Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 526/2476/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2019. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2019.
Дата набрання законної сили: 19.03.2019
Номер судового провадження: 2-о/526/14/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 526/2476/18
		Провадження № 2-о/526/14/2019
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		14 лютого 2019 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
		головуючого Киричка С.А.,
		з участю секретаря Широколави О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч цивільну справу №526/2476/18 за заявою ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення,
		в с т а н о в и в:
		 
		18 грудня 2018 року ОСОБА_1, яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
		Заяву мотивовано тим, що вони були зареєстровані та проживали АДРЕСА_2. Унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася у лютому 2014 року, вони були вимушені у травні 2016 року залишити окуповану частину території Донецької області та переселитись у с.Великі Будища Гадяцького району Полтавської області. Такими діями Російської Федерації щодо України, а саме збройною окупацією Донецької області, порушено їх громадянські права і свободи, вони втратили житло, вільне спілкування з друзями та родичами, налагоджений побут. Встановлення юридичного факту - вимушеного переселення з окупованої території України задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав, права на судовий захист на окупованій території саме у результаті збройної агресії Російської Федерації, породжуватиме для них юридичні наслідки - виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора, якою є Російська Федерація. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах дитини просила суд встановити факт, що їх вимушене переселення у травні 2016 року з окупованої території Донецької області відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Донецької області. 
		ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просить слухати справу за її відсутності, заяву підтримує в повному обсязі.
		Представники заінтересованих осіб: Міністерства соціальної політики України, Російської Федерації в судове засідання не з'явилися, про час, день та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, які знаходяться у матеріалах справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 року в м. Макіївка Донецької області.
		Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3134597 від 22.03.2004 року ОСОБА_1 належить квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1.
		Згідно паспортних даних ОСОБА_1 з 06 жовтня 2004 року зареєстрована АДРЕСА_3
		ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 року, його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.12.2008 року.
		Відповідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 30.05.2016 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували фактичне місце проживання в АДРЕСА_4 - з травня 2016 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		На підставі постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.
		У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
		Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з дитиною взята на облік внутрішньо переміщеної особи з 30 травня 2016 року за фактичним місцем проживанням в АДРЕСА_5
		Положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини. 
		Частиною четвертою статті 2 Закону України від 18 січня 2018 року «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: 20 лютого 2014 року. 
		Отже, вказаний Закон і передбачає, які права можуть виникнути в особи, щодо якої встановлено юридичний факт, про який просять заявники. 
		Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.  
		Відповідно до частин першої та другої статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.
		З урахуванням внесених змін до Конституції України Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», вказане Рішення Конституційного Суду України не втратило свого значення у контексті права на доступ до суду. 
		У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8?рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) вказано, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану. 
		Частина четверта статті 10 ЦПК України і стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладає на суд обов'язок при розгляді справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 
		За змістом статті 1 Конвенції існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобов'язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку - негативне зобов'язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку - позитивні зобов'язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території (рішення ECПЛ у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 313; рішення ECHR у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 129). 
		Навіть за виняткових обставин, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території через військову окупацію збройними силами іншої держави, воєнні дії чи повстання, або внаслідок створення сепаратистського режиму на її території, вона не втрачає своєї юрисдикції за змістом статті 1 Конвенції (рішення EСПЛ справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 333; рішення ECПЛ у справі «Catan та інші проти Молдови та Росії», § 109; рішення ECПЛ у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 130). 
		У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобов'язань. Такі зобов'язання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю (як вираження своєї юрисдикції) над відповідною територією, так і заходів із забезпечення поваги до особистих прав заявника (рішення ECПЛ у справі «Ilaєcu та інші проти Молдови та Росії», § 335, § 339; рішення ECПЛ у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 131). 
		Таким чином, перша частина цих зобов'язань вимагає від держави відстояти або відновити свій суверенітет над територією та утриматися від будь-яких дій з підтримки сепаратистського режиму (див. там само, §§ 340-345). Згідно з другою частиною зобов'язань держава повинна вжити судових, політичних або адміністративних заходів для забезпечення особистих прав заявника (див. там само, §§ 340-345, §346; рішення ECПЛ у справі «Sargasyan v. Azerbaijan», § 132).
		Отже, встановлення юридичного факту за рішенням суду безпосередньо породжує певні юридичні наслідки, тобто від встановлення факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих прав громадян.  
		Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
		Встановлення даного факту має юридичне значення для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора, якою є Російська Федерація.
		Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, так як в ході розгляду справи достовірно і об'єктивно встановлено факт її переселення разом з дитиною у травні 2016 року з окупованої території Донецької області Українпи відбулось унаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області.
		При виборі і застосуванні норми права при постановленні даного рішення суд врахував застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року, справа № 363/2981/16-ц.
		Керуючись ст. 55 Конституції України постановою Верховної Ради України від 17.03.2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 273, 315-316, 319 ЦПК України, суд, 
		 
		в и р і ш и в: 
		 
		- заяву ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значеннязадовольнити
		Встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, разом з малолітньою дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 у травні 2016 року з окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупацією Російською Федерацією частини території Донецької області.
		Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Повне найменування сторін:
		Заявник - ОСОБА_1, місце проживання - АДРЕСА_6
		Заінтересована особа - Міністерство соціальної політики України, місцезнаходження - м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 37567866.
		Заінтересована особа - Російська Федерація, адреса для листування - Посольство РФ в Україні, Повітрофлотський проспект, 27 м. Київ. 
		 
		Повний текст рішення суду виготовлено 14 лютого 2019 року.
		 
		Суддя:                         С. А. Киричок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...