Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 796/165/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оспорювання рішень міжнародних арбітражів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2019.
Дата набрання законної сили: 14.02.2019
Номер судового провадження: 61-48426ав18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                       
		Іменем України
		14 лютого 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 796/165/2018
		 
		провадження № 61-48426ав18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., СинельниковаЄ. В., 
		 
		за участю секретаря судового засідання: Лісніченко Л. М.,
		 
		учасники справи:
		 
		заявник - акціонерне товариство «ВТБ Банк»,
		представник заявника - Кокольський СергійІванович,
		суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук Катерина Леонідівна,
		представник суб'єкта оскарження - ПереяславськаМарія Вікторівна,
		заінтересована особа (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю «Нива - Тур»,
		представник заінтересованої особи - ЛевченкоОлександр Васильович,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду 
		(м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук Катерини Леонідівні, подану представником - Переяславською Марією Вікторівною, та товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - Тур» на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі судді Ратнікової В. М. у справі за скаргою акціонерного товариства «ВТБ Банк» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва КаращукКатерини Леонідівни, заінтересована особа (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю «Нива - Тур»,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У жовтні 2018 року акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - АТ «ВТБ Банк») звернулося до апеляційного суду, як до суду першої інстанції, зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л., заінтересована особа (стягувач) - товариство з обмеженою відповідальністю «Нива - Тур» (далі - ТОВ «Нива - Тур»).
		 
		Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. перебуває ухвала Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року № 796/165/2018 про забезпечення позову та заборону АТ «ВТБ Банк» здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи.
		 
		19 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. на підставі заяви ТОВ «Нива - Тур» та ухвали Апеляційного суду 
		м. Києва від 05 вересня 2018 року про забезпечення позову було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 57260653.
		 
		Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали, у якій боржником зазначено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, тоді як в постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець зазначив боржником -                           АТ «ВТБ Банк».
		 
		Вказувало на те, що приватний виконавець відповідно до пункту 6 
		частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» мав повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, оскільки виконавчий документ не відповідав вимогам, передбаченим статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Також зазначало, що у постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець зазначив лише частину резолютивної частини виконавчого документа, що призвело до фактичної зміни змісту ухваленого судового рішення.
		 
		Зазначало також, що у виконавчому документі боржником зазначена Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, тобто боржником є держава, а відповідно до пункту 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, а тому приватний виконавець виконавчого округу м. Києва 
		Каращук К. Л. не мала права виконувати виконавчий документ, виданий у зазначеній справі № 796/165/2018.
		 
		Ураховуючи викладене, АТ «ВТБ Банк» просило суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. щодо відкриття виконавчого провадження № 57260653 незаконними, скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. про відкриття виконавчого провадження від 19 вересня 2018 року № 57260653, зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. повернути виконавчий документ (ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 
		2018 року у справі № 796/165/2018) стягувачу без прийняття його до виконання та скасувати інші вжиті приватним виконавцем заходи щодо примусового виконання вказаної ухвали.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року скаргу 
		АТ «ВТБ Банк» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва 
		Каращук К. Л., заінтересована особа (стягувач) - ТОВ «Нива - Тур», задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. щодо відкриття виконавчого провадження 
		№ 57260653. Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу 
		м. Києва Каращук К. Л. про відкриття виконавчого провадження від 19 вересня 2018 року № 57260653. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково скаргу АТ «ВТБ Банк», апеляційний суд, як суд першої інстанції, виходив із того, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л., відкриваючи виконавче провадження № 5726065, боржником вказала АТ «ВТБ Банк», всупереч відомостям, викладеним у виконавчому документі (ухвалі про забезпечення позову). Відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у виконавчому документі судом зазначено одного боржника - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та 19 стягувачів. Враховуючи положення пункту 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» та те, що боржником у виконавчому документі № 796/165/2018 зазначено державу - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. не мала права на здійснення примусового виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва 
		від 05 вересня 2018 року про забезпечення позову.
		 
		За таких обставин, дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. щодо відкриття виконавчого провадження № 57260653 суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому їх визнано неправомірними, а з метою поновлення порушеного права АТ «ВТБ Банк», постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. про відкриття виконавчого провадження від 19 вересня 2018 року скасовано.
		Відмовляючи у задоволенні скаргиАТ «ВТБ Банк» в частині вимог про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо примусового виконання вказаної ухвали суду, суд виходив із того, що він не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно з Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише виконавцем або відповідною посадовою особою виконавчої служби.
		 
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук К.Л. в особі представника - Переяславської М. В. та ТОВ «Нива - Тур» подали до Верховного Суду апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги АТ «ВТБ Банк» відмовити у повному обсязі.
		 
		Апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу м. Києва 
		Каращук К. Л. в особі представника - Переяславської М. В. мотивована тим, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Посилання в оскаржуваній ухвалі суду на те, що приватний виконавець вказав іншого боржника, ніж той, що зазначений в ухвалі суду про забезпечення позову, не відповідають дійсності. Зазначала про особливості виконання ухвали суду про забезпечення позову як спеціального виду виконавчого документа. Зокрема, ЦПК України прямо передбачено можливість застосування заходів забезпечення позову безпосередньо до відповідача у справі, а і до третіх осіб, у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває майно, що належить чи підлягає передачі відповідачу у справі. Вказаним передбачено розмежування понять: відповідач у справі та боржник у виконавчому провадженні. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам, які до них ставляться. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року передбачено вчинення кількох самостійних та незалежних один від одного заходів забезпечення позову. Резолютивна частина вказаної ухвали містить цілий ряд окремих заходів забезпечення позову, вжитих судом, та до кожного заходу забезпечення позову судом визначено суть таких дій та осіб, які зобов'язані вчинити певні дії чи утриматись від їх вчинення, що відповідає як вимогам пункту 5 частини першої та частини другої статті 4, так і вимогам частини 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Серед інших заходів забезпечення позову, резолютивна частина ухвали суду від 05 вересня 2018 року містить припис про заборону АТ «ВТБ Банк» здійснювати ліквідацію та реорганізацію юридичної особи. Оскільки заборона АТ «ВТБ Банк» здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи є заходом забезпечення позову, який безпосередньо стосується АТ «ВТБ Банк», боржником за вказаним видом заходів забезпечення позову є безпосередньо АТ «ВТБ Банк», до відома якого має бути доведено інформацію про заборону здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вказує у постанові боржника, на якого покладено обов'язок щодо виконання рішення суду.
		 
		Посилалась на те, що в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 
		2018 року вказано про те, що суд вбачає підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді заборони банкам, які належать відповідачеві, відчужувати будь-яким способомвсе рухоме та нерухоме майно, що належить їм на праві власності, та заборони цим банкам здійснювати ліквідацію чи реорганізацію тощо. Таким чином, у справі № 796/165/18 стороною судового провадження - особою, проти якої ухвалено рішення міжнародного комерційного арбітражу є Російська Федерація. Боржником за ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року також є Російська Федерація як сторона судового провадження у розумінні Глави 3 Розділу IX ЦПК України та кінцевий власник активів, що належать боржнику за рішенням міжнародного комерційного арбітражу. Проте з огляду на ту обставину, що вказаною ухвалою суду вжито кілька заходів забезпечення позову, боржником у кожному конкретному виконавчому провадженні з виконання конкретного вжитого судом заходу забезпечення позову є особа, зазначена в резолютивній частині ухвали суду (як судового рішення), на яку спрямовані такі заходи, та яка зобов'язана вчинити чи утриматись від вчинення визначених судом дій.
		 
		Апеляційна скарга ТОВ «Нива - Тур» мотивована тим, що виконавче провадження на виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року про забезпечення позову відкрито відповідно до вимог чинного законодавства України. Товариство зазначало про особливості виконання ухвали суду про забезпечення позову як спеціального виду виконавчого документа.Оскільки заборона АТ «ВТБ Банк» здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи є заходом забезпечення позову, який безпосередньо стосується АТ «ВТБ Банк», боржником за вказаним видом заходів забезпечення позову є безпосередньо АТ «ВТБ Банк», до відома якого має бути доведено інформацію про заборону здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вказує у постанові боржника, на якого покладено обов'язок щодо виконання рішення суду. Ухвала суду про забезпечення позову від 05 вересня 2018 року у справі № 796/165/2018 є окремим виконавчим документом, відмінним від рішення суду, склад сторін якого може відрізнятися від суб'єктного складу учасників провадження. За ухвалою суду про забезпечення позову стягувачем є особа, на користь якої вчиняються дії. Боржниками у виконавчому провадженні, відкритому на підставі ухвали про забезпечення позову, є окремі юридичні особи, які мають утриматись від вчинення дій або мають здійснити такі дії. Таким чином, відкриттю виконавчого провадження підлягають окремі виконавчі провадження на кожну дію щодо кожного органу або товариства, які зобов'язані вчинити дії за ухвалою про забезпечення позову.
		 
		Заявник - АТ «ВТБ Банк» судових рішень не оскаржив, тому в силу частини першої статті 367 ЦПК України судові рішення переглядаються в межах доводів апеляційних скарг.
		 
		Відзив на апеляційні скарги до суду не надходив.
		 
		Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача та учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
		 
		Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують.
		 
		Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 
		2018 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», приватного підприємства «Едельвейс-2000», приватного акціонерного товариства «Фортуна», приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - Тур», товариства з обмеженою відповідальністю «Iммe», приватного підприємства «Планета», товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Девелопмент», приватного акціонерного товариства «Аеробуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», товариства з обмеженою відповідальністю «Дилайн ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», товариства з обмеженою відповідальністю «Приватленд», товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетик», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий вектор», ОСОБА_8 про забезпечення позову у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», приватного підприємства «Едельвейс-2000», приватного акціонерного товариства «Фортуна», приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест», товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - Тур», товариства з обмеженою відповідальністю «Iммe», приватного підприємства «Планета», товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Девелопмент», приватного акціонерного товариства «Аеробуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», товариства з обмеженою відповідальністю «Приватленд», товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетик», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий вектор», ОСОБА_8 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерландів) від 02 травня 2018 року 
		у справі ПТС № 2015-36 про стягнення сум з боржника - Російської Федерації 
		в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якості компенсації за відповідне нерухоме майно, заяву про забезпечення позову задоволено.
		 
		Зокрема, заборонено АТ «ВТБ Банк» здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи.
		 
		19 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження 
		№ 57260653 на підставі ухвали № 796/165/18, виданої 05 вересня 2018 року Апеляційним судом м. Києва щодо заборони АТ «ВТБ Банк» здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи, боржником у вказаному виконавчому провадженні визначено АТ «ВТБ Банк».
		 
		Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
		Згідно абзацу 2 частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
		 
		Апеляційним судом м. Києва в ухвалі про забезпечення позову від 05 вересня 2018 року, яка є виконавчим документом, вказано боржником - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 431 ЦПК України,якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
		 
		Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони,а також заінтересована особа мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а суд замінює таку сторону її правонаступником.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		 
		Самостійне визначення приватним виконавцем особи боржника у виконавчому документі законодавством не передбачено, а тому суд правильно вважав обґрунтованими доводи скарги про неправомірність дій приватного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження із зазначенням боржником у виконавчому провадженні АТ «ВТБ Банк».
		 
		Разом з тим, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л., відкриваючи виконавче провадження № 5726065, боржником вказала АТ «ВТБ Банк», всупереч відомостям, викладеним у виконавчому документі (ухвалі суду), отже, здійснила заходи примусового виконання судового рішення всупереч порядку і способу, встановленому абзацом 2 частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг про те, що ухвалою суду від 05 вересня 2018 року судом було вжито декілька заходів забезпечення позову, а тому відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» боржником у кожному конкретному виконавчому провадженні з виконання кожного вжитого судом заходу забезпечення позову є особа,зазначена в резолютивній частині ухвали суду,на які спрямовані такі заходи, та яка зобов'язана вчинити чи утриматись від вчинення визначених судом дій, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки приватний виконавець зобов'язаний діяти в межах виконавчого документа та при відкритті виконавчого провадження боржником зазначати визначену виконавчим документом особу, а в разі виникнення будь-яких сумнівів має звернутись до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про надання відповідних роз'яснень.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 
		4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 
		7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
		 
		Згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
		 
		В ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року про забезпечення позову зазначено одного боржника - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та 19 стягувачів: товариство з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», приватне підприємство «Едельвейс-2000», приватне акціонерне товариство «Фортуна», приватне акціонерне товариство «ЮБК Інвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Нива - Тур», товариство з обмеженою відповідальністю «Iммe», приватне підприємство «Планета», товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Девелопмент», приватне акціонерне товариство «Аеробуд», товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», товариство з обмеженою відповідальністю «Дайріс», товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», товариство з обмеженою відповідальністю «Приватленд», товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетик», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий вектор», ОСОБА_8
		 
		Згідно із пунктом 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
		 
		У Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), яка була прийнята резолюцією 2625 (XXV) Генеральної Асамблеї ООН від 24 жовтня 1970 року, зазначено принцип суверенної рівності держав, відповідно до якого всі держави користуються суверенною рівністю. Вони мають однакові права і обов'язки і є рівноправними членами міжнародного співтовариства, незалежно від відмінностей економічного, соціального, політичного або іншого характеру. Зокрема, поняття «суверенна рівність» включає наступні елементи: держави юридично рівні; кожна держава користується правами, властивими повному суверенітету; кожна держава зобов'язана поважати правосуб'єктність інших держав; територіальна цілісність і політична незалежність держави недоторканні; кожна держава має право вільно вибирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи; кожна держава зобов'язана виконувати цілком і сумлінно свої міжнародні зобов'язання і жити у світі з іншими державами.
		 
		Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
		 
		Задовольняючи частково скаргу АТ «ВТБ Банк», апеляційний суд, як суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л., відкриваючи виконавче провадження № 5726065, боржником вказала АТ «ВТБ Банк», всупереч відомостям, викладеним у виконавчому документі (ухвалі про забезпечення позову).
		 
		Зазначене підтверджується й тим, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду                          від 25 січня 2019 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня                    2018 року про забезпечення позову було змінено, а зі змісту мотивувальної і резолютивної частини цієї постанови чітко вбачається те, що забезпечення позову стосується саме боржника - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, а не АТ «ВТБ Банк».
		 
		Системний аналіз положення пункту 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку про те, що до компетенції приватного виконавця не відноситься здійснення примусового виконання рішення, зокрема, де боржником є іноземна держава.
		 
		Також безпідставними є доводи апеляційних скарг про те, що положення                статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» поширюється лише на випадки примусового виконання рішення, за яким боржником є лише держава Україна, оскільки вказана норма є чіткою і не допускає двозначності її тлумачення та прямо вказує на недопустимість здійснення приватним виконавцем примусового виконання рішень, за яким боржником є держава. При цьому вказана стаття не містить будь-яких виключень або уточнень щодо переліку таких держав. 
		Отже, враховуючи те, що боржником у виконавчому документі № 796/165/2018 зазначено державу - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. не мала права на здійснення примусового виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року про забезпечення позову.
		 
		Дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. щодо відкриття виконавчого провадження № 57260653 суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», тому їх визнано неправомірними, а з метою поновлення порушеного права АТ «ВТБ Банк», постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. про відкриття виконавчого провадження від 19 вересня 2018 року скасовано.
		 
		Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене та межі апеляційного оскарження, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення у межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
		 
		Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук Катерини Леонідівні, подану представником - Переяславською Марією Вікторівною, та товариства з обмеженою відповідальністю «Нива - Тур» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            С. Ф. Хопта
		 
		О. В. Білоконь
		 
		Є. В. Синельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...