Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1662/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2019.
Дата набрання законної сили: 14.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		                                   
		справа № 372/1662/18                                             Головуючий у 1 інстанції: Кравченко М.В.
		провадження № 22-ц/824/2412/2019                                         Суддя-доповідач: Олійник В.І.
		                                                                       
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 лютого 2019 року                                                           м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		Судді-доповідача: - Олійника В.І., 
		суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,
		при секретарі Задорожній О.Д., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року про виклик свідка та призначення експертизи у складі судді Кравченка М.В. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, - 
		 
		   в с т а н о в и в :
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
		Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі.
		В межах підготовчого провадження сторонами надано письмові докази, заперечення та відзиви на позов.
		Крім того, представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подано до суду заяви про забезпечення доказів, в яких він просив призначити по справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступне запитання: Чи виконано підпис та рукописний текст в графі «Орендар» у договорі №3 від 15 листопада 2016 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також в акті приймання-передачі від 15 листопада 2016 року до цього ж договору, особисто ОСОБА_3 чи іншою особою?
		Викликати для допиту у судовому засіданні по цій справі в якості свідка ОСОБА_2 
		25 жовтня 2018 року представник ОСОБА_2 - Ричка С.А. подав до суду заяву про виклик свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
		Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року клопотання сторін задоволено частково, прийнято і залучено до матеріалів справи подані сторонами письмові докази, відзив на позов.
		Викликано для допиту у судовому засіданні по цій справі в якості свідка ОСОБА_2 
		Призначено по справі судову почеркознавчу експертизу відносно договору №3 від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 
		На вирішення експертизи поставлено наступне запитання: Чи виконано підпис та рукописний текст в графі «Орендар» у договорі № 3 від 15 листопада 2016 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також акті приймання-передачі від 15 листопада 2016 року до цього ж договору, особисто ОСОБА_3 чи іншою особою ?
		У задоволенні інших вимог клопотань відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали в частині призначення експертизи і відмови в задоволенні клопотань про виклик свідків та постановлення нової, якою в задоволенні заяви про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи відмовити повністю, клопотання представника ОСОБА_2 - Ричка С.А. про виклик свідків задовольнити, а в іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.
		Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. 
		Вирішуючи клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що для встановлення достовірності доводів щодо відсутності особистого підпису орендаря у договорі необхідні спеціальні пізнання в галузі судового почеркознавства.
		Такі висновки не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
		Встановлено, що учервні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
		Як вбачається з матеріалів справи, сторонами надано письмові докази, заперечення та відзиви на позов.
		Також, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду заяви про забезпечення доказів, в яких просив призначити по справі судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставити наступне запитання: Чи виконано підпис та рукописний текст в графі «Орендар» у договорі № 3 від 15 листопада 2016 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також акті приймання-передачі від 15 листопада 2016 року до цього ж договору, особисто ОСОБА_3 чи іншою особою?
		Викликати для допиту у судовому засіданні по цій справі в якості свідка ОСОБА_2 
		25 жовтня 2018 року представник ОСОБА_2 - Ричка С.А. подав до суду заяву про виклик свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11
		Заперечень щодо їх прийняття не поступило.
		Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
		Враховуючи необхідність забезпечення повноти, всебічності та об'єктивності розгляду справи, суд вважав можливим прийняти надані всі надані сторонами копії письмових доказів та відзив на позов. Оцінка доказів вважав що буде надана на більш пізній стадії процесу. 
		Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Позивачка - ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Рички Сергія Анатолійовича в поданійапеляційній скарзі не погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині призначення експертизи та в частині відмовлення її клопотань про виклик свідків і вважає, що вона постановлена з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням та недоведеністю обставини, що мають вирішальне значення для справи, неправильною та не повною оцінкою доказів, що містяться в матеріалах справи.  
		Так, мотиви, які судом наведені в оскаржуваній ухвалі, що зазначені були як підставою для передчасного, на думку колегії суддів, призначення експертизи і необґрунтованого відмовлення в задоволенні клопотань позивачки про виклик свідків не є належним чином обгрунтованими і суперечать матеріалам справи та зібраним доказам у ній. 
		Згідно з матеріалами справи представником відповідача було подано відзив, відповідно до якого представник стверджує, що договір оренди житлового будинку та ряд інших документів нібито не було підписано власноручним підписом відповідача ОСОБА_3, тобто стверджує, що підпис на вказаному договорі оренди не його особистий, а іншої особи.
		Суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину справи, що хоча представником позивачки про це було зазначено у поданому клопотанні, що вказаний відзив підписаний виключно представником відповідача, сам відповідач жодного документу в тому числі й відзиву, які містяться в матеріалах справи не підписував, тобто твердження, які наведені у відзиві про не підписання відповідачем договору оренди є виключно твердженнями його представника.
		Крім того, також судом першої інстанції не було з'ясовано особисто у самого відповідача чи він дійсно підтримує позицію свого представника, так як відповідач жодного разу не з'явився в судове засідання, хоча поштову кореспонденцію про слухання справи отримував.
		Відповідно до договору оренди орендні відносини між сторонами за даним договором оренди виникли 15.11.2016 року з моменту його укладення, тобто задовго до моменту залучення відповідачем свого представника у даній справі, а тому представнику достеменно не відомі усі обставини укладення договору оренди, адже представник відповідача не був присутнім під час його укладення сторонами, також представник відповідача не був присутнім і під час встановлення факту самовільного звільнення відповідачем та його сім'єю об'єкту оренди (домоволодіння), що також йому достеменно не відомо про всі обставини припинення орендних відносин.
		За цих обставин справи твердження виключно самого представника відповідача про не укладення особисто відповідачем договору оренди не могли бути беззаперечним доказом та мотивом для відмови у задоволенні клопотання позивачки про особистий виклик самого відповідача в якості свідка.
		Крім цього, суд першої інстанції також не звернув уваги на те, що предметом позову є стягнення грошового зобов'язання з відповідача на користь позивача за договором оренди, а тому однією із найважливіших обставин справи, яку слід з'ясувати особисто у самого відповідача, це те, чи все ж таки відповідач та його сім'я користувалися (орендували) об'єктом оренди чи ні, а не виключно ту обставину, на яку його представник посилається у відзиві, щодо підписання договору оренди, адже виключно із орендної послуги, тобто користування, і виникає грошове зобов'язання по її оплаті, тобто орендна плата.  
		Також судом при відмові у задоволенні заявленого клопотання позивачки про виклик відповідача в якості свідка, посилаючись виключно на те, що згода відповідача на допит його в якості свідка судом не була отримана, свідчить про те, що судом першої інстанції не було дотримано принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом (п.2 ч.3 ст.2 ЦПК України), тобто порушено процесуальні норми.   
		  Аналогічне клопотання представника відповідача про виклик позивачки для допиту її як свідка цим же судом було задоволено.  
		Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з Акту звільнення (фактичного повернення) житлового будинку (домоволодіння) від 21.11.2017 року, то даний акт складався за особистої участі осіб - свідків, які позивачка просила допитати в якості свідків у справі і їхні власноручні підписи проставлені в акті.  
		 Суд першої інстанції уваги прийшов до хибного висновку щодо не зазначення представником позивачки достатніх відомостей про обізнаність вказаних осіб із обставинами справи, хоча представником позивачки про вказані обставини було зазначено у поданому клопотанні.
		Крім цього, в клопотанні представника позивачки була зазначена ї дружина відповідача, яка за твердженнями позивачки проживала та користувалася разом з відповідачем та своєю сім'єю (дітьми) даним об'єктом оренди, про що й підтвердила сама позивачкаа, яка була присутня 25.10.2018 року в суді під час ухвалення оскаржуваної ухвали, та якій як дружині відповідача відомо про обставини укладення сторонами договору оренди, про обставини користування відповідачем та його сім'єю об'єктом оренди (домоволодінням), про обставини самовільного звільнення (фактичного повернення) та пошкодження об'єкту оренди.
		Однак суд першої інстанції на вказану обставину не звернув увагу. 
		Як вбачається з матеріалів справи, заява представника відповідача про необхідність проведення почеркознавчої експертизи заявлена в порядку ст.116 ЦПК України.
		Відповідно до такої заяви обов'язковими є вимоги, що встановлені в ст.117 ЦПК України, тобто у заяві про забезпечення доказів повинно бути зазначено: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні (п.4 ч.1 ст.117 ЦПК України).
		В силу ч.4 ст.77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		В даній справі не є предметом доказування дійсність чи недійсність даного договору оренди через достовірність підпису відповідачем договору оренди, так як предметом заявленого позову є виключно заявлене грошове зобов'язання відповідача по стягненню (оплаті) на користь позивачки орендної оплати та інше відшкодування.
		При тому, представник відповідача, заявляючи дане клопотання про призначення експертизи не надав доказу про те, чи скористався він сам як представник, чи сам відповідач своїм процесуальним правом на заявления зустрічного чи окремого позову про визнання даного договору недійсним з підстав не підписання відповідачем договору, що й відповідно і стосувалося б предмету доказування.
		Так як такі докази зі сторони відповідача та його представника не були надані, то заявлене клопотання про призначення почеркознавчої експертизи жодним чином не може стосуватися предмету доказування щодо виконання відповідачем його обов'язку по орендній платі за користування об'єктом оренди, оскільки такі клопотання заслуговують на увагу лише виключно у провадженнях про визнання правочинів недійсними.
		Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або  є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до змісту оспорюваного правочину сторони погодили усі істотні умови договору, а тому договір є укладеним.
		Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Представником відповідача не надано жодного судового рішення, що набрало законної сили, яким би вказаний правочин був визнаний недійсним з підстав його не підписання відповідачем, що теж свідчить про необґрунтованість заявленого клопотання про призначення експертизи.
		Також відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
		-                 для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		-                 сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		Таким чином, за приписами даної норми судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування та якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності, може бути здійснено судом, а з призначенням відповідної судової експертизи можливо лише за умови, що необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких відстановити відповідні обставини неможливо.
		При тому, представником відповідача до заяви про призначення експертизи не було надано жодного взаємно суперечливого доказу, який би підтверджував необхідність проведення заявленої експертизи.
		Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення клопотань та призначення експертизи.
		Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 382, 384  ЦПК України, колегія суддів, -  
		     п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2018 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.  
		Повний текст постанови складено 15 лютого 2019 року.
		 
		Суддя-доповідач:  
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...