Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/5573/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: 19.02.2019. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.02.2019.
Дата набрання законної сили: 19.02.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4808/85/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016090010000921

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/5573/16-к 
		Провадження № 11-кп/4808/85/19 
		Категорія ч. 2 ст. 296 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач Повзло 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		суддів ОСОБА_2 ,
		 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		з участю секретаря ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_6 з доповненнями прокурора  першого заступника прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_7 , на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 року, згідно якого
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючого, раніше несудимий,
		визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 296 КК України та призначено остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Івано-Франківськ, жителя АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, несудимого, 
		визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, та призначено остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць з іспитовим строком тривалістю 1 рік;
		 
		Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову, стягнено з обвинувачених витрати за проведення експертизи, а також вирішено питання щодо речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, - 
		 
		з участю: прокурора ОСОБА_10 
		 обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		 захисника ОСОБА_11 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати: ОСОБА_8 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 28 КК України ч. 1 ст. 122 КК України  2 роки 6 місяців обмеження волі; за ч. 2 ст. 296 КК України  3 роки обмеження волі; за ч. 1 ст. 286 КК України  1 рік обмеження волі; ч. 1 ст. 296 КК України  2 роки обмеження волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити покарання у виді 3 років 6 місяців обмеження волі; ОСОБА_9 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 28 КК України ч. 1 ст. 122 КК України  1 рік 6 місяців обмеження волі; ч. 2 ст. 296 КК України, - 2 роки обмеження волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити покарання у виді 2 років 3 місяців обмеження волі. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що вирок є незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м`якості. Вважає, що фактичні обставини кримінального правопорушення та відомості щодо осіб обвинувачених не дають підстави для застосування ст. 75 КК України. Вказує, що суд першої інстанції не врахував в повній мірі тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу винних. На його думку, призначене покарання з подальшим звільненням від кримінальної відповідальності з випробуванням на іспитовий строк не є достатнім та необхідним для їх виправлення та не сприятиме попередженню вчинення нових злочинів, оскільки мета покарання не буде досягнута.
		 
		В доповненні до апеляційної скарги прокурор  перший заступник прокурора Івано-Франківської області ОСОБА_7 уточнив вимоги апеляційної скарги та просив за ч. 1 ст. 286 КК України призначити покарання ОСОБА_8 - 1 рік обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді обмеження воді на строк 3 роки 6 (шість) місяців без позбавлення права керування транспортними засобами.
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що :
		 
		ОСОБА_8 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, вчиненого групою осіб без попередньої змови між собою; порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження; хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
		ОСОБА_9 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, вчиненого групою осіб без попередньої змови між собою. 
		 Злочини скоєно за наступних обставин.
		 
		06 березня 2016 року близько 02 год. 00 хв., потерпілий ОСОБА_12 разом із своїми знайомими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , користуючись послугами служби таксі «Роял таксі», рухались автомобілем вказаною служби таксі в напрямку будинку № 10 по вул. П. Орлика в м. Івано-Франківськ. Під час руху, водій автомобіля ОСОБА_9 зробив декілька некоректних зауважень в образливій формі з приводу того, що потерпілий ОСОБА_12 голосно спілкується іноземною мовою по мобільному телефону. У відповідь ОСОБА_12 висловив своє невдоволення на некоректну поведінку ОСОБА_9 , що в подальшому призвело до словесного конфлікту. В подальшому ОСОБА_9 , використавши слова ОСОБА_12 , як незначний привід, вирішив заподіяти останньому тілесні ушкодження. З цією метою він зателефонував до ОСОБА_8 , якому повідомив про конфлікт з потерпілим та попросив під`їхати на вул. В.Великого. Далі, ОСОБА_9 під`їхав до супермаркету «Фуршет», який знаходиться по вул. В.Великого, 9, де його вже очікував ОСОБА_8 . Після чого, між ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 продовжувався словесний конфлікт. В ході даного конфлікту, ОСОБА_8 діючи умисно грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю правою рукою наніс один удар ОСОБА_12 в ділянку носа. Побачивши це, до хуліганських дій приєднався ОСОБА_9 , який діючи умисно грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю почав наносити удари в різні частини тіла, від яких ОСОБА_12 впав на землю. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , демонструючи зверхність та вседозволеність, нанесли ще декілька ударів потерпілому ногами в ділянку обличчя та тіла, заподіявши йому тілесні ушкодження.
		Під час вчинення хуліганських дій, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , без попередньої змови групою осіб, умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому човникоподібної кістки лівої кисті з незначним зміщенням відламків та гематомою в цій ділянці, які згідно висновку експерта № 264/164-Д від 26.04.2016, відноситься до середнього ступеня тілесних ушкоджень, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
		 
		Крім того, 21.10.2015, близько 10 год. водій ОСОБА_8 перебуваючи у стані стомлення, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Galant», р.н. НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною дороги по вул. Набережна ім. В. Стефаника в напрямку вул. Галицька в м. Івано-Франківськ. У цей час в попутному напрямку, вздовж правого узбіччя поряд із будинком № 10 по вул. Набережна ім. В. Стефаника в м. Івано-Франківську знаходились ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які здійснювали ремонтні роботи проїзної частини дороги. ОСОБА_8 рухаючись прямою ділянкою дороги, при наближенні до проведення ремонтних робіт проявив неуважність маючи об`єктивну можливість бачити, що на проїзній частині дороги знаходяться робітники, продовжив рух не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди, внаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		При цьому водій ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:
		п.2.3 б) в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
		п.2.9 б) згідно якого водіям забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу; 
		п.12.1 в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
		п.12.3 в якому зазначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.
		У результаті порушення водієм ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_16 згідно висновку експерта № 31/787/15 р/475/16-Д від 27.02.2018, отримав тілесні ушкодження у вигляді: крайового уламкового перелому суглобового краю суглобового відростка лівої лопатки, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення, а ОСОБА_15 згідно висновку експерта № 32/523/16-Д від 28.02.2018, отримав тілесні ушкодження у вигляді травми поперекової ділянки з переломом поперечного відростка 4-го поперекового хребця справа і забоєм м`яких тканин з травматичним набряком в цій ділянці відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такий, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя.
		Також, 28.01.2017 року приблизно об 11.00 год., ОСОБА_17 із ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , рухались на автомобілі «Vollswagen Grafter», по вул. Надрічна в м. Івано-Франківську у напрямку до вул. Івасюка. Приблизно у вищевказаний час, ОСОБА_17 побачив у дзеркало заднього виду, що позаду нього рухається автомобіль марки «Audi А6» із іноземною реєстрацією, який подавав звукові та світлові сигнали. В подальшому автомобіль марки «Audi А6» здійснив маневр обгону автомобіля ОСОБА_17 , та прийняв різко вправо, чим створював аварійну ситуацію, в цей момент ОСОБА_17 змушений був зупинитися. Після зупинки двох автомобілів, із «Audi А6» вийшов ОСОБА_8 , підійшов до ОСОБА_17 та розпочав у вульгарній формі чіплятись до останнього, що виразилось у нецензурній лайці в бік потерпілого, в результаті чого між ними виникла словесна суперечка. В ході словесного конфлікту ОСОБА_8 , перебуваючи в громадському місці, поводячись нахабно, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи особливу зухвалість, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих в суспільстві загальноприйнятих правил поведінки і моральності проявляючи при цьому елементи вседозволеності та зверхності, виражаючись нецензурною лайкою в бік потерпілого, усвідомлюючи, що за його поведінкою спостерігають інші перехожі та учасники дорожнього руху, наніс один удар кулаком в область носа ОСОБА_17 , спричинивши йому згідно висновку експерта № 647 від 26.10.2017 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, який утворився від дії тупих твердих предметів, міг утворитись як від удару в ділянку носа тупим твердим так і при ударі цією ділянкою до тупих твердих предметів і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.
		 
		Під час апеляційного розгляду:
		- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з доповненнями, просив їх задовольнити, вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок; 
		- обвинувачені та захисник заперечували з приводу доводів прокурора, просили вирок суду залишити без змін. 
		 
		Під час апеляційного розгляду повторно досліджені дані про особи обвинувачених, що містились в матеріалах кримінального провадження: т. 1 а.п. 66-67, 77; т. 3 а.п. 72-74, 106-107, 108, 109.
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково, вирок суду скасувати в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку за таких підстав.
		Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація злочинних дій ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч.1 ст. 122, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 296 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, ніким не оспорюються.
		Як вбачається із вироку суду, справу було розглянуто з урахуванням приписів ч. 3 ст.349 КПК, обвинувачені правильно зрозуміли зміст обставин справи, і у зв`язку із повним визнанням вини, вважаючи недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому слідстві, і що в подальшому вони не матимуть права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.
		Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, а тому фактичні обставини справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, апеляційним судом не перевірялися.
		Відповідно до положень ст. 65 КК, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». 
		Однією із підстав, для скасування вироку відповідно до ст. 409 КПК України є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених вказаним вище Кодексом.
		На думку колегії суддів, викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та доводи щодо м`якості призначеного обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покарання - є частково обґрунтованими.
		Призначаючи покарання суд першої інстанції належним чином не врахував конкретні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими злочинів та відомості, що характеризують осіб обвинувачених. 
		На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру призначеного обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 покарання.
		На переконання колегії суддів, суд першої інстанції належним чином не врахував кількість та обставини вчинених ОСОБА_8 злочинів, а саме наявність трьох епізодів обвинувачення, два з яких відносяться до умисного злочину, їх періодичність та цинічність, зокрема: 1) 21.10.2015 року ОСОБА_8 керуючи транспортним засобом та будучи стомленим, недотримався Правил дорожнього руху України та здійснив наїзд на бригаду осіб ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які здійснювали ремонтні роботи на проїзній частини дороги, внаслідок чого отримали середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя; 2) 06.03.2016 року ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_12 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя, з приводу голосно спілкування останнім іноземною мовою по мобільному телефону в автомобілі; 3) 28.01.2017 року ОСОБА_8 , перебуваючи в громадському місці, поводячись нахабно, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи особливу зухвалість, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, виявляючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих в суспільстві загальноприйнятих правил поведінки і моральності проявляючи при цьому елементи вседозволеності та зверхності, виражаючись нецензурною лайкою в бік потерпілого, усвідомлюючи, що за його поведінкою спостерігають інші перехожі та учасники дорожнього руху, наніс один удар кулаком в область носа ОСОБА_17 , спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров`я.
		Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 , на переконання колегії суддів, свідчить про його стійку злочинну направленість, оскільки останній, за двома епізодами обвинувачення, а саме у вчиненні ним хуліганства, усвідомлював значення своїх дій та діяв цілеспрямовано посягаючи на суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
		Характер, обставини та ступінь негативних наслідків учинених обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, незважаючи на повне визнання вини останнім, у своїй сукупності, свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого та стійку злочинну направленість його поведінки.
		Аналогічно суд першої інстанції не врахував кількість та обставини вчинених кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_9 , який запросив приїхати ОСОБА_8 , та вступив в конфлікт з потерпілим ОСОБА_12 , з подальшим нанесенням йому ударів в різні частини тіла, заподіяв умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, які викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
		Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, при цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		Цих вимог закону судом першої інстанції належним чином не дотримано. 
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів поза всяким розумним сумнівом дійшла висновку, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не відповідає як принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння з обраним покаранням, так й не узгоджується з принципом справедливості, виходячи з фактичних обставин вчинених ними злочинів.
		До критеріїв, які мають стати основою визначення покарання, співрозмірного зі злочином, слід віднести також суспільну небезпечність вчинюваних обвинуваченими злочинів, адже Конституція України та закони України покликані охороняти не лише конкретного громадянина, а й суспільство в цілому, в той час як людина, її життя та здоров`я є найвищою соціальною цінністю.
		За таких обставин, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання обвинуваченим підлягає скасуванню з постановленням нового вироку в цій частині.
		В той же час, обговорюючи доводи апеляційної скарги прокурора з приводу наявності підстав для призначення обвинуваченим покарання, колегія суддів вважає їх такими, що підлягають до часткового задоволення, оскільки на думку колегії суддів наявні підстави для призначення обвинуваченим покарання у вигляді обмеження волі зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням.
		Так, відповідно до вимог ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Згідно роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
		Відповідно до положень ст. 420 КПК, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, колегія судів враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, один з яких відноситься відповідно до ст. 12 КК України до злочину середньої тяжкості, індивідуальний ступень кримінального правопорушення, спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого, мотив злочину, особу винного, який раніше не судимий (а.п. 94-95 т. 1), має на утриманні неповнолітню дитину та дружину з інвалідністю, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Також колегією суддів враховується наявність заяви потерпілого ОСОБА_12 про закриття кримінального провадження внаслідок примирення з обвинуваченим (а.п. 34 т. 1) та висновок досудової доповіді органу пробації, з якої вбачається, що ОСОБА_8 може виправитися без позбавлення волі та не становить високої небезпеки для суспільства (а.п. 72-74 т. 3).
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 колегія суддів визнає, його щире каяття та повне визнання ним своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень.
		Обставин, що обтяжують покарання колегією суддів не встановлено.
		З урахуванням викладених обставин та сукупність даних про обвинуваченого, колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, у звяку із чим вважає на необхідне призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань у виді обмеження воді на строк 3 рік 6 місяців без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вчинений ним злочин за ч. 1 ст. 286 КК України не привів до тяжких наслідків. 
		На підставі ст. 75 КК України колегія суддів вважає за можливе звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
		Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , колегія суддів враховує те, що він вчинив два кримінальних правопорушення, одне з яких відноситься до середнього ступеню тяжкості, раніше несудимий, злочини вчинив вперше, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також те, що ОСОБА_9 примирився з потерпілим ОСОБА_12 .
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , відповідно до ст. 66 КК України, колегія суддів визнає щире каяття у скоєному та повне визнання ним своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень. 
		Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_9  не встановлено.
		Колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_9 також можливе без ізоляції від суспільства та щодо ОСОБА_9 належить обрати покарання у виді обмеження волі, а саме за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 , ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покараннь остаточно призначити покарання у виді 2 років 3 місяців обмеження волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
		Колегія суддів вважає, що саме таке покарання є необхідним, справедливим, та достатнім для виправлення обвинувачених, а також попередження нових злочинів, та призначене в межах, встановлених у санкції зазначеної статті Особливої частини Кримінального кодексу України з урахуванням як Загальної частини цього кодексу, так і обставин, передбачених ст. 65 КК України.
		При цьому, колегія суддів вважає таке рішення справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		В той же час, на думку колегії суддів, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора, в частині призначення покарання без застосування ст. 75, 76 КК України відносно обвинувачених, оскільки колегія суддів вважає, що саме таке покарання буде сприятиме виправленню обвинувачених з урахуванням конкретних обставин справи. 
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу прокурора з доповненнями належить задовольнити частково, вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання обвинуваченим - скасувати за м`якістю призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 376, 405, 407, 409, 413, 414, 418 КПК України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора, з доповненнями, задовольнити частково.
		 
		Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 296 КК України та ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, - скасувати в частині призначеного покарання.
		 
		Постановити в цій частині новий вирок.
		 
		Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 296 КК України та призначити остаточне покарання: 
		- за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України 2 роки 6 місяців обмеження волі; 
		- за ч. 2 ст. 296 КК України 3 роки обмеження волі; 
		- за ч. 1 ст. 286 КК України  1 рік обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами; 
		- за ч. 1 ст. 296 КК України 2 роки обмеження волі.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді обмеження воді на строк 3 роки 6 (шість) місяців без позбавлення права керування транспортними засобами.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 роки. 
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України та призначити покарання:
		- за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 122 КК України - 1 рік 6 місяців обмеження волі;
		- за ч. 2 ст. 296 КК України - 2 роки обмеження волі.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки 3 місяці.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки.
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. 
		 
		Вирок може бути оскаржений до касаційного суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.
		 
		Копію вироку, не пізніше наступного дня після його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. 
		 
		Судді: ОСОБА_2 
		 
		 ОСОБА_3 
		 
		 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...