березня 2012 року, то з наступного дня у відповідача виникло прострочення зобов'язання. Суми, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, нараховуються незалежно від вини боржника. Апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки між сторонами було укладено договір добровільного страхування. Крім цього, судом неправильно визначено розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 21 квітня 2015 року по 20 вересня 2015 року, що підтверджується наведеним у касаційній скарзі розрахунком. 
		 
		У травні 2017 року ПрАТ «СТ «Гарантія»подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що позиція апеляційного суду аргументована необхідністю встановлення дійсного моменту виникнення грошового зобов'язання, а не відсутністю вини Товариства. У своїх поясненнях водій застрахованого ТЗ вказав про перевищення ним дозволеної швидкості руху, тому ПрАТ «СТ «Гарантія» відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування, керуючись умовами договору добровільного страхування та Правилами. Лише під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства про стягнення суми страхового відшкодування була проведена судова автотехнічна експертиза, якою встановлено, що автомобіль рухався з допустимою швидкістю. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		19 квітня 2018 року справу № 456/3525/15 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення у повній мірі не відповідає.
		 
		Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		 
		Судами встановлено, що 15 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СТ «Гарантія» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № М 5-1304/11.035, за умовами якого застраховано майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням належним позивачу автомобілем «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2. 
		 
		Пунктом 23.2 вказаного договору передбачено, що виплата страхових відшкодувань за усіма ризиками, крім ризику «Незаконне заволодіння», здійснюються протягом десяти робочих днів після одержання страховиком усіх необхідних документів, перелічених у розділі 22 даного договору та на підставі документів, що підтверджують розмір збитку, узгоджених зі страховиком (акт експертизи про величину збитків або детальний розрахунок / акт виконаних робіт сервісного центру (станції технічного обслуговування) про величину необхідних затрат на відновлення). Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі рахунків станції технічного обслуговування, якщо вказані в них ціни на запасні частини та відновлювальні роботи значно перевищують середні ринкові з урахуванням спеціалізації та сертифікації закладу. В разі мотивованої відмови виплата страхового відшкодування проводиться за результатами експертного дослідження.
		 
		16  березня 2012 року на автодорозі Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий 99 км + 800 м за участю вказаного ТЗ сталася ДТП.
		 
		Внаслідок ДТП було пошкоджено застрахований автомобіль, про що 19 березня 2012 року водієм ТЗ ОСОБА_2 повідомлено страховика та надано весь пакет документів, необхідних для визначення події страховим випадком.
		 
		25 квітня 2012 року ПрАТ «СТ «Гарантія» відмовило у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 6.6 Правил (при страхуванні від ризику ДТП не є страховими випадками пошкодження або знищення ТЗ, що виникли внаслідок перевищення водієм (страхувальником) більш, ніж на 20 (двадцять) кілометрів за годину, максимально допустимої швидкості руху, встановленої Правилами дорожнього руху для конкретної ділянки дороги, на якій трапилася ДТП) та розділу 24 договору добровільного страхування (страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадку подання свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку або в інших випадках, передбачених Правилами), оскільки у своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначив швидкість руху - 120 км/год, що є перевищенням максимальнодопустимої швидкості більш, ніж на 20 км/год, для ділянки дороги, на якій трапилася ДТП. 
		 
		Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СТ «Гарантія» про стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виплати суми страхового відшкодування задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 134 325,00 грн та 2 122,50 грн судових витрат, а всього - 136 447,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 21 квітня 2015 року апеляційну скаргу ПрАТ «СТ «Гарантія» задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від  26 вересня 2014 року змінено. Зобов'язано ОСОБА_1 передати у власність відповідача залишки автомобіля після отримання присуджених грошових коштів. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
		 
		21 вересня 2015 року відповідач сплатив позивачу присуджену суму страхового відшкодування, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
		 
		Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
		 
		Такий правовий висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18.
		 
		З урахуванням встановлених обставин суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що Товариством було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з наданням водієм ТЗ письмових пояснень, з яких вбачалося перевищення ним максимальнодопустимої швидкості руху, тобто з підстав, передбачених Правилами та умовами договору добровільного страхування. Тільки під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СТ «Гарантія» про стягнення суми страхового відшкодування були здобуті нові докази (зокрема, проведена судова автотехнічна експертиза) та встановлено, що належний позивачу автомобіль на час ДТП рухався з дозволеною швидкістю. 
		 
		Змінюючи рішення місцевого суду в частині періоду нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у цій справі почалося з дня набрання законної сили рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2014 року, яким встановлено протиправність відмови страховика у виплаті страхового відшкодування та його обов'язок сплатити позивачу грошові кошти. 
		 
		Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суд дотримався встановленого статтею 212 ЦПК України 2004 року принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. 
		 
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		 
		Згідно з абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		 
		Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
		 
		Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
		 
		Рішення апеляційного суду в означеній частині ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що страхувальник повинен був виплатити позивачу страхове відшкодування протягом десяти днів після одержання всіх необхідних документів (до 30 березня 2012 року), спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи та його обґрунтованими висновками, зробленими за результатами оцінки зібраних доказів. Зазначені доводи заявника зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень Верховного Суду.
		 
		Застосування апеляційним судом до спірних правовідносин положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не вплинуло на правильність вирішення справи по суті, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		 
		Разом з цим Верховний Суд частково погоджується з доводами касаційної скарги про те, що апеляційним судом неправильно визначено суму інфляційних втрат та трьох процентів річних з огляду на таке.
		 
		Так, позивач зазначив, що за період з 21 квітня 2015 року по 20 вересня 2015 року ПрАТ «СТ «Гарантія» зобов'язане сплатити інфляційні втрати в розмірі 17 680,75 грн та три проценти річних - 1 715,87 грн, а судом визначено вказані суми в розмірі 4 176,87 грн та 1 690,72 грн відповідно.
		 
		Згідно з Рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 362-97р, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 01 по 15 число відповідного місяця, інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
		 
		Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло 21 квітня 2015 року, а грошові кошти повернуті позивачу 21 вересня 2015 року, то при розрахунку інфляційних втрат враховуються індекси інфляції за травень-вересень включно.
		 
		Індекс інфляції за травень 2015 року становив 102,2 %, за червень - 100,4 %, за липень - 99 %, за серпень - 99,2 %, за вересень - 102,3 %.
		 
		Загальний відсоток інфляції розраховується шляхом множення усіх показників інфляції за відповідний період.
		 
		Отже, сукупний індекс інфляції за період з 21 квітня 2015 року по 20 вересня 2015 року становить 103,09 % (102,2 % х 100,4 % х 99 % х 99,2 % х 102,3 %).
		 
		Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.
		 
		Таким чином, інфляційні втрати відповідно до суми боргу в розмірі 136 447,50 грн за період з 21 квітня 2015 року по 20 вересня 2015 року складають 4 216,22 грн (136 447,50 грн х 103,09 % - 136 447,50 грн).
		 
		Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році).
		 
		Кількість прострочених днів у період з 21 квітня 2015 року по 20 вересня 2015 року становить 153 дні.
		 
		Таким чином, три проценти річних за вказаний період складають 1 715,87 грн (136 447,50 грн х 3 % х 153 дні / 365 днів).
		 
		За таких обставин суд апеляційної інстанції неправильно визначив суму інфляційних втрат та трьох процентів річних.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржуване рішення в частині визначеного розміру сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно змінити.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року в частині визначення розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних змінити.
		 
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 4 216 (чотири тисячі двісті шістнадцять) грн 22 коп. та три проценти річних від суми простроченого грошового зобов'язання в розмірі 1 715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн 87 коп.
		 
		В решті рішення Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийВ.А.Стрільчук  Судді:В.О.Кузнєцов   А.С.Олійник   С.О.Погрібний   Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...